#цінності
Всі ми дорослі люди і всі хоч раз у житті відчували бажання помститися.

Тому, почну інтегрувати в дописи тему помсти, якщо для когось це поняття не прийнятне, прогортайте. Для мене не існує табуйованих тем в питаннях людської природи, я ні для кого не суддя і не вихователь (до речі, і вам не раджу, табуювати, засуджувати чи намагатись перевиховувати - для здоров'я не корисно).
Бажання помсти - це бажання спричинення страждань, що ми собі пояснюємо “відновленням справедливості”. Справедливість з людської точки зору і з точки зору Всесвітів - трохи різні поняття, тому, це одна зі складніших для прийняття і усвідомлення тем: де починаються і закінчуються кордони справедливості.

Потрібно розуміти, що

1. Встановлення справедливості завжди відбувається за законами Енергії і ніяк інакше. Хочете ви докласти до помсти зусиль самі, чи довіритися Вищим Силам, чи знайти виконавця - не має значення, якщо за людиною нічого не рахується з точки зору Порушення Закону (не вашої думки чи уявлень про світ, а саме з точки Зору законів Всесвіту) - то людині ніщо не загрожує. Тобто, усі ваші дії в пошуках "покарання" - не матимуть суттєвого впливу на людину. Якщо за людиною "рахується" - все, що потрібно, відбудеться і без вашої участі. Тобто, "мститель", ніби кролик, що стрибає навколо вітряка дмухаючи на нього, а вітряк, насправді, крутиться чи не крутиться від вітру. Тобто, людина може лише побути присутньою, отримуючи моральну сатисфакцію від своєї співучасті (якщо цього прагне). Так, ми маємо можливість пришвидшити терміни, але про це іншим дописом.
2. Правильний варіант "помсти" - це почати “мститися”, до скоєння злочину і навіть ще до того, як у вашому житті з'явиться той "невідомий герой". Потрібно створити умови, при яких людина, що виконувати небажані для вас дії отримуватиме свій найзаконніший “відкат” швидко і якісно.


Як ця дивна історія виглядає на практиці:

Ми знаємо, що з енергією все просто: якщо людина руйнує її (занижує по вібраціях чи руйнує створене на високих вібраціях) - сценарії людини змушуватимуть її компенсувати "втрату" (зруйноване). Як у випадку з умисним спричиненням страждань. Ви можете людину 100 разів простити, усе усвідомити і навіть видати людині орден, але, якщо був порушений Закон (відбулось руйнування), людині доведеться це компенсувати (вам, до речі також, але це не до теми). Одже, якщо ви своє життя перетворите на набір високовібраційних конструкцій (вкладете в ці конструкції енергію), будь-хто, буде отримувати відкат за напад. Незалежно від того чи встряли ви в цю ситуацію задля проходження власних уроків чи ні.

Чому в усіх культурах і релігіях першими про кого попереджають "не ображати" це святі, духовні наставники, служителі культу? Бо вони перетворюють своє життя у набір високовібраційних конструкцій. Їх не береже хтось примарний з хмаринки просто за гарні очі, просто щільність їх енергополя і контакт між всіма тонкими тілами такий, що від них аж відскакує, не те що не пробиває (всі негативні впливи пов'язані з пошкодженням поля, тому часто кажуть "пробити" поле, ніби як пробити захист, нанести травму).


Ось ми знаємо, що є 3 злочини проти особистості:

1. Фізичне насилля (так, якщо з метою виховання б'єте дитину, про справедливість навіть не згадуйте)
2. Напад на цінності
3. Порушення особистих кордонів.

Всесвіт "не прощає” руйнувань, Але щоб щось було зруйнованим, вона має бути спочатку бути створеним. Існувати. Тобто, бути проявленим.
Так от, все що ви дією (вираженою енергією) задекларували - створює енергетичну сталу конструкцію. Можете називати це "мої принципи" назва не важлива. Створили цінності - їх захищатимуть, створили особисті кордони - захищатимуть, задекларували право на фізичне тіло - захищатимуть.

#цінності
Наприклад, ви декларуєте: моя цінність чесність. Якщо ви тримаєте для себе чесність як Закон, тобто не брешете і не лицемірите, дотримуєтесь правил угод - ви створюєте сталу конструкцію і людина, яка обманює вас - отримує по голові (створює для себе відпвідні ситуації). Якщо ви тільки кажете що для вас це цінність, а самі тут прибрехали, тут податки не заплатили. тут не відповідально поставились до оплаченої роботи - чесність для вас не цінність, і людина яка стосовно вас проявить нечесність - нічого за цією статтею закону не порушує, вона користається вашою системою дозволів. Не було створеним - не було зруйнованим.Закон вільного вибору. Ви обрали, що порушення чесності для вас нормальне. А потім кажете що хочете помститись за нечесність, бо так справедливо? Серйозно?
Ви самі на весь світ сказали: на цьому майданчику ми граємо по ось таким правилам, прийшла людина яка теж хоче грати по цим правилам, а ви кажете, що вона щось там порушила. І хто тут чесний?

Ще чудовий приклад зі зрадами. “Він мені зрадив в процесі "зустрічань"” - поганий. Що ви маєте на увазі? Про що була домовленість? Немає в езотериці поняття “зради в парі”, є поняття “порушення шлюбної угоди”, якщо людина не взяла на себе зобов’язань у відповідності до “шлюбної угоди” чи її аналога (от просто люди так домовились) - вона вільна в своєму виборі, ніхто жодним чином не обмежує їх кількість партнерів. Зрадою поза угодою людина нічого не порушує. Порушити можна лише умови чинної угоди. Обіцянку. Якщо пообіцяла - одна річ, а якщо ваші стосунки мають якусь невизначену форму і “ніхто нікому нічого не обіцяв”, то і порушувати немає що. І жодне “ось так в нашому світі вважається що це зрада”- не працює.

Якщо поняття “вірності” чи “чесності” для вас - цінність, воно настільки важливе, щоб його обговорити, тобто обговорити умови угоди (домовитись). Якщо в вас немає ресурсу, щоб обговорити і досягти домовленості - це не ваша цінність. Ви тільки почали працювати над її створенням.
Якщо для вас цінність сімейний затишок, створюєте його? Дозволяєте іншим його порушувати? Якщо ваша цінність свобода, ви захищаєте її кордони?

І ще краще: якщо ваша цінність любов, як ви ставитися до УСІХ тих хто вам її віддає. Якщо ваша цінність гроші, як ви ставитись до УСІХ тих що вам їх відає?

А тут має бути повага. Визнання того, що в людини є те, що є цінним для вас.

Цінність - це те, що наповнює наше життя сенсом. Те, що важливе для нас в різних своїх проявах. Ми впізнаємо “своїх” людей за цінностями. Ми обираємо цілі і бажання за цінностями. Саме тому, напад на цінності - це порушення Закону. І коли ми їх створюємо, в нас з'являється те, що ми “хочемо захищати”, а значить ми стаємо сильнішими.

