Конфлікт москви та Києва сягає корінням в історію. Його суть - Кремль не визнає незалежності України.

Напруження у відносинах росії та України та великої війни, складалися не один десяток років. Йобнуті аргументи , які наводить путін, сягають ще далі, Середньовіччя, коли частини нинішніх України та Росії входили до Київської Русі. Звідти теза глави Кремля про "один народ", до якого він зараховує і білорусів. При цьому президент РФ рідко згадує, що у росіян та українців не був один шлях, Українцям більш симпатизує свобода, а русні рабство, і що сформувалися дві мови та культури - споріднені, але різні.
Коли обидві республіки стали окремими країнами після розпаду Радянського Союзу, з'явилася ще одна відмінність, політична. Київ пішов шляхом західних демократій, зі змінністю влади. Москва з нього звернула. Нинішній конфлікт - наслідок політики за останні 30 років. Його можна умовно розділити на три етапи, кожний приблизно десять років.

1992-2003: Україна йде, Росія не проти.

У грудні 1991 року Україна разом із росією та Білоруссю була однією з трьох республік, які закріпили розпад СРСР. В цей час,москва, очевидно, розраховувала зберегти вплив за допомогою Співдружності незалежних держав (СНД) та постачання дешевого газу. Але вийшло інакше. Білорусь та росія створили союзну державу, Україна частіше дивилася на Захід.
Це дратувало кремль, але Україна успадкувала від СРСР майже мільйонну армію та третій у світі ядерний арсенал. Від ракет Київ відмовився, передавши їх росії в обмін на гарантії безпеки (Будапештський меморандум) та економічну допомогу.

Поки Захід не відповідав Україні взаємністю і не збирався інтегрувати її до своєї структури, реакція москви виглядала стриманою. Пострілів не було, якщо не брати до уваги інцидент зі стріляниною у повітря 1992 року, коли сторожовий корабель ЧФ підняв український прапор і пішов із Севастополя до Одеси.
росія в перше пострадянське десятиліття була слабка економічно, а чеченські війни (боротьба з так названим тероризмом) забирали ресурси. Розділивши Чорноморський флот і підписавши у 1997 році "Великий договір", РФ визнала кордони України, включаючи Крим.

2003-2013: Тріщини в пострадянській дружбі.

Перша велика дипломатична криза між москвою та Києвом відбулася за часи правління путіна. Восени 2003 року росія раптово почала будувати дамбу в Керченській протоці в напрямку українського острова Коса Тузла. Київ сприйняв це як спробу переділу кордонів. Конфлікт було вирішено після особистої зустрічі президентів. Будівництво було припинено, але задекларована дружба двох країн отримала перші тріщини.

Вибори президента України 2004 року, росія активно підтримує проросійського кандидата януковича, але "помаранчева революція" не допустила його перемоги на тлі звинувачень у фальсифікації. Президентом став прозахідний політик Віктор Ющенко. Його перемога стала відправною точкою до політичних змін у РФ. Вони спрямовані на недопущення того, що в москві називають "кольоровими революціями" і в чому звинувачують Захід. Під час правління Ющенка, РФ двічі перекривала Україні газовий кран - у 2006 та 2009 роках, що призвело до перебоїв транзитних поставок до Європи.

Ключова для розуміння нинішньої ситуації подія сталася у 2008 році. На саміті НАТО в Бухаресті президент США Джордж Буш спробував надати Україні та Грузії План дій з підготовки членства в альянсі (ПДЧ). путін різко виступив проти, москва дала зрозуміти, що не визнає повністю незалежність України. У результаті Німеччина та Франція заблокували план Буша. Обом пострадянським країнам, Україні та Грузії, було обіцяно членство в НАТО, але без дати.

Оскільки швидко просунутися до військового альянсу не вдалося, Україна взяла курс на економічну інтеграцію шляхом угоди про асоціацію з Євросоюзом. Влітку 2013 року, за кілька місяців до можливого підписання, росія почала чинити на Україну масштабний економічний тиск, майже перекривши на кордоні український експорт. Восени уряд януковича, який став президентом у 2010 році, заявив про призупинення підготовки до підписання угоди з Брюсселем, пославшись на тиск РФ. Рішення януковича викликало протести в Україні «МАЙДАН», на тлі яких він у лютому 2014 року втік до росії та кричав що його «кинули як лоха».

