Одже, #внутрішній_вчитель - це певний шаблон, за яким ми аналізуємо будь-яке явище у своєму житті. Шаблон - умовний, оскільки четвертий рівень свідомості відрізняється поза шаблонним мисленням і індивідуалізує кожну людину і подію.Тобто, краще вживати слово алгоритм чи план.

По нашому плану, ми все розкладаємо на складові, відкидаємо зайві компоненти і залишаємо лише бажані, а на бажане вже реагуємо певним чином. Тобто, все що відбувається в нашому житті відразу перебираємо не накопичуючи зайвого і зберігаючи цінне. Матриця трансформації в стані (#матриця_ТУС) - це зразок, такого способу взаємодії з інформацією. https://t.me/c/1755751357/87 Але це не "єдино можлива схема для кожного". Ми лише використовуємо її, щоб діагностувати роботу внутрішнього вчителя і налагодити її у разі потреби. Наприклад, всі події в матриці розподілені між 4 сферами життя, у вашій особистій матриці їх може бути 1 дві 4, 12 - так як ви вважатимете за потрібно (мені просто буде легко пояснювати планетарні принципи корекції життя саме за цими 4 напрямками), в матриці, все що нам болить я називаю просто #біль, в своїй матриці ви можете розмежовувати за типами "образа", "ревнощі", "заздрощі", "приниження"... тощо. Тобто, фактично кожен "малює" таку "табличку" для себе. Для практики, радила б всім для початку записувати її саме на папері, шукаючи свою ідеальну схему. Або деякий час використовувати мою табличку, оскільки усі принципи дії легше розуміти і запам'ятовувати саме на практиці.

Хто вже у жовтні - листопаді пробував її заповнювати, пам'ятає, що ми брали старі досвіди, стільки, скільки могли згадати. Але наша мета, таким чином аналізувати автоматично, тут і зараз, все, що з нами відбувається. https://t.me/white_notes112/261

Всі події, емоції, люди в нашому житті - це знання. Знання в першу чергу про нас самих. І дуже важливо, щоб наші знання про нас були саме нашими. Безліч сумних історій відбувається через те, що замість того, щоб поговорити з людиною, ми говоримо про неї із собою. Щось додумуючи, перекручуючи вкладаючи у власні шаблони. Але ще більше сумних історій відбувається тоді, коли про себе ми розмовляємо не з собою, а з дитячими травмами, з соціальними стереотипами, з образом батьків, що запам'ятали, з узагальненими знаннями з начеб-то авторитетних джерел. Насправді із зовні немає відповіді на запитання хто ми. Це знаємо лише ми. Щось потрібно пригадати, щось усвідомити, щось не побоятись сказати самому собі. Але, ми знаємо. Людина стає щасливою виключно від того, що є щастям саме для неї. Можна мати безліч речей і так ніколи і не відчути справжнього щастя (стан повноти і наповненості). Саме тому, найцінніше знання для нас - це знання про те, хто ми.

Саме система внутрішнього вчителя дозволяє нам вимірювати все "собою", своєю індивідуальністю, своєю унікальністю та гармонійно взаємодіяти із зовнішнім світом. Погодьтесь, важко цвяху взаємодіяти із дошкою, якщо він намагається бути гарним шурупом. Але якщо кожного для запитувати себе хто я, що це для мене, що я відчуваю і що думаю, ми маємо шанс вже за пів року - рік не тільки познайомитися з найкращою людиною у своєму житті (з собою) але й реалізовувати ті сценарії (послідовності подій), що найкращі саме для нас, тобто саме для нас будуть джерелом щастя.❤️

Судячи із запитань в особистих повідомленнях, найскладніша частина в матриці, це “прощення людей”.

Ця тема, насправді, складна лише тому, що образи і прощення занадто довго використовують як маніпуляцію, а нерозуміння теми прощення робить людину ще більш нещасною.
Нас вчили, що потрібно “бути хорошим і прощати”, не можемо простити - відчуваємо себе поганим, нас вчили “треба бути сильним і не ображатись”- образились і починаємо відчувати себе слабким, приховуємо образу, щоб не здатись вразливими, нас вчили “не засуджувати”- не можемо змиритись і лютуємо від безсилля, вчили “що ми притягуємо таких людей” - ми ображені і ще і почуваємось винними. А три мої улюблені варіанти?
❗️“Найскладніше, це переступити через власну пиху і вибачитись”- і що? той хто сказав “пробач” вже майже герой, а ти майже злочинець, що не може пробачити?
❗️ “Люди не усвідомлюють, що ображають” - і що? ти страждаєшь і МАЄШ потерпіти, бо це не спеціально.
❗️ “Якщо люблять - пробачають” - так, так постраждати - наше все.

По - перше, домовленість душ, чи їх зв'язки у минулому - це про душі, а тут на Землі, в кожного є вибір як вчиняти і як усвідомлювати. І мати домовленість з душею - це не дорівнює “мати зобов’язання перед людиною”

По-друге, відчувати - це наше право, те що ми відчуваємо не робить нас кращими, або гіршими, і забороняти собі відчувати - це погіршувати свої сценарії.

По - третє, до #прощення неможливо змусити, або вмовити, або зобов’язати. Технічно неможливо (далі поясню чому).

На четвертому рівні свідомості “виконувати правила” - не працює, потрібно ці правила відчувати правильними і створювати свою власну систему. Тому, пояснити теоретично чому ви маєте простити людину, яка намагалась вас вбити - можна пробувати на третьому рівні свідомості. Коли ви здатні запам’ятати це як шаблон і не задаватись зайвими запитаннями. На четвертому рівні свідомості ви не сприймете те, чого не відчуваєте. Тому, люди з відкритою четвертою чакрою досить часто відчувають “конфлікт” чи протистояння із зовнішнім світом, оскільки правил багато, але внутрішні відчуття говорять інше і потрібно дуже багато усвідомити, щоб розібратись, які правила ти справді відчуваєш, а які тебе змушують виконувати.

“Я тобі пробачаю” в перекладі на людську мову четвертого рівня свідомості значить “я розриваю зв’язок з низьковібраційною реальністю, у яку перемістився в наслідок нашої взаємодії”.
Хіба в цьому перекладі є щось про засудження іншої людини? Когось звинувачено? Щось про помсту? Чи є в цьому стверджені обіцянки любити когось вічність? Ні. Прощення - це розірвання енергетичного зв’язку, відмова “підгодовувати” низьковібраціну ВЛАСНУ реальність. Це про вихід зі страждань. Легко запам’ятати: прощаю - прощаюсь зі стражданням. Відмовляюсь страждати. Я і моя реальність. Нічого про іншу людину.

Чому фізичні хвороби виникають як наслідки образ? Бо ми в низьковібраційному стані, підключаємось до низьковібраційних егрегорів, наші органи просто "не виживають" (Пригадали? 3 нижні рівні за Хокінсом не придатні для життя).

Що таке справжня образа? Це залишитись в переживанні страждань після того, як відчули біль.

#Біль - нормальна частина нашого життя, конфлікт реальності та ілюзії, але страждання - це наш вибір і вони не нормальні. Страждання - це вибір не цього моменту, а вибір як наслідок багатьох інших виборів: коли ми обирали заборонити собі щось відчувати, дозволяли собі не усвідомлювати, заборонили замислюватись над правилами, дозволили собі не встановити власні.

Ми не можемо сказати людині тут і зараз “не страждай/ не відчувай/ прости” - оскільки рішення страждати/не відчувати/не прощати приймалось раніше і багато разів. Якщо людина схоче, вона може знову навчитись відчувати себе, розуміти, усвідомлювати і тоді тема "прощати/ не прощати" стає дуже і дуже простою.

#біль #образи
Якщо вам зробили боляче:

✅Дайте собі перший дозвіл: не прощати. Просто дозвольте і усвідомте, що незалежно від того, простили ви чи ні, ви не станете кращим або гіршим. З вами все нормально, ви людина і в праві відчувати. Я дозволяю собі не прощати. Дозволяю скористатись правом вільного вибору і обрати, прощати чи ні. Ви не мусите, ви не зобов’язані, ви можете це зробити тоді коли вирішите це зробите і у той спосіб, який оберете.

✅ Дайте собі другий дозвіл: відчувати. в першій фазі гострого болю (від декількох хвилин до приблизно 36 годин) Просто дозвольте відчути все, що ви відчуваєте, всі емоції впізнати їх, назвати на ім'я, всі ваші емоції законні і нормальні ви на всі маєте право і якщо не будете їх придушувати, то впізнаєте кожну.

✅На третьому етапі вам потрібно вийти в стан зеленої зони, https://t.me/white_notes112/188 через найкращий спогад, чи через медитацію чи практику вдячності. Оскільки процес зцілення не розпочнеться, доки ви не відкриєте 4 чакру (Любов, вдячність)

✅ На четвертому етапі задайте собі питання що саме вам боліло, чому ви відчували саме ці емоції чи відчували ви їх раніше. Тобто, у що всередині вас поцілила ця ситуація. Що болить в вас постійно і відгукнулось на цю ситуацію. Так в четвертій фазі починається процес усвідомлення.

