У праці "Oratio de studiis linguae graecae" Меланхтон наголосив, що неможливо повернутися до ad fontes, не вивчивши попередньо грецьку мову. Згідно з Меланхтоном, ця мова найкраще спроможна виражати найвищі духовні й філософські істини, а Новий Завіт та найраніші святоотецькі твори були написані саме нею. Тож щоб прямо заглибитися в Письмо і почути живі голоси св. Павла й апостолів, слід неодмінно опанувати скарби грецької мови. У цьому сенсі Меланхтона можна вважати речником як гуманістичної традиції, так і реформаторів, бо обидві школи - якщо їх узагалі можна розрізнити в цей момент часу - злилися на грунті спільної програми повернення до первісних текстів Нового Завіту мовою оригіналу. Насправді ж флорентійське Відродження доби Кватроченто дощо повільно усвідомлювало важливість грецької мови, можливо, внаслідок впливу Лоренцо да Моначі та його кола. Лоренцо Валла - один з найвизначніших голосів, котрі закликали поновити інтерес до грецької мови, - доводив, що володіння грецькою мовою необхідне для належного розуміння й уживання латини. Це твердження він обгрунтував, посилаючись на класичних авторів.

Алістер Мак-Грат Інтелектуальні витоки європейської Реформації

Для ромейців коронація Карла була не тільки актом вражаючої самовпевненості і папи, і самого франкського короля, але і справжнім блюзнірством. Римська імперія, згідно з уявленням ромейців, трималася на подвійній основі: на римській владі і на християнській вірі. Як на небі був тільки один Бог, на землі міг бути тільки один верховний правитель. Більше того, на відміну від західних варварів в ромейців не було Салічного закону, в якому заперечується право жінок на престол. У Константинополі ненавиділи свою імператрицю, але ніколи не ставили під сумнів законність її перебування на троні. Тим більшою була тривога ромейців, коли вони усвідомили, що Ірину не тільки не відштовхує ідея шлюбу з неписьменним варваром, але вона навіть готова прийняти його пропозицію.

У 802 р., коли посли Карла прибули до Константинополя, ВРІ була в жалюгідному стані. Піддані Ірини зневажали її, радники імператриці гризлися між собою, скарбниця була виснажена. Сама Ірина вже мало сумнівалася в тому, що чергова змова проти неї буде успішною. І раптом з'явився шанс на порятунок. Для неї не мало великого значення, що прохач її руки був, згідно з ромейською громадською думкою, авантюристом, варваром і єретиком. Вийшовши за нього заміж, вона не тільки б врятувала єдність імперії, але і власну шкуру.

Але цьому не судилося статися. Піддані імператриці не мали наміру шанувати грубого франка, який носив яскраво-червоні гетри зі смішними підв'язками, говорив незрозумілою мовою і був нездатний навіть поставити свій підпис, окрім як прокресливши його за трафаретом через пластину (подібно до того, як це робив Теодоріх три століття тому). В останній день жовтня 802 р. група високопоставлених чиновників організувала збори на іподромі і оголосила Ірину скинутою. Вона прийняла поразку з імператорською гідністю. Ірину заслали на острів Лесбос, і через рік вона померла.

Хоча імперія була врятована від подальшого приниження, сталося немислиме: самовпевнений вождь варварського племені став називати себе імператором, і його коронував папа римський. Відтепер існуватимуть дві імперії, а не одна. Старий порядок відійшов у минуле. Християнському світу вже не судилося повернутися до нього.

...Природа смертних, для втіхи собі у випадках смертної і прийдешньої кончини, вигадала увічнювати пам'ять предків священними статуями їх зображень, як би знаками безсмертної пошани. Для цієї мети одні використовують для живописного оздоблення фарбу з розтопленого воску, інші, за допомогою різця, бездушну матерію перетворюють на людські подоби, інші на дошках і стовпах вибивають написи ... Але все це смертне і з плином часу знищується; тому що все це образи тлінних речей, а не вираження думок безсмертної душі. Втім, подібні пам'ятники, здається, достатні для тих, хто не зберіг у собі надії на інші блага після закінчення смертного життя. Але Бог, Бог — загальний Спаситель усіх, приготувавши для любителів благочестя великі і для смертного розуму незбагненні блага, дозволяє їм ще тут передчувати запоруку тамтешніх винагород і перед смертними очима їх ніби підтверджує безсмертні надії...

