#стан

Ми не відпускаємо старе, тільки тому, що нас лякає порожнеча.

Ми не боїмося витратити своє життя на старий хлам, але боїмося залишитися ніде, нізчим, ні з ким. Нас лякає порожнеча. Поганенька робота - але ілюзія реалізованості, токсичний парнер, але ілюзія сім’ї, ненадійні друзі, але ілюзія оточення.
Ми навіть в думках, не залишаємо порожнечї і продовжуємо перебирати старі спогади, заповнюючи ними увесь вільний простір. Нас лякая порожнеча, тому, що у порожнечі, ми залишаємось наодинці з собою. В нас є тільки ми і більшості з нас цього недостатньо, оскільки це лише ми, це просто ми, і що таке ми, без усього цього …. без усього цього старого непотрібу.
Відпускати - це добровільно погодитися на порожнечу. В шафі, в квартирі, в сумці, в думках, в емоціях в житті. Не уявляти порожнечу чорної дірою, яка мая бути заповнена людьми, подіями, думками. Уявити порожнечу як чистий і вільний простір, для того нового, що рветься у наше життя. Але, ми не довіряємо Всесвіту, тому, боїмося що кращого вже не отримаємо, ми не довіряємо собі, тому боїмося, що кращого вже не побудуємо, ми пам’ятамо досвіди минулого життя, де в нас не було нічого , чи чогось важливого. Ми не знаємо чим нам подобається займатися, ми не знаємо з ким і де нам подобається. Ми відмовляємо собі у цій свободі вибори. І навіть, якщо в нас звільняється час, ми просто в паніці не розуміємо кудиб могли його витратити. Хоча, насправді, в кожного з нас має бути свій перелік людей, дій і місць на які ми прагнемо витрати час і тоді, скільки часу і простору не зввльнилося, ми будемо знати у що вкласти цей час. Тобто, щоб позбавитися зайвого, біло б достатньо взяти в фокус бажане і просто відкидати все, що відволікає від головного. Але страх, не отримати бажане, змушує нас погоджуватися на існуюче.
Насправді питання не в кращому чи гіршому, питання в “іншому”. Ми позбавляємось непотрібу не в пошуку, а в аналізі. наскілька ця річ, людина чи спогад важливі, відповідають нашій меті і нашому внутрішньому Я. Ми не чекаємо іншого трамваю, щоб вистрибнути і пересісти на ходу, ми сходимо з не свого маршруту і чекаємо той, що відвезе нас куди потрібно. Але в житті, чомусь продовжуємо їхати “хоч кудись” лише для того, щоб відчувати, що їдемо. Хоч щось, це про те, що ми не гідні кращого, хоч щось це про те, що ми не очікуємо кращого, хоч щось, це про те, що нам сказали, що в нас повинно це бути. Навіть викидаючі сміття з життя, ми намагаємось викинути його лише частково, закінчуємо стосунки, але продовжуємо берегти спогади про них, звільняємось. але продовжуємо дізнаватись як справи на тій роботі, викидаємо джинси і згадуємо їх, а можна ж було б ще вдягти. Для досягнення чистого простору сміття потрібно викидати фізично, ментально (думки) і емоційно. Тільки тоді ваш простір дійсно вільний для чогось нового і кращого, тільки тоді баласт скинутий остаточно. Хоч щось, тільки б не нічого, хоч хтось, але б тільки не нікого, хоч десь, лишень би не де. А потім проходить багато років і ми дивуємось чому ми не там. ні з тими і ні з тим. Тому, що коли повз вас проходило ваше- йому просто не знайшлося місця у вашому житті.

На справді все дуже просто, ми не відчуваємо себе достатньо сильними для того. щоб наповнювати своє життя бажаним, ми навіть не завжди розуміємо, що для нас бажане. Знаєте, ц. ситуацію, коли людина сердиться, що витрачає багато часу на когось чи на щось? А якщо прибрати з її життя цього когось чи це щось, виявляється, що отой самий час просто починає витрачатися на інші непотрібні речі. Він не починає витрачатися не на мрії, не на бажання ні на цілі. Час, як і гроші як і будь який інший ресурс отримує свою вартість не у процесі накопичення. а у процесі витрачання. Іноді, маленька частина часу приносить користі чи задоволення набагато більше, ніж великий проміжок часу. І питання не в тому, що ось ця маленька частинка важлива, питання в тому, щоб великий проміжок був наповнений такою ж цінністю, що і ця маленька часточка. Так само і простір, допоки засмічений хламом не дозволяє заповнювати себе цими маленькими часточками корисного чи радісного (що в принципі одне й те саме).Якщо більша частина вашу часу не має #цінності, якщо більша частина вашого простору не має цінності, то ви живете в дуже маленькому просторі у дуже маленький проміжок часу. І ось це маленьке і буде вашим життям. Тільки тому, що вас лякає порожнеча і лякає ситуація коли ви залишаєтесь тільки з собою/ Викидайте сміття, з життя. з голови, з програмних рівнів, з емоційного поля. Наповнюйте кожну часточку часу і простору важливим, як колекціонери. які не скуповую все підряд, а чекають нагоди і можливості додати щось справді цінне до своєї колекції. Вам не потрібно аби що, вам не потрібні компроміси із собою Тому що ви самі і ваше життя- це не аби що. Це тільки 1 раз. Боріться за цінне для вас. здобувайте цінне для вас, будуйте цінне для вас, у ваш цінний час у вашому чистому просторі.❤️

