Не потрібно боятись болю, ховатись від нього, уникати його. Він все одно відбудеться кожен раз коли наша ілюзія зіштовхнеться з реальністю. Але чим довше ми на 4 рівні, тим менше в нас ілюзій.

На четвертому рівні ми вже не заглиблюємось в матрицю страждань. Ми усвідомлюємо і проживаємо досвід через систему внутрішнього вчителя. Шлях не через страждання, а через "усвідомлення" досвіду по індивідуальному для кожного плану. ❤️

#магія_простору
Нагадали і хочу нагадати, в контексті останніх подій. Практика для захисту вашого простору.
Запалюючи свічку промовляємо:
“Я підключаю свою свічу До Священного вогню, Джерела Всесвіту, Вогню Духа Святого, Вогню Архангела Михаїла.Для захисту та очищення простору.” (Я подключаю свою свечу к Священному огню, истока мироздания, огню Духа Святого, Огню Архангела Михаила для защиты и очищения пространства.)❤️

#внутрішній_вчитель
Отже, якщо коротко.
Душа, обираючи план на втілення, обирає досвід, з якісним прожиттям якого, не впоралась у минулому втіленні, або новий досвід для власного розвитку. Вона обирає батьків, чий внутрішній світ на момент зачаття дитини, дає можливість створити обставини, в яких втілена душа, у віці до 5 -7 років (коли ще частково збережена пам'ять минулих втілень) зафіксує певною травмою, чи моделлю поведінки (на рівні субособистості внутрішньої дитини чи внутрішнього батька) спогад, про досвід, що прагне пережити. Ситуація, в якій душа може правильно прожити досвід, буде постійно повторюватись, оскільки її сценарій притягуватиме внутрішній стан людини (втіленої душі) і цей стан створюється і фіксується тими частинками Его (особистості), що ми називаємо внутрішніми батьком і дитиною.
Людина має сформувати ту частину себе (свого Его), що змінить її стан. Трансформує енергію негативних досвідів в енергію, що “виштовхне” людину на новий рівень свідомості. Цю частину Его, називають внутрішнім дорослим. Раніше, на третьому рівні еволюції людства (рівні свідомості), внутрішній дорослий "керувався" розумом, здоровим глуздом, сьогодні, ми маємо можливість жити від четвертого рівня розвитку і вище, і внутрішній дорослий може керуватись планом душі/усвідомленнями. Щоб фізично не проживати травмуючи досвіди.
Усвідомлюючи - дорослішаємо. Дорослішаючи еволюціонуємо. ❤️

#внутрішній_вчитель

Я написала дуже довгий, дуже розумний і дуже складний текст про систему внутрішнього вчителя. Можливо, колись викладу.
Сьогодні хочу просто і "по-людськи".

Все як ми сприймаємо інформацію (чуємо, бачимо, відчуваємо) як аналізуємо, як реагуємо, які висновки робимо. Це певна система, в якій пов'язані наше фізичне тіло та наші тонкі тіла Людина - це один великий складний організм. І от те, як ми зібрали інформацію, обробили і зреагували - це можуть бути шаблони (пам'ятаєте про лінивий мозок, який хоче економити ресурси фізичного тіла?), що ніби тримають нас в системі правил, які нам дали. А може бути система, що як штучний інтелект самостійно навчається і розвивається поза межами шаблонів.

Нам давали безліч орієнтирів для розвитку: етику, ідеологію, релігію тощо і шаблони поведінки, які крок за кроком розповідали як йти у напрямку, що нам вказали. На ранніх етапах розвитку людства це було доцільно, бо для нас було досить складно за 80 років життя самостійно знайти орієнтири і дороги. А сьогодні все просто. В кожного від народження є орієнтир. 4 чакра (Анахата) , план душі/план вищого Я/план Всесвіту/план Творця - як завгодно можна назвати. Тобто, в кожного з нас є свій особистий орієнтир відповідно до нашої природи. І вчительська система (система внутрішнього вчителя _ВВ) займається нашою освітою постійно. Все, з чим ми стикаємось кожну хвилину нас розвиває. Наближує до нашого орієнтира. До нашої реалізації. Ось це називається "усвідомленим життям".

Зверніть увагу, неможливо навчити людину жити усвідомлено. Людина має захотіти і "навчитися". В людини з включенням внутрішнього вчителя (ВВ), ніби з'являється внутрішній підкажчик, який постійно актуальний. Так, ми можемо дати людині пару шаблонів обробки інформації, пояснити якісь явища, але, якщо не працює система внутрішнього вчителя (безперервної освіти) людина не буде вести свідоме життя. Цю систему не можна інтегрувати людині примусово, не можна цьому навчати, можна лише нагадати про те, що вона в неї є і людина її або включає або ні. І від цього залежить чи проживатиме вона усвідомлене життя, чи ні. Ми не можемо свідомістю контролювати себе кожен момент часу, система, коли вона запущена, працює постійно, підсвідомо і безумовно.

Сьогодні ми живемо в унікальний час (це я кажу дійсно із захватом) оскільки є ті, в кого система внутрішнього вчителя працює, ті в кого вона є, але порушена системою матриці страждань (під тягарем соціальних стереотипів) а є ті, в кого її немає, але відкривши 4 чакру людина може отримати цю систему. Це унікально, оскільки раніше, на третьому рівні свідомості чи на другому, людина просто не могла увімкнути цю систему. Сьогодні, потрібен лише намір. Це справжній реальний ліфт.

