На противагу очікуванням ракетних ударів, поділюся власними очікуваннями. Не так, щоб дні в календарі викреслювала, але не відмовляю собі у посмішці коли бачу як біжать дати.
Меньше ніж за 2 місяці, в 20 числах січня, за східною астрологічною традицією в наших чудових і дивовижних сусідів починається транзит Сатурна по другому домі (це коли планета року і карми приходить запитати, чи чесно зароблялись гроші і чи витрачались на благо), і починається період Раху /Марса з ураженням сьомого дому (партнерства), восьмого (карми і смерті) і дев'ятого (дім успіхів). І така чудова канітєль рік триватиме. Так, люди під впливом таких транзитів поводяться неадекватненько і агресивненько, а тут ціла країна. Але "порушуються стосунки з партнерами і людина (країна) знаходиться в заручниках рішення партнерів", на фоні "живу без фарту" і "поясни де гроші" і "доречі, чи не боїшся вмерти"- звучить неймовірно перспективно. Другий дім - це не просто гроші, це власне їх зовнішні джерела надходження. А врятувати ситуацію може лише Юпітер у квітні. Юпітер-планета чесних знань, розвитку, благословіння.... Навіть важко уявити цей порятунок "через терни до усвідомлення". А хто не в курсі , що таке благословіння - це прискорення зустрічі людини з Богом, тобто у позитивному ключі це зустріч з внутрішньою частиною Абсолюту, для здобуття стану щастя і розкриття внутрішнього потенціалу. Але, це для тих хто цього шукає.... Для всіх інших "зістріч с Богом", зазвичай, виглядає дещо інакше. Власне тому і кажуть у християнському егрегорі "благословіть ворогів своїх", тобто, нехай людина повернеться до Бога... А яким чином-це свобода вибору людини.
Живу людину з важкими кармічними програмами напередодні такого транзиту відправляла б по монастирях, благодійних організаціях, до психоаналітика і перевіряти усі підписані чи потенційні угоди, підписувати шлюбний контракт і ще трішечки ховатись під диваном. Але.... Тож людину))
Тримаймось!
Все буде Україна!❤️

#матриця_ТУС
31 травня, 29 червня, 27 липня, 25 серпня, 23 вересня, 21 жовтня, 19 листопада і 17 грудня народжуються дуже цікаві люди, з великими потенціалами, які важко піддаються розкриттю і потребують особливого підходу, але у своїй реалізованій формі майже не мають меж для матеріалізації. На жаль, переважна більшість цих людей залишається нереалізованими. На консультаціях, найчастіше я чула щось накшталт "я посередність"," сіро", "не смачно", "не знаходжу собі місця", "я варта/вартий" більшого. Тобто їх життя загалом "норм", іноді навіть "успішне" але відчуття реалізованості, повноти, щастя так ніколи і не приходить.
А тепер, уявіть, що реалізований представник цієї групи людей - це, наприклад, засновник однієї з найбільших Алмазних імперій. Майкл Роуч (геше Майкл Роуч) Буддист, вчитель, бізнес-консультант і таке інше, Google радо розповість вам неймовірну історію його життя. І ви просто фізично відчуєте, яка велика різниця між "посередністю" і реалізованим потенціалом, між "можливим" і "найкращим" сценаріями. А потенціал і можливість покращувати сценарії є абсолютно в кожній людині незалежно від дати народження.
Але,  сьогодні я згадала про пана Роуча зовсім з інших причин. Річ у тому, що саме він одним з перших почав розповідати про трансформацію у стані (хоча сам ніколи під таким кутом на свою концепцію і не дивився, а якщо і дивився, то не розповідав) західному світу. Одна з його методик полягає в наступному: "Якщо ти хочеш чогось досягти, то  приділяй одну годину на тиждень, безплатно допомагаючи тому, хто має таку ж саму ціль як і у тебе і кожного дня дякуй собі за це".  Тобто, "підключаючись" до мети певної людини, ми настроюємось на егрегор і на вібрації певної реальності, внаслідок того, що двоє об'єднані однією метою виникає синхрон, що посилює вплив і нарешті високовібраційний стан вдячності допомагає нам зафіксувати для себе цю гілку реальності - високовібраційні події пов'язані з певним егрегором" Знайди того, в кого така ж мрія. допоможи безплатно і будь вдячний собі за те, що зробив. - Все. Повна формула трансформації в дії. І синхрон, і маніфестація дією, і рішення не зі страху, а з бажання допомогти, і високовібраційний стан, і прийняття себе для можливості виходу в цей стан. Все, про що я зазвичай, розповідаю. Загалом, у цього автора є багато цікавих думок, колись для себе відзначила, його пояснення , чому люди постійно переймаються, що так багато роблять для оточуючих, а самі нічого не отримують. На думку автора, люди самі собі не висловлюють вдячність. Розумієте різницю? Не робити щось заради схвалення оточуючими. Не робити щось, бо так "правильно". Не робити щось, розраховуючи на вдячність і визнання. А робити просто тому, що можете і дякувати собі за те, що можете, вмієте, робите. Стати для себе тією значущою людиною, думка якої для вас важлива. А люди знецінюють ті зусилля, що вкладають в інших людей чи події. Знецінення, це ніби відмова від прийняття того, що вже належить тобі по праву. Відсутність відчуття власної цінності.
Все починається з себе, своєї ідентифікації, прийняття і відчуття власної гідності. ❤️

#реалізація
На сьогодні я планувала іншу тему, але випадково натрапила на дещо цікаве.
Випадковостей не існує, є тільки закономірності, які ми ще не зрозуміли.
Закономірність цього телеграм-каналу "вчасно", тобто комусь з вас зараз дуже потрібне саме це. Медитація для пошуку і розкриття талантів.