Далі буде❤️

#відповіді_на_запитання
Як виглядає декларація цінностей чи особистих кордонів у стосунках, яка угода?".
1. Ви повідомляєте прозоро про свої цінності чи свої кордони (в залежності від типу стосунків і ситуації)
2. У разі порушення ви показуєте як приклад: ось це ситуація порушення того. що я задекларувала Нагадую
3. У разі повторного порушення ви припиняєте побудову стосунків. Це не образа. Ви задекларували, щоб уникнути порушення, ви показали приклад, щоб цінність чи межа кордону стали більш зрозумілим, ви збільшили дистанцію до такої, на якій ваші кордони не можуть бути порушеними. все, на цьому можливості "мирного захисту" вичерпані. Тобто, збільшення дистанції до такої, на якій не може бути порушена ваша цілісність - це нормальний алгоритм захисту цілісності.
https://t.me/white_notes112/235
#цінності
Якщо людина здатна прийняти ваші кордони і рахуватись із цінностями, вона продовжить будувати стосунки із вами, по іншому із врахуванням кордонів і цінностей. І стосунки можуть бути чудовими. І це нормально, ви також включаєтесь в процес подальшої побудови і будуєте, те що побудуєте. Якщо людина з якихось причин не погоджується на ці кордони чи у вас є критичне неспівпадіння в цінностях (в сприйнятті світу, морально - етичних норм тощо), після вашої зупинки людина нічого не будуватиме, вона очікуватиме доки ви повернетесь до побудови. Тобто, рахуватись із вашими цінностями в її плани не входить (не розуміє, не приймає, не відчуває - причин може бути багато). Вам потрібні стосунки, що непотрібні двом? Якщо хочете бути щасливими - ні.
І тут дуже важливо не сплутати цю ситуацію з маніпуляціями і шантажем. "тільки так я я хочу, або ніяк". Є різниця між "забаганками" , порушенням кордонів, "виміщенні хвороб" і цінностями. На цінності і особисті кордони не потрібні угоди, вони не предмет торгів, тому про них ми не домовляємось, ми їх декларуємо не тільки стосовно однієї людини чи стосунків, а декларуємо завжди і всюди. Тому в питанні цінностей ми не маніпулюємо, ми просто стверджуємо, для нас це важливо. Інша людина це приймає або ні. її згода нам не потрібна.
Так само, як не потребують жодних пояснень і заборон "особисті кордони", вираження поняттям особисте. Тобто: особисті речі, особисті справи. Не потрібні окремі заборони на непорушення кордонів особистого, як то: перевірка чи використання особистих гаджетів (телефон, ноутбук, аккаунти в соціальних мережах), перевірка чи використання особистих речей (сумки, кишені, тощо), розголошення особистого спілкування третім особам (переповідати особисті розмови чи переписки), емоції чи переживання (якщо ми про щось кажемо "це особисте" цього достатньо, ми не зобов'язанні розповідати навіть близьким людям) Тобто, поняття "особисте" не потребує заборон. Ми можемо давати дозвіл, якщо це не порушує наші кордони. Знаєте, як запрошуючи гостей в дім ми їм так і кажемо "почувайся вільно як вдома", або "в ту кімнату не ходити там не прибрано", або "ось це не чіпай", "можеш не роззуватись". Ось так ми розповідаємо людині про свій особистий простір і це нормально. Все особисте потребує дозволу, а не заборони. Як людина "вимагає" паролі від соц мереж, без дозволу носить ваші речі, вимагає пояснень про емоційний стан, коли ви не готові давати, переповідає ваші особисті розмови без дозволу - це порушення ваших особистих кордонів, кордонів вашого особистого простору. Якщо це без вашого дозволу. Ви або не повідомили про кордони, або змирились з їх порушенням (дуже погана ідея), або людина відмовилась їх прийняти (це дуже погані стосунки).
Тобто, своє право на існування своєї особистості в особистому просторі - ми не повинні ні з ким погоджувати, лише декларувати як факт. Особистість - недоторкана, якщо не дозволила іншого.
Якось так, хто не місцевий, питання можна накидувати в коментарі чи в приватні: https://t.me/j5737117

Якщо ми вважаємо якість частини себе не цінними ми заходимо в ділові, дружні чи лірично-романтичні стосунки з егоїстами (зараз про нездоровий егоїзм).
Егоїзм - це різновид жадібності, будь-яка жадібність - це страх нестачі.
Так, люди жадібні до грошей, емоцій, матеріальних цінностей, популярності - через постійне відчуття дефіциту чи страху цього дефіциту.
Жадібність - це бажання через потребу.
Не бути жадібним - це не боятись дефіциту, нестачі, відсутності.
Людина, що відчуває нестачу емоцій може бути жадібної до емоцій чи до грошей, тобто компенсуємо нестачу ми не завжди тим, що нашій підсвідомості здається нам бракує чи ось - ось забракне.
Егоїст - це не той, кому байдуже до усіх крім себе, це людина, життям якої керує страх нестачі.
Вона відчуває дефіцит і завжди знаходиться в пошуках певного ресурсу (енергії).
Тому в людях бачить не людей, а енергії (окремі якості) вишукуючи в них потрібні.
Тобто, людина відчуває себе нецілісною і щоб відновити цілісність бачить в оточуючих запчастини для себе. Вишукує найбільш підходящі. Тобто, максимально ефективний спосіб закрити порожнечу в середині. Їй не може бути чи не бути діла до потреб іншої особистості, тому що вона не бачить особистості. Споживацьке ставлення. Тому, егоїсти часто помиляються в людях, оскільки не бачать всю картинку, а лише певні якості.
Чому кажуть, що єдина дитина в родині - може стати егоїстом? Тому, що вся увага зосереджується на ній, багато енергії багато зовнішньої опори і людина не вчиться накопичувати і відчувати власні внутрішні ресурси. При високому рівні зовнішньої впевненості, егоїсти завжди невпевнені в собі, і намагаються втримати свою цінність за рахунок додавання частин інших людей до себе. Тому, це часто приязні, компанійські, послужливі ІЗ ЗОВНІ люди, тому що в процесі соціальної адаптації вже знають, що щоб щось отримувати потрібно ніби щось дати. Іноді, здається, що це просто жертовна людина: постійно опікується батьками, розчиняється в партнері, підтримує друзів. Але не завжди, мова про жертовність. Люди для егоїста - це опора, тому, тих хто може компенсувати дефіцит енергії, егоїст часто намагається втримати. Ми звикли, що егоїст "ні з ким не рахується" і одразу це демонструє. Ну, так при низькому рівні інтелекту скоріш за все так і відбудеться. Але якщо людина достатньо розвинута чи має "досвід" вона чудово імітує енергообмін. наприклад ось та одна дитина в родині може підтримувати тісний контакт з батьками, майже до розчинення в них, не через позитивні почуття, а через страх (не завжди усвідомлений) втратити зовнішню опору. І чоловіка/дружину шукатиме з якостями батьків і висуватиме їм ті ж самі вимоги, що батькам в дитинстві у пошуках зовнішньої опори, зовнішнього ресурсу. Але, так само всі шанси на таку модель поведінки і в людини, що в дитинстві відчула дефіцит у стосунках з батьками і тепер постійно намагається його компенсувати. Зазвичай, цей випадок легко діагностувати, по запиту "ти приділяєш мені мало часу/уваги" приділіть час і подивіться на що він. Якщо на "з'ясування стосунків", виключно на інтереси чи справи людини, чи на просто "розважай мене" - це класичний егоїст. Тобто людина, що бачить в оточуючих не особистості, а спосіб компенсації дефіциту енергії. Ви довго шукали цю людину, щоб зрозуміти, що не сприймаєте себе як щось цілісне і знецінюєте певні свої якості/риси/частинки/енергії. Тобто, не приймаєте себе такими як є. А егоїст він шо? а він не навмисно не враховує ваші інтереси, просто не бачить в вас людину, нема людини нема інтересів, тобто, інформація про ваші потреби проходить повз людину. ❤️