Саме тому, я кажу, що сьогодні, нижче четвертого рівня - це архаїчно, не практично, не потрібно, дивно. Ось воно, все є. Беріть. Зараз рішення про усвідомлене життя захищене законом вільного вибору. Всі і кожен може вибрати. І якщо, хтось каже, про те, що це важко, перечитайте мої дописи про матрицю страждань, важко - це жити не своїм життям, не в ресурсі, відчувати себе постійно в заручниках ситуації - ось це важко. Тому, зараз так чітко видно розмежування між тими, кому зручно у стані другого і третього рівня розвитку, людина почуває себе на своєму місці і тими, хто чітко відчуває, що там, це не їх місце.

Повертаючись до теми: внутрішній вчитель - це наше індивідуальна власна система понять про світ, яка постійно нас розвиває, навчає, усвідомлює досвіди, захищає від матричної системи страждань. Це наш, індивідуальний для кожного спосіб, органічно розвиватись відповідно до власної природи.

І як працювати з тим, щоб система запустилась і налагодилась, і щоб ми постійно знаходились в процесі самонавчання, буде ще багато дописів. ❤️

Запрошую познайомитися.
Мері Ейнсворт - американський психолог канадського походження.
Якщо ви звертали увагу на те, що, наприклад, в США підлітки працюють після школи, отримуючи час на свідомий вибір вищої освіти та не поспішають створювати сім'ї, не набувши мінімального життєвого досвіду, то саме час дізнатись, що тут не обійшлось без Мері. Хоча, більшість її робот стосується саме теорії прив'язаностей і раннього емоційного розвитку дитини, її дослідження стали фундаментом для багатьох теорій, які згодом активно використовувались у вихованні дітей.
Один з її експериментів полягав в тому, що з кімнати, де знаходилась дитина віком до трьох років матір дитини виходила на певний час, а потім поверталась. І тут діти демонстрували 3 різні моделі поведінки, як реакцію, на повернення матері. Анкетування підтвердило, наявність прямої залежності від стилю виховання і поведінки дитини. У життєрадісних дітей, які швидко заспокоюються, легко йдуть на контакт зі своїми мамами, коли ті повертаються до кімнати, і потім продовжують досліджувати навколишній простір (нормальний/здоровий тип), мами зазвичай теплі і чуйні. У дітей, які продовжують нервувати, демонструють ворожість і вимогливість або відчайдушно чіпляються за матір, коли та повертається (тривожно-амбівалентний тип), мами, частіше за все, емоційно непослідовні. Вони то пестять дитину, то відштовхують її від себе. Діти, які не виявляють ні радості, ні смутку чи гніву і залишаються байдуже відстороненими (уникаючий тип) – це діти емоційно холодних матерів. Саме цей експеримент, дозволив Джону Боулбі, підтвердити його теорію прив'язаності. Яка вже близько 40 років не цитується хіба що лінивими. Наприклад, він писав: “Всі ми з моменту народження і до самої смерті відчуваємо себе щасливими лише тоді, коли життя наше організоване як низка пізнавальних екскурсій – коротких або довгих – у великий світ із зони безпеки, яку формують собою близькі нам люди”. Автор стверджує, що у емоційній близькості мають потребу не лише діти, але й дорослі. Що для нас важливо формувати стосунки зі значущими для нас людьми протягом усього життя. І що модель цих стосунків, закладається в ранньому дитинстві. Фактично, ми продовжуємо у дорослому житті відтворювати ті 3 типи прив'язаності, що могли сформуватись з матір'ю, чи іншими значущими дорослими: нормальні/здорові, тривожно-амбівалентні, уникаючі. Крім того, що обраний формат стосунків ми відтворюємо у психотипі партнера, ми поводимось так само як діти в експерименті у критичних ситуаціях стосунків і під час їх завершення. Тобто, знаючи модель емоційної поведінки партнера, ми знаємо як він розпочне стосунки, як поводитиметься під час їх розвитку, як і при яких умовах завершуватиме. Роками люди пояснювали одне одному, що “якщо я постійно тебе переслідую, хочу знати де ти, і мені постійно потрібні підтвердження твоєї любові, то в мене просто тривожний тип прив'язаності, і мені це потрібно” а от “якщо в будь-якій ситуації я закриюсь і дистанціююсь від занадто активного прояву почуттів, то це просто уникаючий тип і мені потрібно ось так”. А щоб усім було легше пояснювати, з'явився ще тривожно - уникаючий тип. І все закрутилось навкруги того, що партнера потрібно розуміти. Так і жили довго і майже щасливо на третьому рівні свідомості. Не вистачає емоцій - шукай "тривожного", потрібна свобода - шукай "уникаючого". І байдуже, чого зараз хочешь саме ти, в партнера ж “потреба”. А скільки маніпулятивних технологій ґрунтується на цій теорії ....Уууу. Всі ці "ближче/далі", "холодно/гаряче", "телефонуй через 3 дні", "закінчуй розмову першою"... і таке інше. Більшість з того, що під заголовком "Як закохати в себе будь-кого" (чи як поводитись з чоловіком, чи як отримати будь - яку жінку) - це, примітивні маніпулятивні технології, що базуються на емоційній "неповноцінності" іншої людини. Тому, на маніпуляції майже ніколи "не ведуться" цілісні особистості. Хоча, є в цьому якась іронія Всесвіту: маніпуляцією "здобути" людину, яка виміщатиме на тобі свою хворобу.