#реалізація
Крайон - це ім'я позапланетної істоти, з якою спілкуються ченнелєри (медіуми). В його "посланнях" є багато цікавих думок, але є те, що ставиться під сумнів дослідниками, як правдиве, оскільки містить багато суперечностей. Найближчими днями розповім про його концепцію 11 головних уроків, що проходить людина у фізичному втіленні. Але медитація дуже просто і цікава, і більше про роздуми у стані, ніж глибоке занурення. Бажаю вдалих експериментів по вивченню власних талантів. Ви ж пам'ятаєте, що ніколи не буває тільки 1 талант в людини та лише розкриття талантів шлях до реалізації. А реалізація - це та сама самоповага, яка є нашим фундаментом світосприйняття. Талант - це те, що саме ми можемо робити краще за інших і вирішили робити, заходячи у цей світ. Реалізація таланту - це те, чим ми обмінюємось із зовнішнім світом. Особливо, звертайте увагу на те, що ви зараз не реалізовуєте у своїй професії, оскільки це джерело нових можливостей. Хтось вміє чудово слухати, хтось підтримати, в когось чудове почуття гумору, в когось цвітуть квіти, хтось готує, хтось пише вірші, хтось легко розуміє людей, хтось легко навчає, або навчається... не має маленьких і великих талантів. Знаєте, як іноді приходять із запитанням "чи є в мене дар", маючи на увазі магію чи езотерику. Я зазвичай не поділяю таланти на магічно-езотеричні та звичайні, оскільки мені ще ніхто не довів, що лікарю, потрібен менший талант ніж ворожці, що архітектор це не маг, а приготування їжі не алхімія. Усі ми маємо фізичне і тонкі тіла, усі ми частина загальної системи, розрізняється наша здатність сприймати, проводити та трансформувати різні типи енергій, ми живемо у час, коли кожен з нас маг, в кожного магія на кінчиках пальців.Зустрічали, напевно, коли хтось каже: "от, я не стільки вмію, як моя бабця/дідусь" або "зараз вже не ті маги, от колись були". Якщо так, колись казали ви, чи чули щось подібне забудьте. Можливостей у сучасного спеціаліста набагато більше, хоча б тому, що він "володіє" пам'яттю про знання тієї бабусі, або дідуся. Те, що не все "передається" - це природна еволюція знань, є знання, які втрачають актуальність, просто тому, що багато речей вже працює по іншому. Але, більшість знань актуальна і доступна і таланти ті ж самі. Це не сучасний спеціаліст "слабкіший" - це сила "супротиву" стала вищою. Підкинути в повітря новонароджену дитину і підкинути дорослого - тут потрібні зовсім інші сили. А людство, дуже сильно подорослішало. Тому, зараз, в мене так багато приводів "посміхнутись", коли у будь-якій незрозумілій ситуації, люди біжать до екстрасенсів, відьом так інших, щоб "зняти/почистити". Так, не часто, але трапляються ситуації, коли потрібна допомога стороннього фахівця, але, найчастіше це просто небажання людини брати відповідальність і розбиратись. Наприклад, через хвороби організм на щось прозоро натякає, ми біжимо, з нас знімають "симптоматику" ми в захваті. Але будь-який лікар скаже, що діагностувати хворобу при зміненій клінічній картині набагато складніше. Ми не хочемо усвідомлювати і не хочемо розвиватися. Ми хочемо "кріблі, краблі, бумс і нам полегшало". Хоча, відсоток ситуацій, які потребують стороннього втручання, вже не такий великий як багато років тому, оскільки збільшився потенціал кожної людини, дуже багато старих душ зараз знаходиться у втіленні, дуже багато знань доступні і дуже багато енергій можна проводити. Тобто, ось так, знов повернулись до теми відчуття себе, своєї сили, своїх талантів, відповідальності за своє життя. ❤️

Чомусь в просторі постійно виникає питання: чому порядні люди завжди натрапляють на непорядних.(пропущу тему кліше і ярликів, тут і так все зрозуміло).
Насправді, це одне з найпростіших запитань. І за цим принципом працює  не тільки "притягування" порядний/непорядний. Є багато пар ярликів, які "працюють" так само.
Річ у тім, що поводитись як порядна людина і бути порядною людиною-це різні речі.
Є 2 ситуації: 1. Порядна людина знає, що поруч ті, з ким є неспівпадіння поняття морально-етичних норм. 2. Неспівпадіння морально-етичних норм стає сюрпризом.
У першому випадку, погоджуючись співпрацювати, товаришувати, зустрічатись з людиною, з якої поняття моральності не співпадають, ми йдемо на усвідомлений крок. Наша морально-етична система "пропускає" підтримку людини, що поводиться негідно. На мові кліше, це звучало б як "підтримуючи негідника, сам стаєшь негідником". У більш точному варіанті: якщо наша свідомість вважає поведінку іншої людини прийнятною, то заразом ми приймаємо і ситуації, до яких вона може спричинити. А чи буде така ситуація реалізована з цією чи з іншою людиною-вже не суттєво. Тобто, стверджуючи чесність (моральність, етичність) ми не маніфестували її дією, оскільки діями підтримали протилежне.
У другому випадку,найчастіше спрацьовує наше протиставлення Всесвіту: "я хороший у той час, коли інші погані". Як наслідок, отримуємо таких інших, як замовляли.
Але в обох ситуаціях, сценарій буде однаковим: неповна відповідність заявленій якості. Коли ми декларуємо щось, накшталт "я хороший", Всесвіт сприймає це як бажання розвитку, тому показує, де і які енергії ще не належному до заявленого рівня.
Приклад: всі хоч раз чули таку сумну історію: "спочатку я була хорошою/хорошим, але зі мною погано поводились, тому я стала/став поганою/поганим". Можете честно відповідати на такі історії: ти не була/не був і не стала/не став.
Зміна поведінки під тиском соціуму-це лише поведінка, а не якість людини, якщо порядна людина відповідає підлістю на підлість, вона не була порядною до цього моменту, вона просто "поводилась як порядна людина". Якість, що базується на внутрішньому стані не можна змінити ззовні (інакше, терапевти з одного сеансу лікували би будь-яку травму людини), під впливом зовнішніх факторів змінюється лише те, що не сформоване, не стійке або не існує. І от людина ходить і сама себе переконує "я хороша, я хороша" , їй натякають у різні способи, показуючи, де якість недопрацьована, звичайно ж людина не розуміє і формується ситуація великого дзеркала: ось тобі погана людина і погана ситуація. Той в кого якість дійсно напрацьована, залишиться у своїй якості, той в кого ні,  майже з радісним видихом звільнення відповість якоюсь гидотою. Оскільки якість не була насправді напрацьована, тільки синтетично створені межі, у яких людина себе тримала. А тут ситуація, яка ніби дає дозвіл стати собою справжнім, бо є ж причина. Тому мозок радісно хапається за цю можливість і демонізує її до масштабу вселенського горя. І одна річ, коли в дитинстві ми за цим сценарієм активуємо кармічні програми, щоб зафіксувати дитячою травмою: "посварився з мамою. ООО! Я ще коли в це утілення йшов, знав, що мене ніхто не любить, ось і підтверджені. Ну, все, тепер нарешті можна собі дозволити не рахуватись з емоціями оточуючих" (навряд, 5 річна дитина формулює це саме так, але сенс не змінюється). Тобто, некоректна з нашої точки зору поведінка оточуючих, звільняє нас від власних моральних обмежень, якщо вони були синтетичними. Завчинеми правилами, наслідком виховання, бажанням здаватись кращіми ніж ми є, бажання бути таким, яким пока що не є. Тобто сама якість (енергія) не була напрацьована і велике дзеркало це просто віддзеркалило. Легко бути хорошим в лабораторних умовах, але тільки дії в ситуаціях і швидкість відновлення стану показники наявності якості.Я вже писала про те, що  багато років тому, достатньо було знати правила і їх виконувати. Сьогодні, цього недостатньо. Ти або відчуваєш або ні, або усвідомлюєшь або ні, або дієш або ні. https://t.me/white_notes112/20
Всесвіт не сприймає наших ілюзій, тільки нашу реальність. ❤️