✅ На п’ятому етапі складіть перелік того, що вам потрібно, щоб вилікувати те, що болить. Чого вам бракує? Впевненості? Сміливості? Довіри вищим силам? Що відгукнулось в середині вас? Яка ваша ілюзія зіштовхнулась з реальністю. І вам не підходить варіант” я думав що людина хороша, а в реальності вона видалась поганою” Мова тут не про іншу людину. Мова, поки, що тільки про вас. Чому я очікував що людина поводитиметься інакше? Для чого мені ця ситуація? тощо

і ось тільки проживши ці 5 етапів приходить час “повернутись” до людини.
В перши 5 пунктах про неї ні слова. Це не важливо. Якби вам на голову впав рояль, ви б не кидались в першу чергу перевіряти як там рояль і чи навмисно він впав? ви б перевірили як сильно травмувались, звернулись би за першою медичною допомогою і потім вже повертались би, що б спалити рояль чи відремонтувати. З болем так само. Спочатку виживання, а потім рішення.

І про це вже у наступному дописі.❤️

#біль #образи
На темі болю зупинюсь більш детально, оскільки, якщо навчитись проживати досвід болю, проходить страх перед цим досвідом. А більшість страхів у нашому житті - це саме похідні від страху проживати біль. Похідні страхи стануть зайвими і не актуальними та почнуть відпадати, як пожовкле листя. І якщо докласти трішечки зусиль, то з більшістю страхів ви зможете попрощатись вже цієї весни в енергіях коридору затемнень.

Одже, в минулому дописі https://t.me/white_notes112/279 ми визначались, що спочатку перша медична допомога собі, а потім вже повертаємось до співучасника події для з'ясування питань "образи і #прощення ". Для початку, нам потрібно пройти 5 етапів. Ці етапи зумовлені тим, як працюють наші тонкі тіла і фізичне тіло. Тобто, для всіх вони однакові і обов’язкові. Вони мають бути пройдені. І по цім 5 етапам ми можемо ходити колами все життя, або декілька втілень. А можемо пройти за дні, години і хвилини. Тобто, немає різниці скільки часу ви зберігали цей біль, у будь-якому випадку у будь-якій системі корекції будуть ці 5 дій.

Так, ми нікуди не поспішаємо і даємо собі достатньо часу, щоб прожити досвід, але чим довше, ми знаходимось на перших 5 етапах, тим менше ресурсу в нас залишається. Страждання виснажує, і нам стає все складніше виходити з цього стану. А чим довше ми в низьковібраційному стані, тим більше низьковібраційних подій встигнемо "притягнути" в своє життя.

Пропоную скоротити час проходження цієї дороги.

Пам’ятаєте, що ями на шляху можна засипати до зустрічі із ними? https://t.me/white_notes112/273

Для того, щоб дати собі дозвіл ображатися і відчувати негативні емоції. не потрібно очікувати моменту, коли ми відчуємо біль. Що ви робите сьогодні? Знайдіть час і просто сьогодні дозвольте собі відчувати. Запитайте, коли ви заборонили собі ображатися, коли заборонили собі зізнаватись в тому, що вам боляче, коли ви заборонили собі казати оточуючим, що своїми діями вони спричиняють біль?

Прийміть те, що ви жива людина і відчувати біль для вас так само нормально, як дихати. Прийміть те, що емоційний біль не спричиняє смерть, тобто він безпечний для вашого життя.

Згадайте всі ситуації, коли виникали "заборони відчувати". Коли вам казали, що "ображатись - це погано/ негідно", що "не можна ображатись", або що "хлопчики не ображаються", або що "ви постійно ображаєтесь". Біль - це не те, що ми відчуваємо за власним бажанням, в нього завжди є причини і це наші причини. на які ми маємо право.

Так ви заразом зробите одразу великий і важливий крок в напрямку отого незрозумілого “прийняти себе”. Це загадкове "прийняття" - означає прийняття свого фізичного плану і кожного з тонких тіл. Зараз розмова про тонке тіло емоцій. Про внутрішню дитину. Якщо ви не дасте своїй внутрішній дитині право говорити, вам буде набагато складніше з'ясувати, що їй болить, а значить визначити як зцілитися.

Подумайте над дозволом ображатись, дозволом відчувати біль, дозволом на всі емоції і почуття - стільки часу, скільки буде потрібно 20 хвилин чи 2 тижні. Відчувати вільно - це ваше право, почніть із чесності по відношенню до себе. У більшості випадків, саме “заборона ображатись” блокує спогади про образи, які ми роками в собі носимо. Дайте собі право на образи, а їм свободу заявити про себе. Прийшов час познайомитись і попрощатись.

Тепер, замість 5 етапів в момент прожиття болю в вас залишиться лише 3,5.

Розпізнавати емоції ми ще повчимось, головне, що ваш дозвіл, дозволить відчувати вільно, а значить розпізнавати їх легше.

#біль #образи
Щоб ще спростити собі завдання ви можете кожного дня вчитись називати свої емоції справжніми іменами. Тобто не просто "біль" чи просто "образа", а от справжніми: лють, радість, розчарування тощо. Прислухатись до них запам’ятовувати як вони відчуваються і як відгукуються в тілі. Просто візьміть і складіть перелік емоцій, які ви відчуваєте. Річ у тому, що в психології існує декілька систем визначення емоцій одже відрізняються навіть самі переліки базових емоцій.Крім того, для кожної окремої людини одні й ті самі назви емоцій будуть відчуватись по різному. Стандартизований набір емоцій, насправді - індивідуальний. Унікальний для кожного. І чим вищий наш рівень розвитку свідомості, тим більше відтінків і тонів матиме наша емоційна палітра. В своїй практиці я звикла використовувати 7 базових емоцій для пояснень, щоб не заплутувати, кожного разу даючи нове визначення. Але, я хочу, щоб ви запам’ятали, що це просто приклад, ніби я сказала, що “в кожного є вуха”, але в кожного ці вуха будуть іншими, схожими між собою, але різними, і різними у часі та ситуації. Наприклад одна й та сама радість з різними людьми нами відчуватиметься інакше. З різними людьми, в різний проміжок часу. І що тут вже казати про почуття, якщо вони можуть бути наповнені багатьма емоціями одночасно. Одже 7 базових: радість, подив, журба, лють, відраза, презирство, страх. Як і коли ви відчуваєте кожну з них? для чого і в наслідок чого? Де вони відгукуються у вашому тілі? Чи дали ви дозвіл собі відчувати кожну з них доти, доки ці відчуття для вас актуальні?

Доречі, помітили, що з 7 базових 1 позитивна, 1 нейтральна і 5 негативних? Саме тому коли підвищується рівень свідомості нам здається, що ми почали відчувати менше емоцій. Стаємо менш емоційними, спокійнішими. Не менше відчувати ми почали, просто відчувати інше та інакше, за рахунок скорочення кількості негативних емоцій.

Коли складатимете свій власний перелік не бійтесь переплутати поняття емоцій (короткострокові) і почуття(більш тривалі). Нічого не бійтися. Це ваше власне дослідження себе. Це ваш спосіб повідомити внутрішню дитину, що вона має право на існування, що вона вам цікава і має свободу вираження. https://t.me/white_notes112/223

Працювати зі станами (3 етап) ми навчаємось кожного дня (сподіваюсь) якщо ні, пригадайте, що для того щоб реалізовувати свої найкращі сценарії - потрібно бути на вібраціях своїх мрій, а не своїх страхів. Відповідальність за свій емоційний стан - це різновид отого страшного “взяти відповідальність за своє життя”

І от фактично з 5- ти етапів нам залишаться лише 2: усвідомлення (діагноз що саме боліло) і рецепт (перелік того, що вилікує) Розуміння власних емоцій допоможе легко впоратися з 4 етапом, а перелік по п’ятому пункту він …….. сталий і один для всіх, потрібно тільки підкреслити той пункт, що стосуватиметься саме вас.

Одже, умовно новим для вас лишатиметься тільки 4 етап (усвідомлення) визначення причино - наслідкових зв’язків. 1 з п’яти буде унікальним. Як швидко ви вгадуєте вбивцю в кіно чи книзі? На усвідомлення потрібно не більше часу.

Хтось мені зараз може відповісти, який сенс в тому, щоб все життя тримати всередині себе якісь біль. якщо мінімальний набір навичок його лікує? Мінімальний набір. Куди вже менше п’яти пунктів, які легше таблиці множення. І займатися якими ми можемо у зручному для нас графіку.

Але, ми ще з'ясуємо, які помилки залишають нас в цьому колі етапів і повернемось до тієї падлюки рояля, що впав нам на голову.

