Вітаю всіх з Всесвітнім днем письменника!📝
Бажаю усім досягти успіхів у своїй творчості,знайти своїх помічників та свою авдиторію❤️
Нехай натхнення не полишає вас та найголовніше щоб творчість приносила вам задоволення🫶
Знаю,що тут є не тільки письменники, а й читачі тому хочу висловити вам подяку за підтримку,адже без вас не було б нас!
Дякую,що читаєте,реагуєте та коментуєте,адже ми створюємо світи, а ви оживляєте їх своєю уявою🥰
#свято

Хочу з вами поділитися дуже класним досвідом.
Так,як сьогодні свято то був захід де ми письменники зачитували свої вірші або уривки з творів і звісно отримували відгуки. Було дуже комфортна компанія людей,всі були щирі та чесні і кожен отримав певний відгук. Мені дуже сподобалася атмосфера і я дуже вдячна всім хто зачитував та коментував,адже критика якщо і була то толерантна і враховуючи особливості письма автора.
Ось такий був досвід розкажу,що зачитувала я:
Верлібри загалом і вірш "Усіх дивують мої зміни..".
Від слухачів я отримала відгуки на них(доволі позитивні) та звісно певні поради,думки і те як відчувалася атмосфера у цих віршах.
Ця зустріч дала мені новий досвід та натхнення продовжувати йти далі письменницьким шляхом. Адже я побачила свої сильні і слабкі сторони.
#новини

Всім доброго дня, я виклала нове відео на тік ток акаунті,запрошую вас до перегляду 🫶

Новий вірш(не для збірки):

Тремтіння рук,у горлі ком,мурахи по всій шкірі.
Тривога охопила мене з ніг до голови.
Чую у вухах гуркіт серця, немов там змішалися стихії.
Що дико рвуть страху липкі окови.

Думки тривожні відганяю геть,
Але вони не хочуть йти і в'їдаються у мізки—
Знищуючи з середини немов отрута все ущент.
Не знаю,як триматися далі, ось-ось розсиплюся на тріски..

Елізабет Нокс
#вірш

Мавка й людський хлопчина(редагована версія) (заплановане смс):
Розділ 1
— Василю, ти що, зовсім клепки втратив?! Йти в цей проклятий ліс! А якби я не прийшла, зараз тебе б мавки втопили! Ось дивись: Маріїн чоловік уже місяць не з'явився, а Оленинового знайшли тиждень тому в річці — втопився! Ану, йди зараз же додому! — знову горлає це стерво, Людмила.
Ну от, що я їй за життя зробила? Хоча те, що майже всі тутешні чоловіки — мудаки, це факт. Він її щодня б'є, а вона за ним тримається, наче він єдиний на цілій Землі. Раптом мої роздуми перервав тоненький дитячий плач. Я тихенько рушила на звук, щоб подивитися, хто там.
Дівчинка. На вигляд їй не більше п'яти рочків. Зовсім одна. Напевно, загубилася.
Я обережно питаю:
— Крихітко, ти загубилася?
Вона на мить перестає рюмсати й підводить на мене очі.
— Т-так... я сама, і мені страшно, — відповідає малеча, а потім додає з неприхованою цікавістю: — А ти така гарна... Ти мавочка? — питає вона, розглядаючи мене дуже уважно.
— А звідки ж ти про нас знаєш? — питаю я, посміхнувшись. Господи, як вона схожа на одну дівчину, яку я колись врятувала!
Дівчинка шморгнула носом і впевнено промовила:
— Моя мама сказала, що ви дуже хороші й бережете ліс.
— А як твою маму звати? — поцікавилася я.
— Катя, — гордо відказала мала.
І тут я згадала. Чотири роки тому — майже стільки, скільки зараз цій дитині — молода дівчина прийшла до води. Вона хотіла втопитися, бо її зґвалтував власний дядько, і вона дізналася, що завагітніла. Тоді я не могла дозволити їй вчинити цей гріх. Я довго говорила з нею, переконувала, і зрештою вона поїхала далеко звідси. У селі про неї більше ніхто не чув.
А її дядько... Ой, йому було «весело». Як згадую, то анітрохи не шкодую про скоєне. Спочатку я мучила його страшними снами, а потім заманила в лісову хащу. Що ви собі думаєте, я така милостива, що просто вбила його? Ні...
Я спочатку заплутала йому всі стежки. Він дві доби блукав лісом, не міг знайти виходу, а коли нарешті вибрався до людей, то втратив глузд. Відправили його в обласну психіатричну лікарню. Ой, щось я замислилася!
— Знаю я твою маму, — лагідно мовила я до малечі. — А ти, виходить, її донька, маленька принцеса. Як же тебе звати?
— Софія, — знову гордо відповіла вона.
— А твою бабусю звати Людмила?
— Так... а ти звідки знаєш?
— Просто теж знаю її. Давай ручку, я тебе додому проведу. А ти поки розкажи: ви тут, у селі, живете?
— Ні, я, мама і тато живемо у місті тюльпанів!
Угу, значить, вони в Кіровограді. Далеченько від нашого села...


