Леді та джентельмени!

Новорічний випуск МХ!

Не дякуйте! Просто ставте лайки і кайфуйте!

https://www.youtube.com/watch?v=h8Z9ApNkTA8

І це все у день народження Степана Бандери)

Пане Буданов, у вас є смак і стиль)

Яка класна робота від пана Яреми!

https://youtu.be/Altzk33QzO8?si=MwY7wKniX-NA4up1

«…наша історія фактично сконструйована з власних мрій, уривчастих історичних фактів та уламків археологічних знахідок. Факти й уламки самі по собі мовчать, але люди говорять, перетворюючи історію (history) на наратив, оповідь (story). Майбутнє дає нам точку відліку для вивчення минулого. Обираючи й розповідаючи свою історію, ми фактично обираємо майбутнє, про яке мріємо.»

Гарний матеріал, почитайте.

Цілком імовірно, що колись на трасі Київ-Чоп, в’їжджаючи в Житомирську область, стоятиме не тільки ракета з написом: «Вас вітає Батьківщина Сергія Павловича Корольова».

Поруч буде й невеличка фура, з якої вилітатимуть дрони. А на ній напис: «А також Василя Васильовича Малюка». 🤝❤️

Яка жесть. Не вкладається в голову

https://youtu.be/ht_PJXsOCgQ?si=e6U-I7W2BjpErv5Z

❗️Сонечки, важливо❗️

тут в групі точно найбільш лояльна до мене спільнота. Тому, в першу чергу, цікавлюся у вас.

Є один надважливий збір.
І мені важливо залучити людей відкривати допоміжні банки на цей збір. На 5-7-10К. Кому яка посильна. Але аби таких банок було якомога більше.

За кожну таку відкриту (і закриту, звісно ж в результаті) банку я готовий робити подарунок.

Але поки не розумію, що вам більше потрібно) Хочу в коментарях попросити написати, хто потенційно готовий відкрити банку і за який подарунок (це може бути і фізичне щось, на кшталт книжки, так і нематеріальне, на кшталт зідзвону і розмови на цікаву вам тему із порадами від мене чи просто віршами)

Дуже хочу почитати ваші думки з цього приводу 🙏

Люди, ви любов!

Подумаю, як це найкраще зробити!)
Дякую ❤️

Звичайно він любив її!

Я бачив, як він розводив їй гарячий чай холодним кипʼятком, бо так колись робив її тато. Читав вголос книжку перед сном. Очищував їй скибки мандаринок від білих ворсинок. Цілуючи її руки, він завжди закривав очі і на кілька секунд зникав з реальності, розчиняючись у цій миті. Щосуботи він готував її улюблені оладки, поливаючи малиновим варенням. Одного разу він сказав: «Ні про що не турбуйся!» - і вона не мала жодних підстав не повірити.

Звичайно він любив її.

Проте я чув, що згодом він попросив у неї всі паролі від соцмереж. А ще перестав читати книжки перед сном. «Ні про що не турбуйся» змінилось на «побачимо». Момент, коли ключ починав шарудіти у замку дверей, ставав нестерпним для них обох. Вони досі були неперевершені у компаніях, проте все закінчувалось, як тільки вони сідали в авто. Малинове варення взялося пліснявою.

Звичайно? Звичайно.

«Я - Українець! От і вся моя автобіографія.»

Василю Андрійовичу Симоненку сьогодні виконується 91 рік. І я бажаю й буду писати про нього виключно в теперішньому часі. Жоден автор не проходить так поруч зі мною все життя, як він.

Читайте Симоненка, аби зізнаватися у коханні. Читайте Симоненка, аби пишатися Україною. Читайте Симоненка, аби лікувати душу. Читайте Симоненка, аби теплішало навколо. Читайте Симоненка, аби надихатися легкістю. Читайте Симоненка, аби йти далі. Читайте Симоненка! Йому сьогодні 91, а ми досі не осягнули його 28.

І коли, як не сьогодні, дивитись наш випуск про Симоненка?

https://youtu.be/X9h357Fui2s?si=lSxlBjKv74T7u6Cd

Вау!

Симоненко та Елвіс Преслі народились в один день! Не в один день, а прямо в ОДИН день! Сьогодні, але 91 рік тому.