Так от, є погана новина з четвертого рівня свідомості: як нездорові стосунки не називай - здоровішими вони не стануть. Не потрібно будувати на емоційній неповноцінності, потрібно підтримати партнера в його бажанні зцілитися (якщо воно, звичайно, є).
Тривожний тип і уникаючий формують люди, з певним емоційним дефіцитом, як ми вже знаємо, скоріш за все, це ще з минулого життя і ми зафіксували це досвідом стосунків з батьками (матір'ю або іншими значущими дорослими). І на четвертому рівні свідомості ми розуміємо, що залежність (а потреба - це залежність) - це не про здорові стосунки і не про здорову особистість і не про кохання, це про спробу однієї людини заткнути внутрішні свої діри іншою людиною. https://t.me/white_notes112/238 Я ревную/боюсь втратити/хочу знати де ти/нав'язливо тобою опікуюсь/знайду тебе всюди/ніколи не відпущу - в цьому випадку це лише прояв емоційного дефіциту.
На третьому рівні ми будемо витрачати час на налагодження зв'язку між своїм емоційним дефіцитом і емоційним дефіцитом партнера. На четвертому рівні, ми так не робитимемо, оскільки, хворіти - скасовується.
На четвертому рівні свідомості ми розуміємо причино - наслідкові зв'язки, і нам не потрібні підручники з жодних теорій хворобливих сценаріїв. Ну, що тут незрозумілого чи дивного може бути в тому, що якщо дівчинка виховується без батька, вона, користуючись ілюзією зобов'язань, що дають їй стосунки чи печатка в паспорті, буде вимагати (власне вимагатиме, оскільки потреба вимагає) від партнера усього, що "не додав" батько, накладаючи на вимогу певні елементи "помсти", а хлопчик, якого виховала емоційно - відсторонена матір, знайде собі дівчину, у якої будуть дуже обмеженні прояви емоційної - близькості, але при цьому, хлопчик вимагатиме від дівчинки цих самих проявів і щоб їх отримати підсвідомо буде шукати привід для скандалу (щоб побачити емоцію),а одразу після скандалу, відсторонюватись (не лякайтесь, це просто можлива модель, а не обов'язкова). З цим все зрозуміло і не треба підлаштовуватись під хворобу усе життя. І в дівчинки і в хлопчика з мого прикладу була можливість усвідомити ситуацію з батьками, усвідомити ситуацію в першому коханні, усвідомити ситуацію в п'ятих стосунках чи першому шлюбі, але на третьому рівні вони скоріш за все, пронесуть ці страждання через усе життя, так і не відчувши справжнього щастя подружнього життя. Усвідомити - тобто завершити. Ми ж знаємо, що завершуються лише усвідомлені ситуації. Усвідомлене втрачає актуальність. Не усвідомлюючи ми постійно маємо повторюваний сценарій. Тобто, нам не потрібно підстроюватись під чужі залежності, нам потрібно позбавитись своїх, щоб не "вимагати" від партнера, а обмінюватись, користуючись законом вільного вибору. Вільно віддавати і вільно приймати. Ось і перша засада роботи системи внутрішнього вчителя: залишати собі достатньо часу для усвідомлення.❤️

#внутрішній_вчитель
1.Мій час належить мені.
Весь час мого Земного втілення належить лише мені. Я приймаю відповідальність за своє життя і розумію, що відповідальність за життя - це те, як я проживаю його час. Приймаючи відповідальність за своє життя я приймаю і право його вільного використання. Моє право використання мого часу захищене законом вільного вибору. Тільки я вирішую як використовую свій час земного втілення і несу повну відповідальність за свої рішення. За те, що відчуваю, що думаю, що роблю у цьому часі.

Практика: незалежно від того, на якому ви рівні свідомості живете сьогодні, досвідчений ви практик або початківець, знаходьте у кожному своєму дні 10-20 хвилин, щоб поспілкуватись із собою як з істотою земного втілення. Мова не про зупинку внутрішнього діалогу і медитацію. Мова, про тут і зараз. Сідайте або лягайте так, як вам зручно. влаштуйте зручно своє тіло і ніби так само зручно влаштуйтесь в ньому, відчуйте кожен клаптик свого фізичного тіла від кінчиків пальців ніг до коренів волосся на голові. Відчуйте себе в своєму тілі, почуйте власне дихання і запитайте себе "Як пройшов мій день сьогодні/чи вчора/чи тиждень". Про що я думала/думав і що я відчував/відчувала.
Якщо вам так простіше, можете згадувати події в хронології, а можна згадувати те, що запам'яталось. Просто розповідайте собі, що відчували, що говорили, що робили. Зверніть увагу на те, що не відповідало тому стану, в якому ви хотіли б знаходитись. Для спрощення собі завдання, можна порівнювати свої емоції з таблицею емоцій і станів Хокінса https://t.me/white_notes112/188 (нагадаю, нам потрібна зелена зона). Поговоріть з собою про причини, чому ви були не в бажаному стані, чи чому ви були у найкращому своєму стані. Запитайте, "для чого вам ця чи інша ситуація", "що ви можете зробити, щоб збільшити кількість позитиву і зменшити кількість негативу". Просто подумки розмовляйте із собою 10-20 хвилин. Ні на що не відволікайтесь і слухайте де "відгукується в тілі".
Вести такий діалог конструктивно не так вже й просто, може знадобитись практика, яле якщо ви навчитеся це робити дійсно конструктивно і приділятимете такому діалогу 20 хвилин кожного дня, зовсім скоро, ви помітите, наскільки краще стали себе розуміти, наскільки спокійнішими стаєте, на скільки простіше вирішуються ситуації. Це діалог із собою, як частиною фізичного світу. Діалог про те, як ви проживаєте свій час. За який відповідальні і вільні ним розпоряджатись, чи за який не берете відповідальність і дозволяєте іншим проживати його за себе. Час - це ресурс. Досліджуйте його, покращуйте його якість і ви отримуватимете від нього набагато більше. ❤️