#матриця_ТУС

Для тих, хто планує завтра, або "колись, одного разу" працювати зі своєю матрицею (інформація в закріплених), пропоную вам подивитесь на неї ще раз. Як на власний маніфест, або навіть закляття. Кожен рядок, що ви заповнювали, це саме Маніфестація Всесвіту про те, чого ви прагнете і що для себе визначили, як зайве.

#стан

ПРО МАНІФЕСТАЦІЮ
.
Маніфестація - це не прохання і не вимога, це СТВЕРДЖЕННЯ.
Ствердження існування і #цінності.
Найбезглуздіше і найнебезпечніше, що ми можемо робити у своєму житті - це ставитися до цінного, як до не вартого і ставитись до непотрібного, як до цінного. Робити вигляд- це насправді, пробувати нав’язати Всесвіту свою картину світу.
Одного разу Всесвіт нам повірить. Прибере цінне, помножить зайве.
Так виглядає ствердження хаосу і зруйнованих мрій у вашому житті.
Визначтеся із цінностями і маніфестуйте їх на усіх рівнях. На емоційному, ментальному, фізичному. Ваш час, ваша енергія, ваші емоції і ваші думки мають маніфестувати те що важливо. Стверджувати.
Я існую. Я важливий. Моя життя важливе - це маніфестиція, ви стверджуєте себе, своє право на вибір і саме життя. Маніфестуйте події, людей, речі які для вас важливі. Ніколи, навіть жартома, не кажіть, що не цінне те, що для вас важливе, ніколи, не транслюйте байдужість, відносно важливих для вас людей.
Так, у цьому світі людині достатньо самої людини. І мова зовсім не про те, що ви до чогось хворобливо прив’язані, що жадібні, або без чогось не проживете.
Ви маніфестуєте існування і цінність. Це - існує і це для мене цінне.
Абстрактні категорії: любов, щастя, здоров’я, турбота, безпека.
Речі: дім, авто, рожева спідниця, рахунок в банку, компанія
Люди: близькі, рідні, кохані.
Все, що справдні ви, вважаєте цінним для себе, все має маніфестуватися. У думках, емоціях і діях. Так стверджується саме життя.
❤️

Просто, залишу це тут ❤️

Комфортного усім затемнення❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
https://www.youtube.com/watch?v=TOKc5ki0IGg

#коридор_затемнень #матриця_ТУС
❤️Вітаю! ❤️
Ось ми і в чудовому часі коридору затемнень. Змін, переоцінок і трансформацій.
Ще на декілька днів ближчі до перемоги.
А тут, як кажуть “головне зайти з тієї ноги”. З правильним настроєм, правильними намірами, правильними думками. План такий: 1. зайти, 2. прожити усвідомлено: позбутись зайвого і зосередитись на головному, сконцентруватись на своїх цінностях, на собі і сво’му житті, 3 вийти оновленим 4. жити за своїми новими сценаріями.
Хто працював ці дні з матрицею, на скільки я бачу і так все зрозуміли, для інших трохи про те
ЯК НАСПРАВДІ ПРАЦЮЄ МАТРИЦЯ ТУС
Сама конструкція матриці, активує ментальні процеси, що вже під час заповнення таблиці запускають механізми оновлення ваших алгоритмів обробки інформації (по-людські: дають інший кут зору на знайомі речі).
Ментальне та емоційне сміття піднімається дуже близько до поверхні і ви виплескуєте його на папір.
Фактично, навіть якщо ви не вмієте працювати зі станами і тримати їх, верхня частина матриці дає вам достатньо натхнення, для потрібного ефекту. Матриця працює незалежного від того, вірити ви в неї чи ні, вмієте працювати з ситуаціями, чи ні.
Оскільки, ми скидаємо ментальний і емоційний баласт, навіть, при існуючому в нас об’ємі енергії, ми стаємо “легші” і легше “взлітаємо”. Тобто, трансформація починає відбуватися ще у процесі створення матриці, а фіксуюча дія по знищенню нижньої її частини, лише фіксує ваш намір, добровільно звільнятись від зайвого і зростати у різних сферах життя. Фактично, вся матриця, це продумане, пережите, усвідомленне ваше бажання змінювати ващі сценарії на найкращі. Отримуємо ефект енергетичної чистки, наповнення і синхронізації тонких тіл. Намір, закріпленний дією, у стані, з використанням ресурсів енергії з минулого (тобто, ми не беремо у Всесвіту авансів, а використовуємо лише те, що вже наше). Тобто сам процес роботи над матрицею налаштовує вас як радіоприймач на хвилі ваших справжніх бажань і вашого Вищого Я.
Період перед затемненням був найсприятливішшим для такої роботи, але, насправді, вибір часу може бути і випадковм. Для того, щоб усвідомлювати себе і своє життя, не потрібно чекати особливих днів, дат, подій.
Якщо, комусь матриця буде корисною в особистих практиках, чи для консультацій клієнтів - забирайте, не соромтесь . Це авторска методика, моя. у співавторах Вчительска Система Землі, тому маю право дарувати.
Будуть питання по нюансам роботи з ТУС- пишіть в особисті, ще не дійшли руки до повного опису методології. ❤️