А потім і з прощенням розберемось. ❤️

ЯК #БІЛЬ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ В СТРАЖДАННЯ
Чому можуть не виходити ці прості 5 кроків https://t.me/white_notes112/279 прожиття досвіду болю?
НЕРОЗУМІННЯ ПРИРОДИ ЕМОЦІЙНОГО БОЛЮ
Щасливими ми можемо бути лише тоді, коли ми справжні. Реалізуємо справжніх себе. Але, наша нерозвинута свідомість створює багато ілюзій, оскільки для того щоб усвідомити світ (побачити його реальним) потрібен певний рівень розвитку.
Вихід з ілюзії (Майї) у східній традиції називають “метою розвитку”, саме тому, що це шлях до відчуття щастя.
Від того, що ми "бачимо" ілюзії, реальний світ не перестає існувати.
Біль - це сигнал про те, що стикнулись ілюзія і реальність.
Тобто сигнал про те, що ми бачимо стіну там де дорога, і дорогу там де стіна.
Наше життя це шлях, https://t.me/white_notes112/273 а наші ілюзії - це примарні вказівники, що ведуть нас "ілюзорними"/ вигаданими, не існуючими для нас справжніх шляхами. Усвідомлення болю прибирає примарні вказівники і ми бачимо вказівники реальні і свої реальні дороги.
Наші ілюзії (вказівники і дороги) створені вібраціями нижчими за наші, це значить що ілюзорні дороги дають нам життя гірше за те, що ми можемо отримувати.
Звідки беруться низькі вібрації для творення ілюзій? З наших нецілісностей. З наших травм. З наших місць, потенційного розвитку хвороби. Можете назвати це слабкостями, але точніше буде сказати "не цілісності".
Ілюзія - це життя за сценаріями наших травм (страхів/Демонів/хвороб). https://t.me/white_notes112/163
Цілісне - не болить. Біль - це результат контакту реальності з існуючою в нас травмою. І ця травма існує незалежно від того, відчуваємо ми її чи ні. Незалежно від того, чи відчуваємо ми травму чи ні - вона створює наші ілюзії і погіршує рівень нашого життя. Тобто, біль, що ми відчули у певній ситуації, не сигналізує нам про те, що ось тут і зараз в цій ситуації і з цією людиною ми робимо щось не так і не те. Він сигналізує про те, що в нас є травма, яка все життя (а можливо навіть не одне) змушує повертати нас за ілюзорними вказівниками на не наші дороги. Побут, кар'єра, особисті стосунки, здоров'я. Ми кожного дня приймаємо десятки маленьких і великих рішень, користуючись ілюзорними вказівниками. І ситуація в якій ми відчули біль - це не покарання, це не "урок", не вроки чи порчі. Це лише підсвітка травми яку ми не помічали і "відмовлялись" усвідомлювати. Реальність з цілісним контактує гармонійно - тобто не може викликати болю.
І це просто чудово, що ми, у більшості випадків, не маємо прямого впливу на іншу людину, інакше ваше бажання "хочу щасливі стосунки з цією конкретною людиною" було б про що? "А ну, підсвітіть і мені і цій людині усі травми, що заважають їй бути щасливою" А ви впевнені, що людина переживе такий досвід? Що от вона прямо зараз готова к контакту реальності з усіма своїми болючими місцями? І тож ж швидко з усіма одразу, бо вам потрібно вже. Добре, що люди захищені законом вільного вибору і самі "обирають".
Одже, ніщо не зміниться зовні, доки щось не зміниться всередині. https://t.me/white_notes112/20
Відправляючи запит на зовнішні зміни, ви запитуєте для себе змін внутрішніх. Внутрішні зміни для підвищення якості енергії відбуваються лише двома шляхами:
1. Через усвідомлення больового досвіду (тобто, ви не помітили всі інші сигнали, і вам вже підсвітили вашу травму так, щоб точно помітили)
2 Через збільшення запасу благочестя (позитивної карми/розвитку свідомості/підвищення рівня вібрацій). І якщо на третьому рівні свідомості домінували больові досвіду, то на четвертому, за рахунок розвитку системи внутрішнього вчителя ми можемо усвідомлювати не проживаючи фізично досвід болю.

Чому це важливо? Бо за кожним болем криється пастка системи страждань. От ви кажете: "хочу бути щасливим" #біль вам відповідає: "чудова ідея, зцілюй ось це" і замість того, щоб радісно почати корегувати вже зрозумілий діагноз (нам не підсвічують нічого, на що в нас немає ресурсу для корегування, тобто біль передбачає, що в нас є і діагноз і ліки і реалізація нашого бажання можлива), ми йдемо у страждання, не усвідомлюємо, а раз за разом переживаємо біль, як пісню на автоповторі. https://t.me/white_notes112/171
Страждання відбирають ту енергію, яку нам "видали" для зцілення. Ми накопичували цей запас енергії роками, щоб от зараз, коли нам стала зрозумілою точка докладання зусиль - просто викинути його на підримку низьковібраційних егрегорів.
Ви загадали собі щасливих стосунків, вам сказали "от вам больовий досвід, зараз зрозумієш, що тобі заважає і в тебе достатній запас енергії для зцілення". і ви замість того, щоб переживши біль усвідомити свою травму зцілити і отримати бажане (те що загадували) заходити в страждання на 30 років шлюбу. Тобто, за крок до мрії, йдете у страждання і там і залишаєтесь, тому що витрачаєте на страждання ресурс, який був потрібний для зцілення.
У Ведичній традиції є такий бог Ганеша. Власне до нього звертаються з проханням, щоб він прибрав перешкоди з нашого шляху. Ганеша пов'язаний з планетою Юпітер (Гуру). Планетою знань, релігій, вищої освіти, везіння, щастя. Юпітер такий собі добрий вчитель, що вимагає усвідомлень. Чому саме Юпітер? Перепони з нашого шляху не прибираються. Формально, ми прибираємось зі шляху, де для нас існують перепони. Через усвідомлення. Ми усвідомили теоретично в процесі навчання і усвідомлення, і дорога, на якій нас очікують больові досвіди нам вже не актуальна і нам видають іншу дорогу. Ми починаємо бачити інші вказівники. Те що ми називаємо перепонами - це от ті низьковібраційні сценарії, що створюються нашими травмами.
Чому у новорічну валізку, https://t.me/white_notes112/215 я запропонувала вам покласти, в першу чергу, особисті якості, які є результатом викоковібраційної енергії? Я вам запропонували забажати собі “отримати більше високовібраційних енергій для реалізації будь-яких бажань, без проходження больових досвідів, а через усвідомлення”. Ви ж знаєте якість, знаєте що заважає вам такими бути і себе відчувати, щось починаєте читати, з кимось спілкуватись, про щось думати. Травма, що блокує тип енергії зцілюється сама, ніби "по дорозі".
От ви загадуєте собі бажання: "хочу хорошу роботу чи щасливі стосунки". Чому ви вирішуєте, що перша робота, яка трапилась - це саме відповідь на ваше бажання чи ось ці перші зустрічні стосунки відповідь на вашу мрію? От як ви собі уявляєте, що якість вашого життя (рівень вібрацій подій у ньому) зміниться, якщо не змінились ваші вібрації, а саме вони визначають просторово-часову гілку розвитку подій.

Тобто, ви сидите на тій самій гілці але хочете щоб на ній відбулась подія з іншим рівнем вібрацій? Для того, щоб отримати більш високовібраційну подію потрібно перебратися на більш високовібраційну гілку. Тобто, підвищити власний рівень вібрацій/покращити певний тип енергії. І от ви загадуєте: "хочу щасливу сім’ю", і вам починають підсвічувати ті травми, які не дозволяли вам до цього часу створити щасливу сім'ю. Тобто ви можете зустріти одного, двох, десять потенційних партнерів, 2-3 рази сходити заміж до того, як отримаєте те, чого бажали. Все залежить від того, з якого разу ви усвідомили. Фактично, ви кажете "хочу щасливу сім'ю" вам відповідають "для щасливої сім'ї тобі не вистачає ось цих типів енергій, вони заблоковані цією травмою" ви відповідаєте "не розумію, які травми. я ж хочу, я намріяв, я вимагаю" і вам відповідають "ось ці, дивись". І ви починаєте проходити ті досвіди, які потім хтось назве "урок самоцінності" "урок цілісності" "урок поваги". І так, підсвічення кожної з ваших травм буде пов'язане з досвідом прожиття болю. Біль - підсвічує. показує в чому ваша ілюзія і травма, що вам заважає.Тому я і попереджаю, що щасливі стосунки можливі лише в зеленій зоні розвитку рівня свідомості, тому прямо зараз визначтесь що вас ще тримає в червоній, усвідомте, покращіть рівень енергії - БЕЗ БОЛЬОВОГО ДОСВІДУ. Не намагайтеся постраждати щоб прийти в зелену зону, приходьте у зелену зону і там будьте щасливми.https://t.me/white_notes112/188
Одже, коли вам боляче Це не “ось ця людина в цій ситуації зіпсувала вам все життя" і не ви “в ось цій ситуації зробили щось не так тому так сталося”, а в цій ситуації вам нарешті відповіли на запитання, що "заважає мені бути щасливим". І це кращий момент, щоб ЗРОЗУМІТИ ЦЮ ВІДПОВІДЬ і досягти того, чого ви прагнете. Це можливість почути. Згадайте, як ви йдете до стоматолога, тому що вам щось заважає жувати, він простукую зубки і знаходить той, який відгукується БОЛЕМ.. Лікарі знаходять те, що вам заважає повноцінно жити. Масажист знаходить блок в тілі через біль. Ми намагаємось зрозуміти який орган в нас хворий орієнтуючись на біль. Ми починаємо робити щось, чого не робили раніше і відчуваємо біль в м’язах, розуміючи що ось ці м’язи ще занадто слабкі. Ми не захворіли від дотику масажиста чи стоматолога. Не стали більш кволими від того, що знайшли слабкий м’яз. Це вже було в нас, хворіло, або не було достатньо сильним і через біль ми просто на це звернули увагу, саме в той момент, коли нам це потрібно для досягнення нашої цілі. Саме тоді, коли ми готові до цього. Ми побачили те, що завжди заважало нам жити але залишалось непомітним.