#фізичнетіло
Чому саме сьогодні, коли велика кількість людей прагне духовного розвитку, поза тілесних досвідів, знаходиться у пошуках віри, важливо зосередитись на власному тілі?
Наше фізичне (грубе тіло) - найбільш щільний рівень людини, і найбільш повільний у питанні змін. Тобто, саме нашому фізичному тілу найважче адаптуватися до тих надшвидких змін що відбуваються із простором і з нами. Рівень знань людини і рівень свідомості зараз підвищується майже за “першим запитом”. Підвищуються показники резонансу Шумана, кожного дня на Землю або заходять, або проводяться людьми різні енергії, деякі з яких ще не були на Землі. Ми перше покоління, що переживає еволюційний стрибок Землі без виходу з фізичного тіла (так, раніше використовувалось перезаселення). І в той самий час, наше фізичне тіло - це складна біолабораторія, яка окрім власних фізичних процесів містить пам’ять про наші кармічні, ментальні і емоційні процеси. Якщо спростити картинку до образного уявлення, можна сказати так: змінюється все що знаходиться всередині фізичного тіла, і все, що знаходиться навкруги нього. Тобто наше тіло зараз ніби медіатор між двома нестабільними просторами (внутрішнім і зовнішнім), тому кожен орган і система нашого тіла перебувають під більшим навантаженням ніж звичайно. В тих, хто не адаптується чи адаптується повільніше прискорюються процеси старіння, загострюються хронічні захворювання, активують хвороби, які називають спадковими. Тіло фактично перебуває у некерованій істериці. А саме тіло-це наш спосіб присутності у фізичному світі і взаємодії з ним. Тому, воно нам потрібне. І саме зараз, воно потребує нашої турботи.
Зрозуміло, що не для всіх і не всюди сьогодні можна говорити про режим дня, здорове (максимально натуральне) харчування, про системні фізичні навантаження. Але більшість з нас зупиняють лише звички (ритуали). Є в нас така звичка: споживацького ставлення. Ми або використовуємо тіло як обкладинку, маскуючи ті нездорові процеси, які воно переживає, або зовсім ігноруємо той факт, що наша поведінка не завжди збігається з реальними потребами тіла. Сила, швидкість, витривалість, гнучкість (мобільність суглобів і достатня довжина м’язів і сухожиль), синхронність - це ті параметри, за якими завжди можна було визначити готовність фізичного тіла “проводити” певну кількість енергії без шкоди для фізичного здоров’я. (Хто з цим працює, добре знає, що постійна робота в каналі не найкорисніше саме для фізичного тіла заняття).
Тому, хочу ще раз звернути вашу увагу на практику фіксації у фізичному тілі. https://t.me/white_notes112/147 “Знайти те, що подобається нам з точки зору 5-ти органів чуттів і збільшити кількість цього в навколишньому просторі". Нам потрібно навчитися чути своє тіло “в моменті” тобто чути відгук тут і зараз, нам потрібно навчитись робити “для себе”, нам потрібно навчитись проявляти свої бажання у фізичному світі, і отримати більше “підтримки” він нашого простору у підтримці станів з фізичної точки зору. Якщо ми знаємо своє тіло - вони ніколи нас не обдурить. Здорове тіло не бреше, а хворе - повертає нам нашу брехню. Під нашою брехнею мається на увазі все, чого ми не визнаємо, а заховуємо у власному тілі. Я буду ще багато разів повертатись до цієї теми, оскільки вона фізично пов’язана з питанням виживання і процвітання. Виживання і процвітання це 2 крайнощі фізичного існування, і переміщуючись від А до Б ми реалізуємось в талантах, стосунках, матеріальних благах. Оскільки наша реалізованість (успіхи, матеріальні блага, рівень щастя) - це наслідок нашого ментального, емоційного і фізичного здоров’я. (так, історія я так важко працював, щоб заробити, що втратив здоров’я - це історія як раз про наслідки спроби реалізуватись вже нездорової людини).❤️