#енергії

Коридор затемнень, це завжди, так чи інакше, період “некерованої емоційності”, саме час поговорити про різні емоції і стосунки.

Якщо прогортаєте цей канал до самого початку, розпочала я власне з того, що чоловічі і жіночі енергії трансформуються і трансформують нас. Відбувається наш власний перехід від старої матриці до нової. Під час війни зросла кількість розлучень і пар, в яких стосунки перетікли у “відчуджену”, тобто фактично сусідську форму співпроживання. Більшість пояснює це стресом. Так, це певний стрес, але зовсім інший. У старій матриці пари зустрічались для “виживання”. тобто “він забезпечує “гніздо”, вона-народжує дітей”, в сучасній матриці люди зустрічаються для творення реальності. “Співпадають у вібраціях для реалізації кращих сценаріїв подій”, тобто, від виживання ми переходимо до побудови. І процес зміни парадигми стосунків почався задовго до повномасштабного вторгнення.
Жінки “дорослішають”, знаходять свою цінність і цілісність, у цьому стані ніби вимагаючи від чоловіків “підлаштуватися”, тобто, збалансувати жіночі енергії активністю чоловічих енергій. Це дуже спрощена схема і про деталі можна розповідати годинами. Про те, що в кожного з нас є чоловічі і жіночі енергії і ми повинні сприймати ці обидва типи, що нецілесна жінка “розриває” простір навколо себе, що чоловічі енергії пригнічувались протягом століть, щоб матриця змінилась органічно (якщо будуть питання-пишіть в особисті, розпишу детальніше).
Але, зараз нас цікавить загальна схема взаємодії. Уявіть собі, що відповідальність за локальні події зараз належить саме жінкам, а до того ж, ця відповідальність має бути реалізована саме через жіночі енергії.
Тобто, кожна жінка, незалежно від віку, занять і поглядів -має усвідомлювати себе власне жінкою, з усіма притаманними, не побоюсь шаблону, жіночими якостями, сприйняттям і розумінням своєї жіночої сутності. Жінка створює простір і в цьому просторі чоловікам або можливо і потрібно розкриватись, або, якщо в жінки конфлікт із своїм внутрішнім чоловіком або жінкою, чоловікові розкритись майже неможливо. Там, де простір зайнятий войовничими чоловічими енергіями, ніби і не виникає потреби в нових. Якщо зовсім спростити до 2+2, то якщо жінка відчуває і розуміє себе жінкою, то в чоловіка, який поруч достатньо простору для реалізації в чоловічих енергіях. Кожен визнає і приймає свою роль і всі трансформації проходять органічно. Якщо жінка, не перебуває в жіночих енергіях, простір навколо неї не вимагає і не сприяє наявності чоловічих енергій, тобто вони стають “непотрібними” в цьому просторі. Є і інша ситуація, коли жінка активно трансформує змінюється, перебуває у свої процесах, а чоловік поруч чіпляється за стару матрицю, не сприймає себе не відчуває потреби у власних змінах -це також дисонансі. Особливо помітні такі зміни і трансформації звісно ж у парі. але не забуваємо, що усе наше оточення -це наше поле. Тому, саме зараз ми так схильні змінювати коло спілкування і партнерів. В кожного з нас є можливість відчути себе у новому стані, більш гармонійному і комфортному з точки зору подальшої реалізації, але не всі мають для цього бажання.
Ось і все, з конфліктами і відстороненнями. Якщо саме зараз ви плануєте створення сім’ї чи інших форм стосунків, уважно прислухайтесь в першу чергу до себе, а не до соціального стереотипу “виживання”, ви маєте співпасти в парі по картині світу, по вібраціях, по цілях, мріях. Ви маєте співпасти у важливому, для того, щоб разом створювати реалість. В протилежному випадку, ви або двоє стаєте заручниками хаосу, або, чоловік залишається у заричниках своєї власної “неповноцінності” і ще трішечки жінки. Я вже писала раніше, що думати і обирати праильно у конструктивних і ресусрсних станах. Тому, якщо і цей вибір ви будете робити у стані любові, то ви майже гарантовано не помилитесь у виборі тих, з ким співпадаєте по вібраціях.