Зовнішній світ нас постійно “простукує”, і тільки те, що в нас хворіє відгукується болем. Ось це біль. Зрозуміла для нас сигнальна система. Оскільки саме наші емоції сигналізують нам про те, як ми ставимось до різних явищ, тобто як відгукуємось на зовнішній світ. Це сигнал, який потрібно зрозуміти, щоб здійснити мрії, а замість розуміння, ми сидимо і продовжуємо тикати себе в травмоване місце До втрати здатності аналізувати. Ось настільки безглузді страждання. Замислювались, чому найважче ми переживаємо біль в ситуаціях з близькими людьми? Тому що зазвичай, ми їм вже так чи інакше сказали "ось тут в мене травма, я вже про неї знаємо, але ще недолікував" і людина "б'є" саме по ній. І сюди до ситуації з болем ось цієї конкретної травми домішуються інші емоції вже стосовно того, що людина "знаючи, а значить зумисно" вдарила. І от тут, ми "ображаємось" сильніше. Фактично двічі. Хоча насправді головню тут є ось ця друга травма, оскільки про першу ми вже знаємо, нема сенсу про неї сигналізувати, тобто нам показують нову травму, а стара ще недолікована. Болить двічі.
Ось це природа болю. Відчути, зрозуміти, вилікувати. Травма перестає тягнути нас донизу і ми піднімаємось на рівень більш високовібраційних подій.

https://t.me/white_notes112/253
Далі буде....❤️

Друга причина перетворення болю в #страждання:
Замість того, щоб зосередитись на власних відчуттях, намагаємось "зрозуміти" іншу людину.
Задаємо питання "чому вона так зробила" чи "що не так" у ваших стосунках (нас же вчили, що потрібно розуміти інших, от і намагаємось, а ще й провину за ситуацію потрібно на когось покласти, на себе чи на неї). Насправді, це не має сенсу.
Якщо після фази гострого болю ви виходити в стан зеленої зони https://t.me/white_notes112/188 самостійно і так само самостійно знаходитесь в процесі усвідомлення - в вас вже зараз не має стосунків, які вартують збереження.
Поясню. В людей з високим рівним емоційної близькості: друзів, закоханих пар, подружніх пар, родичів (якщо це дійсно близькі стосунки), команди однодумців. Виникає емоційна взаємозалежність на основі емпатії. Тобто, наш емоційний стан певним чином залежить від емоційного стану іншої людини. Прийшли до друга, а він сумний - нам не комфортно і хочеться підняти йому настрій. Наша радість певним чином залежить від радості іншої людини. І розуміння того, що в стосунках, радість іншої людини певним чином залежить від нас - це про відповідальне ставлення у стосунках. Одже, емоційна взаємозалежність змушує нас до дії, що на нашу думку, може "підняти"настрій людині, навіть якщо ми не розуміємо причини цього настрою.
Тепер уявіть: ваш партнер/друг/колега/приятель точно знає, що вам погано через його дії. Людині у здорових стосунках стане сумно від того, що сумно вам і він/вона спробує повернути вас в нормальний стан. Ви впали по вібраціях і він/вона незалежно від того, чи вміє це робити, намагатиметься "підняти" вас до звичайного рівня. Це звичайна проявлена емпатія стосовно людини.
В нездорових стосунках людина ізолюється від вас на час вашого "відновлення". Це дуже розповсюджена модель поведінки у підлітків чи стосунках "агресор/жертва".
Річ у тому, що гостру фазу емоційного болю ми переживаємо лише декілька хвилин (є думка про 12 хвилин, але для всіх індивідуально) і от після гострої фази (будемо рахувати, що хвилин через 15) ми або йдемо у страждання тобто передивляємось цю ситуацію знову і знову відчуваючи біль, або йдемо в усвідомлення, тобто піднімаємо настрій/рівень вібрацій/вібраційний стан до нормального для аналізу причино-наслідкових зв'язків. У підлітків і агресорів є така звичка після сварки "втікати", тобто люди посварились і партнер пішов до друзів, доки партнер що відчув біль заспокоїться/перебіситься/вгамується". Фактично, це значить, залишити партнера "постраждати самостійно", "подумати над своєю поведінкою" і через наявність емоційної прихильності "самому собі розказати історію в якій партнер, що "втік" правий". Тобто, це підсвідомий пошук доказу любові. З тієї ж серії, що "якщо люблять - прощають". Партнер не впевнений в собі, тому таким чином прагне отримати доказ любові, а значить в його свідомості вже поєднанні поняття "любов і страждання", а значить всі його історіїї"про любов" будуть пов'язані з темою страждань. Увага: це маніпуляція: домогтися бажаного результату скориставшись емоційною лояльністю іншої людини. Враховуючи те, що в цій ситуації середньостатистична людина залишається циклічно (повторювано) переживати #біль, якби я любила ярлики, то назвала б поведінку агиесора підлістю (в людини проблема з відчуттям власної гідності https://t.me/white_notes112/81) А формально кажучи - це свідоме спричинення страждань. Чому свідоме? Тому, що кожен розуміє, що людина, якій до вас байдуже - страждати не буде, і рішень на вашу користь приймати не буде, і пояснювати собі, чому потрібно зберегти ці стосунки також не буде. Страждають лише ті кому ви з якихось причин не байдужі. Страждання як ознака (підтвердження/доказ) любові. "Скористатись хорошим ставленням іншої людини для підгодовування/виміщення власної хвороби (невпевненності в собі), через спричинення страждань" - Це класика порушення закону енергії. https://t.me/white_notes112/74 (Доречі, батьки токсично мовчать після сварки з тих самих причин)
Але це ми зараз про справжнє "боляче", не про "я образилась", як елементом маніпулятивної поведінки.

#біль #образи
Чому людина йде, залишаючи вас "перебіситись" самостійно?
Зазвичай з однієї з трьох причин:
1. Медичний діагноз, тобто хвороба, що порушує емпатичні зв'язки (психопатія, нарцистичні розлади, тощо)
2. Інфантилізм, тобто емоційна незрілість (наприклад, людина повторюватиме поведінку одного зі своїх батьків, частіше своєї статі, іноді протилежної)
3. У наслідок відсутності відчуття емоційної близькості (наприклад, людина не вважає цінними вас чи ці стосунки).
У будь-якому з цих трьох випадків - у вас не має здорових стосунків (а лише вони допомагають зцілюватись/розвиватись/бути щасливим), а є стосунки, у які ви зайшли "заради" больового досвіду.
І вас має цікавити лише "навіщо вам цей больовий досвід", що ви хотіли побачити, яку свою хворобу намагались діагностувати.
В здорових стосунках схема дуже проста: ви разом повертаєтесь до зеленої зони і усвідомлення відбувається через діалог. https://t.me/white_notes112/73 Тому я постійно повторюю, що зцілюють лише здорові стосунки, нездорові стосунки - для досвіду, після якого ви можете зцілитися самостійно. Тобто, тут і зараз, для вас не важлива персоналія людини, яка просто відіграла свою роль (точніше її хвороба відіграла), вас цікавить задля чого ви в цих стосунках, що хотіли побачити. Самі нездорові стосунки не відповідають вашій меті "бути здоровим і щасливим", а значить ви заходили в них саме для того, щоб взяти досвід, який може вам допомогти досягти мети.
До людини ми повернемось лише після перших 5 кроків (навіть розкажу як правильно мститися, якщо є таке бажання). Коротко: якщо ці стосунки варті збереження - то виходите в зелену зону і усвідомлюєте разом, якщо партнера немає поруч на цих двох стадіях (перехід в зелену зону і усвідомлення) - ці стосунки не цінні для збереження, вони будуть існувати рівно до тих пір, доки їх досвід буде для вас актуальним. А значить, концентруватись на стосунках чи аналізі іншої людини немає сенсу. Ті хто хочуть бути присутніми у вашому житті на партнерських умовах - будуть присутні з вами у діалозі, тих кого немає в діалозі, ці стосунки влаштовують лише якщо відбуваються виключно на їх умовах. І от щоб визначитись, чи влаштовують "такі" умови і вас, вам потрібно пройти п'ять кроків.
https://t.me/white_notes112/58 ❤️