2014-2021: Анексія Криму та війна на Донбасі.

У Києві виник вакуум влади, у березні 2014 року росія анексувала Крим. Це було поворотним моментом, початком неоголошеної війни. Одночасно російські та місцеві напіввоєнні структури дали поштовх сепаратизму на Донбасі, були проголошені "народні республіки" в Донецьку та Луганську, якими керували люди, котрі приїхали з РФ, у формі без розпізнавальних знаків. Київ реагував повільно, чекав на президентські вибори наприкінці травня й лише потім зважився на масштабне застосування сили, яку назвав "антитерористичною операцією" (АТО).

На початку червня 2014 року у Франції на заходах з нагоди 70-х роковин висадки союзників у Нормандії новообраний президент України Порошенко вперше зустрівся з путіним за посередництва лідерів Німеччини та Франції. Так виник "нормандський формат".
Влітку 2014-го українська армія почала тіснити сепаратистів, але наприкінці серпня росія, як стверджує Київ, масштабно застосувала на Донбасі свою армію. москва це заперечує «як завжди». Саме тоді у серпні 2014 року, були бої за Іловайськ, відомі також як «Іловайський котел», про котел напишу інший пост. Війна по всій лінії фронту закінчилася підписанням у вересні в Мінську угоди про припинення вогню, яка була швидко порушена.
Тоді почалася позиційна війна, яка триває досі. На початку 2015 року сепаратисти перейшли у широкий наступ. Київ знову звинуватив москву у застосуванні армії без розпізнавальних знаків, РФ знову все заперечувала. Тоді за посередництва ФРН та Франції було підписано Мінськ-2, угоду, яка досі залишається головним документом щодо врегулювання конфлікту. Жоден з його пунктів повністю не виконаний.

Востаннє прорив здавався можливим влітку та восени 2019 року, коли сторони домовилися та реалізували відведення сил на кількох ділянках. Але після саміту "нормандського формату" в Парижі більше зустрічей не було. росія відмовляється від прямого спілкування з Володимиром Зеленським, звинувачуючи його у невиконанні Мінська-2.
У 2021 році РФ двічі стягувала війська до кордонів України - навесні та пізно восени. У грудні путін вперше в ультимативній формі озвучив вимогу до США та НАТО не приймати до Північноатлантичного альянсу Україну та інші пострадянські країни, а також не надавати їм військової допомоги. Альянс відповів відмовою.

2022 рік: Початок війни росії проти України.

21 лютого 2022 року путін визнав незалежність самопроголошених "Донецької народної республіки" та "Луганської народної республіки". Відповідні документи ратифікував парламент країни. путін заявив також, що до цих утворень належать території Донецької та Луганської областей України. Це значно більше, ніж регіон, який контролювали сепаратисти.
Уранці 24 лютого путін оголосив про початок "спеціальної воєнної операції" проти України. Її метою він назвав "демілітаризацію" країни. Збройні сили РФ почали завдавати ударів по всіх містах України та її військовій інфраструктурі.

Вже 50 днів йде війна, за цей час ворог уже відступив з Київщини, Чернігівщини і Сумщини, залишивши по собі докази страшних злочинів. Нині росіяни зосереджують зусилля на сході і півдні.

Під постійним вогнем Миколаїв і Харків. Тривають запеклі бої за Маріуполь – загарбники знищують місто, але українські захисники полку АЗОВ та Морська Піхота, продовжують тримати оборону. На окупованих територіях – Херсон, Мелітополь, Донеччина та Луганщина – окупанти влаштовують терор.

За нами перемога! Слава бійцям, які героїчно захищають Маріуполь! Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть ворогам!

NMS 💀

Що зробила Катерина ll, для України?

Остаточно поглинула Україну: знищила Гетьманщину (1764) і Січ (1775), запровадила кріпацтво, розформувала слобідське козацтво, придушила козацьке повстання Пугачова (1775).

10 листопада 1764 року Катерина ІІ скасувала гетьманство, передавши всю повноту влади в Україні президенту Малоросійської колегії Петру Рум'янцеву.