#енергії

Якщо, що, шановні чоловіки, пробачте. всіх вас дуже люблю, ціную і поважаю, нікого не хочу образити, але ось ці всі матриці і трансформації…. Так, тепер, ваше натхнення і реалізація, залежать від жінок які поруч набагато більше ніж раніше. Але, гарна новина в тому, що за останній рік, дуже багато жінок вийшли зі стану “шибутного хлопчака”, “ примхливої принцеси”, “переляканої дічинки”, “багатостраждальної рятувальниці” та інших.
Простір стає іншим, а це завжди не тільки нові ризики, але й нові можливості. ❤️

Польотами запоребрикових навіяно:
ЯК ПЕРЕГРАТИ МАНІПУЛЯТОРА?
Не грати. Маніпуляції, як і хвороби - прогнозовані. Природня людина - не прогнозована. Почав грати з маніпулятором - програв, бо вже прийняв правила його гри. Маніпулятор звик до свого стилю життя і у своїй ролі почуватиметься комфортно, для будь-якої здорової людини чужі чи власні маніпуляції- це зона дискомфорту і ми програємо вже у процесі гри, якщо долучаємось до неї.
Грати-Загратися-Догратися - це звичайний шлях маніпулятора і не потрібно йому заважати. В нас свої шляхи і свої плани на життя. Маніпулятор грає до тих пір, доки ми дозволяємо, йому вірити, у його власну гру. А кнопка “Game Ower” натискається лише з глядацького залу і ніколи гравцем.

#стан #образипровина

Про образи і прощення.
Ця тема не проста тільки тому, що і те і інше, формальні категорії, що зовсім не пояснюють, що відбувається насправді. Подивимось: образа-емоційна і ментальна реакція на #біль, викликаний тертям нашої версії і реальності. Вибачення-каяття виражене у певній фізичній формі (вербальній не вербальній). #Прощення - ем, а це що тоді? Ми беремо на себе роль судді, що "карає" себе та іншу людину за не співпадіння наших ілюзій з реальністю, а потім .. Ем, потім що? Відміняємо вирок через певні обставини? Чи навіть, без обставин, таких як вираження каяття... Серйозно? Засудження з вершини ілюзій і прощення як благодіяння? А потім "відпускаємо образу" визнаючи нарешті право Всесвіту та іншої людини не відповідати нашій уяві? 😀 Про "каяття" промовчу. "Вибач" це фігура мови і наслідок виховання. Чудова схема. Чудова ілюзія!
Спрощуємо: ображена людина відчуває #біль, це первісний сигнал небезпеки. Тобто, людині болить, вона відчуває себе у небезпеці, агресивно чи пасивно інстинктивно намагається захиститись від болю та його джерела і на майбутнє залишає собі страх повтору цього болю, а у важких випадках, навіть механізм захисту від нього. Агресор, в свою чергу, відчуває втрату контролю над ситуацією, відчай від нерозуміння і залишає собі відчуття провини (ми зараз про модель більш менш нормальних стосунків, без участі людей з психічними розладами, або клінічними розладами поведінки). А завершитися все має стандартним "вибач" , що не повертає відчуття безпеки ображеному, не знімає відчуття провини з агресора і або нічого не значить, або значить готовність відповідати чиїмось ілюзіям, або є свідченням реального осмисленням власної дії.
Давайте рятувати наші стосунки з близькими (потім, доберемось і до чужих).
Людина вільна не відповідати ілюзіям інших. Людина має залишати оточуючим свободу вираження, що не порушує її особисті кордони. Непорозуміння і чвари - цілком нормальне побутове явище.
Як вирішуємо ситуацію ображений-агресор:
1. Повернути ображенному відчуття безпеки, яке він втратив, відчувши біль. Якщо у ролі агресора саме ви, ні в якому разі не залишайте ображеного самого, якщо ви значуща для нього людина, ваша втеча підвищить рівень відчуття небезпеки. Заваріть краще чаю, чи посидьте поруч мовчки. Якщо ви ображені, спробуйте, вирівняти емоційний стан, глибоко дихаючі, зупиніть внутрішню істерику, це не кінець світу і небезпеки для життя нема, це така ж ситуація, як ніби на вас впав рояль, буває.
2 З'ясуйте причини неспівпадіння картин ситуації, чудово підходять формулювання "я бачу ситуацію так", "для мене це означає так", ні в якому разі не переходьте на особисті образи, говоріть про себе, свій досвід, свої відчуття.
3. Тільки, коли обидва висловились, підводьте риску і озвучуйте висновки, це буде означати, що думка обох почута обома,
4. Найважливіший крок, який пропускають всі ті, хто прямує до розставання: поверніть "ображеному" відчуття безпеки і позбавте агресора відчуття провини, тут і зараз ви вдвох і вдвох можете вирішите все, як тільки ви розійдетесь, кожен залишиться наодинці зі своїми страхами і ображений буде думати кожного разу, що це повториться, а агресор, згадуючи ситуацію відчуватиме пригнічення. Ось тут і зараз фіксуйте, що ваше спільне майбутнє безпечне для обох. Зазвичай, це виглядає так, що агресор каже "я не знав, тепер знаю і ми не будемо так повторювати" чи щось на кшталт. "Забезпечуючи" безпечне майбутнє ображеному, агресор вирішує і свою проблему і його. Але, нагадаю, що мова про більш меньше здорові стосунки, і не працює у випадках "образа, як метод маніпуляцій" і таке інше.
5. І як у будь якому ритуалі, фіксуюча дія: зробіть щось разом, фіксуючи відчуття безпеки і комфорту.
Саме така модель дозволить переживати усі ваші конфлікти з користю.особливо з дітьми, Якщо ви не будете повертати дітям відчуття безпеки і того, що це була одинична випадковість, вони відіграватимуть сценарій захисту від цього болю і надалі у своєму житті