Не до теми, але одразу відповім по питанню до посту. https://t.me/white_notes112/286
"А якщо партнер "повертається" але не одразу"
Тобто, я кажу що в здорових стосунках повертатись в зелену зону і усвідомлювати ви будете разом з партнером, і тут чарівна дівчина запитує чи здорові стосунки, в яких партнер повернеться після того, як вже "оклигала".
Відповідаю: всі повернення після "оклигала" - вважайте ретроградним Меркурієм.
Тобто, повернення через те, що вами ще щось неусвідомлене, ще якісь питання з партнером недовирішені. Ви ж пам'ятаєте, що емоційний #біль триває декілька хвилин, тому в стані емоційного афекту, ну, наприклад людина також відчула себе ображеною, або злякалась розвитку подій, або піднялись якісь травмуючи досвіди, партнер перебуватиме ті ж самі 15 хвилин. Через 2-3 години, це вже не емоції. Не в стані афекту. Не про те що не зорієнтувався і не зрозумів. Це усвідомлений аналіз і рішення. Тобто, все що через годину - це результат "подумав і зробив". Свідома дія. Людина прийняла рішення вчинити саме так. Тут немає випадковостей. Це про рішення яке прийняла людина. Подумала і прийняла рішення. Прийняла рішення про те, що "не бере участі".
Якби мені зовсім не було чого робити, я б могла кожному складати календарик з датою "повернення" партнера. Про здорові стосунки все зрозуміло, партнер нікуди не йде доки не впевниться, що ви в адекваті, при чому, навіть якщо людині важко вести діалог, чи вона ще не вміє цього робити, вона намагатиметься, оскільки взаємодія, це підсвідома ознака близькості (наприклад ми часто зіздзвонюємось з тими, кого немає поруч). Більше скажу, хто прагне зберегти стосунки, але погано володіє емпатією, той підсвідомо імітує ось цю модель поведінки "залишитись, щоб підняти настрій" Знаєте всі ці жарти, про те, що якщо чоловік повертається до дому о 4 ранку, то має повернутись з квітами? Емпатії ще не має, є тільки бажання задекларувати важливість цих стосунків чи людини. (знов таки, поки що не кажемо про маніпуляції). Людина що відчуває свою цінність, цінність партнера і цінність стосунків - прагнутиме виразити дією цю важливість. Зверніть увагу: мова, в жодному разі не про почуття провини, в здорових стосунках це ознака того, що для іншої людини важливі всі ваші емоції, а не тільки те, що ви відчуваєте до неї. Все чим ви є, а не тільки те, що людина прагне отримати. Людина прагнутиме щось змінити/зробити у фізичному світі, щоб виразить ось це її ставлення. Тобто зараз в фізичному світі людини щось не так, це для неї важливо і вона намагається якось змінити цей фізичний світ. Це як рефлекторно потерти ногу, якщо ми нею вдарились. "намагаємось змінити стан ноги". Ніби намагається скористатись правом голосу. Не декларувати цінність або навіть імітувати байдужість буде лише людина, що вважає себе недостатньо цінною (найчастіше) чи іншу людину недостатньо цінною, чи ці стосунки недостатньо цінними для такої декларації.
В кого є проблеми з цінністю себе чи оточуючих? Правильно, у тих в кого хворіє внутрішня дитина, у кого критикуючі внутрішні батьки чи несформований внутрішній дорослий. Що це для нас значить?

Що в людини є відтік енергії. Внутрішня порожнеча, яку людина намагається заповнити нашої наявністю (зверніть уваги, нам байдуже ким заповнювати порожнечі, тобто інша особистість для нас не так цінна, як те, що ми отримуємо в результаті взаємодії). Так от, фактично людина отримує від нас енергію, що компенсує її "власні втрати енергії". Існує місячний календар. в ньому 19 місячний день. Цей день ідеально підходить для обривання усіх можливих прив'язок з людьми, з низько вібраційними егрегорами тощо. З усім, що ви прагнете "відпустити". Тому зазвичай 19-ого проводять ритуал на відпускання чогось, до кінця місячного циклу воно сходить на нівець і новий місяць перезапускає програму вже без цієї прив'язки. Так от, навіть якщо ви не проводили ритуал, але 19-ого мали достатньо сильний намір з чимось покінчити, починається розірвання зв'язку, тому ось в цій фазі ми можемо відчувати новий приплив болю (рвуться прив'язки), прив'язки рвуться енергія не перетікає, та інша людина відчуває дефіцит енергії і повертається щоб відновити постачання (у всіх хворобливих стосунків однаковий сценарій). Для розірвання прив'язок не обов'язковий отой 19-ий день, це може відбуватись в процесі зцілення вашої травми, оскільки ви перенаправляєте енергії на себе на зцілення і людині дістається менше. Тому, 2-3 дні, 2-3 тижні чи 2-3 місяці - це прогнозований календар повернення, в залежності від типу стосунків і психотипу людини. Отриманням енергії людина прив'язує себе не менше ніж коли віддає. В сучасній популярній психології навіть є терміни "пінгувати" і "орбітальне спілкування", це коли раз на декілька місяців інша людина "повертається" у короткому форматі безцільного спілкування, підсвідомо перевіряючи актуальність емоційного зв'язку. Класика поведінки для психопатів і людей з нарцистичними відхиленнями поведінки.
От і вся відповідь на запитання чи можна вважати здоровими стосунки, що тримаються не на інтересі до іншої особистості, а на об'ємі отриманої енергії. Енергообмін це чудова річ. Він має бути. Але брати без віддавати - це споживацьке ставлення (як в вампірів), а бачите лише ресурс замість особистоссті - це залежні стосунки, а не здорові. В здорових стосунках люди разом зцілюються і зростають. 2 особистості. В нездорових, ми компенсуємо дефіцит власних енергій, енергіями іншої людини.❤️

#матриця_ТУС
Уважно подумайте про своє життя.
Чи є щось, чого ви тривалий час прагнете досягти (отримати), але кожного разу як досягаєте, чи вам здається що досягли, чи ви за крок до отримання - починає відбуватися щось, що змушує вас страждати?
Найчастіше це стосується кохання і грошей, але так буває з усім: реалізація таланту, друзі, гарна робота, чудова фізична форма, мандрівки тощо. Будь-що. Тривалий термін - роками. Досягнення-страждання. І #страх, якщо пошукати, то завжди є 1 чи декілька сильних страхів пов'язаних з темою отримання/неотримання (вони, власне і запускають сценарій страждання, тобто призводять до больового досвіду)

Більшість з нас, зможе в себе знайти.
Це різновид повторюваного сценарію. який ви можете занести в матрицю трасформації у стані. Такий прояв мають більшість "кармічних програм". Тобто, "помилка" якої ми припустились в одному з минулих втілень, була запам'ятована нами як травма. Майже в усіх випадках, психолог би знайшов "джерело проблеми" у ситуаціях пов'язаних з віком до 14 років (в дитячих і підліткових травмах). Кармічний нумеролог чи астролог могли б на мові термінів своєї науки описати кармічну програму більш детально для кожного випадку, а регресолог, можливо навіть "показав би" вам ту першу ситуацію виникнення. У всіх випадках мова йтиме про ситуацію, коли: В наслідок травмуючого досвіду в одному з минулих життів ви "запам'ятали" що якесь явище ототожненне (неодміно пов'язане) зі стражданнями. Про тяжку форму такого ототожнення я розповідала в темі про аб'юзерів https://t.me/white_notes112/190 і #кармічні_програми , що активувались перед початком війни. Така програмам може бути виражена більш чи менш яскраво. Стосуватись дуже локального явища, наприклад, "шлюб" чи досить широкого "бути жінкою/чоловіком"
Сенс в тому, що ми "віримо" що ось це не буває без страждань, тому створюємо собі сценарії зі стражданнями. Наприклад, в кохані в нас тільки дві моделі поведінки: розчинити партнера в собі чи розчинитися в партнері. Тобто доводити своє кохання через страждання чи вимагати страждань від партнера як доказ кохання. В грошах в нас або "усім жертвувати" заради їх здобуття, чи переживати негативні досвіди від їх наявності(власне не ментально- емоційно, а саме фізично). Жертвувати, вимагати жертву, принести в жертву, стати жертвою - класика. Навіть, якщо така проста ситуація, коли єдиний спосіб "прийти у гарну фізичну форму який ви визнаєте - це жорсткі обмеження", це також програма.

Що з цим робити:
1. Навчитись проживати біль, не заходячи в страждання, щоб перестати боятись страждань. 'Вони мені не загрожують"
2. Побудувати новий асоціативний рядок. Ви як детектив, повинні знайти доказати того, що ваше явище (бажання, мета) - це щастя, радість, любов, вдячність.

Шукайте приклади в літературі, серед друзів і знайомих, шукайте ці історії і відчувайте їх емоції. Ви прийшли зокрема для того, щоб знайти докази існування цього явища без страждань. От і шукайте. І одного разу ви зможете довести це і власним досвідом.

Нагадаю: страждання, не природнє для людини явище. Нам було боляче, ми пішли в страждання, а тепер "пам'ятаємо" і старанно обходимо стороною, щоб не страждати, ніби одна частина нас хоче це отримати а інша боїться і через страх запускає негативний сценарій.
Страждання не є ознакою жодного нормального здорового явища.
Пам'ятаєте, я вже наводила приклад з розкуркуленням? Людина постраждала через наявність статків і тепер, ніби, підсвідомо розуміє, що "статки - це ризики", або людина пережила травмуючий досвід в коханні. тому тепер для неї нормально те, що кохання не існує без страждань і людина шукає саме досвіди зі стражданнями. або в нас був талант худодника, який засуджувася в нашому соціальному середовищі, тепер, ми боїмось розкривати талант, щоб не стикнутись із засудженням, або розкриваємо його підсвідомо готові до випробувань. Розумієте, ось це "мені страшно, але я це зроблю і я готова/готовий до випробувань і складностей, що будуть із цим пов'язані" - Це просто класика по підручнику, коли говорить ваша програма. Готовий до негативного досвіду - шукаю негативний досвід, тому що він ознака того, що я хочу (гроші, кохання, реалізація). За крок до мети і в процесі досягнення мети і після її отримання цілісна людина готова до "насолоджуватись, радіти, відчувати щастя" від своєї мети. Готова бути щасливою. Це не значить, що ми закриваємо очі на ризики в бізнесі чи можливі ризики мандрівки, це значить, вони просто не викликають в нас "голосних" емоційних сплесків. Працює свідомість, але наші тонкі тіла не сприймають сценарії ризиків як реальні, оскільки в нашій реальності цих ризиків немає (немає страхів і травм не було чому їх притягнути).
Якщо ваше питання в коханні, знайдіть всіх, кого ви кохали чи хто кохав вас без причин і без страждань, знайдіть ті моменти, коли страждання, ще не почались і залиште їх собі на згадку. Визнайте не актуальним і застарім весь негативний досвід з цієї теми. Не тільки цього втілення а всіх попередніх. Простіть собі всі помилки з цієї теми у всіх втіленнях, простіть іншим те, що вони стали каталізатором негативного досвіду в цих темах. Якщо ваше питання в грошах, пригадайте всю щиру радість яку відчували від їх отримання, якщо питання в мандрівках, починайте мандрувати на невеликі відстані (навіть якщо просто по своїй вулиці) збираючи як можна більше позитивних вражень. Ви маєте довести собі. Впевнитись самі і довести власним досвідом.
Якщо, згадати, що страждання не природні для людини і все в цьому світі чудово існує без страждань, а страждання, виникають лише від нашого неусвідомлення, то завдання не таке вже й важке.❤️