Так, у секретній інструкції Катерина ІІ наказала: знищити всі залишки української автономії;
закріпачити селян; здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, всіляко збільшувати податки.
"Поводитися з ними як з чужими землями було б явною дурницею… Ці провінції… треба легкими засобами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали дивитися, як вовки до лісу", - ці слова приписують Катерині ІІ.

За оцінками істориків, правління Катерини II позначилося подальшою русифікацією України. Під час владарювання імператриці росіяни "підчистили" українські книгозбірні та підправили власну історію. У 1775 році вона знищила Запорізьку Січ – останній оплот української державності, а в 1782 році розчленувала Гетьманщину на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, під час урочистого відкриття яких народ був зобов’язаний кричати: "Віват, Вєлікая Єкатєріна!" Згодом, у 1783 році цариця закріпачила українців, а ще заборонила козацьке військо, запровадила російську мову викладання в Києво-Могилянській академії, а 1785 року надала українським старшинам за слухняність права російського дворянства.
В одному із приватних листів з Києва вона писала: "ніде в своєму житті не бачила провінції, де б люди були такі дурні й гидкі, як на Україні".
У відповідь, українці незлюбили імператрицю. Її образ набув поширення в усній народній творчості:
"Катерино, суча дочко!
Що ж ти наробила?
Край веселий запорозький
Та й занапастила!"

Досі, пам’ятник Катерині II, стоїть в Одесі. Краще звільнити це місце, та відправити її за російським кораблем.

ХТО ТАКИЙ СТЕПАН БАНДЕРА?

1 січня 1909 року - Степан Бандера з'явився на світ у родині греко-католицького священика в селі Старий Угринів (знаходиться на території сучасної Івано-Франківської області, а в ті часи було у складі Австро-Угорської імперії).

Активною політичною позицією Степан пішов у батька: той теж брав активну участь у політичному житті, був свого часу послом у парламенті ЗУНР - УНР у Станіславі.

Бандера відучився в гімназії, потім до 1933 року навчався в Агрономічному відділі Високої Політехнічної школи у Львові. Вже тоді польська влада взяла хлопця "на замітку" за участь в українських національних ініціативах. Закінчити Політехнічну школу у Бандери так і не вийшло: його заарештували напередодні дипломного іспиту.

В Організацію Українських Націоналістів (ОУН) Бандера вступив ще в 1929 році, а за чотири роки став на західно-українських землях офіційним крайовим провідником ОУН.
В ОУН Бандера проявив себе як радикальний політик, він організував кілька політичних вбивств (у тому числі секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова – як відповідь ОУН на Голодомор в Україні).

У 1936 році Бандері винесли вирок – довічне ув'язнення, проте після захоплення Польщі Німеччиною в 1939 році політичний діяч вийшов на свободу. У цей період Бандера працює над розширенням мережі визвольної організації на територію всієї України – але планам цим не судилося збутися: в організації починається розкол.
Частина ОУН, яка остаточно перейшла під керівництво Бандери, отримала назву "бандерівці" або ОУН (б).

Бандера мріяв створити незалежну Українську державу на західноукраїнській території. Про її створення він і проголосив 30 червня 1941 року у Львові – але німецька влада не підтримала подібне рішення. Бандеру заарештовують і кидають у концтабір Заксенгаузен.
Після цього українські підрозділи УПА (остаточно були сформовані навесні 1943 року) починають боротися не тільки проти польських і радянських партизанів, а й проти німецької окупації. При цьому сам Степан особисто ніколи не очолював УПА.

Звільнився Бандера в 1944 році. І відразу ж повернувся до діяльності в ОУН.

У 1959 році Бандеру вбили в Мюнхені, де той провів останні роки життя. За смерть Бандери відповідальність несе радянський агент Богдан Сташинський.

Цікаві факти з життя лідера ОУН Степана Бандери.

Факт 1. Степана Бандеру звинувачують у розколі ОУН на "бандерівців" та "мельниківців". Але мало хто знає, що він шукав порозуміння з полковником Андрієм Мельником. Неодноразово зустрічався з ним, писав йому листи. Шукав компромісний варіант, щоб організація залишилася, щоб організація залишилася єдиною, сильною.