#стан #стосунки #образипровина #цінності

Образа на самоті
Іноді, те, що ми називаємо образою відбувається у ситуації, що неможливо вирішити у двох.тобто зі сторонніми людьми або з токсичним (ще одна дивна, але зручна бірка) партнером чи родичем. Дуже багато образ ми продовжуємо зберігати з дитинства, коли в нас ще не було усвідомлених алгоритмів реакції.
І це.... Небезпечно. Нагадаю, що #біль повертає нас до первісних інстинктів виживання, а це дуже сильний і глибокий зв'язок, який фіксує частину нас у моменті події та забезпечує відтік нашої енергії у минуле, забезпечуючи зберігання спогаду. А також, залишає нам певні алгоритми поведінки, що можуть зберігатись у наступному втіленні. Потрібно зрозуміти, що "ображатись" - це нормально, цей механізм існує для того, щоб виводити нас з ілюзії у якій ми всі живемо. Чим більше ми усвідомлені, тим рідше ображаємося, але я ще не бачила нікого, кого неможливо було б образити. Ненормальним є зберігати образи і приносити їм в жертву своє майбутнє. Тобто, замість того, щоб усвідомити що в нас на справді болить, ми ховаємось за захисні реакції, які є ще більшою ілюзією. Наше життя проживають наші образи, а не ми. Що мені болить? Де мені болить? Це правильні питання для самоаналізу. Зазвичай, це повтор ситуації з дитинства, розчарування у іншій людині, чи розчарування у своїй ілюзії про себе. І тут, зазвичай, більшість плутає і робить помилку, доходячи до висновку "зі мною щось не так". Знаєте цю класику "партнер мене постійно ображає, я вже не знаю що роблю правильно, а що ні"? Це пригнічення і втрата впевненості і єдине у чому помиляється людина, це в тому, що продовжує перебувати у цих стосунках. Якщо, наша особистість для нас не ціна, якщо в нас недостатньо самоповаги, якщо ми граємо модель жертви, завжди будуть ті, хто буде "ображати" тобто через біль, показувати у чому ми самі не цілісні. На роботі чи в особистому житті чи просто в оточенні людей. Знаєте, є навіть така "програма шлюбу" коли люди зустрілись виключно для того, щоб через постійний біль або довести одне одного до стану, коли вже неможливо жити неусвідомленим, чи остаточно обрати деградацію. Тобто, один шпинятиме іншого доти, доки партнер не скаже "досить, я людина і я існую", чи змириться з тим,що його немає і розчиниться у світі своїх демонів і демонів оточуючих. Тобто тут питання не в тому з ким ми і кого обираємо в своє оточення, а в тому, які ми. І питання ні в тому, що ми якісь дивні і дивно обираємо людей, а в тому, що ми не обираємо себе,і питання не в нашому оточені чи іншій людині, питання в нас. Тому, коли людина в токсичних стосунках приходить до висновку "я щось роблю не так" -це перший крок до могили особистості. Бо найбільше "не так" в цьому випадку, це відсутність відчуття себе і власної цінності і цілісності.і десь тут, зазвичай, більшість робить другу величезну помилку, але про неї вже завтра