#образипровина #стан
Оскільки зараз (в грудні) навколо нас багато енергій, що сприяють усвідомленню теми образ і провин, на хвилинку, повернусь до цих питань. https://t.me/white_notes112/75
Ми ображаємось на події, коли реальність не збіглась з нашими ілюзіями/очікуваннями.
Ми ображаємось на слова, коли чуємо зовні те, що вже казали собі всередині.
Образи, залишають нас в заручниках ситуації, формуючи стандартний сценарій захисної реакції.
Я образився/я образилась - дуже часто спосіб маніпуляції та отримання бажаного (шантажу).
Навколишні використовують образу як інструмент знецінення нас, для підвищення власної значущості.
Перехід на особисті образи в конфліктах між близькими людьми - категорично неприйнятний.
Прихована образа в жарті - це не почуття гумору. це пасивна агресія.
Чим вищий рівень емоційної зрілості людини, тим рідше вона ображається і тим швидше приходить усвідомлення.
В постійно ображених - всі постійно винні.
Люди ображають інших від власного нерозуміння або "заради" власного болю (невпевненість/бажання самоствердження/знецінення втраченого)
Вина і провина - інструмент маніпуляцій, що роками використовувався у вихованні цілих поколінь.
Сором, провина, знецінення - це ті 3 тригери, які закладалися в людей поколіннями, як зручний інструмент керування масами.
Гостре відчуття провини - насправді, це захисний механізм відчуття безсилля. Неможливість виправити помилку, або впевненість у відсутності ресурсу для її виправлення.
Ми не винні, ми - відповідальні. Але, нам легше, визнати себе винними (тобто безсилими у ситуації), ніж відповідальними (тобто, такими, що мають зобов’язання виправити наслідки). Нам легше переживати, перейматись і зітхати "ну, що ж вже зробиш", ніж зробити те, що поверне нас на гілку позитивного сценарію. Тому, ми з легкістю приймаємо почуття провини, або ще легше призначаємо винних. Проста схема: щоб нічого не робити - признач винного у невдачі. Правильна схема: не шукай винних, шукай дію, що призведе до повернення на гілку кращих сценаріїв.
Ми не винні у тому, що не відповідаємо чужим ілюзіям/очікуванням. Ми не винні за свої емоції та свої бажання, ми не винні за свої дії. Ми відповідальні за своє життя і нікому своє життя не винні. https://t.me/white_notes112/73
Звинувачуючи інших - ви відмовляєтесь від відповідальності за власне життя. Звинувачуючи себе - ви декларуєте власне безсилля.
Образу і відчуття провини - потрібно замінювати на усвідомлення і повернення до позитивного сценарію. Тобто, не намагатися виправляти минуле у своїй голові (а робимо ми саме це, по 100000 разів прокручуючи ситуацію звинувачуючи себе і інших, шукаючи виправдань), потрібно у фізичному світі створювати нову реальність. Повертатись не до події у минулому, а до позитивного сценарію, до бажаного сценарію і ситуацій. Не можна змінити минуле, але якщо “підвиснути” на негативних емоціях з минулого, можна перейти на низьковібраційні гілки розвитку реальності. Минуле потребує лише прийняття, усвідомлення, вдячності.
А сценарії майбутнього, потребують дій у теперішньому.❤️

#нестраждати
Відчуття страху, образи та провини - це наслідок дії “системи страждань”.
Багато років нас вчили слідуванню шляхами через страждання, щоб знищити наше бажання до опору, оскільки ми маємо до нього здатність.
Страждання - це антилюдський інструмент. Система з правилами, послідовниками і егрегорами. Система синтетично інтегрована виключно у людське середовище.
Ми не маємо зобов’язань обирати страждання.
Обираючи шлях страждань, ми вчиняємо підлість стосовно себе. Страждання не призводять до зростання, зростаємо ми через #усвідомлення. Страждання не приводять до #щастя, оскільки не наповнюють і не дають гармонії/спокою.
Страждання - це жахлива вигадка “темних” і будь-яке умисне заподіяння страждань іншій людині (ментальних, фізичних, емоційних) - це злочин, наслідки якого проходять через утілення.
Заподіяння страждань собі - це також злочин, всі, в кого активується програма Жертви - це ті, хто у минулих утіленнях скоїв цей злочин стосовно себе. Неможливо вийти з системи страждань миттєво, але відмовлятись від неї ми повинні кожну хвилину і кожного дня.
У фізичному тілі людини немає реакції "терпіти страждання". Перепитайте в будь-якого медика, реакції на загрозу в нас лише 2: втекти і вдарити, втеча і напад. В нас є різні граничні кордони фізичного болю. Але відчуваючи цей #біль, наші м’язи скорочуються і тіло приходить в рух, оскільки знає тільки втечу і напад. Тому, коли ми залишаємо своє тіло в ситуації страждань (погані стосунки/погана робота/погана компанія) тіло "не розуміє", чому ми не нападаємо і не втікаємо, воно починає хворіти, оскільки при високому рівні стресу ми не робимо нічого з відомого йому. Фактично, ми покинули його в ситуації, на яке воно не розраховане. Ми зрадили себе і власне тіло, залишивши його у постійному, тривалому відчутті небезпеки.
З емоційної точки зору, якщо подивитись на шкалу вібрацій у герцах або шкалу Хокінса (дуже цікава тема, згодом розповім) ми побачимо як далеко #страждання від стану, потрібного нам для виживання.
З ментальної точки зору - страждання - це негативна програма схожа за своєю дією до механізму “Порчі” (так, тієї самої окультно-магічної, яка насправді не пошкодження астрального плану, а програмам на ментальному плані, що підтримує пошкодження ефірки і астрального поля).
Тобто, нам страждання не властиві за природою нашого творення.❤️

#нестраждати
В давні часи була така байка, що "цифри на Землю підкинув диявол, щоб люди розгадали задум Бога". Але, якщо уважно подивитись на історію розвитку езотеричних вчень (можливо, колись, зроблю допис на цю тему), вражає, наскільки все було вчасно, наскільки все відповідало еволюційним етапам. Це дійсно дуже схоже на те, коли хтось невидимий грає на твоєму боці та здає на тебе потрібні карти. Нічого зайвого, все вчасно.
"Перехід", який зараз відбувається - це вихід зі старої матриці (системи) у нову. Тобто, ми всі, зараз на такому великому вокзалі з якого роз'їжджаємось по різних напрямках. Хтось продовжить мандри по старій мапі, а хтось по новій, хтось вибере перехід у нову матрицю через утілення (тобто смерть фізичного тіла і нове народження).
Вже зараз, змінюється коло нашого спілкування, наше оточення і інтереси.
Цей блог я почала у жовтні з того, що змінюється наша реакція на війну і нам це здається адаптацією. Але насправді, це реакція на зміни енергій, зміни простору, зміни системи, а війна - лише частинка цього великого пазла.
Я багато пишу про вибір гілок розвитку. В кожного з нас зараз велике перехрестя, на якому ми обираємо велику гілку реальності. Ми обираємо між світами. Між світом старої матриці, що у найближчі десятиліття припинить своє Земне існування і новим світом, що тільки починає своє формування. Нова матрична система має більш високий рівень вібрацій, тому для переходу на цю гілку, ми позбавляємось старих сценаріїв філософії страждань.
В грудні я буду дуже багато писати саме про систему страждань і вихід з неї, тому що, як ми пам'ятаємо, для того, щоб вийти з матриці, її для початку потрібно побачити.
І побачити кожному самостійно, оскільки кожен обирає і кожен приймає рішення для себе. Це не той випадок, коли хтось може сказати "просто робити так і так". Кожна людина повинна сформувати свій власний запит.
Всі ж знають, що існує заборона на допомогу без запиту.
Чому? Бо людина має втомитися від страждань, втомитися від самої себе в стані страждань достатньо, щоб її "Досить" було запитом на зміни, а не слабким скигленням. Можна простягнути руку чи підставити плече тому хто хоче/хто прагне і це законно, оскільки в цей момент ви ніби в одному світі. Якщо людина обрала інший світ (старої матриці) - не потрібно її перетягувати чи вмовляти. Пацієнту/клієнту, що не сформував запит - потрібно відмовити, не виконує настанов - відмовити, бреше - відмовити. Людина просто недостатньо втомилась від своїх страждань, їй потрібно більше часу, щоб її мотивація стала достатньо сильною, для здійснення переходу. Темпи усвідомлення у всіх різні, це нормально. Не заважайте людям страждати, не рятуйте їх від страждань, не відволікайте від того, що приносить їм страждання. Дозвольте їм наповнювати келих їх терпіння. Їм потрібна мотивація і час, щоб для себе визначити відповідь на запитання "Чого я хочу". "Я прагну”. Жодних “мені здається/вважаю правильним/мене переконали”. Лише "Я хочу=Я прагну". "Я хочу - я маю намір - я реалізовую - я пишаюсь своїм досягненням - я вдячний собі та (Всесвіту, Абсолюту, іншим людям...) за це" - Ланцюжок реалізації завжди тільки такий. “Не знаю що хочу/не прагну того, що хочу/не реалізовую, те чого хочу” - це ще стан гойдалки. Людина гойдається сама і просто "загойдує" оточуючих і оточуюче.
Але, якщо ви бачите, що хтось висловив намір, хтось прагне змін і намагається бути людиною - підтримайте так, як тільки зможете підтримати. Не смійтеся з незграбностей і не засуджуйте за повільність. Віддайте стільки підтримки, скільки готові віддати. Ви перебуваєте в одному світі з цією людиною, а значить в вас спільна карма країни, або території, або нації, або планети. А значить, повага, прийняття, любов і людяність - це ваш спільний фундамент вашого спільного світу.