Далі буде
#розділ

Вітаю всіх, ось новий вірш у жанрі сучасної вільної поезії(увійде у збірку):
Одного зимового вечора,
Ти сказав мені: кохаю,
Я засяяла від щастя,бо думала,що ти моя опора,
Колись було таке,я це чудово пам'ятаю.

Ранкові вітання та вечірні прощання,
Обійми й тихі зізнання,
Солодкі сни тривали не довго,
Бо одна дрібниця вартувала всього.

Але одна маленька сварка усе зруйнувала,
І ти сказав мені: ми вже не разом.
Стримавши гірку сльозу,мовчки біль свій відчувала,
Проте,весь час з'являвся в моїй пам'яті ти яскравим спогадом.

Швидка і неочікувана була твоя підстава,
Гострий ніж у спину вставив,
Рвана рана вийшла кривава,
Відповідь моя була жорстока: сріблястий меч кинула тобі в груди, крикнувши: Щастя наше ти згубив!
#вірш

Виклала нове відео, запрошую вас до перегляду)

Озвучка мого вірша "Усіх дивують мої зміни", ймовірно ви вже знайомі з ним тут або на Аркуші,але тепер є аудіо версія,запрошую вас до перегляду)

Зі святом весни та жіночності! Сподіваюсь цей день приніс море посмішок, оберемки квітів і теплий настрій, який залишиться з вами на весь рік.
Бажаю вам безмежного щастя, щирого кохання та натхнення у кожній справі. Сяйте, розквітайте та нехай кожна ваша мрія здійснюється якнайшвидше!
#свято

Вітаю новеньких у чаті запрошую вас ознайомитися із закріпленими повідомленнями та за бажанням можете підписатися на інші мої творчі акаунт:
АРКУШ:https://arkush.net/user/18509
Тік ток:tiktok.com/@uservj3d4ewre1
ЮТУБ:https://youtu.be/G67DqkpnR9Y?si=z4eDvVJ0wQURhVxN

#явінтернеті

Добрий вечір усім, написала на днях новий вірш, він відлежувався і пройшов редагування тому представляю вам його:

Емоції в душі вирують,
Думки спати спокійно не дають,
А серце з грудей рветься,
Глухо у вухах б'ється.

Очі застелили сльози,
Питання,страх і невідомість,
Горло стиснули—прогнози,
Тиша—це лише коротка мить.


Триматиме вона недовго,
А як скінчиться буде буря,
Що зруйнує все довколо,
Дивлюсь вгорі я на сузір'я.

Гул у голові гучніше,
На межі звучить воно сильніше,
Але раптом стає тихіше,
Немов хтось вимкнув все.

Всі відчуття й емоції зникли,
Хтось взяв їх і розчинив,
Немов цукор у воді,
Тиша.Спокій.Хтось час зупинив.

Елізабет Нокс
#вірш

Вітаю новеньких у чаті запрошую вас ознайомитися із закріпленими повідомленнями та за бажанням можете підписатися на інші мої творчі акаунт:
АРКУШ:https://arkush.net/user/18509
Тік ток:tiktok.com/@uservj3d4ewre1
ЮТУБ:https://youtu.be/G67DqkpnR9Y?si=z4eDvVJ0wQURhVxN
#явінтернеті

Перша зустріч (від імені чоловіка) вірш йде до збірки

Твої очі кольору бурбону,
Випалюють усе довкола,
Не шукаю виходу з полону,
Бо хочу стати центром кола.

Твоя усмішка — магія іскриста,
Побачив і завмер раптово,
Вона, мов зірка промениста,
Яку знайшов я випадково.

Я п’ю цей погляд раз у раз,
Зачарувався я тобою,
Твій дивний образ — мій екстаз,
Невже програв я бій з собою?
#вірш

Всім доброго ранку,ловіть новий вірш до збірки

За крок до кави

Не знаю, чи програв цей бій,
Але зробив до тебе крок.
В думках шалений буревій.
Спокійно! Пристрасть під замок!

Промовив тихо я: «Привіт».
Ти здивувалась, усміхнулась.
Я простягнув ромашок цвіт.
Ти обережно їх торкнулась.

«Чи підеш ти зі мной на каву?» —
Спитав я, дивлячись у вічі.
«А ти сміливий. І цікавий».
Здається, я програв вже двічі...
#вірш

Це вже редагований варіант,перед цим скидала трохи не той)🙈

Вітаю новеньких у чаті запрошую вас ознайомитися із закріпленими повідомленнями та за бажанням можете підписатися на інші мої творчі акаунт:
АРКУШ:https://arkush.net/user/18509
Тік ток:tiktok.com/@uservj3d4ewre1
ЮТУБ:https://youtu.be/G67DqkpnR9Y?si=z4eDvVJ0wQURhVxN
#явінтернеті

Сьогодні виклала два нові блоги,запрошую вас прочитати їх свою думку ви можете писати тут або там в коментарях:
https://arkush.net/blogs/15978

https://arkush.net/blogs/15980
#аркуш