#внутрішній_вчитель
СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
Система сприйняття інформації і усвідомлених реакцій на зовнішній світ - це система внутрішнього вчителя.
Ми навчаємось, усвідомлюючи досвіди, які проживаємо.
Внутрішній батько - прагне бути спокійним, внутрішня дитина - вільною, внутрішній дорослий - реалізованим, а система внутрішнього вчителя робить особистість людини цілісною і щасливою.
Зцілений внутрішній батько, зцілена внутрішня дитина, усвідомлений дорослий (не просто дорослий, а власне усвідомлений) https://t.me/white_notes112/220 -
ось вся магія щасливої і успішної людини, здорової енергетичної системи і впливу на реальність.
Саме внутрішній вчитель (ВВ) допоможе нам і все зцілити всередині себе і все виховати, і запустить системи внутрішнього цілителя (оздоровлення фізичного тіла), оскільки внутрішній вчитель - це система розвитку (еволюції).
Часто кажуть: "будь сміливим", "відкрий серце", "досягай", "пробуджуйся"....воно таке красиве.... і нефункціональне. Оскільки, що робити і з чого починати так і залишається загадкою, а скільки експертів стільки і думок. Якщо людина не була у цьому стані, вона не може його відчути, знайти і перейти самостійно просто за бажанням. Тому, для себе, я прийняла систему маленьких і простих кроків. Щоб кожен, незалежно від рівня розвитку свідомості, досвіду в езотериці, рівня освіти і віку, виконуючи системно щось простеньке, наближувався до себе справжнього і формував свою систему внутрішнього вчителя. А далі, як ви пам’ятаєте, система вже все зробить сама.
Пам'ятаєте, я вже давала практику посилення контакту із фізичним світом? https://t.me/white_notes112/153 Фактично, я запропонувала вам повідомити своїй внутрішній дитині, що її думка про зовнішній світ важлива і що їй знову можна відчувати, навіть якщо, вона колись почула заборону від критичних батьків.А внутрішньому дорослому на практиці відчути, що свій зовнішній світ змінює саме він, а також, навчитись чути внутрішню дитину.
Матриця трансформації у стані (#матриця_ТУС) - це приклад системи внутрішнього вчителя, викладений на папері: проживати досвіди, не заглиблюватись в страждання, відчувати радість і вдячність. Все в ній про зцілення дитини і батька, про формування усвідомленого світогляду дорослого. Можете використовувати її як приклад, для формування своєї власної системи.
Внутрішній вчитель сприймає світ і віддає в світ з відкритим серцем. Це основний показник здоров'я вашої власної вчительської системи.❤️

#внутрішній_вчитель
СЦЕНАРІЇ НА ВИКЛЮЧЕННЯ
Дуже важливо постійно працювати зі своєю власною системою заборон і дозволів. Якщо вам так легше, можете навіть письмово складати свою власну конституцію. https://t.me/white_notes112/206
Все, що підпадає під нашу внутрішню заборону - вмикає сценарій на виключення. Ми мріємо, складаємо плани, прагнемо, але одна тільки заборона зведе усе це в нікуди.
Приклад: Ми давно мріяли обійняти на роботі певну посаду, вважали її ідеальною для себе, багато працювали над собою. І тут з'являється ця омріяна вакансія. І ви найбільш вірогідний претендент на її заміщення.
І тут вмикається ваша внутрішня заборона: бути щасливим, бути успішним, отримувати легко, досягати без бою, тощо.
Ви відчуваєте легкий переляк чи навіть постійне відчуття тривоги. Сумніви про те, що ви не гідні чи не впораєтесь, чи цю посаду знову запропонують не вам, а взагалі, у вас були плани на відпустку, а у відпустку тут не підеш.
Запускається сценарій на виключення. Те, що ви собі забороняли (на глибинному рівні) і що вас лякало (на рівні відчуттів) відбудеться. Самі обставини так складаться. Навіть, якщо ви не припуститись помилки, в керівництва з'явиться якась нова інформація, хтось поруч бажатиме цю посаду сильніше, обставини самі підлаштуються під сценарій "посада пройшла мимо". В цей момент можна жалітися на життя і несправедливість на роботі, ображатися чи розчаровуватися. А можна запитати в себе, коли і що ви собі заборонили чи не дозволили. Саме так "повз нас проходять" можливості, люди, місця. Дуже часто саме таку картину спостерігаю в особистих стосунках людей, коли вони спочатку мріють, а потім забувають собі дозволити. Ми проходимо повз власні мрії, тільки тому, що нас вчили загадувати бажання, і не навчили дозволяти собі їх реалізацію. Не забороняти собі бути щасливими і реалізованими. Попереду вихідні, чудовий час, щоб подумати над тим, чи все, ви собі дозволили і чи ті речі собі заборонили ❤️

Якщо ви чекали ніч, коли загадуються бажання, то ось вона завтра.
Ніч з 21 на 22 січня. Перший новий місяць цього року і початок року котика/кролика за східним календарем. 20:54 по Грінвічу, тобто 22:54 по Києву місяць сходить у другому градусі Водолія. Найкращий час для планування року з 23:00 21 січня до 9 ранку 22 січня. Цікавий, потужний імпульс.
Хто малює карти мрії, це найкращий час саме для вашого інструменту.
Хто не малює, давайте за 5 хвилин навчимось.
Напишіть в стовпчик на папері свої бажання з 9 різних секторів життя, підберіть зображення, що для вас візуалізує ваше бажання (максимально наближене до того що ви "бачите у своїй голові" і наклейте його у відповідний сектор великого аркуша паперу. Сектору попередньо пофарбуйте у відповідні кольори (як на схемі)

Нюанси: карту потрібно складати (писати бажання, вирізати картинки) у своєму найкращому стані, коли будете фарбувати і клеїти ви фізично маєте відчувати радість від отримання того, що на зображеннях. Не поспішайте заповнити сектори, важливо розпочати, а потім у вас буде 12 днів. В середину можна розмістити власне фото чи умовну модель, з якою ви себе асоціюєте.
Тобто:
1. Найкращий стан
2. Перелік бажань у форматі "я хочу"
3. Підібрати картинки, що візуалізують бажане,
4. Поклеїти картинки у відповідні сектори відповідного кольору
5. Розмістити карту там, де ви постійно її бачитимете.
Вся магія в станах, у яких ви будете мріяти, обирати картинки, розміщувати їх (процес творення).
Все. Нічого складного. Довго не пишу, бо безліч інформації в Інтернеті.