#нестраждати
Заборона втручання в людське життя без запиту - це не заборона допомоги людині, це заборона вкладати енергію в стару матрицю страждань. Не законно вкладати високовібраційні енергії в матрицю страждань. Тобто, ви віддаєте: знання і енергії, що отримуєте завдяки синхронічності з новою структурою, людина бере, занижує вібрації і продовжує енергообмін з матрицею страждань (йде у негативні стани, роздає енергію упирям, культивує власні негативні сценарії, тощо). Тобто, кожна така людина біля вас - це ніби пастка низьковібраційної матриці, її спосіб продовження існування. Ось вам людина, ви ж допоможете, а людина матиме достатньо ресурсів, щоб підгодовувати ньзьковібраційні егрегори, тобто не стане вашим кінцевим бенефіциаром і лише транзитом. І те, що потім за такі “добрі справи” ой, як недобре в першу чергу нам, це лише наслідок порушення закону обміну енергією, його не відбувається.Тобто, енергія залишається нереалізованої (Саме тому, у Ведичній традиції, наприклад, навіть пожертви, не вважались пожертвою, якщо не “на благо”) Це схоже на дію Ліліт в гороскопі - підгодовування чорної безодні.(Доречі, саме через зв'язок у синастрії ваших особистих планет, з Ліліт іншої людини, можна визначити кого вам "підкинули" для трансформації високовібраційних енергій у низьковібраційні) Так, плата яку можно взяти, частково “закриває питання” розірвання нашого зв’язку з ситуацією, але ж ми розуміємо, що високовібраційні енергії і гроші - це ресурси різної природи. Тому, не все так просто. Намір. Має бути намір, який допоможе вам і вашому клієнту/пацієнту, чи просто людям з вашого оточення реалізовувати енергію для себе і свого щастя ❤️

#нестраждати
Ми запитуємо: чому у світі так багато страждань?
Тому, що всі ми у різні часи (різних наших утіленях) були причетні до великої “змови”. Заподіяння страждань собі та оточуючим. Тобто, всі ми причетні до злочину, наслідки якого переходять через утілення. Страждання - це низьковібраційний стан, у якому ми активуємо кармічні програми і реалізовуємо низьковібраційні сценарії. "Біда не ходить одна" тільки тому, що зайшовши в стан страждань, ми втрачаємо свою здатність покращувати сценарії. Тобто, отримаємо більше подій, що викликають в нас низьковібраційні емоції та стани. Якщо поглянути об’єктивно, то це геніальна схема стримання еволюції людства, оскільки одного разу зайшовши в стан ми можемо  потрапити у колесо повторюваних сценаріїв, підтримуючи чи спричиняючи страждання у кожному новому утілені.
І напевно, ця схема могла б існувати тисячоліттями, але ми еволюціонували, нас підтримали і як наслідок, ми отримали безліч інструментів, для усвідомлення і виходу з цього кола.
Ми вже знаємо що таке кармічні програми, ми знаємо що таке минулі досвіди, ми знаємо як з цим працювати і вже не  в одному поколінні безліч людей виходить з цього кола. Нам не потрібно примножувати те, від чого ми прагнемо позбавитися. Страждання - це довготривале відчуття ниючого болю, переживання емоції, думки чи події, що сприймається нашими полями як те, що відбувається із нами в цей момент. Наприклад, подія сталася в минулому, але згадуючи її, ми ніби переживаємо її у цей момент. Або, подія не ставалась і може, навіть, не станеться ніколи, але наш страх, примушує нас переживати її в цей момент. Страждання - це деструктивний стан руйнації, безсилля, апатії. страху. Все, від чого ми страждаємо не робить нас сильнішими, сильнішими нас робить прагнення. Не хвороба дає нам усвідомлення, хвороба це тільки сигнал інформація,  і роками страждаючи від хвороби ми нічого не досягаємо, ми досягаємо через бажання жити, бажання жити дає стимул для усвідомлення і подолання хвороби, оскільки вона вже не актуальна, не має інформації, яку організм повинен нам терміново повідомити або того, що він намагається перебороти.
Ми надто довго були в заручниках філософії страждань. Сьогодні, для нас страждання стали такими властивими і звичними, що ми навіть не помічаємо їх, ми навмисне робимо боляче людям, щоб домогтися свого, ми навмисне робимо боляче собі, щоб виправдати те, що іншого не досягаємо. Так, ми не відповідаємо за інших людей і не маємо зобов’язань догоджати усім і задовольняти  емоційні потреби нашого оточення, але не спричиняти страждань свідомо - ми можемо.
Ми постійно проводимо якісь дивні аналогії, що для успіху потрібно страждати. "От спортсмени, для досягнення результатів…." Спортсмен хіба знаходиться в стані страждання??? Чи може все ж таки в стані досягнення, це все одно, що сказати, що пацієнт терпить страждання, хоча насправді, він в стані одужання і не комфортні і болючі процедури - це #біль, а не стан страждання. Стан і в спортсмена і в пацієнта, що прагне одужання - життя. Життя, вільне від страждань. Спортсмен звільняється від того страждання, яке може дати йому нереалізованість, а пацієнт від страждання, яке може дати хвороба та її наслідки. А страждати на ненависній роботі/в імітованих стосунках/неприємному оточенні. Це якраз звільнення від життя.
Кожен обирає для себе. Земля планета вільного вибору.
Кожен з нас має право обрати страждання. Але кожен має право знати, що для людини страждання це не шлях, не мета, не обов'язкова умова, не спокута гріхів і не розплата за помилки. Це система, що була нав’язана людству, як інструмент стримування еволюції.
І вже те, що я маю можливість про це писати, показувати це і доводити це - доказ того, що ця стара система руйнується, відживає і недостатньо ефективна, щоб стримати те, що відбувається зі свідомістю людей по всьому світі. Ми подорослішали.
Досить страждати.
Час жити.❤️