Оскільки різні питання з моїх дописів дуже скоро почнуть зводитись до питання Віри в себе, Самоцінності і Самоповаги.
"Підвішу" авансом питання на "подумати".
Що це таке і звідки береться ота примарна "Віра в себе".
Поділюсь власними думками з цього приводу.
Колись давно, я для себе задалась питанням, що таке віра в себе де її межа з пихою, і як одночасно можна і вірити в себе і мати страхи (а саме так в кожної нормальної людини і відбувається). Де шукати ось цю абстрактну віру, якщо ти навіть не знаєш як це відчувається.
Всі кажуть "потрібно вірити в себе" і перше, що каже інтернет з цього приводу це "Вірити що можеш все і можеш все здолати і з усім впоратись і усього досягти" (як почати в це вірити, також було не до кінця зрозумілим). І от що мені було робити з цими твердженнями, якщо я не хотіла "все могти" і тим більше УСЕ ДОЛАТИ? Я і зараз не хочу вештатись по "палаючих хатах", не хочу зупиняти якихось "скажених коняк". Я не хочу могти все. Не потрібно воно мені ВСЕ. От навіщо мені, НАПРИКЛАД, "могти страждати"?. "Я вмію страждати краще за всіх, видайте мені медальку я класна"?. А якщо я можу долати все, тобто готова до цього, мені зараз як дадуть ОЦЕ ВСЕ, що потребує подолання, і долатиму, і долатиму, і долатиму. А жити коли? Це я ще промовчу про те, що ДОЛАТИ нам усім взагалі непотрібно, механізм життя інший. Та я навіть була невпевнена, що мені потрібна ось ця "віра в себе", бо я не розуміла, що воно таке. Так, отака я лінива і нецілеспрямована, і всі хати палали без мене і коняки бігли, також без мене, і совість мене жодним чином з цього приводу не турбувала. Я взагалі просто хотіла бути щасливою. Все. Ось такий в мене перелік бажань. І дивним чином, виявилось, що коли відчуваєш себе щасливою. ти можеш і усі питання хат та коняк і ще трошечки армагедону вирішити за три хвилини, а коли не відчуваєш, то лякаєшся навіть хати, що не горить і лошаки, що спить. Чому? Бо коли я маю щось, що вважаю цінним я буду мимоволі це захищати. Бачили як уві сні, дитина міцніше притискає до себе іграшку? Дитина. Уві сні. Цінне. Захищає. Це наші природні інстинкти. Цей алгоритм заклали покоління в процесі еволюції. Все, що є цінним захищатимемо, найпервинніші інстинкти - це виживання. Тому, захищаємо все, що зумовить виживання. Виживання в сучасному світі - це усвідомлена (цілісна) особистість. Якщо особистість є - захищатимемо, захищаючи докладемо зусиль, і першою цінністю стане об'єм докладених зусиль. Город пам'ятаєте? Ви того, хто його топче "готові вбити" хіба за вартість моркви на базарі? Чи за те, скільки зусиль вклали в цей город?
Одже, не цінувати свою особистість може лише той, хто не докладає зусиль для її формування. Якщо ми не знаємо себе - ми майже не віримо в своє існування (в гіршому випадку, підсвідомо забороняємо існування), не відчуваємо факт, не вкладаючи зусиль в свій розвиток, ми не формуємо цінність своєї особистості (не доклали до себе зусиль). Що в результаті? Не віримо в існування і (не відчуваємо існування) і не вважаємо цінним, а значить, не має достатньої мотивації, щоб почати дослідження в пошуках себе. Не цінне - не шукаємо, не знаходимо, не впевнені в існуванні (тобто не відчуваємо цього існування). Ми для себе реальні навіть менше ніж дід мороз. снігова людина, чи інопланетяни. Тому, вірити в себе в нас ще менше шансів ніж вірити в ось цих персонажів. Не потрібно доводити собі що можемо все. Потрібно довести собі що ми існуємо, вкласти енергію в розвиток того, що існує, і бажання захищати це (себе, свою особистість) з'явиться дуже швидко.
Знаєте, як люди легко розкидаються своїм талантом, що не потребує з їх точки зору розвитку? Ось ми для себе ніби цей талант, яким ми також розкидаємось.
З іншого боку, чим більше зусиль ми вкладемо в себе, тим більше цінуватимемо себе, а чим більше цінуватимемо себе, тим більше цінуватимемо вкладені зусилля.
А з чого я почала?
З віри в себе.
Так ось же вона: віра в існування і віра в цінність.
Розуміти себе, знати себе, відчувати себе, докладати зусиль до себе, щоб бути кращою версією себе. ❤️

Дуже важливо вміти розрізняти свої емоції та причини їх виникнення, щоб не шукати те, чого не має. Не все, що нам здається образою, негативною емоцією чи травмою насправді таким є. Нас навчали багатьом речам, що роблять нас зручними, тому місцями доводиться вчитися іншому.

Наприклад.

Якщо нам не вистарчає віри в себе - ми маємо недорозвинуте почуття власної гідності. Гідність - це не про морально - етичні норми, це про визнання цінності. Саме це відчуття допомагає нам сформувати повагу до себе та інших людей. Визнати цінність без порівняння. Якщо ми не відчуваємо власної цінності, ми намагаємось її отримати через "особливий статус" в житті іншої людини. Тобто "для нього/для неї, я не такий/така, як усі інші". В такому випадку, більша частина наших образ буде пов'язана саме з втратою відчуття "особливого статусу".
Ми задаємось питанням: "як він/могла так зі мною вчинити". Це класичний приклад, коли важко зрозуміти власну емоцію, щоб зрозуміти, про яку травму/ЧИ ЇЇ ВІДСУТНІСТЬ емоція сигналізує.

Задайте собі питання: “чи відчувала б/відчував би я себе некомфортно, якби дізналась, що людина вчинила ось так, в такій самій ситуації по відношенню не до мене, а до іншої, можливо навіть неприємної мені людини?”. Якщо ваша відповідь "так"- мова йде про те, що ви розцінюєте вчинок як негідну поведінку. Тобто, вам неприємно дізнатись про людину, що вона здатна на негідний вчинок як такий. Негідна поведінка - це злочин проти особистості (напад на цінність або порушення особистих кордонів). І ваша реакція - звичайна агресія, організм захищається і викинув гормони, щоб втекти або напасти. Ваша реакція цілковито здорова і пов'язана із захистом особистих кодонів. Річ у тому, що систематичне порушення наших кордонів або напад на наші #цінності - руйнівні для нашої особистості. Ми захищаємось. Це не образа, не ваші травми, це захист власної особистості. Що ви робитимете з агресією, це вже друге питання. Але, точно немає сенсу шукати в себе недорозвинене почуття гідності.

Якщо, ви відповіли собі, що “не відчували б дискомфорту”, якби на вашому місці була інша людина - мова в більшості випадків йде про втрату “особливого статусу”, оскільки, не можливо не помітити симптоми в людини, в якої проблеми з самооцінкою, тобто ви їх помічали, але не бажали зчитувати, ховаючись за “особливим статусом”. Якщо, ви і так недостатньо впевнені в собі, то кожне чергове позбавлення особливого статусу робить вас ще менш впевненими у собі - і тут мова про класичне "не ціную себе".

В першому випадку ми маємо здорову захисну реакцію, в другому обрали людину, яка покаже нам наші проблеми з цінностями чи особистими кордонами, через регулярне їх порушення. Так, власне регулярне, оскільки негідні вчинки - це ознака відсутності власної гідності, тобто проблем с самооцінкою, а самооцінка не змінюється за день чи за тиждень. Вона формується тривалий період часу. ❤️

#цінності
Всі ми дорослі люди і всі хоч раз у житті відчували бажання помститися.

Тому, почну інтегрувати в дописи тему помсти, якщо для когось це поняття не прийнятне, прогортайте. Для мене не існує табуйованих тем в питаннях людської природи, я ні для кого не суддя і не вихователь (до речі, і вам не раджу, табуювати, засуджувати чи намагатись перевиховувати - для здоров'я не корисно).
Бажання помсти - це бажання спричинення страждань, що ми собі пояснюємо “відновленням справедливості”. Справедливість з людської точки зору і з точки зору Всесвітів - трохи різні поняття, тому, це одна зі складніших для прийняття і усвідомлення тем: де починаються і закінчуються кордони справедливості.