Приклад з егоїстом - лише проста і зручна демонстрація механізму існування хвороби.
Всі наші (хвороби/недорозвинуті якості/енергії в мінусі) виглядають однаково.
Є страх - це механізм захисту від болю, болить лише травмоване або недостатньо цілісне місце. Травмоване, або не цілісне місце - це пробій в нашій енергосистемі, тобто енергія в цьому місті втрачається (зупиняється/віддається без нашого наміру віддати).
В нашій енергосистемі виникає брак енергії. Ресурсу.
Ми його намагаємось компенсувати. Або за рахунок перекачування енергії з більш наповнених ділянок, або із зовнішніх джерел.
Найчастіше це джерело - інша людина. Тому ми обираємо людей і події через "потребу" компенсувати, замість того, щоб зупинити відтік і збалансувати енергосистему.
Через втрату енергії, в нас немає ресурсу для досягнення і розвитку.
Ось так, нашим життям керують наші страхи і наші травми, замість нас справжніх.
Ми втрачаємо себе і своє життя, а по дорозі, відбираємо трошечки життя (енергії) в людей, які навколо нас, найчастіше користуючись їх "відтоками" (місцями витоку енергії), в той час, як хтось, користуючись нашими "відтоками" енергії забирає трошечки нашого життя собі.
Тобто, здоровий енергообмін на умовах власного вільного вибору перетворюється в такі собі залежні стосунки побудовані на енергії, що людина не прагне віддати усвідомлено, а виток/втрату якої не зупиняє.
Нас зв'язують пробої в нашій енергосистемі. Наші дії, думки, емоції, соціальні зв'язки і стосунки - керується глибиною і кількістю наших травм, щоб ми могли їх знайти, відновити цілісність або напрацювати запас енергії, стати більш цілісними, і маючи ресурс в здоровій енергосистемі реалізовуватись як творець.
Тобто, створювати, а не руйнувати, бути щасливими, радісними, реалізованими, здоровими, закоханими. Тому що в здоровій енергосистемі ці всі енергії є. І їх достатньо, щоб бути проявленими (тобто, щоб ми з ними щось робили).
Одже, до егоїстів.
Ми всі схильні до егоїстичної поведінки, в умовах браку ресурсів. В критичних ситуаціях чи коли втомлені, злі, розчаровані (не в ресурсних станах). Брак ресурсів змушує нас сконцентруватись на пріоритетах. І ось тут і запускається механізм того, що потім хибно називають"розплатою за гріхи/чи за помилки". Якщо наші потреби зумовлені дефіцитом енергії ,керували нашим життям до цього, ми зосередимось на них. У прикладі з егоїстом, він зосередиться на джерелі ресурсу, дефіцит якого відчуває, незалежно від того, чи є цей дефіцит зараз, чи важливий він насправді. В момент, коли сам собі потрібен найбільше за все, людина вибере не себе (свої бажання), а свої хвороби (свої давні страхи, які в цьому житті можуть і не мати підґрунтя). Сильна розвинута особистість в кризу сконцентрується на найкращих своїх сценаріях тому, що буде захищати свої #цінності, егоїст сконцентрується на тому, що диктує #страх, тобто найгірший сценарій. І оскільки будь-яка криза - це період інтенсивних трансформацій, то і людина трансформується і трансформує свої сценарії. Якщо зовсім просто: егоїст не збереже те, що насправді відповідає його власним цінностям, а збереже те, що завжди боїться втратити. Принанні сбробує сберегти, вкладаючи енергію. І не зможе сберегти по справжньому цінне, оскільке після "обслуговування" страхів, на це вже не вистачить ресурсу. Уявіть, що в одному домі живуть люди зі сформованими цінностями і люди в яких страхи сильніші, тобто керуючи. Почалась пожежа, люди із сформованими цінностями рефлекторно кинуться до того, що цінне (гроші, діти, тварини, улюблене плаття, без різниці) люди, в яких сильніші страхи так само рефлекторно кинуться охороняти страхи (перевіряти чи виключили газ і воду перед виходом, чи зачинені вікна, щоб не було протягу та інше). З будівлі всі вийдуть з втратами, але перші вийдуть з втратами того, що на другому місці пріорітетів, а другі - із втратами найціннішого. Ось так, у фізичній моделі - це здається божевіллям, але ось так ми робимо, коли втомлені, розлючені, знаходимось на етапі змін. Ми не усвідомлюємо, не приймаємо ці рішення свідомо, але обслуговуємо свої страхи.

#цінності
Так, люди з другої категорії, потім страждатимуть від того, що стільки цінного втратили. Але у кожній новій ситуації, ми знову прийматимемо рішення і знову не про цінне, а про обслуговування страху. І кожного разу казатимемо що це життя несправедливе, що винен нам в цьому хтось чи щось, що в нас відібрали. Але на справді, ми просто поставили в пріорітет "потребу" , тобто страх, і на збереження цінного не вистачило ресурсу. Це наш вибір зроблений не в момент ситуації, а такий що ми робимо кожен день, не лікуючи відтік енергії. І так доти, доки страхи сильніші за нас. Ми просто цього не помічаємо одразу, оскільки наші страхи часто пов'язані саме з нашими цінностями (пам'ятаєте, що зазвичай найбільший страх приховує наш найбільший талант?), і нам здається ніби "все правильно". Але ні. Отак, егоїст з нашого прикладу, кожного складного дня голосує проти себе і які вже тут найкращі сценарії.
Прийшов час поговорити про те, що робить нас сильнішими за страхи, за біль, за нас самих вчорашніх. Про цінності. Не нав'язані іншими, не продиктовані страхами, а наші власні. Сформовані нами і захищенні нами.❤️

#ЦІННОСТІ
До коридору затемнень залишається все менше часу, тому одразу почну з практики, а потім вже розбавлю лірикою. Знання без практики - мертві.
Повертаємось до нашої матриці трансформації у стані. https://t.me/white_notes112/45
В нижній її частині ми фіксували наші спогади пов'язанні із зумовленою радістю (коли раділи не події, а тому, що нас схвалять), з болем(образи, ревнощі, заздрість тощо), повторювані сценарії (події, що ніби однакові повторюються в різні періоди часу) і події пов'язані з відчуттям страху. Ми вже знаємо, що все це різні стадії і прояви втрати енергії. Її відтоку. Те, що втримує нас в стражданнях (низьковібраційних станах) і реалізовує наші гірші з можливих сценаріїв.
У верхній частині матриці ми фіксували те, за що могли б бути вдячними, собі, Всесвіту іншим людям. Верхня частина матриці про нас справжніх у високовібраційних станах. Тобто, про те, що відповідає плану нашої душі. І як і в нижній частині ми всі події розставляли по різних сферах життя (це потім нам знадобиться).
З пошуком справжніх себе зазвичай не все так просто.
Особливо якщо років 30 прожити в системі страждань.
Але в мене є проста відповідь.
Хто ви справжні ви напишете самі у першому рядку верхньої частини матриці. https://t.me/white_notes112/63. Я знаю хто я. Бо я є - досвід.
Річ у тому, що ми сьогоднішні - це результат нашої еволюції від моменту першого втілення. І те як ми думаємо, як відчуваємо і що робимо - це результат не рішень, що ми прийняли тут і зараз, це результат багатьох рішень за сотню років.
Без усвідомлення (вміння визначати причино-наслідкові зв'язки) ми лише відтворюємо ті алгоритми які знаємо. Зараз, з 4 рівня розвитку свідомості https://t.me/white_notes112/210 , через усвідомлення ми набуваємо нові досвіди і наші рішення стають проявом бажань душі, а не плану її розвитку. Тобто отримуємо здатність розвиватись через усвідомлення "в голові", а не фізично натикаючись на "неприємні пригоди".
Наш досвід - це не події, досвід - це лише ті події, які були нами усвідомлені. Якщо електрика 50 разів вдарило током - це не про досвід, це про події, якщо після удару током він зрозумів чому і що потрібно робити інакше - це досвід.
Чим більше ми усвідомлюємо в житті, тим більше про себе знаємо, тим краще розуміємо себе і тим легше реалізовуємо свої бажання. І тут важливе. ЄДИНА ПРИЧИНА з якої нам важко перейти з зони страждань до зеленої зони - це те, що ми думаємо і аналізуємо лише негативні події. Ми НЕ аналізуємо радісні події. Коли все добре - ми відчули радість насолодились і можливо залишили приємний спогад. Коли нам погано починається ось це нескінчене "чому, так, для чого, за що". Змінить парадигму і вже до кінця цього року зможете реалізувати навіть те, про що не мріяли.
Всі хвороби прості і алгоритмічні, я ще 2 місяці порозповідаю казки, і на усвідомлення кожного болю вам буде потрібно 2-3 хвилини. 15 хвилин на відчути і 2-3 на аналіз, все. Максимум за пів години йдемо далі з новими знаннями про себе.
А от ми справжні - це цілий Всесвіт. Аналізувати потрібно саме позитивні досвіди: що я відчуваю, чому я це відчуваю, коли я відчував так само, а коли в такій же ситуації відчував по іншому, для чого мені ця подія, для чого мені ця людина.
Аналізуйте кожен радісний момент, кожну людину, що дає відчуття радості, кожне досягнення. Усвідомлюйте з якими вашими цінностями це збігається, переживайте емоцію на повторі, насолоджуйтесь, запитайте себе, завдяки чому ви цього досягли. І заносьте у перший рядок верхньої частини матриці. Через кожну таку подію ви краще розумієте себе, свої цінності і зосереджуєтесь на ресурсах і своїх справжніх бажаннях.
Зі сформованими цінностями життя стає в рази легше, ми визначаємо перелік цінностей і починаємо все міряти саме ними, і кожен наш вибір вже не буде обслуговувати наші страхи і травми, а буде про наші цінності і цілі. Про наше щастя.
Просто починайте кожен свій ранок з того, щоб зробити щось, що відповідає вашим цінностям, що дає життя вашому життю - і у вас буде правильний настрій на весь день.