Дуже хочу встигнути закрити тему старої системи страждань до 22.12.2022 року.
Оскільки саме в цей день своєрідний екватор переходу між системами (матрицями) і вже хочеться розповідати про щось оптимістичне, добре, радісне. Мене дивує, як люди не втомлюються від страждань і де беруть на них ресурси, якщо я втомилась навіть просто розповідати про цю стару систему.
Але це важливо, оскільки більшу частину цього свого Земного утілення ми проведемо власне в самому "переході".
Є свої правила системи в пункті А (стара матриця), є свої правила в пункті Б (нова система), а ми собі обрали чудовий час, коли щось старе вже не працює, а нове лише формується. Така собі мандрівка з пункту А в пункт Б і в неї свої правила. Важко назвати точну дату, коли Земля почала цей перехід (багато точок відліку, і зміна резонансу Шумана, і те, які души почали втілюватись, і події які передували), але можна стверджувати, що активний початок можна прослідкувати з періоду "за 18 років до 2012 року", але якщо врахувати зміни гендерно-вікової структури населення Землі, мені більш вірогідним навіть здається кінець 80-х років. Тобто, багато хто з вас, прийшли вже в період переходу. Сам по собі перехід візуально можна було б уявити, як зміну положення планети в просторі. Але це не лінійне поступове переміщення, а більше стрибкоподібне. Тобто, змінюються енергії, що оточують планету і змінюються енергії (якості) самої планети, і відповідно наші. Більш того, приходячи сюди, ми вже знали в який час і які обставини, тобто, ні для кого насправді перехід не став сюрпризом і це означає що наші таланти та наші завдання відповідають саме етапу переходу (саме наші, а не нав'язані стандартами) і для кожного з нас в період переходу є своє місце.
Кожного дня ми бачимо, як акуратно проходимо повороти на такі часові гілки (гілки реальності) як армагедон, ядерна війна, тощо. Кожного дня відчуваємо "хвилювання простору", коли наближуємось до створення такого розгалуження. Скажу по великому секрету, що в тих хто "бачить", кожні 2 тижні (іноді частіше) є привід хапатись за серце в напружені від очікування.
В різних джерелах. можна побачити різні назви та дати "переходу".
Хтось називає термін 200 років на всю процедуру, хтось називає 2022, 2030, 2032, 2164 - як рік завершення переходу, хтось каже квантовий стрибок, хтось каже "Вознесіння", хтось "зміна епохи", хтось "Великий перехід". Але, ось вам другий секрет. Ніхто, на Землі сьогодні не володіє достеменними знаннями про систему після переходу, оскільки в історії планети, саме такий процес (без перезаселення) відбувається вперше і ніхто на Землі не володіє точним календарем і датами переходу, оскільки більшість розрахунків, прийомів інформації, тощо відбувається в обчисленнях на Земний час (який змінюється) і у процесі самого переходу змінюються власне просторово - часові гілки. У багатьох є знання та орієнтири. Але, повної картини з цих двох аспектів немає ні в кого.

Те, що можна сказати напевно: найближчі 10 років на Землі в тому вигляді, якою ми її знаємо, буде розвиватись хаос змін. Наше завдання знайти стабільність і структуру в собі, для того, щоб бачити в цьому хаосі систему. Немає жодного сенсу в тому, щоб жити очікуванням події. Останній рік перед початком повномасштабного вторгнення я часто повторювала "не спішіть дорослішати, встигніть набутись щасливими". Дорослішання завжди відбувається вчасно і завжди за індивідуальними графіками. Яка різниця, скільки часу ми проіснуємо, якщо вже сьогодні не живемо? Не робимо те, що подобається нам, не відчуваємо те, що приносить радість, не оточуємо себе людьми, яких обираємо. Більшість, навіть не може відповісти на запитання, що насправді подобається, не з того переліку, який вчили любити. Ми не створюємо комфортний саме для нас простір всередині нас і навколо. Ми виживаємо в нав'язаних нам стандартах і переймаємось скільки ж ще часу в нас залишилось, щоб займатись тим, чим ми справжні навіть не хочемо займатись. Не потрібно очікувати якоїсь дати чи події, завершення чи початку, потрібно реалізовувати свої найкращі сценарії тут і зараз. Найкращий час не наступає ніколи, якщо ми самі його не створюємо у взаємодії зі Всесвітом. Для того, щоб створювати, потрібно відчувати, розуміти та реалізовувати.
Синхронність - це рятівний стан в хаотичних системах. Коли ви в морі, ви ж не починаєте математично вираховувати висоту і швидкість хвилі, ви просто відчуваєте хвилю, синхронізуєте з нею руху і пливете не по течії чи проти неї, а туди, куди вам потрібно. Відчувати і досягати синхронічності з зовнішнім простором. Кожного дня і кожної миті. В такому стані ви завжди будете там де треба і коли треба, ви будете в стані творення власної реальності. Ми знаємо напевно, що кожного дня простір ставатиме все менше придатним, для низьковібраційних енергій і станів, так само як нова матриця позбавляється егрегора війни, вона "позбавлятиметься" багатьох речей. Ми знаємо. що підвищуються вимоги до рівня свідомості (по Хокінсу, розкажу трохи згодом). І ми знаємо, що хочемо бути щасливими. Сьогодні як ні коли, ми маємо для цього багато можливостей. Тому, я сподіваюсь, достатньо втомити вас стражданнями читання моїх дописів про страждання, щоб слова Світло, Любов, Радість, Реалізація, Цінність, Цілісність, Єдність - відчувались вами трохи інакше.
Завтра зійде повний місяць, чудовий час, щоб послухати "Хто я? Чого я прагну? Що хочу отримати від Всесвіту і що хочу віддати йому? В чому моя радість? Що в моєму житті зайве? Що дає мені змогу відчувати себе щасливим?" і просто почати створювати свій власний світ свого власного Я. Без страхів і очікувань, без образ і відчуття провини, без бажання "заслужити" (емоції/визнання/почуття/ розуміння). Це і є вільний вибір вільної людини, а Всесвіт знайде спосіб вас підтримати. ❤️
https://t.me/white_notes112/153