#стан #стосунки #образипровина

Друга велика помилка ображеного
(Про першу було в минулому дописі: https://t.me/white_notes112/74 )
Зазвичай, виходячи з токсичних стосунків у сім'ї, на роботі чи з родичами, людина, що прийняла це вольове рішення, прагне до самоствердження. Йде на крутий тренінг, накшталт "розбуди в собі жінку/тигра/дракона/лідера...", Або спирається на підтримку оточуючих, в яких "всі козли, а ти хороша/хороший", або справляється самостійно з роздуванням мильної бульбашки власної значущості. Уявіть собі надуту повітряну кульку, всередині якої металеві кульки з гострими шипами. У спокійному стані - це велика гарна куля, але при спробі злетіти чи, якщо хтось її поворушить, відбудеться голосний "бабах". З наукової точки зору це звучить як "кожна нова травма, поглиблює і фіксує стару травму, якщо вона не була вилікувана" .Решти кульки досягнуть нового рівня дна від нового травматичного досвіду. Так і з людиною, яка замість того, щоб лікувати свої металеві кульки, надуває власне ЕГО. Створює ілюзію про себе, нічим не підкріплену. Одна з моїх улюблених тем, це "я - Богиня" (але "богів" в нас так само багато). Я, моя думка, мої права, моє ВВЗ (відчуття власної значущості) і звичайно ж, усі інші "не гідні", "не варті" "не відповідні". Ви, напевно зустрічали таких несподівано просвітлених, які з болем зітхають "мені важко серед людей, навколо стільки бридоти". Альо, зовнішнє - відображення внутрішнього і якщо навколо забагато "бридоти", то щось, напевно, в цьому просвітленні йде не так. Тобто, замість того, щоб знайти себе справжніх і визнати цінність себе, ми роздуваємо ілюзорне Я, ідеальності якого не відповідає ніхто... І ми включно. Найбільш вразливі до "образ" саме люди з ВВЗ, тому, що вони не цілісні, всередині них порожнеча без фундаменту, але ж "я-Богиня". Так от, друга помилка, це вийти зі стосунків, і запевнити себе в тому, що або там всі були козлами, або я такий дурний/дурна і довірилась/довірився ні тим людям. А насправді, я вже розповідала про те, що мазохист завжди знайде свого садиста, жертва агресора і так далі.
В протилежність ВВЗ є чудова річ: гідність. Відчуття власної гідності-це наш особистий ангел-охоронець, але про це, вже у наступній історії

#стосунки
Питання із залу:
ЯКІ #СТОСУНКИ НЕ ПОТРІБНО РЯТУВАТИ
Різні люди, різні стосунки. Універсальної формули немає.
По класиці вважається, що ви у диструктивних стосунках якщо:
❗️Відчуваєте постійну втрату енергії
❗️Загострюються або частішають фізичні хвороби
❗️Погіршується фінансове становище
❗️Погіршуються стосунки з оточуючими
❗️З'являється бажання більше часу проводити на самоті
❗️Ускладнюється реалізація в професії або хоббі
❗️Відчуваєте себе менш впевненим
❗️З'являється більше ірраціональних страхів, зокрема за майбутнє
❗️Пропадає бажання піклуватись про себе і приділяти собі час
❗️Більшу частину часу ви перебуваєте у станах зі знаком "мінус"
Якщо 3 і більше пунктів ваші-ви у диструктивних стосунках.
Рятувати.... Рятувати потрібно себе, а не стосунки. Питання не в самих стосунках. Це ваші сценарії, які ви самі реалізували. Виходити потрібно зі своїх сценаріїв, а сам по собі вихід/не вихід зі стосунків нічого не вирішує, як і їх створення. Стосунки, лише підтримують розвиток ваших позитивних чи негативних сценаріїв. Тому, "лікувати" своє життя, звісно, легше без загострюючих факторів.
Але, якщо вже про рятувати стосунки, то тільки ті, які "рятують" двоє, а не один рятує, а інший погоджується. Не потрібно плутати своє ставлення до людини зі стосунками. Ставлення-індивідуально ваше. Стосунки-це обмін між двома. Не існує обміну-це лише залежність.
І бонусна порада: ніколи не ставте за мету "вихід зі стосунків", це надовго якорить вас у минулому. Мета має відповідати не на питання "чому", а на питання "для чого", тоді ви зосереджуєтесь на теперішньому і майбутньому. Не на "виході", а на наступному кроці після нього