Потрібно розуміти, що

1. Встановлення справедливості завжди відбувається за законами Енергії і ніяк інакше. Хочете ви докласти до помсти зусиль самі, чи довіритися Вищим Силам, чи знайти виконавця - не має значення, якщо за людиною нічого не рахується з точки зору Порушення Закону (не вашої думки чи уявлень про світ, а саме з точки Зору законів Всесвіту) - то людині ніщо не загрожує. Тобто, усі ваші дії в пошуках "покарання" - не матимуть суттєвого впливу на людину. Якщо за людиною "рахується" - все, що потрібно, відбудеться і без вашої участі. Тобто, "мститель", ніби кролик, що стрибає навколо вітряка дмухаючи на нього, а вітряк, насправді, крутиться чи не крутиться від вітру. Тобто, людина може лише побути присутньою, отримуючи моральну сатисфакцію від своєї співучасті (якщо цього прагне). Так, ми маємо можливість пришвидшити терміни, але про це іншим дописом.
2. Правильний варіант "помсти" - це почати “мститися”, до скоєння злочину і навіть ще до того, як у вашому житті з'явиться той "невідомий герой". Потрібно створити умови, при яких людина, що виконувати небажані для вас дії отримуватиме свій найзаконніший “відкат” швидко і якісно.


Як ця дивна історія виглядає на практиці:

Ми знаємо, що з енергією все просто: якщо людина руйнує її (занижує по вібраціях чи руйнує створене на високих вібраціях) - сценарії людини змушуватимуть її компенсувати "втрату" (зруйноване). Як у випадку з умисним спричиненням страждань. Ви можете людину 100 разів простити, усе усвідомити і навіть видати людині орден, але, якщо був порушений Закон (відбулось руйнування), людині доведеться це компенсувати (вам, до речі також, але це не до теми). Одже, якщо ви своє життя перетворите на набір високовібраційних конструкцій (вкладете в ці конструкції енергію), будь-хто, буде отримувати відкат за напад. Незалежно від того чи встряли ви в цю ситуацію задля проходження власних уроків чи ні.

Чому в усіх культурах і релігіях першими про кого попереджають "не ображати" це святі, духовні наставники, служителі культу? Бо вони перетворюють своє життя у набір високовібраційних конструкцій. Їх не береже хтось примарний з хмаринки просто за гарні очі, просто щільність їх енергополя і контакт між всіма тонкими тілами такий, що від них аж відскакує, не те що не пробиває (всі негативні впливи пов'язані з пошкодженням поля, тому часто кажуть "пробити" поле, ніби як пробити захист, нанести травму).


Ось ми знаємо, що є 3 злочини проти особистості:

1. Фізичне насилля (так, якщо з метою виховання б'єте дитину, про справедливість навіть не згадуйте)
2. Напад на цінності
3. Порушення особистих кордонів.

Всесвіт "не прощає” руйнувань, Але щоб щось було зруйнованим, вона має бути спочатку бути створеним. Існувати. Тобто, бути проявленим.
Так от, все що ви дією (вираженою енергією) задекларували - створює енергетичну сталу конструкцію. Можете називати це "мої принципи" назва не важлива. Створили цінності - їх захищатимуть, створили особисті кордони - захищатимуть, задекларували право на фізичне тіло - захищатимуть.

#цінності
Наприклад, ви декларуєте: моя цінність чесність. Якщо ви тримаєте для себе чесність як Закон, тобто не брешете і не лицемірите, дотримуєтесь правил угод - ви створюєте сталу конструкцію і людина, яка обманює вас - отримує по голові (створює для себе відпвідні ситуації). Якщо ви тільки кажете що для вас це цінність, а самі тут прибрехали, тут податки не заплатили. тут не відповідально поставились до оплаченої роботи - чесність для вас не цінність, і людина яка стосовно вас проявить нечесність - нічого за цією статтею закону не порушує, вона користається вашою системою дозволів. Не було створеним - не було зруйнованим.Закон вільного вибору. Ви обрали, що порушення чесності для вас нормальне. А потім кажете що хочете помститись за нечесність, бо так справедливо? Серйозно?
Ви самі на весь світ сказали: на цьому майданчику ми граємо по ось таким правилам, прийшла людина яка теж хоче грати по цим правилам, а ви кажете, що вона щось там порушила. І хто тут чесний?

Ще чудовий приклад зі зрадами. “Він мені зрадив в процесі "зустрічань"” - поганий. Що ви маєте на увазі? Про що була домовленість? Немає в езотериці поняття “зради в парі”, є поняття “порушення шлюбної угоди”, якщо людина не взяла на себе зобов’язань у відповідності до “шлюбної угоди” чи її аналога (от просто люди так домовились) - вона вільна в своєму виборі, ніхто жодним чином не обмежує їх кількість партнерів. Зрадою поза угодою людина нічого не порушує. Порушити можна лише умови чинної угоди. Обіцянку. Якщо пообіцяла - одна річ, а якщо ваші стосунки мають якусь невизначену форму і “ніхто нікому нічого не обіцяв”, то і порушувати немає що. І жодне “ось так в нашому світі вважається що це зрада”- не працює.

Якщо поняття “вірності” чи “чесності” для вас - цінність, воно настільки важливе, щоб його обговорити, тобто обговорити умови угоди (домовитись). Якщо в вас немає ресурсу, щоб обговорити і досягти домовленості - це не ваша цінність. Ви тільки почали працювати над її створенням.
Якщо для вас цінність сімейний затишок, створюєте його? Дозволяєте іншим його порушувати? Якщо ваша цінність свобода, ви захищаєте її кордони?

І ще краще: якщо ваша цінність любов, як ви ставитися до УСІХ тих хто вам її віддає. Якщо ваша цінність гроші, як ви ставитись до УСІХ тих що вам їх відає?

А тут має бути повага. Визнання того, що в людини є те, що є цінним для вас.

Цінність - це те, що наповнює наше життя сенсом. Те, що важливе для нас в різних своїх проявах. Ми впізнаємо “своїх” людей за цінностями. Ми обираємо цілі і бажання за цінностями. Саме тому, напад на цінності - це порушення Закону. І коли ми їх створюємо, в нас з'являється те, що ми “хочемо захищати”, а значить ми стаємо сильнішими.

Далі буде❤️

#відповіді_на_запитання
Як виглядає декларація цінностей чи особистих кордонів у стосунках, яка угода?".
1. Ви повідомляєте прозоро про свої цінності чи свої кордони (в залежності від типу стосунків і ситуації)
2. У разі порушення ви показуєте як приклад: ось це ситуація порушення того. що я задекларувала Нагадую
3. У разі повторного порушення ви припиняєте побудову стосунків. Це не образа. Ви задекларували, щоб уникнути порушення, ви показали приклад, щоб цінність чи межа кордону стали більш зрозумілим, ви збільшили дистанцію до такої, на якій ваші кордони не можуть бути порушеними. все, на цьому можливості "мирного захисту" вичерпані. Тобто, збільшення дистанції до такої, на якій не може бути порушена ваша цілісність - це нормальний алгоритм захисту цілісності.
https://t.me/white_notes112/235
#цінності
Якщо людина здатна прийняти ваші кордони і рахуватись із цінностями, вона продовжить будувати стосунки із вами, по іншому із врахуванням кордонів і цінностей. І стосунки можуть бути чудовими. І це нормально, ви також включаєтесь в процес подальшої побудови і будуєте, те що побудуєте. Якщо людина з якихось причин не погоджується на ці кордони чи у вас є критичне неспівпадіння в цінностях (в сприйнятті світу, морально - етичних норм тощо), після вашої зупинки людина нічого не будуватиме, вона очікуватиме доки ви повернетесь до побудови. Тобто, рахуватись із вашими цінностями в її плани не входить (не розуміє, не приймає, не відчуває - причин може бути багато). Вам потрібні стосунки, що непотрібні двом? Якщо хочете бути щасливими - ні.
І тут дуже важливо не сплутати цю ситуацію з маніпуляціями і шантажем. "тільки так я я хочу, або ніяк". Є різниця між "забаганками" , порушенням кордонів, "виміщенні хвороб" і цінностями. На цінності і особисті кордони не потрібні угоди, вони не предмет торгів, тому про них ми не домовляємось, ми їх декларуємо не тільки стосовно однієї людини чи стосунків, а декларуємо завжди і всюди. Тому в питанні цінностей ми не маніпулюємо, ми просто стверджуємо, для нас це важливо. Інша людина це приймає або ні. її згода нам не потрібна.
Так само, як не потребують жодних пояснень і заборон "особисті кордони", вираження поняттям особисте. Тобто: особисті речі, особисті справи. Не потрібні окремі заборони на непорушення кордонів особистого, як то: перевірка чи використання особистих гаджетів (телефон, ноутбук, аккаунти в соціальних мережах), перевірка чи використання особистих речей (сумки, кишені, тощо), розголошення особистого спілкування третім особам (переповідати особисті розмови чи переписки), емоції чи переживання (якщо ми про щось кажемо "це особисте" цього достатньо, ми не зобов'язанні розповідати навіть близьким людям) Тобто, поняття "особисте" не потребує заборон. Ми можемо давати дозвіл, якщо це не порушує наші кордони. Знаєте, як запрошуючи гостей в дім ми їм так і кажемо "почувайся вільно як вдома", або "в ту кімнату не ходити там не прибрано", або "ось це не чіпай", "можеш не роззуватись". Ось так ми розповідаємо людині про свій особистий простір і це нормально. Все особисте потребує дозволу, а не заборони. Як людина "вимагає" паролі від соц мереж, без дозволу носить ваші речі, вимагає пояснень про емоційний стан, коли ви не готові давати, переповідає ваші особисті розмови без дозволу - це порушення ваших особистих кордонів, кордонів вашого особистого простору. Якщо це без вашого дозволу. Ви або не повідомили про кордони, або змирились з їх порушенням (дуже погана ідея), або людина відмовилась їх прийняти (це дуже погані стосунки).
Тобто, своє право на існування своєї особистості в особистому просторі - ми не повинні ні з ким погоджувати, лише декларувати як факт. Особистість - недоторкана, якщо не дозволила іншого.
Якось так, хто не місцевий, питання можна накидувати в коментарі чи в приватні: https://t.me/j5737117

