Припини бути гарним, ти мужик, ти не маєш бути гарним
©Еш арту з напівголим Іваном

ЧОМУ ПУХНАСТЕ ВОЛОССЯ У СУСПІЛЬСТВІ ВВАЖАЄТЬСЯ ЧИМОСЬ НЕ ГАРНИМ ВТФ.

Я ОБОЖНЮЮ пухнасте волосся і своє і чуже ВИ БИ ЗНАЛИ ЯК Я АХУЄЛА КОЛИ ДІЗНАЛАСЯ ЩО БАГАТО ЛЮДЕЙ ВВАЖАЮТЬ ПУХНАСТІСТЬ У СЕБЕ ЧИ В ІНШИХ НЕДОЛІКОМ ЗОВНІШНОСТІ

Я так люблю цей опенінг і те що він фактично побудований як діалог між двома персонажами. Настільки обожнюю такі прийоми що це просто кошмар

Як же ж мені страшно коли у нас ламається побутова техніка. Знаєте, у моїй голові абсолютно спокійне ставлення до зламаних речей, все що використовується колись зламається, ніхто не застрахований від випадковостей чи зношення. АЛЕ ДЛЯ МОГО БАТЬКА СУКА ЦЕ ТАК НЕ ПРАЦЮЄ. У мене з'являється така жахлива паніка, роздратованість і бажання ридати як тільки будь-який електроприлад яким я хоча би трошки користувалася ламається/починає працювати гірше. Бо майже всю електроніку в сім'ї купує Андрій і я ніколи не знаю наскільки сильно він буде злитися, скільки годин ми з мамою слухатимемо дикий крик про те які ми хуйові все ламаємо і не вміємо користуватися речами, скільки разів йому захочеться вдарити когось та скільки разів він це зробить.

Навіть якщо це не щось дороге, навіть якщо воно зламалося через технічні моменти на які ми не мали впливу, навіть якщо хтось із нас постраждав, навіть якщо річ відслужила дуже довго, навіть якщо це можливо відремонтувати. Результат завжди один–величезний скандал, погрози та насилля. Зате якщо батько сам щось ламає, то ну ок ну буває. Якщо я, мама чи сестра–стає до біса страшно, бо він НІКОЛИ за мої 17 років життя не проявляв нормальної реакції в таких випадках

Коли я кажу що моя найбільша проблема це мій батько я не брешу. Проблеми з менталкою, грошима, фізичним здоров'ям, сприйняттям себе, адаптацією в соціумі–ВСІ вони його провина. Без перебільшення. Постійне побиття, крики та покарання в дитинстві, постійне насилля над ріднею зараз, постійний стрес і життя у фоновій тривожності, страх як буденна річ, паніка при кожній неприємності, абсолютно нестабільний настрій батька та необхідність моніторити загальну обстановку завжди навіть коли сплю, бо ніколи не знаєш що прийде йому в голову, думки що краще я вмру аніж щось станеться і він розізлиться–все через нього. Мені тупо страшно жити. Я не хочу жити отак. Майже всі проблеми у кінцевому підсумку упираються в страх перед ним. І саме він блять єдина проблема яку я не здатна вирішити абсолютно ніяк, бо я просто сімнадцятирічна підлітка яку сприймають не більше ніж за ляльку, котра чомусь посміла бути живою

Важко