ЯМаріуполь. Ужгород
717 subscribers
6.05K photos
286 videos
1 file
1.05K links
📍вул. Польова, 4а (0952705548)
Графік роботи: Пн-СБ, 8:00-18.00
Download Telegram
📢 Роковини трагедії Маріупольського драмтеатру. Пам’ятаємо… Сумуємо…

Ми ніколи не забудемо одну з найстрашніших трагедій війни – бомбардування Маріупольського драмтеатру, де загинули сотні невинних людей. Це був злочин, який ніколи не можна забути.

💔 На базі нашого центру ми створювали ангелят – символ загиблих під час бомбардування театру. Також ми підготували арт-інсталяцію: у її центрі стоїть дерево, на гілках якого розвішали ангелочків, що уособлюють душі невинно вбитих. Ми облаштували куточок пам’яті, присвячений жертвам цієї трагедії, щоб нагадувати про біль Маріуполя та важливість збереження історичної правди.

🕯️ Запрошуємо всіх долучитися до акції запалення свічок пам’яті.
📅 Коли? Завтра, 16.03.2025, о 17:00
📍 Де? Площа біля Закарпатського драмтеатру

🙏 Пам’ятаємо. Сумуємо. Вшановуємо.
Наша пам’ять – це зброя проти забуття. Доєднуйтесь. 💙💛
Про важливість підтримки та психологічного розвантаження 💙

Кожен із нас іноді потребує моменту тиші, розуміння та можливості виговоритися… Життя в постійному русі, відповідальність перед іншими, бажання допомагати – усе це вимагає внутрішніх ресурсів. Але що робити, коли вони вичерпуються?

Саме в такі моменти особливо цінна підтримка тих, хто вміє слухати та відчувати. Пані Тетяно, щиро дякую вам за тепло, мудрі слова та можливість віднайти внутрішню рівновагу. Ви — той промінчик світла, що допомагає відновлювати сили й дивитися вперед з новою енергією.

Піклуйтеся про себе, наповнюйте свою душу добром — і світ віддячить вам тим же. 💛
Наш шлях до української мови 💙💛

Мова – це не просто слова, це частинка душі народу, його історія, культура, сила. Ми свідомо обрали цей шлях – вивчати, вдосконалювати, плекати українську. Кожне нове слово, кожне правильне речення – це ще один крок до усвідомленого й глибокого зв’язку з Україною.

І хоча буває непросто, ми не зупиняємося. Читаємо, слухаємо, спілкуємося – і найголовніше, не боїмося помилок, бо саме вони ведуть до прогресу.

Дякуємо всім, хто підтримує нас на цьому шляху! Разом будуємо мовне майбутнє 🇺🇦💙
Кожну суботу о 15.00.
Центр "Я-Маріуполь", вул. Польова, 4а
16 березня 2022 року російські війська скинули авіабомбу на будівлю Маріупольського драматичного театру, де переховувалися сотні цивільних мешканців, включаючи дітей. Перед будівлею великими літерами було написано «ДЕТИ», щоб вказати на присутність дітей та запобігти атаці, проте це не зупинило.
У березні 2025 року, до третьої річниці цієї трагедії, в Ужгороді відбудеться вшанування пам'яті загиблих.
Нагадуємо про трагічні події та підкреслюємо важливість пам'яті про жертв російської агресії.
🕯️Три роки тому російські окупанти взяли Маріуполь у смертельне кільце масованих обстрілів, перетворюючи квітуче місто на руїни та відбираючи життя десятків тисяч мирних жителів. Маріуполь став символом воєнного злочину росії.

Трагедія Маріупольського драматичного театру показала світові справжню сутність так званого «русского мира». Його будівля стала укриттям для сотень маріупольських родин, які шукали порятунку від вогню обстрілів. Щоб захистити своїх дітей, люди зробили перед театром величезними літерами напис «ДЕТИ» – заклик, який мав би зупинити будь-кого, хто ще зберіг людяність. Проте не російську армію.

16 березня 2022 року окупанти скинули на театр потужні бомби, перетворивши його на братську могилу. Під завалами загинули сотні людей, серед них – діти.

💔Ця трагедія – не просто біль Маріуполя чи України. Це рана, що має боліти усьому світу. Як і тисячі інших воєнних злочинів росії, вона не може бути прощена чи забута. Ми маємо пам’ятати. Світ має пам’ятати.

Разом маємо зробити все можливе, щоб відновити справедливість і вшанувати кожного, хто загинув у цій війні.

🥀16 березня 2022 року. Маріуполь. Пам’ятаємо.
16 березня. День чорної пам’яті.
Цей день навіки закарбований у нашій історії болем і криком, що розбивається об байдужість світу. 16 березня 2022 року російська армія знищила Драматичний театр у Маріуполі. У його стінах шукали порятунку сотні людей. Жінки. Діти. Люди похилого віку. Вони вірили, що театр – це прихисток. Вони писали велетенськими літерами «ДІТИ», щоб кожен у небі бачив, що тут немає ворогів, немає зброї, тільки невинні життя.
Але бомби не знають милосердя.
Сотні загиблих. Сотні зниклих безвісти. Руїни замість надії. І біль, який не вщухає.
Сьогодні ми згадуємо тих, хто не встиг втекти. Хто в останні секунди обіймав своїх рідних. Хто молився, щоб вижити. Хто мріяв про весну, але не побачив її.
Ми не забудемо!
Ми не пробачимо тим, хто це зробив.
Маріуполь живий у наших серцях.
І правда теж житиме.
🕯 Світла пам’ять усім загиблим.