Звідки знаю? Військовослужбовець Олександр Ремез поклав вірш Василя Андрійовича «Можливо, знову загримлять гармати» на мотиви короля рок-н-ролу.

«Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя» 💔

https://youtu.be/G6ENzUQxYlg?si=rDmf5IZ8oiwYPq3j

Нарешті Кличко озвучив своє
рішення, щоб кияни жили комфортно: просто переїдьте нахуй з Києва!

Це вам відповідь на питання, коли буде «Чи читати?»

Як тільки дочитаю книжку, яку вирішив зробити першою у новому циклі записів)

Даю собі 10 днів на прочитання. Ще 4-5 на осмислення. Зйомка/монтаж. Думаю, вкінці січня 🤝

Цілком імовірно, «Чи читати?» зніметься раніше))

Перші двісті сторінок читаються, як дуже класний сценарій серіалу для HBO.

Тут вам кумедне і класне на вихідні!

https://youtu.be/TXWvX4pzqas?si=TiEmr5sfYujG84ka

Пусті фантики.

Прикрашаючи ялинку, завжди поруч із іграшками ми вішали цукерки: «Ромашку», «Бабусині казки», «Корівку», «Південну ніч», «Рачки».

Зазвичай всі, окрім «рачків», не проживали довше тижня. Проте, аби не псувати загальне дизайнерське рішення ялинки кінця 90х, цукерки формально мали лишатися на своєму місці.

Для цього існувала негласна угода між правоохоронцями (моїми батьками) і правопорушником (мною): вони роблять вигляд, що нічого не помічають, а я, що нічого не їв.

Для цього, використовуючи весь досвід уроків художньої праці, я заповнював фантики ватою, якою обгортали відро в якій стояла ялинка. Форма цукерок лишалась такою ж, ідеально доповнюючи візуальний ансамбль іграшок та дощику на ялинці.

Це була справжня цукеркова ботоферма! На мою скромну думку, навіть більш правдоподібна, аніж у Петра Олексійовича зараз.

У даної вистави був лише один мінус - складність пошуку кожної наступної справжньої цукерки. Після 1го січня все частіше доводилось йти на угоду із самим собою та їсти «рачки». До речі, «рачки» я не повертав на місце. «Рачки» не можуть бути фейковими. Бо знайдена в обгортці «рачків» вата помножена на вразливість та відчай можуть лишити травму на все життя. Адже тільки перебуваючи на самому дні людина буде їсти «рачки».

Мені 34. Ялинку не наряджаю вже три сезони. Цукерки зʼявляються в моєму житті виключно нічними набігами (може, я нащадок печенігів?), коли з полиці вичищається все, навіть «рачки». Але відчуття того, що я розгортаю фантики, а там пусто, лишилось. Просто тепер таке відбувається не з цукерками, а людьми. І, звісно, найгірше, коли розгортаєш, а там вата)

Мене дивує вміння людей бути безоглядно впевненими у собі!
З абсолютно щирою категоричністю та здатністю возвеличувати, а потім обезцінювати.

Приклад на скріні.

Цікаво, чи закрадалась цій читачці у голову думка: «Гм… може, я забагато очікувала? А, може, не все зрозуміла? А, може, зрозуміла, але це просто не моє?» Проте все зводиться до такої впевненості і ультимативності. Я справді щиро дивуюся. Бо я б так не зміг.

В цю ж канву всі фанати «Дивних див», які самі понавигадували собі кінцівок і обурюються та підписують якісь петиції) В цю ж канву користувачі, що в один день захоплювались дівчинкою Іриною («ляжу, але воно не заїде»), а наступного дня готові були стратити її. В цю ж канву всі знахабнілі клієнти малих бізнесів, що строчать негативні відгуки, як тільки їх не так цілують в дупу.


Гадаю, ми побачимо зміну ставлення бізнесів/творців до широкої аудиторії. Бо починають сідати на голову.

p.s. я на 400+ сторінці Книги Еміля.

«Ти живеш, поки є надія, що твої мрії колись стануть спогадами!» - Іларіон Павлюк аka відверте розчарування дівчинки із тредс

Це борщ.

Раптом ви не знали. Але ви не знали!)

Бо ось це БОРЩ!