❗️Маленька помилка Чи велика пастка.
#стан
Є такі речі у "стандартах" виховання, які я постійно вимагаю визнати злочинами проти людства.
Заборона на помилки і не відворотність покарання за них-це якраз воно. Якщо хочете отримати покоління брехунів, боягузів і лицемірів-просто забороняйте дітям помилки, висміюйте їх за них і лякайте невідворотністю покарання. Від фрази "нам завжди доводиться платити за свої помилки" моє око нервово тіпає.Яке покарання може бути страшніше, ніж, нездатність діяти через постійний #страх помилитися. Напевно, для автора цього вислову в пеклі не тільки окремий котел, але й цілий термо-комплекс.
Що таке помилка? Це дія, наслідок якої не відповідає бажаному сценарію у певний момент часу. Промовчу про те, що більшість сценаріїв взагалі не наші і це невідповідність нав'язаним сценаріям, яким ніхто і не зобов'язаний відповідати. Якщо в дитини немає права на помилку, вона інстинктивно, під страхом невідворотності покарання починає її виправдовувати, захищати, приховувати і зберігає цей сценарій у дорослому житті, додаючи сюди "забороняти помилки іншим" і впадати в стрес від кожної власної помилки.
Всім, хто тільки починає працювати з темою помилок, я даю фразу, яку прошу вивчити як молитву "я помилився в розрахунку часу і моїм покаранням стало запізнення на потяг, який зійшов з рейок". Розумієте? Відповідність бажаному сценарію. Тільки сценарій бажаний на цей момент часу може визначити дію як помилкову. Сценарії змінюються, змінюється і оцінка дії. Пояснюйте своїм дітям і своїй внутрішній дитині, що якщо це не математичний приклад, чи візерунок в'язання, саме поняття помилки абстрактне і є інструментом педагогічного залякування. Ми виконали дію, по результату чи в процесі виконання зрозуміли невідповідність дії бажаному сценарію, починаємо вирулювати у потрібний бік до бажаного сценарію. Автолюбителі, хіба ви коли, не туди повернули, то кидаєте машину і йдете в прокуратуру виправдовуватись, щоб уникнути покарання? Чи озираєтеся, щоб ніхто не помітив? Чи починаєте закопувати машину, щоб ніхто не здогадався? Так, трохи більше палива, трохи більше часу і якщо поруч в машині ніхто не гризе вас цією ситуацією, то за пару хвилин ви на маршруті. Так, можна заїхати в багнюку, можна пробити колесо, а можна спізнитись на ДТП, що сталося на вашому маршруті. Так чому ж з усіма іншими помилками ви поводитесь інакше? Потрібне зусилля щоб визнати, зусилля щоб заспокоїтися, зусилля, щоб зізнатися оточуючим. І все це, замість того, щоб просто вивертати на маршрут. Хоча, я знаю водіїв, які радше їхатимуть по бездоріжжю в нікуди, ніж зізнаються, що помилились, так вони захищають свою помилку-це класичний продукт виховання через заборону помилок. от саме так, поводяться люди, які потім скажуть "я за свою помилку розплачуюсь усе життя". Чому? Бо зупинились на тому, що помилились. Не виправили, не зробили по-іншому, не усвідомили.
Ми живемо в світі, де нова інформація з'являється кожної секунди, тобто кожної секунди будь що може стати помилкою, або навпаки, везінням. Дозволяйте помилки собі, дозволяйте помилки оточуючим. Просто повертайтесь на маршрути бажаних сценаріїв. Не робіть з маленької помилки великої пастки. У стані стресу ми не здатні ні оцінювати, ні виправляти і ось тут ми починаємо конвульсивно закопуватись. Помилка не повинна бути стресом, це лише черговий крок, який ми якось оцінюємо в певний момент часу.

Зовсім коротко по самайн/самхейн/ніч мертвих/савань/Хеллоуїн

В ніч з понеділка на вівторок різні традиції "святкують". Але, цей день ніколи не був святом живих. Тобто, якщо ви не в ритуалі, краще посидьте вдома замість веселого гуляння з переодягненими аніматорами. Особливо це важливо цього року, коли вже за тиждень до дати, притулки почали не видавати чорних котів, і активно забирають всіх чорних на пару днів з вулиці, коли розкуплені всі чорні свічки, і активні всі групи, створені для синхронізації ритуалів. Тобто, цієї ночі, як ніколи багато послідовників різних традицій "святкуватимуть", багато порталів відкриті і це точна середина коридору затемнень.
Ваш вибір-ваше право, але, я б радила з обіду понеділка і до вечора вівторка не робити нічого травмонебезпечного, ні з ким не сваритися, не відвідувати кладовища. Нічого не планувати і не приймати вагомих рішень, з 31 до 3 числа, простір буде максимально складним. Найскладнішим за весь період другого півріччя 2022 року.
Якщо, це свято вашої традиції, просто запаліть вдома свічку за мертвих предків. Тобто, обмежте усю ритуальну і побутову активність. І так, як звичайно, будьте уважні до сигналів повітряної тривоги.❤️

Щоб знайти шлях - йди вглиб себе, щоб не звертати зі свого шляху-йди в реалізацію своїх талантів.❤️
Хто там в опитуванні позначав реалізацію (робота і хоббі), як найбільш актуальну сферу?
Дочекались, наступного тижня дам декілька простих методів визначення напрямків і реалізації.