Все просто: наше мислення образне, створюємо "ментальний якір" (те що повертає наші думки до образу) працює на нашій енергії, сектори це з фен-шуй, тобто створюємо такий собі алтар по фен-шую. Нагадую лише про те, що працюватиме воно лише, якщо ви триматимете стан.під час створення і звісно ж після створення важливо не скотитись в червону зону.

Розкажу, як матеріалізую бажання через візуалізацію я.
Беру новий діловий щоденник чи блокнот, в якому планую багато писати цього року і різнокольорові олівці чи ручки. Виходжу в стан близький до медитативного (розслабленої концентрації) і на 1 аркуші (можна розвороті) в хаотичному порядку малюю те, що асоціюється в мене з моїми бажаннями. Це може бути примітивна дитяча картинка, Руна, чи назва місця, намальована незвичайним шрифтом. Все те, що я потім зможу відтворити у будь - який новий місяць, щоб скоротити буфер часу. Тобто, на одному листочку в мене виходить різнокольорове графіті, яке я потім вивчаю, тобто задаю собі питання чому такі кольори, чи пов'язано це з енергіями, чому таке розташування, тобто запам'ятовую загальну картинку як фотографію в пам'яті, наповнююсь радістю сама і наповнюю її. Все. 40 хвилин-півтори години і рік "підсвічений", а потім, кожного разу стикаючись з цим листочком в блокноті чи щоденнику виходжу в той стан, в якому раділа. Цікаве спостереження: спочатку ти грів цю сторінку, а потім вона тебе зігріває, якщо стає темно. Якщо вирішите спробувати, малюйте так, щоб зайняти увесь аркуш, навіть якщо просто зафарбуєте його різними кольорами. Дуже часто, люди малюють картинки с краю чи густо всередині, ніби соромляться зайняти більше місця. Все, що ви здатні намалювати - ви здатні втілити! І наступного тижня розкажу чому це стверджую.
В решті решт, як би ви не мріяли, який інструмент ви б не обрали, чи будуть це списки, чи малюнки, чи одна заповітна мрія написана на запаленій свічці, щоб ви не робили - почніть з того, що дозволяєте собі прийняти і реалізувати усе найкраще, що є для вас у Всесвіту. Ви гідні цього.❤️

Просто хотіла нагадати, що починаючи із завтра ми закладаємо фундамент всього наступного року. Приблизно 12 днів триватиме цей період,
Тобто, в правильній ритуальній схемі, той перелік бажань, який ви складете сьогодні вночі, ті наміри, що декларуватимете наступні 12 днів - це ті ж самі бажання, з якими ви працюватимете на всі наступні "дні сили". Стверджуючи картину власного життя і наповнюючи її. Зроблю окремий допис про те, що важливо отримувати бажане таким чином, що б не пропустити щось краще, що підготував для нас Всесвіт. А ми так можемо. Впертись, продавлювати власне бажання, всупереч найкращому сценарію, що реалізовує для нас Всесвіт. Стукаємось у закриті двері і пропускаємо 10 відкритих для нас дверей. Тому мріючи, загадуйте свою бажану картину світу. Нехай вона не буде зумовлена тими обставинами і тими ресурсами які в вас є. Мрія повинна бути безумовною. Якщо це ваше0 Всесвіт сам знайде можливості для вас це реалізувати. Мрійте не через потребу, мрійте через бажання. Мрійте не обмежено і не через обмеження. Мрійте у своєму найкращому стані. Ваш рік насправді підсвічується не списками і колажами, а тим світлом, що ви випромінюєте.
Чому, коли ми злі, засмічені, відчуваємо себе в обмеженнях, в потребах, ми загадуємо не свої бажання писала тут: https://t.me/white_notes112/189
Про що "не загадувати писала тут: https://t.me/white_notes112/199
Як знаходити бажання справжнього себе тут: https://t.me/white_notes112/200
Запалюйте! ❤️

#енергії #стан
Чому ВСІ НАШІ МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ?

Все, що має з'явитися на фізичному план (у нашому фізичному світі)і, спочатку з'являється на тонкому, і тільки з тонких планів реалізовується у фізичному світі.
Тобто, людина чиї думки, емоції, душа, ідеї, карма, є частиною загальної енергетичної системи, просто не в змозі "уявити" те, що не існує на тонкому плані.
Кожна наша мрія - це картинка з одного зі сценаріїв розвитку подій.
Кожна наша мрія вже існує, ще до того, як ми її "намріяли".
Якщо "вам в голову" прийшла фантазія, яку ви можете чітко уявити картинкою - це не просто фантазія, це фрагмент вірогідного сценарію, що вже існує.
Тобто, нам потрібно лише дати “картинці” енергію для матеріалізації і скоротити буфер часу (щоб матеріалізація відбулась не через 150 років).

Саме тому, є вислів, що "для винаходів приходить час" і майже одномоментно люди з різних краєчків землі щось "відкривають" чи "розробляють". Бо це дещо, вже існує на тонкому плані і готове для реалізації у фізичному світі. Все, що є у вашій голові - реальне.

