ви перші бачите цей неймовірний захід сонця 🥹

Буду записувати аудіо, так легше доносити думки (ставте швидкість 1.5)

В цьому аудіо про те, як важливо, ХТО ПОРУЧ

Пишатися собою ❤️
Зараз поясню 👇🏻

Якщо будете просити в Бога, Всесвіту свої бажання, формуйте їх наступним чином:

Дай мені те, що буде краще для мене!

Бо як показує практика, багато людей, коли отримують те, що хочуть - не знають, що з цим робити і відчувають себе не щасливими, бо уявляли себе в цьому інакше.

І не забувайте, що за всім стоїть - ДІЯ 🫶🏼

День, до початку сходження.

1. Тіло набрякле, ще напевно з перельотів.
2. В готелі матрац твердий, прокидаєшся з болями в спині.
3. Вже починаю паритися та хвилюватися.

Але є і плюси:

1. Океан неймовірно гарний 🥰
2. Скоро я буду на крок ближче до своєї мрії.
3. Після сходження будь яке місце для сну - буде чудовим 😂, бо ж жити тиждень в палатках і без душу.

Згадала, що у мене є місце, де чудово викладати свої думки.

Повертаюсь до вас ❤️

Подорожі & турбулентність в літаках

Я безмежно люблю подорожувати, це те, що мене сильно заряджає, розширює і наповнює. На сьогодні я десь відвідала 27 + країн, якщо всі згадала 🥹

Але відчуття тривоги та паніки при турбулентності нікуди не зникає 😅🥲
(Психологічно я розумію про що це)

Як взагалі ви її переносите? Як собі допомагаєте? Може книжки якісь про це є?

Початок подорожі. Ретроградний Меркурій або Пиздець пиздецьний.

Не так давно в застосунку Укрзалізниці трапився збій, відповідно ніяких повідомлень, нагадувань немає. Сюр всієї цієї ситуації доповнився.

Я з повною впевненістю, що мій потяг об 11 годині, встала без будильнику, зробила зарядку і в своєму темпі збиралася. О 9:05 по якійсь дивній причині я вирішила перевірити о котрій же відправлення і саме в цей момент я ловлю тихий а*уй. Відправлення о 10:16, а я ще не до кінця зібрана. В моменті роблю перед замовлення таксі на 9:40 і швидко збираюся.

В шоці, але рада, що все таки якась невідома мені сила, мене дьорнула подивитися на квиток. Можна було б писати happy end, але ні.

В 9:40 заплановано прибуває таксі, їхати 25 хвилин, тобто 10 хвилин в запасі. Він каже - «Логічно кажу: ми не встигаємо», у відповідь я попросила бути без песимізму 🤣

Виїжджаємо зі двору, він хоче їхати на червоний, кажу чекайте, а він відповідає: «Дивіться в телефон, а я розберусь. Ви ж хочете встигнути?». Посміхаюсь і замовкаю. Нарешті усвідомлюю, найкраще, що можна зробити - довіритися чоловіку.

Тривало це хвилини 4. Рівно через стільки він мені повідомляє, що пробите колесо і звертає на обочину. Я починаю усвідомлювати, що його слова «не встигнемо» - якісь були пророчі. Каже: будемо наздоганяти в Житомирі. Благо, мій мозок в екстремальних ситуаціях шукає рішення, а не завмирає. А*уй я ловлю потім тотальний.

Мені скасовують замовлення, я викликаю нове таксі і все це забирає десь хвилин 7 + таксі має доїхати. Чудом в 3 хвилинах від мене було інше таксі. Перекидаю речі, нервово кажу, що запізнююсь. Він каже, бідний водій, напевно і запаски немає, я рявкнула на нервах та й потому. Їдемо, домовляюся з собою, що я зробила все, що могла. Видихаю.

Швидко їдемо. Бачу, що начебто наздогнали час і маю шанс встигнути. Тут на дорозі стоять поліцейські і вимірюють швидкість 🤣 Він різко приторможує, ховаючись за іншою машиною, лиш коли ми проїхали і усвідомили, що пронесло, ми обоє нервово засміялися.

Кажу: «Ну я думала всьо, піздец»
Водій відповідає: «Я сам нервонув, не можу ж дівчину підвести»

Приїхали на вокзал за 7 хвилин до відправлення, я свої 30 кг в чемодані, 10 на спині + пакет з їжею в дорогу, закинула на сканер, вибігла на першу колію і застрибнула в потяг.

Водію уклона поставила 5* і залишила 20 % чайових. Видихнула. Пишу цей текст, щоб вивести емоції і почати насолоджуватися дорогою. І в цей момент…

Телефонує мені водій, в якого пробило колесо і питає: «Наталя, ви встигли? Я хвилювався за вас». Посмішка на моєму обличчі розпливається. Дякую і питаю як його колесо. Побажав мені гарної подорожі, я йому гарного дня і тепер можу пити свій карпатський заспокійливий чай 😅

To be continued…

50 годин в дорозі 🤯

І ось нарешті я сіла в таксі і їду в готель. Так довго ще я нікуди не діставалася 🤣

Моя відповідь - комфорт, який доступний вам, якщо ваша внутрішня ємність це приймає.

Бо по факту, зараз купа програм, карток по яким можна ходити безкоштовно в ці лаунжі (при певній витраті за місяц) - як це роблю я.

Наприклад, я користуюся програмою lounge key і моя картка дозволяє відвідувати безлімітну кількість разів лаунжі для відпочинку і більш до того, безкоштовно проводити з собою двоє гостей. Є ще програма priority pass та інші.

Наприклад на довгій пересадці в аеропорту Дохи, я прийняла душ, мені видали чисті рушники, переді мною все продезінфікували. І цей душ о 00:00 після довгої дороги був, як ковток свіжого повітря.

Поїсти, випити келих вина, води, відпочити - все це включено. Без доплат. Суцільна насолода.

Також я користуюся функцією fast track від master card, тобто проходжу тим коридором, яким йде бізнес клас або хто собі його окремо оплачує. Також ця програма дає можливість безкоштовно користуватися цією послугою, але поки в обмеженій кількості аеропортів. Наприклад, аеропорт Варшави туди входить і це супер зручно, я ніколи не стою в чергах і в збережений час, займаюся своїми справами.

Все це - не розкіш, це комфорт, який може бути доступний кожній людині. Це повага до свого часу!

Користуюся цими програмами. Спробуйте і ви 🫶🏼

Не реклама, а щира рекомендація.

Київ - Будапешт - Доха - Балі ❤️

Я сумувала 🥰

На Балі не відчуваю себе туристкою, живу життя, працюю і зараз виїхала у відпустку на 3 дні до архепілагу КОМОДО 🥰😍