Батько зі своїм кєнтом по телефону балакає і відбувається розмова (батько починає):
–Та в мене там трава така велика, як мій хуй.
–ОГО?
–Нє ну ладно не така прям звісно. А ЧОГО ТИ СРАЗУ ОГО, ТИ Ж МІЙ НЕ БАЧИВ😳
–ТА Я ПРОСТО...
–Це я мав би казать ого, бо мені твій на очі кидався вже)))

У НАС В ГОРОДІ КОНОПЛЯ РОСТЕ Я ЩЯС ЗДОХНУ

МИ ЇЇ НЕ САДИЛИ ВОНА САМА ТАМ ОБРАЗУВАЛАСЯ

Роки йдуть а одна річ лишається незмінною, скільки б я не старалася і скільки б не змінювала і скільки б сенсу не давала будь-чому – втома завжди буде моєю найкращою подружкою. Голова болить ех(
От би перевтілитися у безформенне створіння без тягарів та безмежного відчуття змученості, було б добре

От би тако лягти на даху однієї споруди десь у тіні в напівсонячний день, заплющити очі під теплий вітер без жодної ознаки людського існування і спати спати спати спати спати

Або в снігу провалитися. У якусь маленьку кімнату зі спресованого снігу та незрозумілою температурою, коли лід не тане, але холод зовсім не відчувається як щось контрастне з тілом. Чи ввечері у дощ на лавці під великим деревом. Еххх, омріяний відпочинок

It may sound pathetic, але, думаю, в якомусь сенсі ця втома мені подобається. Як би не намагалася переконати себе в нелогічності та шкоді–насправді я не сприймаю вічне виснаження як проблему. Скоріше як спосіб втечі від відповідальності та обов'язків. Як би дивно не звучало – це мій відпочинок. Від усього, в принципі. "Потім я буду в порядку, потім матиму сили, потім знову працюватиму над собою та своїми бажаннями, виконаю плани. Це неодмінно станеться, бо завжди стається. Я не можу по-іншому. А якщо я впевнена що розберуся–можна дозволити собі трохи побути дурепою. Зовсім трошечки" чи щось таке

Ну це не завжди саме так працює, на жаль, інколи відчуття що всесвіт чи мої власні мізки тягнуть із мене прикол, але раніше я не задумувалася взагалі над цим явищем, а тут подумала і дізналися для себе ж щось цікаве. Боже мені соромно таке писати бо це виглядає як брєд дівчинки-підлітка що любить манхви про принцес та мультик про дружбу. З іншого боку так і є, тож :р хіхіхі, не сприймайте всерйоз

О, ще один приємний бонус "туману в голові" від втоми–відсутність або приглушеність страху. Я б зараз набагато легше погодилася здати кров на аналізи чи піти лікувати зуби, хоча все ще страшно, але мінус у тому що аналізи вийдуть недостатньо достовірними, а щодо зубів ідк чи нормально спрацювала би анестезія при фізичному виснаженні😔