Факт 2. У 1941 році німецька влада заарештувала Степана Бандеру, вимагаючи від нього скасувати Акт проголошення Української Держави від 30 червня 1941 року. Бандера відмовився це зробити. Степан Бандера, відчуваючи, що основною діяльністю і метою ОУН було створення української держави, категорично відмовився скасовувати цей акт.
За що пізніше був запроторений німецькою владою до концтабору Заксенгаузен, де й утримувався до 1944 року.

Факт 3. Перед убивством Степана Бандери було 8 спроб його знищити різними способами, різними агентами. Доволі часто ці спроби обривалися завдяки діяльності служби безпеки ОУН за кордоном.

ІЛОВАЙСЬКИЙ КОТЕЛ

Бої за Іловайськ, відомі також як Іловайський котел — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході російсько - Української війни у серпні 2014 року. На початковому етапі українські війська оточували проросійських бойовиків, а з 24 серпня українському угрупуванню в тил зайшла значна кількість регулярних військ РФ, змінивши хід боїв.

Військов прокуратура України 14 серпня оприлюднила розслідування причин загибелі сотень українських бійців, які опинилися в Іловайському котлі в серпні 2014 року. Головним винуватцем трагедії під Іловайськом названі Збройні сили росії. "29 серпня 2014 року за безпосередньою вказівкою та наказом командування генерального штабу Збройних сил РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових, разом із трьома полоненими російськими десантниками", - сказано в повідомленні прокуратури.
За підрахунками слідчих, 366 українських вояків були вбиті, 429 - поранені, 300 - потрапили в полон".

Учасник бойових дій під Іловайськом Олександр Дейнега заявив, що українське командування винне в загибелі своїх бійців так само, як і російська сторона. "Тобто, в них був час і можливість "непомітно" зайти на десятки кілометрів вглиб української території, окопатися і ще кілька днів чекати, доки нас виведуть на розстріл. Проте бездіяльність наших командирів і Генерального штабу прокуратура ніяк не розглядає", - сказав ветеран АТО.

Прорахунки командування

Учасник бойових дій у складі добровольчого батальйону "Донбас" Ігор Байрак переконаний, що українські вояки могли не тільки уникнути розстрілу, але й тримати оборону на зайнятих ними позиціях в Іловайську «так само довго, як в донецькому аеропорту». Але вони отримали наказ виходити з міста «зеленим коридором» під гарантії безпеки від російських офіцерів.

Байрак зазначив, що згідно з отриманими наказами, українці вишикувалися для відходу двома колонами, що рухалися різними маршрутами. Одна – переважно зі службовців Збройних сил. Інша – виключно з добровольчих батальйонів лише з легкою стрілецькою зброєю і без жодного бойового прикриття. Це наводить на думку про заздалегідь заплановане знищення добровольців, не виключив Байрак.

Іловайськ – це план Порошенка про згортання добровольчого руху, який обговорювався ще у Відні.

Волонтери під час подій в Іловайську влаштували мітинг під ОП і таки прорвалися на іпровізований прийом. Порошенко їм на повному серйозі втирав, що все за планом, що на виручку оточеним поспішають наші війська, щоб відкинути сили ДНР-ЛНР. А з росіянами все домовлено про їх невтручання …

Коли вихід наших військ, які здебільшого складалися з добробатів, перетворився в розстріл з боку росіян, і ніхто з наших воєначальників за це не був покараний, стало зрозуміло, що у Порошенка дійсно все йшло за планом. Тому самому плану про згортання добровольчого і волонтерського руху, який обговорювався ще у Відні, під час торгів про заняття ПОПом поста президента України. І який, без сумнівів, був схвалений керівництвом РФ.

І вишенька на отруєний торт: участником бойових дій в Іловайську, були подані документи на присвоєння звання Героя України. Але Порошенко їх не підписав. А оскільки він особисто знав цю людину, то вважав за потрібне прокоментувати це своє непідписання: «Передайте йому, що в історії України не було і не буде такої події, як Іловайськ». Відповідно, глава ОП передав.

З тих пір патріота і державного діяча Петра Порошенка більше не існує. Є тільки лицемірний жорстокий цинічний тимчасовець, який повинен бути покараний за всі свої діяння за законом.

Іловайськ в нашій історії був і залишиться.

Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть ворогам!