📚Євсевій Кесарійський/Життя Костянтина (Великого). Глава 3

🖼Мозаїчна ікона Христа ХІ ст. монастир Осіос Лукас

🦅☦️

Яка користь тобі з того, що сперечатимешся про таємницю Пресвятої Тройці, коли сам у собі покори не маєш і тим спричиняєш немилість Бога? Високі слова ще нікого не зробили ні святим, ні праведним. Тільки безгрішне життя чинить людину милою Господеві. Я волів би радше відчувати покору в серці своєму, аніж навчати її інших.

Тома Кемпійський «Наслідування Христа»

Але правда полягає в тому, що лише вірячи в Бога, ми можемо критикувати уряд. Якщо скасувати Бога, уряд стає Богом.

Гілберт Кіт Честертон

А ви не забуваєте згадати про Христа?

Різдвяний піст завжди мені дається складніше, ніж Великий. Немає на нього часу, немає часу підготуватись, організувти своє життя, свій побут.

Але найсумніше - немає часу згадати про Христа.

Обстріли, блекаути, робота, подарунки. І наче чекаємо Різдва, наче готуємось до нього. Але не до Христа.

Тож просто нагадую собі - і може буде в нагоді вам - спинитись на хвилину. Подумати про ту убогу стайню - це місце призначене для худоби - яку Господь уже обрав Собі, щоб прийти в наш світ Людиною і постраждати. Так, як страждаємо ми. В холоді, в страху, в темряві. Так, як ми ніколи не страждатимемо - з біллю всього світу в серці. Щоб померти на хресті.

Якщо ми не знайдемо мить про це подумати, цьому жахнутись, цим зворушитись і цим перейнятись, то напевне з нами щось не так.

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних.

Христос народився! Славімо Його!

Щиро дякую всім, хто сьогодні стоїть на захисті України й оберігає наш спокій та свободу. Саме завдяки вашій мужності та силі духу ми маємо змогу зустрічати Різдво Христове, молитися, єднатися родинами й зберігати світло цього свята у своїх серцях. Нехай Господь береже кожного з вас, дарує силу, витривалість і Свою опіку, а вдячність усього народу буде завжди з вами. Завдяки вам Різдво приходить у наші домівки навіть у найтемніші часи.

Тож нехай різдвяна радість, всупереч усім викликам, наповнює наші душі. Нехай світло Вифлеємської зірки веде кожного з нас дорогою віри до Сина Божого.

Христос народився! Славімо Його!

У 18-му році та сьомому місяці правління Тіберія Цезаря, наш Господь і Спаситель Ісус Христос, наш Бог, досягнувши віку близько 33 років, був зраджений Іудою Іскаріотом, Своїм учнем, 23-го дня Дістра-марта, 13-го місячного дня. Це був четвер, о п'ятій годині ночі. Він постав перед первосвящеником Каяфою, а звідти був переданий правителю Понтію Пілату. Відразу дружина Пілата Прокла надіслала йому послання: «Не май нічого спільного з цим Праведником, бо я сьогодні багато страждала уві сні через нього». Коли євреї дізналися про це, вони почали заворушення і скандували: «Геть його, покінчи з ним, розіпни Його». Господь наш Ісус Христос був розп'ятий за вісім днів до квітневих календ, 24 березня, у 14-й місячний день. Була 6-та година дня, яка називається п'ятницею...

📚Іоанн Малала «Хронографія». Книга Х. Часи правління Августа і втілення Бога

🖼«Розп'яття» на звороті двосторонньої ікони з церкви Святого Миколая Орфаноса в Фессалоніках, XIІІІ століття

🦅☦️

Христос Воскрес!