А тепер, поглянемо на це з різних боків, щоб оцінити красу роботи системи Землі.
1.Якщо людина у низьких вібраціях, вона, зазвичай, думає не про найкращі події, тому існують страхи, які захищають планету від руйнування. Якщо ми постійно боїмось, ми втрачаємо тут енергію, яка б була потрібна на матеріалізацію негативної події, тобто шансів її реалізувати менше. Ми не в ресурсі. В нас не достатньо енергії.
2. Якщо людина в страхах - вона матеріалізовуватиме свої страхи, оскільки страхи досить сталі, тобто ми в них вкладажмо енергію досить тривалий період.Але, страхи потрібні, щоб побачити їх наслідки, знайти причини, і вилікувати власне причину., перейшовши на новий рівень еволюції.
3. Якщо людина знаходиться в станах Пихи чи Люті, то її стан підтримується потужною енергією, але не тривалий час, ніби спалахами чи хвилями, оскільки ці енергії хоч і потужні, але мінусові і швидко вичерпують наш ресурс. Тому, в людей у цих станах найчастіше все життя хвилями, як то кажуть злети і падіння.
4. Якщо ми у "зеленій зоні" в нас немає бажання створювати негативні сюжети, тобто нам не потрібні страхи, як механізм захисту простору від нашої діяльності, наші страхи також "закінчуються", і ми вже вийшли зі станів Люті і Пихи, де в нас енергетичні припливи хвилями. Тобто, в нас достатньо ресурсів для матеріалізації (енергії) і ми знаходимось в стабільному ресурсі для того, щоб підтримати свою картинку.

Бачите? в людині немає нічого зайвого, нічого, щоб існувало само по собі. Можна роками боротися зі своїми страхами, але без зміни стану свідомості лише тимчасова перемога. Система захищає систему, обмежуючи наш потенціал для руйнування. І система підтримує систему, не обмежуючи наш потенціал для творення. Це називають "жити в гармонії із зовнішнім світом".
Система підтримає все те, що для неї корисне і обмежуватиме усе те, що приносить руйнацію.
З іншого боку, ми не завжди одразу розуміємо причино-наслідкові зв'язки системи, наприклад принцип еволюції. За яким нам потрібно прожити певний набір досвідів, щоб сформувати власну, достатньо потужну систему з іншого боку, високовібраційну систему (не на рівні людини, а на рівні людства).

Коли я кажу "уявіть і відчуйте стан" мрії. Я вам пропоную знайти в тонких полях картинку зі сценарію, що на сьогодні максимально відповідає вашому уявленню про щастя і налаштуватись на вібрації цієї картинки, щоб як на маяк вийти на той сценарій, який веде до її реалізації.

Ось вся магія візуалізації і чому всі наші мрії здійснюються.
По факту, на тонкому плані вони вже здійснились. Вони вже відбулись, тобто будь-яка уявна подія - можлива з точки зору матеріалізації на Землі. Вона вже є і їй потрібен лише наш ресурс (енергія), тобто ми фактично проводимо ідею в матеріальний світ.
Наші страхи і "жахливі картинки" ми проводимо так само. Тому важливо прибирати страхи, щоб ми не підгодовували ті "жахиві картинки" які одного разу придумали. Уявіть, ми у віці 5 років уявили, що потрапили під потяг, і кожного разу лякаюсь потягі у майбутньому ми вкладаємо енергію в той старий сценарій, збільшуючи вірогідність подій.
Чи уявіть, що поки ми з йсього простору обираємо ті картинки, які нас навчили обирати, ми не обираємо свою найкращу картинку.
Зміни в нашому житті не можуть відбутись миттєво, оскільки ми постінйно вигадуємо собі інші каринки, підключаємось до сотень сценаріїв, ми не сконцентровані, тому і обрані сценарії не можуть реалізуватись (ім не вистарчає нашої енергії). Нові сценарії не можуть реалізуватись миттєво, оскільки ми перескакуємо з хвилі на хвилю інших сценаріїв.
І надважливо.
Людина не може примусово заборонити собі бачити картинки. Тобто фраза "не думай про погане" - вона... нуууу, дещо безглузда. Ми не контролюємо ті інформаційні поля, до яких підключаємось, поля - занадто потужні структури. Але ми контролюємо себе, свою власну систему приймач/передавач. І тільки налаштувавши приймач на певні хвилі, ми змінимо ті картинки, що "бачимо".
Ось це і називається "підвищення рівня свідомості до зеленої зони і вибір найкращих сценаріїв"
Потрібно бути налаштований на найвищу хвилю, до якої ми можемо дотягнутися, і ми побачимо у своїй голові найкращі картинки і віддамо енергію на їх реалізацію. Картинки будуть змінюватися, тому що чим до більш високовібраційної хвилі ми зможемо дотягуватись, тим "високовібраційнішою" буде та картинка, яку ми малюємо в своїй голові. Ось це називають процессом зростання, а не оті "страждати і мучитись, щоб подорослішати".