Якщо ми вважаємо якість частини себе не цінними ми заходимо в ділові, дружні чи лірично-романтичні стосунки з егоїстами (зараз про нездоровий егоїзм).
Егоїзм - це різновид жадібності, будь-яка жадібність - це страх нестачі.
Так, люди жадібні до грошей, емоцій, матеріальних цінностей, популярності - через постійне відчуття дефіциту чи страху цього дефіциту.
Жадібність - це бажання через потребу.
Не бути жадібним - це не боятись дефіциту, нестачі, відсутності.
Людина, що відчуває нестачу емоцій може бути жадібної до емоцій чи до грошей, тобто компенсуємо нестачу ми не завжди тим, що нашій підсвідомості здається нам бракує чи ось - ось забракне.
Егоїст - це не той, кому байдуже до усіх крім себе, це людина, життям якої керує страх нестачі.
Вона відчуває дефіцит і завжди знаходиться в пошуках певного ресурсу (енергії).
Тому в людях бачить не людей, а енергії (окремі якості) вишукуючи в них потрібні.
Тобто, людина відчуває себе нецілісною і щоб відновити цілісність бачить в оточуючих запчастини для себе. Вишукує найбільш підходящі. Тобто, максимально ефективний спосіб закрити порожнечу в середині. Їй не може бути чи не бути діла до потреб іншої особистості, тому що вона не бачить особистості. Споживацьке ставлення. Тому, егоїсти часто помиляються в людях, оскільки не бачать всю картинку, а лише певні якості.
Чому кажуть, що єдина дитина в родині - може стати егоїстом? Тому, що вся увага зосереджується на ній, багато енергії багато зовнішньої опори і людина не вчиться накопичувати і відчувати власні внутрішні ресурси. При високому рівні зовнішньої впевненості, егоїсти завжди невпевнені в собі, і намагаються втримати свою цінність за рахунок додавання частин інших людей до себе. Тому, це часто приязні, компанійські, послужливі ІЗ ЗОВНІ люди, тому що в процесі соціальної адаптації вже знають, що щоб щось отримувати потрібно ніби щось дати. Іноді, здається, що це просто жертовна людина: постійно опікується батьками, розчиняється в партнері, підтримує друзів. Але не завжди, мова про жертовність. Люди для егоїста - це опора, тому, тих хто може компенсувати дефіцит енергії, егоїст часто намагається втримати. Ми звикли, що егоїст "ні з ким не рахується" і одразу це демонструє. Ну, так при низькому рівні інтелекту скоріш за все так і відбудеться. Але якщо людина достатньо розвинута чи має "досвід" вона чудово імітує енергообмін. наприклад ось та одна дитина в родині може підтримувати тісний контакт з батьками, майже до розчинення в них, не через позитивні почуття, а через страх (не завжди усвідомлений) втратити зовнішню опору. І чоловіка/дружину шукатиме з якостями батьків і висуватиме їм ті ж самі вимоги, що батькам в дитинстві у пошуках зовнішньої опори, зовнішнього ресурсу. Але, так само всі шанси на таку модель поведінки і в людини, що в дитинстві відчула дефіцит у стосунках з батьками і тепер постійно намагається його компенсувати. Зазвичай, цей випадок легко діагностувати, по запиту "ти приділяєш мені мало часу/уваги" приділіть час і подивіться на що він. Якщо на "з'ясування стосунків", виключно на інтереси чи справи людини, чи на просто "розважай мене" - це класичний егоїст. Тобто людина, що бачить в оточуючих не особистості, а спосіб компенсації дефіциту енергії. Ви довго шукали цю людину, щоб зрозуміти, що не сприймаєте себе як щось цілісне і знецінюєте певні свої якості/риси/частинки/енергії. Тобто, не приймаєте себе такими як є. А егоїст він шо? а він не навмисно не враховує ваші інтереси, просто не бачить в вас людину, нема людини нема інтересів, тобто, інформація про ваші потреби проходить повз людину. ❤️

Приклад з егоїстом - лише проста і зручна демонстрація механізму існування хвороби.
Всі наші (хвороби/недорозвинуті якості/енергії в мінусі) виглядають однаково.
Є страх - це механізм захисту від болю, болить лише травмоване або недостатньо цілісне місце. Травмоване, або не цілісне місце - це пробій в нашій енергосистемі, тобто енергія в цьому місті втрачається (зупиняється/віддається без нашого наміру віддати).
В нашій енергосистемі виникає брак енергії. Ресурсу.
Ми його намагаємось компенсувати. Або за рахунок перекачування енергії з більш наповнених ділянок, або із зовнішніх джерел.
Найчастіше це джерело - інша людина. Тому ми обираємо людей і події через "потребу" компенсувати, замість того, щоб зупинити відтік і збалансувати енергосистему.
Через втрату енергії, в нас немає ресурсу для досягнення і розвитку.
Ось так, нашим життям керують наші страхи і наші травми, замість нас справжніх.
Ми втрачаємо себе і своє життя, а по дорозі, відбираємо трошечки життя (енергії) в людей, які навколо нас, найчастіше користуючись їх "відтоками" (місцями витоку енергії), в той час, як хтось, користуючись нашими "відтоками" енергії забирає трошечки нашого життя собі.
Тобто, здоровий енергообмін на умовах власного вільного вибору перетворюється в такі собі залежні стосунки побудовані на енергії, що людина не прагне віддати усвідомлено, а виток/втрату якої не зупиняє.
Нас зв'язують пробої в нашій енергосистемі. Наші дії, думки, емоції, соціальні зв'язки і стосунки - керується глибиною і кількістю наших травм, щоб ми могли їх знайти, відновити цілісність або напрацювати запас енергії, стати більш цілісними, і маючи ресурс в здоровій енергосистемі реалізовуватись як творець.
Тобто, створювати, а не руйнувати, бути щасливими, радісними, реалізованими, здоровими, закоханими. Тому що в здоровій енергосистемі ці всі енергії є. І їх достатньо, щоб бути проявленими (тобто, щоб ми з ними щось робили).
Одже, до егоїстів.
Ми всі схильні до егоїстичної поведінки, в умовах браку ресурсів. В критичних ситуаціях чи коли втомлені, злі, розчаровані (не в ресурсних станах). Брак ресурсів змушує нас сконцентруватись на пріоритетах. І ось тут і запускається механізм того, що потім хибно називають"розплатою за гріхи/чи за помилки". Якщо наші потреби зумовлені дефіцитом енергії ,керували нашим життям до цього, ми зосередимось на них. У прикладі з егоїстом, він зосередиться на джерелі ресурсу, дефіцит якого відчуває, незалежно від того, чи є цей дефіцит зараз, чи важливий він насправді. В момент, коли сам собі потрібен найбільше за все, людина вибере не себе (свої бажання), а свої хвороби (свої давні страхи, які в цьому житті можуть і не мати підґрунтя). Сильна розвинута особистість в кризу сконцентрується на найкращих своїх сценаріях тому, що буде захищати свої #цінності, егоїст сконцентрується на тому, що диктує #страх, тобто найгірший сценарій. І оскільки будь-яка криза - це період інтенсивних трансформацій, то і людина трансформується і трансформує свої сценарії. Якщо зовсім просто: егоїст не збереже те, що насправді відповідає його власним цінностям, а збереже те, що завжди боїться втратити. Принанні сбробує сберегти, вкладаючи енергію. І не зможе сберегти по справжньому цінне, оскільке після "обслуговування" страхів, на це вже не вистачить ресурсу. Уявіть, що в одному домі живуть люди зі сформованими цінностями і люди в яких страхи сильніші, тобто керуючи. Почалась пожежа, люди із сформованими цінностями рефлекторно кинуться до того, що цінне (гроші, діти, тварини, улюблене плаття, без різниці) люди, в яких сильніші страхи так само рефлекторно кинуться охороняти страхи (перевіряти чи виключили газ і воду перед виходом, чи зачинені вікна, щоб не було протягу та інше). З будівлі всі вийдуть з втратами, але перші вийдуть з втратами того, що на другому місці пріорітетів, а другі - із втратами найціннішого. Ось так, у фізичній моделі - це здається божевіллям, але ось так ми робимо, коли втомлені, розлючені, знаходимось на етапі змін. Ми не усвідомлюємо, не приймаємо ці рішення свідомо, але обслуговуємо свої страхи.