Де ваша гідність?
#стан
Короткий тест на те, чи потрібно вам це читати:
Чи бачите ви всіх людей незалежно від віку, статі, народності, роду занять, посад і досягнень, рівними, в своїх правах і свободах, чи відчуваєте ви, що усі люди рівні між собою і рівні з вами?
Так проявляється відчуття власної гідності/самоповаги.
Людина, що не має проблем з цим станом, сприймає навколишніх рівними між собою і собі. Тому, що поважає себе І потреба принижуватись чи принижувати оточуючих відпадає сама собою. Не потрібно знецінювати, чи погоджуватись на знецінення, не має потреби дозволяти не гідну поведінку ні собі, ні оточуючим по відношенню до себе, особисті кордони вже не потрібно будувати і відстоювати, вони просто існують і для вас і для оточуючих. Ви не вимагаєте, а маніфестуєте повагу, як фундамент будь-яких взаємодій між людьми.
#Повага-це визнання #цінності. Самоповага чи відчуття власної гідності - це відчуття власної цінності незалежно від інших людей чи обставин. Це стабільність наших станів і точна оцінка сценаріїв на відповідність нашим цінностям і цінності.
Повага до себе, свого життя і своєї свободи і права на вираження.
Порівняємо
Відчуття власної значущості- меньшовартість оточуючих чи певної категорії людства.
Егоцентризм-відчуття власної більшовартості
Різниця: наявність порівнянь з кимось. Завжди є ті хто кращі за нас в чомусь. ВВЗ і егоцентрики-підсвідомо порівнюють, людина з відчуттям власної гідності-не порівнює, а сприймає як факт, існуючий окремо від неї.
Саме тому, людина, що вже відчула самоповагу перестає відчувати потребу, у ствердженні за рахунок оточуючих людей і подій.
Прийняття себе і своїх якостей, визнання цінності себе і своїх якостей, визначення особистих кордонів, маніфестація свого стану і трансляція його на оточуючих. Проста схема складного процесу пошуку себе, своєї цінності і здорового прояву Его.❤️

Тема реалізації набагато складніша/різноманітніша за тему особистих стосунків.

#реалізація:професія,покликання,хобі, здоров'я

Зі стосунками все просто: дві повноцінні особистості зустрічаються, щоб разом насолоджуватись життям, радіти йому і розвиватись. Тобто, люди в парі однаково розуміють і відчувають поняття насолоди, радості і розвитку. Всі інші схеми, це вже не про особисті стосунки, а про хворобу, внаслідок якої людина намагається затикати внутрішні порожнечі іншими людьми чи речами. Зрозуміло, що повністю здорових на Землі,напевно, і не має, тому вводимо перевірочний фактор "чи стаєте ви у цих стосунках кращою версією себе". Важливо: саме себе, а не того, чого б волів партнер чи оточення. От і все. І як би ми себе не вмовляли про не ідеальність людей і світу, це тільки наша чергова спроба жити ілюзіями. Якщо ця схема не працює, то це питання не до партнера "чому в нас такі стосунки", а питання до себе "чому я в таких стосунках" тобто, коли я перестала/перестав хотіти насолоджуватись життям, радіти йому і розвиватись. А можливо, ніколи не починала/починав. Всі питання "чому в мене не такі стосунки" знаходяться не в площині стосунків між людьми, а в площинні стосунків із собою.
А реалізація, це більш складна схема,що містить в собі набагато більше компонентів, ніж просто 2 особистості. .
Ну, якщо у ваших стосунках більше учасників, то можу вас привітати, ви проживаєте негативні сценарії, усіх стосунків, усіх причетних. Тобто, фактично інвестуєте своє життя у вигляді енергії, яку "інші" учасники ваших стосунків зливають в порожнечу минулого,. Тому, молодим парам так люблять радити, так переймаються, так активно беруть участь...молодята - просто зручна їдальня, і на емоційній підключці можна отримувати вдосталь енергії, для годування власних демонів. Рідня, друзі, подружки, які втручаються в цьому випадку просто беруть частину енергії пари, інвестуючи її у спогади про власні сценарії. Але давайте вважати, що мова про пари, де обидва усвідомлюють, що їх тільки двоє. Тому їх і двоє.
А от в процесі нашої реалізації, зазвичай, задіяно багато людей і груп. Реалізація може дати нам багато різних ресурсів, тому і різноманіття людей і обставин, зазвичай, тут набагато більше.
І якщо, наприклад, для побудови особистих стосунків ми активно завершуємо "стосунки" минулих життів, то як раз для реалізації, ми активно використовуємо минулий досвід. Реалізація- "проявленість у фізичному світі", спосіб функціонування фізичного тіла.
Важливі ствердження:
⭐️ реалізація-один з найкоротших шляхів до відчуття власної гідності, ⭐️ напрямок реалізації залежить від закладених від народження типів енергії людини ⭐️ ступінь реалізованості залежить від правильного використання ресурсів ⭐️ не існую нікого, хто б був неспроможній на реалізацію ⭐️ існують ті, хто в житті так і не реалізовується ⭐️ правильна реалізація дає відчуття щастя і підвищує рівень якості життя ⭐️ не існує жодної людини, що б мала тільки 1 напрямок реалізації.
Отож, все починається з ресурсів і їх визначення, і вже завтра про це поговоримо