Думаю, тепер зрозуміло, чого я "вчепилась" в ті стани, і писала, що ми не завжди реалізовуємо свої сценарії і що потрібно "втікати " від людей, що намагаються нас утримувати в стані низьких вібрацій. Чим довше ми в низьковібраційному стані тим більше своєї енергії розпорошуємо на реалізацію страшних і лякаючих картинок з нашої голови.
А це ваше життя вартість має кожна хвилина, оскільки кожну хвилину ми можемо вкласти "в лякаючий сценарій" чи "в надихаючий". Тому, одна з ознак справжнього бажання - це радість, щира безумовна радість від "картинки" . а не жага, пиха, лють і так далі. Не потреба а бажання. ❤️

Зараз саме час робити і декларувати найважливіші речі, які закладають фундамент наступного року.
Тому, зроблю ще один не простий допис. Про зоряне небо.
Я як маркетолог за фахом, добре знаю як легко зібрати велику аудиторію під розважальний контент. Що попсові мотивуючі цитати збирають багато лайків і репостів. Гороскопи або таро прогнози, календарі апокаліпсисів і страшнючі передбачення.
Чому ж тоді продовжую вас мучити не самим простими, а подекуди і нудними текстами?
Тому, що лайки і репости не змінюють зоряне небо.
Останнім часом, все частіше згадую Канта з його "Зоряним небом наді мною і моральний закон в мені".
Я постійно кажу про те, що люди на "зелених рівнях" світяться.
Випромінюють.В них достатньо ресурсу, щоб стабільно віддавати і матеріалізувати (давати ріст ідеям).
Тому, поле планети Земля можна побачити, як багато зірок на не рівномірно підсвіченому небі.
Уявіть, що ви підняли голову і вдивляєтесь в зорі. Так, подалі від великих міст їх краще видно, але вони нікуди і не зникають над містами, просто через "шум/смог" ми гірше їх бачимо, але їх від цього не стає менше.
Якісь зірки яскраві і великі, якісь поменше, якісь об'єднуються в скупчення, в якихось ми бачимо сузір'я. Ніби світляки в темряві організовуються в групи. Тільки в полі Землі, це не космічні тіла, а Люди. І це небо постійно змінюється: в ясну погоду зірок багато, а коли приходить негода, зірки ледь помітні, деякі просто не видно, а деякі насправді згасають. Якби кожен міг бачити, як під час ракетних ударів, чи після чергової трагедії небо швидко темніє, хоч якісь зірки засвічують яскравіше, деякі згасають (втрачають стан). І кожного разу як з'являється нова надія чи перемога небо знову запалюється. Якби кожен міг бачити це, не були б потрібні жодні пояснення про стани і про іх важливість. Ми з первісних часів розуміємо важливість ясного неба. Важливість найбільшої зірки - Сонця. Ми усі підсвідомо насправді розуміємо важливість світла і його роль в нашому житті. Але, так часто забуваємо про ці знання. Можливо тому, всі дружньо і народилися в час, коли це найголовніше знання на планеті. Щоб згадати.
Але, ми робимо досить дивну і безглузду річ, ми згасаємо. З одного боку ми вміємо світити і знаємо як, коли ми світимось, ми легко отримуємо реалізацію у фізичному світі, оскільки все зростає від світла, ми легко знаходимо "своїх" і об'єднуємось у скупчення і сузір'я, щоб світите ще яскравіше і зробити ще більше. Так завжди видно, "на небі" як працюють Майстри, вони об'єднані ніби павутинкою що накриває великі частини неба, і найбільше зірок запалюється саме в зонах накритих цим павутинням.
Всі знають, що відбувається з планетами, коли їх сонця згасають. Але чомусь, ми постійно згасаємо самі. Іноді коли напередодні якоїсь великої події, Майстри майже кричать "тримайте стан", мені це нагадує "тримайте стрій". Тому що міцність ланцюжка залежить від міцності найслабкішої ланки. Ми всі частина однієї великої системи. Хочемо цього чи ні.
Я хочу, щоб кожного разу вдивляючись в зоряне небо над своєю головою, ви бачили в ньому відображення енергетичної системи Землі і запитували себе "А де я тут/Чи свічусь?"
Це небо не повинно згаснути.
І чим темнішим стає небо, тим яскравішим має бути ваше світло, для себе, для своєї сім'ї, для свого Всесвіту.❤️

"Кожна Людина для нас вчитель".чули? Забудьте. Так, потрібно розуміти, що ми можемо вчитися у кожній ситуації, яка в нас виникає з людьми. Але на цьому все. Примусове усвідомлення не відбувається. Можна примусити запам'ятати. Усвідомити - ні. Людина або сама усвідомила (навчилась) або ні. Тому, якщо порівнювати іншу людину з навчальним матеріалом, то це скоріше не вчитель, а навчальний матеріал, презентація, яку ми самі повісили на дошку. І якщо ми її не вивчимо, то ніхто нічому нас і не навчив. “Кожна людина - не потенційно вчитель, а дошка для демонстрації, що ще може і на голову впасти”

З давніх-давен звання Вчителя, вважалось особливою місією. На ранніх етапах людства звання Вчителя і духовного наставника ототожнювались. За образу духовного наставника передбачались суворі покарання в усіх релігіях і культурах. Давньоведичні міфи розповідають повчальну історію про те, як цар полубогів зневажливо поставився до духовного наставника і той просто пішов, а цар був позбавлений всього: трону і багатств через напад демонів. Дуже показова історія, якщо поглянути на неї метафорично. Образа духовного наставника, це "підлість у відповідь на щирість". Це взяти високовібраційні енергії і використати їх для примноження страждань. А я вже писала, що закон енергії це суворо забороняє. Духовний наставник запалює в людині те світло, яке розгоряється в полум'я думок, почуттів, ідей, натхнення, життя. Фактично, він дає життя людині ще раз. Бути вчителем/духовним наставником - це величезна відповідальність, оскільки мова йде про право на втручання в долю (перебіг подій) іншої людини. Добре думайте, кого називати вчителем. І ніколи ні в процесі навчання, ні після його завершення не допускайте навіть думки про зневагу до нього. Це реально ніколи не минається за просто так. Завжди важкі наслідки.