#нестраждати #біль
Чому ми страждаємо?
Страждання це стан болю, що реалізовуються в агресивній чи пасивній формі. Є фізичні страждання-як наслідок хвороби, причини якої мають бути усвідомлені, є ментально-емоційні, як стан, що ми обираємо:
1. Ми не вміємо усвідомлювати досвіди.
Ми приходимо у втілення “по своїх справах”, тобто вже обравши уроки і задачі, що будемо вирішувати, і оточення, яке нам в цьому допоможе. Але при переході наша пам’ять стирається (до віку 5 років остаточно) і якщо нам не зустрічається той, хто пояснить як переживати досвіди (а зазвичай, не зустрінетесь, доки ми не назбираємо певну кількість ситуацій і не сформуємо запит на таку зустріч), то все, що з нам трапляється ми аналізуємо в моделях (патернах), що сформувались у минулих втіленнях та у тих парадигмах, що дають нам батьки і оточення. І якщо нас вчать зелене називати білим, ми і в своєму аналізі використовуємо цей шаблон, тобто наші висновки невірні і не дають нам реальної картини усвідомлення. Оскільки шлях до усвідомлення - це формування власної системи понять про світ і контакт з нашим "внутрішнім  Богом" (план душі/Вище Я/Абсолют). І ось і перша причина страждань: відсутність контакту із собою, розуміння себе, прийняття себе, оскільки саме з цього починається формування власної системи цінностей і світосприйняття. Ми пізнаємо світ через себе, у зовнішньому світі відповідей для нас немає.

2. Реальність не відповідає нашим іллюзіям
Ми малюємо собі очікувану картину, заплющуємо очі на знаки і підказки про не збіги, і коли врешті решт стикаємось з реальністю, як маленька дитина вередуємо, що це "не та іграшка". Тобто, друга причина страждань - інфантилізм, чи емоційна незрілість. “Хочу як хочу, і не хочу знати як насправді". "Не готовий прийняти те, що світ інший, не готовий прийняти, що у Всесвіту свої закони, не готовий прийняти свободу вибору інших людей. Не готовий приймати нічого, що не відповідає моїй картинці". "Не готовий розбиратись з причинами невідповідності, не готовий усвідомлювати як привести у відповідність". "Світ жорстокий, тому, що це не та іграшка”. Для того, щоб зрозуміти світ, потрібно зрозуміти себе, а не себе придумати - це шлях емоційної зрілості.
3. Ми страждаємо у наслідок спричинення страждань.
Звичайна сімейна сварка, один з подружжя демонструючи образу починає мовчати. Довго. А чи знає він/вона що, мовчання близької людини - один із найжахливіших методів не фізичного насильства? Оскільки партнер втрачає відчуття захищенності і це повертає його до первинних страхів.
Він/вона звільняється з роботи і навмисне “вбиває” документи, “подивимось як ви без мене будете викручуватись”. Тобто, бажання спричинити страждання.
Емоційні гойдалки за принципом “холодно/гаряче” і всі решта схожих маніпуляції - сюди ж до теми. І багато чого іншого, що нам здається вже простим і звичним, насправді є нападом. Тобто, знаємо ми чи не знаємо закони не важливо. Є навмисна дія, що має на меті приниження іншої людини, керування іншою людиною, примус іншої людини поступитись переконаннями, тощо. Все, що має на меті спричинити страждання - матиме наслідки. тому, що такі рішення ми приймаємо у низьковібраційному стані, а значить нами керують наші власні демони і вони обирають для нас сценарії. Найцікавіше те, що досяг намір завдати страждань мети чи ні, не має особливого значення, так само як і розуміє людина що робить, чи ні. Так реалізовується те, що ми називаємо індивідуальною кармою. Зустрічається двоє людей, один намагається спричинити страждання - це його карма, але чи досягне він мети - це карма іншої людини.
Все, що ми робимо "на зло", робиться під впливом низьковібраційному стану. Ми самі в пастці.
Спричинення страждань повертається не тому, що це якась кара (хоча, в нашому розумінні, напевно так і є), а тому, що програма чи біль, який спричинив до такої поведінки,  залишається в ініціатора. Тобто він/вона продовжують жити з власним болем.❤️

4.Ми дозволяємо нашим страхам створювати “реальність.
Іноді, ми створюємо ілюзію як горизонт очікування і це- надія. Тобто, ми обрали для себе картинку і прагнемо отримати її , але, частіше, ми страждаємо від тих картинок, яких не прагнемо, а боїмось. Страждання народжене нашими страхами, які “розповіли” нам, що ми слабкі. Ніщо так не вбиває наше життя як сумніви. Сумніви, коли треба зробити вибір, сумніви, коли потрібно виконати дію, сумніви у майбутньому, минулому чи теперішньому. Ми демонізуємо усе підряд, а потім страждаємо, від того, що намалювали. Ми самі собі розповідаємо, що “людина погана” і довго цим переймаємось, розповідаємо собі що нічого не вийде, розповідаємо, що немає варіантів і шансів. А оце наше улюблене “Що відповість/як відреагує людина, якщо ми скажемо/зробимо ось так”
Тобто, подія може відбутись, а може не відбутись  Батьки можуть сварити, а можуть не сварити, оточуючі можуть зрозуміти, можуть не зрозуміти, нам можуть відповісти так чи ні. Те, що ми не бачимо шляхів реалізації бажаного сприймається нам як- їх відсутність. Четверта, найчастіша причина страждань - страхи. Таким чином вони проживають наше життя, позбавляючи виборів і найкращих сценаріїв. Не потрібно вирішувати за інших і за Всесвіт, тим більше, не можна дозволяти своїм страхам розповідати нам, що вирішать оточуючі чи Всесвіт. Найбільша кількість похованих можливостей знаходиться саме  там, де ми повірили в картинки, що малює страх. Не запитали, не сказали, не зробили і багато інших НЕ. Просто наші страхи розказали нам, що це неможливо/неправильно/не на часі. А окремим дописом я розкажу, ще більш цікаву історію про те, що картинки нам, іноді, малюють навіть не наші страхи, а сторонні енергії, під вплив яких ми потрапляємо.