Коли ми навчимось аналізувати, усвідомлювати і переживати свої позитивні досвіди - ми більше не захочемо повертатись до станів страждань. І нікому не даватимемо можливості повертати нас туди.
Коли ти вже відчув на смак, на запах, на дотик радість, любов, реалізацію, натхнення - ти їх вже ні з чим не переплутає і не захочеш жити інакше. Це як квітка, вона зріє в землі в темряві і певний час це нормально, вона "звикає", але як тільки вона пройшла крізь землю - вона не повернеться в землю, навіть якщо дощ і вітер. Бо вона вже бачила сонце. Радість - це певний рівень якості життя. І коли ви звикаєте до цього рівня життя, ви точно знаєте, що вниз вам більше не потрібно. Не потрібно жити так, як вимагає оточення, не потрібно удавати, що радієш, не потрібно змушувати себе до непотрібних речей, ти не перетворюєш стосунки у страждання, а роботу в каторгу. Все стає простіше, легше, зрозуміліше. Не хочеться тягарів, не хочеться чужих сценаріїв, не хочеться "терпіти і страждати" бо ти вже відчував і знаєш, що можна по - іншому. Хочеться просто радіти, жити в своє задоволення, в своєму часі в своєму ритмі, просто бути там де тобі добре з тими кого любиш, робити те що подобається і відчувати те, що відчуваєш.
Ось так просто без усіляких можливо/неможливо., правильно/неправильно, страшно/нестрашно.
Все в нашому світі може чудово існувати без страждань.
Далі буде ❤️

#цінності
Якщо почитати мої дописи, може скластися враження, що я з першого погляду, оцінюю в людині 22 діагнози страшнючих хвороб і якщо не втікаю одразу, то ставлюся як до хворого.
Відкриваю таємницю: хвороби людей мене зовсім не цікавлять, це побічні знання і так довго і місцями нудно я про них розповідаю через певне зусилля лише тому, що достатньо одного разу зрозуміти як це працює, щоб більше до цього ніколи не повертатись. Всі ми маємо енергії в мінусі, у всіх є болючі місця в кожного є втілення в якому ми були ще тими падлюками. Це наш нормальний шлях розвитку.
Мій предмет дослідження - щастя. Тобто, про іншу людину мені цікаве лише те, що змушує іі радіти і що дає відчуття радості чи щастя. Тому що - ось це справжня людина така, яка є. Не тому, що в усіх хочеться бачити хороше, чи це різновид якоїсь мегапрактики по прощенню. Ні, хвороби в усіх однакові. А Люди справжні різні. Тому цікаві. З хворобами - нудно. А жива людина - це цілий Всесвіт.
"Скажи мені від чого ти радієш і я скажу хто ти". І тут є тільки одна неправильна відповідь "радіти від страждань". Тобто, іноді нам всім здається. що ми б раділи, якби комусь було боляче (помста, наприклад). Відповідально повідомляю і запрошує у свідки усіх медиків спільноти - по справжньому радіти болю може лише людина з фізичними відхиленнями у роботі мозку (нервової системи). Тобто, її травма минулих життів була настільки сильною, що пройшовши через усі тонкі тіла, зафіксувалась на фізичному плані (так власне в нас фізичні хвороби і з'являються). Ось це єдина справжня хвороба. Все решта, це такі веселі таргани в голові які то господаря кусають, то його оточення, але просто таргани.
Тепер, зверніть увагу: коли я починала розповідати про матрицю страждань, я починала з того, що називала кожен наш страх Демоном і #біль - батьком/матір'ю усіх демонів. Але, коли я розповідаю про справжніх нас і наші цінності, кажу - таргани, які покусують на поворотах. Чому?
І ось тут від лірики до практики:
"Прийняти себе" - легше сказати ніж зробити.
Не всі навіть можуть пояснити як це. Найкоротший шлях до прийняття:
✅ Зрозуміти наскільки жахлива система страждань, як вона погіршує наше життя і як наші страхи живуть замість нас.
✅ Зрозуміти, що ми вже знаємо як це працює, тому керуємо тут ми: позбавляємось зайвого і збільшуємо кількість цінного (власне ось це називають ЖИТИ УСВІДОМЛЕНО). В домі господар ми, а не таргани
✅ Зрозуміти, що немає Демонів і Тарганів, все це - ми. Ми - ось такі які є.

Тобто, коли я пишу про Демонів чи Тарганів чи "негативні" якості, я переходжу на "нерідну" для себе мову. Оскільки вживаю ці поняття для пояснень, але не відчуваю їх. "В моїй голові" відбувається інакше: просто "Це людина". Це результат еволюції, це структури тонких і фізичного тіла, це різні емоції, думки слова і дії. Все це - ось людина. І демонструє людина свої "кращі" сторони чи "гірші"- не має значення, це все та сама людина.

Як тільки ми перестаємо ділити людину на частини, шукати кращі сторони і гірші, називати людей половинками одне одного, відчувати щось як сильні чи слабкі сторони - інша людина стає для нас Всесвітом. Про Всесвіт ми ж так і кажемо: ось скупчення зірок, ось планети, ось пил. Ми не кажемо "чудові планети" і "погані зірки". Тому що не маємо досвіду взаємодії з усим цим, тому в нас немає шаблону наслідків в які ми намагаємось "вписати" всі явища.

"Десь, колись 300 років тому мені збрехала людина, і я вирішила що брехня - це погано і людина, що бреше - погана, а ще суспільство каже, що це погано і батьки сказали що це погано. Фу, яка погана людина" або ще краще "Я думав ти хороша, а ти погана" (це до речі маніпуляція через "розчарування", нас ніби зобов'язують відповідати уявленню людини, щоб "вона в нас не розчарувалась", тримають в страху не відповідати ілюзіям). Додайте до цього, що наш мозок запам'ятовує зовнішні характеристики людини отієї 300 річної давності історії, і коли ми "впізнаємо" схожі "риси", шанси людини довести нам, що вона не брехун -зменьшуються в рази. Це ігри шаблонів, коли ми сприймаємо людину частинками.