Тому, ні, не кожна людина для нас вчитель, бо ми можемо вчитись в людини чи ні, людина може не запалювати нас, а можете гасити. Навчаємось ми не в людини, а через усвідомлення досвіду стосунків з нею. І якщо десь в прогнозах сумісності пар ви прочитаєте, що для когось ви вчитель, це в перекладі на людську значить, що потенційно, ви можете створити в житті людини ситуацію, що стане для неї або травмуючим досвідом, або кроком для розвитку. Так, от. Хочу нагадати: у вас є право обирати, чи готові ви до спричинення страждань. Вам ніколи не здавалось дивним, що кармічних партнерів за життя може бути десятки? Навіщо нам стільки угод? Тому, що душі еволюціонують у земному втілені і якщо душа розвивається вона вже не прагнутиме завдати страждань, тому що не хотітиме відповідальності за наслідки. (А що, хтось дума, що “вчитель” не отримує свою негативну карму?) Тому ніколи не заспокоюйте себе тим, що от людина вас такого/чи вас таку заслужила. Може людина, щось і заслужила, а чи заслужили ви розгрібати наслідки свого "вчительського" впливу?

Резюме: на четвертому рівні свідомості, ми стаємо все менше здатними виконувати функцію каталізатора травмуючого досвіду, а це значить, що менше травмуємо і як наслідок, менше отримуємо травмуючих досвідів для себе.

Не примножувати страждання. Хіба не чудово? ❤️

#внутрішній_вчитель #нестраждати
ЖОДНА ДУША НЕ ПРИХОДИТЬ СТРАЖДАТИ

Яку б систему розрахунку і аналізу завдань людини у втіленні, чи плану душі ви не обрали, жодна не видасть вам результат "страждати", в жодній синастрії (аналіз поєднання енергій в парі), не стоятиме в плані "страждати". Тобто, ніхто з нас не прийшов сюди за досвідом страждань. Ні в кого немає завдання страждати.К ожного разу, коли ви в стражданнях, ви йдете проти плану своєї душі, проти себе, проти законів Всесвіту, проти плану Творця тощо. Ніхто не має страждати, тобто тривалий час переживати стан "пригнічення болем".

Так, досвіди, які ми переживаємо за людськими мірками можуть бути жахливими, але кожен досвід для нас або травмуючий (неусвідомлений, що фіксує стан страждань) або усвідомлений і лише ми обираємо, яким він стане саме для нас. Три однаково хворі людини, використають час хвороби для 1.страждань, 2.усвідомлення, 3.творення. Однакова ситуація, три різні способи прожиття, 3 різних якості життя.
Усвідомлення йде через запитання: для чого мені цей досвід і ніяких 'за що". Нас ніхто ні за що не карає, ми отримуємо усе лише відповідно до законів енергії. Щось руйнуючи, ми повинні розуміти, що повернемось до порожнечі яку створили і будемо вимушені або відновити її або залишитися на краю прірви. Це ще називають “накопичення негативної чи позитивної карми”.

От як раз важкі досвіди - це заповнення створеної колись порожнечі. Ми могли вбити у минулому житті людину, а могли, роками накопичувати заздрість у цьому втілені. І те, і інше - створення порожнечі (накопичена негативна карма), така собі яма, яку потрібно засипати, щоб продовжити подорож, яма в середині нас, хоча, простіше уявити, що просто на нашому шляху. Сидіння в ямі - страждання, сидіти на краю ями - зупинка еволюції, тобто деградація.

Усвідомлений спосіб життя - це засипання ям на шляху, ще до того, як ми до них дійшли, у зручному для нас графіку.(Напрацюванн позитивної карми/Відновлення енергії)

Не потрібно очікувати, коли прийде фізична хвороба, можна працювати з причинами її виникнення заздалегідь, почати засипати яму, і навіть, якщо яма занадто глибока і ми не встигли засипати її повністю, зіштовхнувшись з хворобою, нам буде простіше з неї вийти, оскільки частину роботи для одужання ми вже зробили.

Усвідомте сьогодні важливе та через три роки на якомусь перехресті ви не втрапите в яму.

Чим менше ям, тим комфортнішою ставатиме дорога. Тим приємнішою буде мандрівка і з'явиться більше часу на те, щоб насолоджуватись нею, а не постійно закопувати якісь ями. З іншого боку, коли ви зрозуміли принцип закопування і будете автоматично робите це в зручному для себе форматі - це вже майже забавка, замість важкої роботи.

Уявіть, що все життя - це подорож, у якій ми запланували відвідати декілька місць, наше завдання у відвідуванні, але якою буде якість шляху та емоції вражень, ми визначаємо вже тут на Землі, в процесі мандрівки. Можна скиглити та жалітись на кожен камінець, звинувачувати всіх довкола, можна плестись пішки з важким вантажем, а можна комфортно мандрувати на авто, підвозячи попутників. Можна тижнями ридати над пробитим колесом, а можна познайомитись з тим, хто дасть запасне.
Подорож за враженнями. Попутники та випадкові зустрічні. Наш вибір станів і емоцій.

"Навіщо мені саме ця дорога, навіщо мені саме цей попутник, я більше не знайомлюсь ось з цими випадковими зустрічними, але буду радий ось цим, я обираю красиву комфортну дорогу, не намагаючись скоротити шлях городами, щоб швидше, але відбити собі усі нирки на бездоріжжі, я не плестимусь ніби нікуди не поспішаю, оскільки в мене ще багато справ по дорозі: побачити, відчути, прожити".

Ось і вся простота і складність життя. Не бери того, що важко тягнути, не бери тих, з ким не по дорозі, піклуйся про дорогу до зустрічі з ямою, слідкуй за вказівниками, не поспішай занадто і не гальмуй, насолоджуйся подорожжю, а не живи очікуванням її завершення.❤️