Що ми маємо? Неприйняття себе, емоційна незрілість, умисні дії, що мають на меті призвести до страждань (своїх чи іншої людини) і страх.
Все. Більше немає. Емоційно- зріла, психічно - здорова і більш-менш цілісна особистість не має схильності до страждань. І навіть якщо потрапляє у цей стан, у наслідок таких подій як “втрата близької людини” - не обирає стан як шлях існування, а переживає досвід, усвідомлює, адаптується. Тобто “виходить зі страждань”❤️

Як працюють механізми системи страждань?
Як ми вже знаємо, більшу частину часу ми живемо в полу темряві. От йдете ви темним коридором, маєте ілюзію, що він порожній, вдаряється об стілець і відчуваєте біль (ілюзія стикнулась з реальність).
В здоровій моделі розвитку душі, ви поставили цей стілець навмисне, щоб "відчувши пригадати/ усвідомити/напрацювати нові знання", ви вивчаєте як використовувати стілець чи куди його переставити. Запам'ятовуєте місце його розташування і приймаєте рішення що с ним робити.
Але в матриці страждань ви постійно повертаєтесь до спогаду про біль, і починаєте боятись ходити коридором (страх), хоча кухня саме в кінці коридору. Довго згадуючи про біль, формуєте захисну реакцію на всі стільці (уникати їх чи знищувати), запам'ятовуєте цей механізм (повторювані сценарії), ви стаєте невпевнені, щодо перспектив проходження коридором, тому шукаєте того. хто вас за це похвалить. І щоб отримати схвалення мужньо йдете битися об стілець І б'єтеся, доки схвалюватимуть. Але ж боляче і це новий спогад, а значить нові сценарії: проти темряви, проти стільця, проти тих, хто схвалює. Страждання, страждання, страждання. Фіксую одразу: зазвичай, "вдаритись об стілець" ми назвемо уроком. Але слово урок - безпідставне і незмістовне. Ми його використовуємо лише для спрощення сприйняття інформації (уроки, завдання, екзамени). Насправді життя не школа, навколишні люди не велотренажери, ми не готуємось до життя весь час проходячи уроки, ми живемо. Живемо і досліджуємо, отримаємо досвіди. Тобто, отримуємо щось, що нагадає нам про те, що ми прагнули розвивати (напрацьовувати). Приклад розповсюдженої ситуації, майже з підручника: От живете ви, отримуєте, скажімо досвід стосунків і стикаєтесь з нерозділеним коханням. Відчуваєте біль. Запам'ятовуєте І йдучи у нове втілення плануєте "о, мені потрібно згадати (а значить відчути фізичним і на всіх тонких тілах) ось цю не пережиту (не усвідомлену) емоцію, наприклад "моєї меншовартості тому, що не вибрали мене", нехай будуть батьки, друзі та "перше кохання" такими, що допоможуть згадати та далі я напрацюю круту якість. Втілюєтесь, потрапляєте за планом в сім'ю з емоційно-холодною матір'ю/або не вміє виражати емоції/або не відчуває, потім друзі, які виставляють стандарти, яким ви маєте бути, щоб вас прийняли (любили), потім "перше кохання" яке залишається нерозділеним.(Біль) Все, саме час згадати, що ви прийшли за досвідом усвідомлення того, що ви не меншоварті ви гідні і вам не потрібно нікому нічого доводити, що емоції існують поза поняттям "заслужити". В здоровій моделі ви б "згадали" і почали напрацьовувати в собі цю якість, любити себе, віддавати любов, відчувати себе гідним любові. Але в матриці страждань ви що? Заглибитесь в переживання страждань. Почнете знаходити беземоційних, або таких що не вміють демонструвати емоції, або навіть нічого до вас не відчувають партнерів (повторюванні сценарії), і або відчайдушно намагатиметесь заслуговувати любов дією, або таким собі примарним "покращенням себе", що теж різновид поняття "заслужити". А що б ви не змогли вийти з цього кола, у вас буде страх, наприклад "не бути прийнятим" чи "бути покинутим" і ось вам вся анатомія залежних стосунків за тривожно - уникаючим типом. З повним спектром радощів від патологічних ревнощів до "постійної втечі у разі виникнення емоцій". Тобто, жодних шансів на позитивні сценарії, оскільки біль для вас не спосіб "згадати/усвідомити"- а страждання, страх - не привід для дослідження, а об'єкт подолання, "заслуговувати" - не симптоматика хвороби, а спосіб самовираження і шляху до "довершеності". Матриця страждань, порушує систему внутрішнього вчителя. Наших механізмів накопичення інформації аналізу та усвідомлення. ❤️

Я стверджую, що матриця/система страждань, в якій ми досить довго жили - це синтетична система, що сповільнює розвиток людства. Оскільки вона призводить до порушення закону вільного вибору.
Річ у тім, що поява людей, які є втіленням душ, з якими ми домовились, що вони нам нагадають, чому ми хотіли вчитися, завжди схожа на яскравий спалах. Перепрошую, за асоціацію в тих, хто читає з "нуля" і "одинички". Але, ви як ніхто інший, знає, що початок зі спалаху не до добра. Оскільки, це діє не наш сценарій. Наш, розпочинається з підпалу, чи запуску спускового механізму. Якщо спалах став раптовістю (точніше, таким здається) значить, не ми писали цей сценарій. Тобто, у моєму прикладі, не наше земне втілення. І це або "чужий" сценарій, або наш "до земний" задум. Ми попросили нагадати, а значить, це як будильник, який неможливо пропустити. Спалах, а далі - біль. Якщо це ваша ситуація - значить знайомтесь, це душа, з якою ви домовились, що вона вам має нагадати. В здоровій системі, ви дивитесь на біль, називаєте на ім'я страх і "згадуєте"/"усвідомлюєте" чого хотіли вчитися, коли сюди йшли. Починаєте вчитися, стаєте сильнішими та щасливішими. Тобто, задум був чудовий. В Земній реалізації зазвичай, такі стосунки називають кармічними, зупинюсь поки що, на такій назві, але умовно, оскільки є нюанси. