ЧОМУ ПУХНАСТЕ ВОЛОССЯ У СУСПІЛЬСТВІ ВВАЖАЄТЬСЯ ЧИМОСЬ НЕ ГАРНИМ ВТФ.

Я ОБОЖНЮЮ пухнасте волосся і своє і чуже ВИ БИ ЗНАЛИ ЯК Я АХУЄЛА КОЛИ ДІЗНАЛАСЯ ЩО БАГАТО ЛЮДЕЙ ВВАЖАЮТЬ ПУХНАСТІСТЬ У СЕБЕ ЧИ В ІНШИХ НЕДОЛІКОМ ЗОВНІШНОСТІ

Я так люблю цей опенінг і те що він фактично побудований як діалог між двома персонажами. Настільки обожнюю такі прийоми що це просто кошмар

Як же ж мені страшно коли у нас ламається побутова техніка. Знаєте, у моїй голові абсолютно спокійне ставлення до зламаних речей, все що використовується колись зламається, ніхто не застрахований від випадковостей чи зношення. АЛЕ ДЛЯ МОГО БАТЬКА СУКА ЦЕ ТАК НЕ ПРАЦЮЄ. У мене з'являється така жахлива паніка, роздратованість і бажання ридати як тільки будь-який електроприлад яким я хоча би трошки користувалася ламається/починає працювати гірше. Бо майже всю електроніку в сім'ї купує Андрій і я ніколи не знаю наскільки сильно він буде злитися, скільки годин ми з мамою слухатимемо дикий крик про те які ми хуйові все ламаємо і не вміємо користуватися речами, скільки разів йому захочеться вдарити когось та скільки разів він це зробить.

Навіть якщо це не щось дороге, навіть якщо воно зламалося через технічні моменти на які ми не мали впливу, навіть якщо хтось із нас постраждав, навіть якщо річ відслужила дуже довго, навіть якщо це можливо відремонтувати. Результат завжди один–величезний скандал, погрози та насилля. Зате якщо батько сам щось ламає, то ну ок ну буває. Якщо я, мама чи сестра–стає до біса страшно, бо він НІКОЛИ за мої 17 років життя не проявляв нормальної реакції в таких випадках

Коли я кажу що моя найбільша проблема це мій батько я не брешу. Проблеми з менталкою, грошима, фізичним здоров'ям, сприйняттям себе, адаптацією в соціумі–ВСІ вони його провина. Без перебільшення. Постійне побиття, крики та покарання в дитинстві, постійне насилля над ріднею зараз, постійний стрес і життя у фоновій тривожності, страх як буденна річ, паніка при кожній неприємності, абсолютно нестабільний настрій батька та необхідність моніторити загальну обстановку завжди навіть коли сплю, бо ніколи не знаєш що прийде йому в голову, думки що краще я вмру аніж щось станеться і він розізлиться–все через нього. Мені тупо страшно жити. Я не хочу жити отак. Майже всі проблеми у кінцевому підсумку упираються в страх перед ним. І саме він блять єдина проблема яку я не здатна вирішити абсолютно ніяк, бо я просто сімнадцятирічна підлітка яку сприймають не більше ніж за ляльку, котра чомусь посміла бути живою

Важко

Я так хочу з'їхати, я не витримаю ще хоча б рік життя у цьому пеклі, я тупо поїду дахом і чи вб'ю себе з відчаю чи безкінечно ридатиму та перетворюся на беземоційний овоч. Але як вже й казала, навіть переїхавши, набагато краще мені не стане, бо біля батька лишаться матір та сестра. Якби я могла загадати одне егоїстичне бажання це була би його миттєва смерть або обривання із ним абсолютно усіх зв'язків, бо тільки так я житиму по-справжньому спокійно

Я приклеєна до нього густою чорною липкою гидотною масою по факту народження і в мені недостатньо сил, влади й можливостей аби роз'їсти цю субстанцію. I'm fucking seventeen, why should I even worry about this, я хочу бути просто звичайною дитиною з адекватної сім'ї та звичайними підлітковими проблемами типу пошуку друзів і кохання, ходіння на вечірки та підготовки до тестів :(

Ото буде грошей у спеціалістки яку я оберу в майбутньому аби звернутися за психологічною допомогою, уф. Хоч комусь користь від травм буде, не дарма страждаю

Мені ще так по-щирому смішно бачити відверту огиду/злість/розчарування на батьковому обличчі коли я поводжуся так як він мене навчив. Точна його копія. Гидко дивитися на себе зі сторони, правда ж? Шкода що тільки він ніколи цього не визнає. Занадто вже тупий, суцільне марнування земних ресурсів

Дякую матусі за те що я виросла хоч і йобнутою але зі здатністю критично мислити. Не менша провина за моє нещастя лежить на ній, але на відміну від батька, її я хоча б здатна зрозуміти. Глибоко нещасна але до біса крута жінка ехх

Люблю інколи побути дурепою хіхіхі

Мііііііііікааааа міка міка міка міка міка міка мікаелаааааа. Люблю це ім'я що кошмар ех. Абсолютно випадково обране але вже таке близьке боже, приємно мати, гарне. Називайте мене так частіше, я люблю своє ім'я. І будь-які форми від нього. Тепле(
І сімейно-статусні форми звертання приємні серцю жахливо бо особливі, але лише від особливих людей

Тралалело тралала

Забагато людей подій та емоцій за останній час, голова важка бо мізки перевантажені

А ви їсте п'ятипелюсткові квіти бузку чи вам в дитинстві не казали що це виконує бажання

Дванадцятирічна я була би у такому щирому шоці від мене зараз. Я багато чого не пам'ятаю, але думаю що половина речей її би дійсно налякали/розізлили/спантеличили, але інша половина викликала б надзвичайний захват. Я чомусь впевнена що вона повірила би словам "я–це майбутня ти". Шкода, що не можна із нею зустрітися аби перевірити