Всі ми складаємось зі схожих частинок, але в результаті дуже різні, і коли ми бачимо в людині частинки, нам всі здаються схожими або протилежними. А ось поєднання цих частинок - воно унікальне. І наш "мозок" в тупику, він не може підібрати підходящий шаблон, оскільки з таким ще не стикався і нарешті запускає процес дослідження, замість шаблонізації і класифікації. І виявляється що людина - це Всесвіт який залишається не змінними і постійно змінюється одночасно. А ми в свою чергу, перестаємо вихоплювати певні характеристики людини, домальовувати їх своєю уявою, щоб потім намагатись ось цю свою ілюзію вважати реальністю і постійно дивуватись "що ж йде не так". І закінчуються ось ці нескінчені "так, людина зробила нам погане, але ж вона хороша, то потрібно потерпіти і зрозуміти", хоча, якщо те ж саме вам зробила б неприємна для вас людина ви б вже писали епітафію на її могилі. Або "ця погана людина зробила для мене щось хороше... десь мене хочуть кинути". Тобто, ви придумуєте образ людини, створюєте їй репутацію і все міряєте цією фантазією. Ви не взаємодієте з людиною, ви у взаємодії зі своїми ілюзіями. Придумали людину, придумали ситуацію, а потім повертаєтесь до людини з питанням "а чого це воно не відповідає? і все не так, як ви думали, а ви ж хотіли, а ви ж мріяли, а ви ж розраховували". А чого б це реальній людині поводитись так, як в намальованій вами ілюзії? Я вам більше скажу, ілюзія завжди примітивніша за реальну людину.
І що ж не так з вашими стосунками, в яких ви від початку відмовились визнавати реальну картину цілісності себе і іншої людини, а просто обмінюєтесь самі із собою своєю ілюзією про себе і про іншу людину? "Ось це я в людині люблю, а все решта в ній недоліки-потерплю". "Людина не винна, просто от вона хороша, але поганий характер". "Людина погана, тому намагається удавати із себе хорошу". Серьозно?
Звідки вам знати яка людина якщо ви не бачити в ній людину? Хоча, борщик по моркві ви не оцінюєте, тобто розуміння "що частка, а що сам борщ" в вас є. Чому тоді не людину?
Це така наша дивна гра.
В яку ми в першу, чергу граємо із собою. Починаючи пиляти себе на частинки ми не сприймаємо себе цілісно, і маємо якісь оцінки своїх частинок.

Подивіться як руйнування руйнують ваше життя, уважно подивіться всі випадки, коли вони вам його "ламали", ваші страхи, негативні емоції, тощо. Усвідомте, що це ваше, а значить керуєте тут ви, хочете цього чи ні. І просто перестаньте ділити себе на частини. Ви одна єдина енергосистема в якій присутні різні типи енергій. Все. Система. І у вас немає вибору приймати себе чи ні, бо в реальному світі ви-цілісні, а ось ці "сторона мене" "частина мене", негативні/ позитивні якості - це ваша фантазія на тему. В нас не має вибору приймати чи не приймати себе, тому що від цього нашого вибору реальність не зміниться. В нас є вибір прийняти думку що ми цілі чи жити в якихось ілюзіях про різні сторони і частини.

Запам'ятайте: фізіологічно і енергетично у творенні всього, що творимо, ми беремо участь цілими, усі ми, задіяні усіма своїми тонкими тілами і фізичним тілом. Нема частини нас яка творить страхи і частини яка творить радість. Все що в нас є на фізичному і тонких планах створює наші страхи і все що в нас є на фізичному і тонких планах створює радість. І все що в нас є приймає рішення про те, що ми створюємо. І як би ми не ділили - у всьому в нашому житті ми беремо участь цілком, а не частинами.

Вся наша енергосистема і фізичне тіло беруть участь в усіх наших думках, емоціях, словах і діях. Тому потрібно створювати цінності. Тоді всі ми зайнятті цінностями і страхи "відмирають", оскільки залишаються без нашої енергії.

І коли ви кажете "одна частина мене хоче а інша -боїться". Це значить що ви цілісні одночасно відчуваєте декілька емоцій, отримуєте декілька типів сигналів, життя варіативне тому і сигналів завжди багато. Приймайте рішення - від цінності. Не обставин. Не страхів. А від цінностей. ❤️

#цінності
Про пошук цінностей і їх ствердження психологи написали дуже багато і я не хочу їх повторювати. Інтернет вам може дати безліч інформації  з цього питання потрібної саме зараз.Знайшла навіть для вас посилання про 300 слів серед яких можуть бути ваші цінності: https://goal-life.com/uk/cinnosti-zhittya
Хочу нагадати, що більшість того, що зараз є в психологів розраховано на людей з третім рівнем свідомості, а ми прагнемо жити на четвертому і вище, і це необхідна умова виживання на цій планеті. Тому, не беріть для себе за аксіому жодну систему чи знання. Пропускайте все через внутрішнього вчителя, тобто через своє відчуття світу. Одні й ті ж самі слова з цього переліку будуть по різному відчуватись різними людьми, тому, перед тим як щось назвати своєю цінністю, відчуйте, що це значить для вас.
А я продовжу свої оповіді все ж таки з точки зору Всесвіту і його енергосистеми.
Для порівняння:якщо, з якихось причин ви підзастрягли на третьому рівні свідомості і у червоній зоні за Хокінсом - вам потрібно задати собі багато питань, дати багато відповідей, перевірити їх, ще раз спитати і ще раз відповісти і так скласти перелік цінностей. А ті, хто вже активно практикує рейки, йогу, медитацію, тощо. Хто більшу частину часу знаходиться на 4 рівні і вище, має можливість зробити так: запитати в себе "Що для мене ЛЮБОВ". Є такий інструмент, як "медитація на поняття". Наприклад, часто використовують поняття "Я" задаючи питання "хто Я". Людина переходить в стан неглибокої чи глибокої медитації з таким запитом і "слухає" відповіді. Річ у тому, що любов в цьому випадку - це не про романтичні почуття Тут мається на увазі Любов як енергія. Енергія, яка в нас пов'язана з четвертою чакрою і поєднує нас з нашим "Вищим Я". Вище я - це потужна енергоструктура. Це ми. Якщо для когось так простіше: частина нас. Та частина нас, яка пам'ятає всі наші втілення і досвіди між втіленнями, а з іншого боку пов'язана зі всією енергосистемою Всесвіту. Фізичне тіло не може вмістити в себе такий об'єм інформацію, тому ми приходимо із обмеженою пам'яттю, але через четверту чакру і енергію Любові завжди маємо можливість сходити і запитати в себе все, що нам потрібно. Саме Вище Я - знає план нашої Душі на втілення. Тобто воно знає, що нам потрібно для щастя. Коли ми питаємо "Що є любов" знаходимось на вібраціях 4 чакри і  починаємо перебирати в голові усі відомі нам поняття - відгукнуться саме цінності. Оскільки всі наші справжні цінності на четвертому рівні свідомості (а нам тільки сюди і потрібно) відповідають вібраціям саме цієї енергії. Тому, ще й їх називають "бажання душі/бажання серця". Тобто: 1. Відчути і наповнити Анахату чакру. 2. відчути цей тип енергії, 3 наповнитися їм і знайти те, що вібрує так само. 40 хвилин максимум - і ось він ваш перелік базових цінностей. Що планувала "зрощувати"/примножувати  ваша душа приходячи у втілення.  Раджу спробувати всім, хоча б в якості експерименту. Підійдуть усі медитативні практики для Анахати і для "відкриття духовного серця" Повірте, це дуже зручно, коли про все у цьому світі ти можеш запитати себе "це є Любов?" тобто, всі події і ситуації вимірюються на відповідність цінностям за лічені секунди.
А якщо ви не шукаєте легких шляхів - залишайтесь на каналі, буде багато літер і змісту в них. ❤️

#біль
Про роль цінностей у створенні енергозв'язків.
Людина не існує самостійно і кожного дня перебуває в десятках енергетичних зв'язків. Всі енергетичні зв'язки створені або в момент нашого народження (з родом із планетарною системою тощо) або створюються нашим вибором. Строго кажучи, багато зв'язків створені ще до моменту нашого народження.
Виборів в нас 2: створити у наслідок тисячі років еволюції - не задумуючись, не усвідомлено або створити свідомо (вільний вибір).
Усвідомлений вибір на користь наших цінностей створює зв'язки з егрегорами, енергії яких відповідають нашим цінностям (цілям і бажанням), з людьми зі схожими цінностями (для спільного творення фізичної реальності і енергоструктур на зразок цих егрегорів), здорові емоційно - близькі #стосунки. Неусвідомлені вибори, що є лише результатом сотень виборів до цього, які ми зробили за тисячу років, можуть нас підключати і до високовібраційних егрегорів і до низьковібраційних егрегорів, відповідно до груп однодумців і створювати здорові чи нездорові емоційно-близькі стосунки.
Отже, всі наші енергозв'язки залежать від того, що "обирало" - наша травма чи наша цінність. Травма, шукатиме больового досвіду, що б на неї звернули увагу і підключатиметься до низьковібраційних егрегорів і відповідно часо-просторових гілок розвитку подій, цінність до високовібраційних. У стосунках (між людьми, групами людей, егрегорами) створених на цінностях, зв'язок буде міцнішати, коштом збільшення цінностей (кількості їх, через творення), а зв'язки створені через травму, міцнітимуть від глибини і розміру травми. Тому, наприклад, в особистих стосунках, якщо люди зійшлися за цінностями і стосунки будуються на спільних/однакових цінностях - пара разом будує своє життя, наповнене однаковими/спільними цінностями (власне, ось це мета створення пари). Збільшують кількість цінного у своєму житті спільному та індивідуальному, і вкладають все більше енергії цього типу в загальне енергетичне поле Землі ("за що", звісно, отримують підтримку від цього поля).
Якщо пара створена травмами, то зв'язок міцнішає через поглиблення чи створення нових травм (тому, це називають хворобливими прив'язаностями). Люди часто це відчувають як "любов і страждання одночасно", чи "люблю і ненавиджу", чи "одночасно відчуваю любов і біль" насправді, слово любов тут зайве. Просто постійно болить незагоєна травма, бо на ній тримається прив'язка. І чим більша травма - тим інтенсивніший енергозв'язок, тим сильніша прив'язаність. І відповідно, якщо травма зцілюється, такий зв'язок слабшає. Тому я кажу, що в хворобливих стосунках майже нереально зцілитися. Людина починає зцілюватися, партнер відчуває, що починає менше отримувати і будь-якими методами намагатиметься поновити відтік енергії чи створити новий. Несвідомо, зазвичай але настерливо. Тому, для хворобливих стосунків важливе слово "жертвувати". Коли ми щось жертвуємо/віддаємо - ми вкладаємо, за механікою, ми прив'язуємось до всього, у що вкладаємось (люди, бізнес, стосунки), тому, зазвичай, більш прив'язний той, хто більше вкладає. Від кого "вимагається" більше жертв. Що в нас найцінніше? Цінності, тому в хворобливих стосунках в нас так часто вимагають поступитися цінностями. Тому, людей, з програмою "Жертви" https://t.me/white_notes112/26 дуже люблять аб'юзери і маніпулятори. Людина сама вкладається, сама прив'язується і нікуди не дівається, а значить травма поглиблюється і людина прив'язується ще сильніше. Маніпуляції зі здоровими людьми не працюють, і люди лише лестять собі кажучи, що вони чудові маніпулятори, насправді, це інша людина йде за покликом своєї травми, а маніпулятори живуть в ілюзіях власної розумності. Висновок: свідомо збільшуйте кількість цінностей у своєму житті, щоб ваша енергосистема не створювала зв'язки з низьковібраційними егрегорами і хворобливі стосунки з людьми.❤️

#цінності
Чому неможливо змусити людину себе цінувати?
Цінувати - демонструвати визнання таким, що відповідає цінностям.
1. Ми визначили свій перелік цінностей. Його неможливо придумати, лише визначити, він існує незалежно від нашого визнання.
2.Ми докладаємо зусиль до збільшення кількості цінного в нашому житті. Цінність - ніби наш власний закон. Починаємо з себе, напрацьовуємо в собі певну якість, що відповідає цінності (тип енергії), вчимося відчувати вібрації цієї енергії, бачити в яких подіях, речах людях вона проявлена.
3."Скидаємо" як баласт ті свої страхи, які заважають нам проявляти цю енергію в світ.
4. І ось ми починаємо транслювати її у зовнішній світ, збільшуючи її кількість у своєму житті у вигляді матеріальних проявів: людей, обставин, подій.

Тобто, цінувати ми вчимося до зустрічі з подією чи людиною, в події або людині ми лише знаходимо цю енергію, знаходимо матеріальне відображення своєї цінності. Якщо ми знаходимось в стратегії "збільшення цінності" у своєму житті, ми намагаємось притягнути і залишити цю подію чи людину у своєму житті, демонструючи визнання цінності, наприклад, через повагу. Фактично, голосніше починаємо казати "це для мене цінне" щоб отримати "відгук".

Якщо вам здається, що хтось вас не цінує, справа зовсім не в вас, а в тому, що людина не бачить в вас своєї цінності. Можливо, в вас її немає, можливо, ви її не транслюєте, не стверджуєте дією, не демонструєте. Можливо, людина не знає своїх цінностей, або не стверджує їх і не демонструє.

Найчастіше, це питання задають в контексті "я роблю і це і це, а він (на роботі чи в сім'ї, не цінує". Давайте по прикладах

Намір
Якщо ось це і це ви робите задля того, щоб "зацінили" - це неоголошена угода. Ви не транслюєте цінність, вам потрібна зумовлена радість. Тобто, ви виконуєте дію, щоб отримати схвалення і досягти якоїсь своєї мети (підвищення на роботі). Я багато працюю, щоб мене підвищили, але цього ніхто не цінує. Підвищення - це не цінність. Назвіть речі на ім'я: соціальний статус, рівень прибутку, матеріальна незалежність. Працюйте задля збільшення цінності, і якщо ця робота не має відповідної перспективи - завтра вам зроблять іншу пропозицію. В вас має бути енергія і вона притягне зовнішні обставини.

Не цінність
Ви можете зробити все, але якщо це не відповідає цінностям людини, воно може бути приємним для неї, але недостатньо цінним. Не збігатися із цінністю.Ви можете провести казковий вечір у казковому місці, але якщо ваша цінність не враження, а скажімо "познайомитись там з власником готелю", то весь цей вечір не буде для вас цінним,якщо ви не отримали того, що відповідає цінності.
Незнання своїх цінностей і відсутність декларації.
Хоча, робота з цінностями - це інструмент третього рівня свідомості, нажаль, багато людей не знають своїх справжніх цінностей і ще менше намагається їх примножувати. Зазвичай, так поводяться емоційно - незрілі особистості (інфантильні). Класична ситуація для підліткового віку. Підлітки рідко знають. що для них цінне і не відчувають себе впевненими, щоб демонструвати цінність. Таким чином знецінюючи власні цінності " недостатньо цінні, щоб їх демонструвати", стають ще менш впевненими у собі, оскільки цінності - це ми і знецінюємо ми себе. Знаєте цю дитячо-підліткову гру: коли "подобається дівчинка, але буду робити вигляд, що мені байдуже, або навіть удам, що вона мене дратує"? А потім дівчинка переїжджає з батьками у інше місто і хлопчик відчуває себе ще менш впевненим, бо втрати вчать боятися втрат (формується ще один великий страх), а втрата цінного - це втрата. Ось так і дорослі вчиняють з власними цінностями - це результат високого рівня внутрішньої невпевненості.

Це ще одна чудова і безглузда гра, удавання байдужості, щоб імітувати зовнішню впевненість, поглиблюючи власну травму і зменшуючи рівень внутрішньої впевненості. Тобто, відсутнє ось це "Я людина. Я існую. Я маю право відчувати отримувати проявлятись І я дозволяю собі відчувати, отримувати проявлятись"

Відсутність умов для навчання
Якщо підліток отримує від батьків все, що відповідає його цінностям, в нього може не розвиватись навичка "напрацьовувати/здобувати/формувати". Тобто, людина не вчиться розвивати цінність в собі і потім транслювати її на зовні. Не розвиває в собі тип енергії, а звикає його отримувати зовні. Наприклад, залюблені з усіх боків діти рідко вчаться будувати любов в собі і транслювати її. Так само з матеріальними цінностями, подорожами, інтересами. Наприклад, з дитинства вся увага привернута до людини, тобто формується стереотип "це нормально". Людина не докладала зусиль до привернення уваги, тому не відчуває цю увагу цінною, навіть якщо це її справжня цінність. І потім людина ось це все : любов, увага, матеріальні цінності тощо - сприймає як "нормальне" і, наприклад потім у шлюбі може тільки "вимагати", але не транслювати цінність. "В мене це було завжди воно моє, а ти не даєш" і замість цінування отримуємо претензії. Просто немає визначення цього як цінного чи навички формувати це спочатку в середині себе, а потім транслювати.

Навчити або змусити людину цінувати - неможливо, тому що цінувати - це в першу чергу "відчувати цінність". Тобто Людина має мати для себе 2 дозволи "Дозвіл відчувати" і "Дозвіл проявляти".

Якщо вам здалось, що дві виховні розмови навчили людину відчувати - вам здалось. Дві розмови навчать людину поведінці, що властива тим хто демонструє цінність. Людина робитиме, але не відчуватиме. Така собі лицемірна ввічливість.

А от цей процес: визначив цінності, навчився їх декларувати, визначив, що ви носій цінності, декларує це вам - він займає час і не буває миттєвим. Людина може пройти цей шлях, але, зазвичай, не бачить мотивації "напружуватися", бо не розуміє як це працює. І що справа тут зовсім не в вас, а в тому, що відсутність декларації цінностей - це знецінення себе і свого життя.
Здається, це всі варіанти, якщо щось забула - напишіть в коменти.❤️

#цінності
Часто люди бояться, що їх не приймуть такими як вони є, вимагають щоб їх приймали такими як вони є, ображаються, якщо вважають, що їх не приймають такими як вони є.
Дарма.
Якщо, якимось дивом трапиться, що ви зустрінете людину, яка дійсно бачить вас таким як ви є і приймає вас повністю таким як ви є - це, напевно, найцінніша зустріч у вашому житті, яка, по-справжньому вартує збереження.
Річ у тому, що ми майже ніколи не бачимо людей, такими як вони є. Ми самих себе не бачимо і не приймаємо такими як ми є. Все наше сприйняття залежить від того, що як ми сприймаємо і приймає себе і зовнішній світ. Тобто, кожна людина, зазвичай, бачить вас як відображення себе і свого досвіду. І для кожного "такі як є" ви будете різним.
Щоб бачити людину такою, як вона є і приймати людину такою як вона є потрібні:
1.Рівень свідомості 4 і вищий
2. Стан зеленої зони
3. Прийняття себе самою людиною
Не стандартний портрет для сучасної людини.
Тому, людина, яка на таке здатна - і так не випадкова зустріч в нашому житті, а якщо вона ще саме так і робить, тобто приймає нас "комплектом" без оцінок, намагань перевиховання, не заплющує очі на ваші слабкі сторони, чи з висоти власної величі прощає їх тощо, а от ви для неї цілісні і такі як "треба" - тут вже головне не впустити, оскільки тут вже питання не однієї зустрічі і однієї людини, а справжньої реальної можливості на кардинальну зміну життя у бік найкращого сценарію.
Така рідкість трапляється не з кожним, а от навчитись приймати себе може кожен. Для цього достатньо вивчати себе і розуміти себе.
З неприйняття себе починається не прийняття зовнішнього світу. Яке може мати багато різних форм вираження.
Одне з таких, наприклад, лицемірство. В побуті найчастіше лицеміром називають тих хто бреше, але справжній лицемір - це людина що імітує наявність того, брак чого відчуває у собі. Тобто, створюють зовнішній ілюзорний образ, замість, побудови себе внутрішнього. Це відбувається в наслідок відтоку енергії у бік страхів і хвороб, хоча зовні, нам здається, що для людини це спосіб досягнення мети. Але власне, цей спосіб виникає не через внутрішню силу (потрібну для досягнень), а через внутрішню слабкість.

Ось так це виглядатиме на прикладі цінностей:
Людина декларує чесність як цінність. Якщо це по-справжньому, то людина починає з себе: перестає брехати, досліджує що її змушує це робити, і позбавляється того, що "заважає" бути чесною а вже далі створює для інших людей умови, в яких їм легко проявляти чесність: будує стосунки на довірі наприклад не засуджує і не критикує за іншу думку. Це система дозволів: дозволяти іншому бути чесним. Людина вже знає, що заважало бути чесною їй, тому добре знає, що може заважати їншій людині і не примножує цього, а там вже інша людина сама вирішує бути їй чесною чи ні.
Якщо для людини, чесність - це не цінність, або людина не декларує (не створює) її, Але наманається справити враження-вона сама постійно бреше, але використовує заборону брехати для навколишніх. Забороняє людям бути нечесними: слідкує, перевіряє, недовіряє, тощо. Декларація цінності відбувається через дозвіл. Дозволити собі і дозволити іншим. Бути самому і декларувати дозвіл іншим. Заборона - це спосіб знайти в іншій людині, те що боїшся побачити в собі. Боротися у зовнішньому світі з тим, що лякає (не прийняте) у внутрішньому. Ніхто так не бореться з нечесністю, як нечесні люди. Чесні якщо і боротимуться, то за чесність. Тобто за право кожного бути чесним. Заборони - це декларація від протилежного - це лицемірство. Безвідповідальні, боротимуться з безвідповідальністю, а не ставатимуть відповідальними самі. Ті, хто найбільше боїться відчути себе недостатньо розумним називатиме тупими інших. Ті хто бояться відчути себе некомпетентними, скаржитимуться і вишукуватимуть підтвердження некомпетентності інших. І так далі. Ключове тут: боїться відчути. Людина не приймає себе. Цінності - це завжди "за" і починаються із себе.
А "проти" і почну з оточуючих - починається лицемірство.
Які цінності декларує той, в кого завжди всі погані і винні?❤️

Перед тим, як закрити питання з прощенням, образами і помстою. поглянемо на ситуацію прощення з іншого боку: як і чому ображаємо ми.
Образа виникає лише в трьох випадках: Напад на цінності, порушення особистих кордонів, конфлікт ілюзії з реальністю (травма дозріла для зцілення).
Цінність, кордони і травма порушуються у трьох випадках: ми не знали (про цінність, про межі кордону про травму), в нас конфліктна цінність, в нас відповідна травма.
Все. Більше причин образи не буває. Так багато образ в житті і всього п'ять причин (груп причин). Після яскравих сімейних сварок зазвичай, відігрується не одна причина, а одразу декілька.
Дивіться, як, видається все просто:

Ми не володіємо інформацією про людину тому і припускаємось помилок. Нам може бути не цікаво, ми можемо не знати, що запитувати, в нас не було часу запитати. Так ось. Все, що не задекларувала людина окрім поняття "особисте" - того нема. так само, якщо не задекларували не повідомили ми - цього нема. Власне нездатність людини казати що їй подобається що ні, дає можливість маніпуляторам казати "я не знав". З іншого боку, ми не можемо розраховувати на те, що хтось вгадає і зрозуміє сам. Поясню, ми не достатньо сильні щоб транслювати і повідомляти, тому, не намагаємось казати, одразу перекладаємо провину на іншу людину за те, що вона так вчинила, бо незрозуміла нас. І відчуваємо певне полегшення, нам вже не потрібно вчитись казати, бо все одно винні вже визначені. Не задекларованої угоди не існує. І все це: от в нас прийнято, ну взагалі прийнято, то от так завжди було - не працює. Єдине що працює - це формулювання особисте. все що людина називає особистим не порушне за замовченням до моменту надання іншого дозволу. Тому, ось ці загадкові хлопчики і дівчатка, що наче п'ятилітні діти не можуть сказати чого хочуть, що їм подобається, що не подобається, задекларувати цінності і кордони - це внутрішні страхи, за які проголосувала людина і прикрила їх ось цим "кому цікаво - той мене зрозуміє". Їм потрібно зрозуміти, що нема проявленності - нема існування. Їх не існує. І вони самі відмовляють собі в існуванні. Тому іншій людині доводиться "намагатись зрозуміти", лише ту ілюзію, що вигадає собі про їх існування.
2. Є травми які вимагають від нас зумисне порушувати цінності і кордони. Знецінювати, принижувати. Я писала про це дуже багато раніше, тому не буду повторюватись все є в каналі. Просто потрібно розуміти, що кожен з нас час від часу може бути зумисним агресором, особливо в стадії гострого переживання болю,
3. Неспівпадіння цінностей і конфліктні цінності - це серйозна історія на окремий допис. Зараз коротко: не одружуйтесь, якщо є конфліктні цінності, не створюйте спільний тривалий бізнес якщо є конфліктні цінності, трохи збільшуєте емоційну дистанцію з родичами, з якими конфліктні цінності: сталість/зміни, закон/вседозволеність, сім'я як батьківська родина/ сім'я як шлюбні стосунки. Таких пар не так вже багато, є більш очевидні є менш очевидні. Якщо мандрувати і сидіти вдома- це різні інтереси в межах цінності "бути разом"- все чудово. Якщо це різні цінності "мандри/домосідство" - це дуже явна несумісність.
4. Якщо інша людина сприймає наші цінності і кордони як образу для себе - взагалі не коментую. Поняття поваги ніхто не відміняв. Ні для нас не для неї.
5. А в червоній зоні в нас лише одна причина - наші невилікувані травми дають нам про себе знати так само як і людині про її травми.
Зелена зона - ми не нападали (не відповідальні за емоції людини)
Червона зона - ми напали (зумисне спричинення страждань)

Одже, коли нам болить, ми:
1. Перші від 1 до 15 хвилин (в середньому) концентруємось на власній емоції, що ми відчули
2. Переходимо в ресурсний стан (зелена)
3. Запитуємо себе чому ми відчули ці емоції. У що поцілила ситуація: в цінність, в кордони чи #біль
4. Виявляємо причино-наслідковий зв'язок: чи знаю я свою цінність/кордони, чи повідомив про них людину, чи знаю я свою травму і чи працюю над її зціленням/ чи повідомив я про неї людину
5.На п'ятому етапі фіксуєте висновок: Прямо зараз я починаю визначати свої цінності/кордони. Прямо зараз я починаю декларувати свої цінності і кордони Прямо зараз я починаю досліджувати свою травму приймати її як частину себе і зцілювати.
https://t.me/white_notes112/279

Ось так ви прожили біль, усвідомили і прийняли рішення. Це рішення дуже важливе, оскільки воно визначає не цю ситуацію, вона вже відбулась. Вона визначає: як ви проживете свої майбутні дні життя.
Тільки в цей момент, коли ви вирішили як хочете жити далі, ви згадуєте, що у ситуації була інша людина.

Якщо просто не встигли проінформувати (от конфлікт на вулиці чи на роботі з незнайомою людиною) саме час проінформувати, що ваші особисті кордони ось такі. Про травму розповідати непотрібно, якщо ви знаєте про неї і почали її зцілення вона захищена вашими особистими кордонами так само як і цінності. Будувати емоційно-близькі стосунки до обміну такою інформацією - м'яко кажучи неправильно (травмуюче/небезпечно), але якщо так вже вийшло - саме час повідомити. Але у емоційно близьких стосунках почніть з цінності або травми, тоді партнеру будуть зрозумілі кордони.

Якщо людина відстоює цінність чи кордони - це чудово, будьте в діалозі попросіть розказати про це більше (якщо ви до цього, наприклад не знали що це цінність чи травма), або з чужою людиною просто прийміть її кордони.
У перших двох стовпчиках взагалі не має місця для образи. Це на рівні дискомунікації, просто дозрілі якісь ваші травми і готові для зцілення, або час добудувати кордони.Або у вас конфліктні цінності і вам краще перебувати в більш дистанційованих стосунках ніж дружба, шлюб, довгострокове бізнес-партнерство.

По третьому стовпчику питання лише одне: що ви досі робите у цих стосунках? Якщо ситуація з третього стовпчика і відновлювались у стані зеленої зони https://t.me/white_notes112/188 ви самі - в вас немає тут нічого, що потребує збереження.
Якщо ситуація із третього стовпчика, але відновлювались у стані ви з партнером, він знаходився з вами в діалозі - після усвідомлення образи, займіть позицію стостерігача, якщо людина знаходиться в процесі зцілення своєї травми - вона залишатиметься поруч і будуватиме з вами стосунки, якщо людина знаходиться в стадії "виміщення травми на оточуючих" вона чекатиме ваших дій. Звертаю увагу: ми говоримо про ситуацію, коли ви декларуєте і повідомили людині цінності, кордони чи травми і людина їх порушила. Тобто, людина знає що напала, вона знає що зробила. Нижній правий куток: ви повідомили, що зцілюєте певну свою травму і людина вдарила саме по ній. - Зверніть увагу, найчастіше (звісно ж не завжди)тут мова буде йти про людей з реальними медичними діагнозами або з серьозними поведінковими відхиленнями.

Ви дійсно готові проміняти решту свого життя на травму людини? на травму, яку її власник не зцілює? Питання: якщо травма людини, дорожча їй за ваші стосунки, чи це та їх вартість, яку бачите ви?❤️

Спробуйте до понеділка, пропустити увесь свій больовий досвід (кожен окремо) через п'ять кроків усвідомлення болю https://t.me/white_notes112/313 Дозвольте собі ображатись і відчувати, https://t.me/white_notes112/279, відчуйте все, поверніться в позитивний настрій і звірте причино-наслідкові зв'язки з табличками та прийміть і запишіть рішення, до яких ви дійшли стосовно цінностей, кордонів і травм.
Якщо потрібно, перечитайте все що стосується #образи, #біль #цінності і #прощення в цьому каналі.
Зверніть увагу, що вам знадобляться обидві таблички, https://t.me/white_notes112/311 і https://t.me/white_notes112/313 оскільки біль ми можемо відчувати і коли вдарили нас і коли вдарили ми особливо, коли ми вдарили себе.
Позначте собі те, що ви вважаєте своїми цінностями і кордонами (що я дозволяю, а що забороняю, охороняючи простір своєї особистості) порушеними в ході досвіду. Якщо точно не можете визначити яка саме травма, просто позначте її як травму.
Якщо, по дорозі виникатимуть питання чи складнощі, пишіть в коментарі, чи особисті @j5737117
А в понеділок покінчимо з темою образ і прощення ❤️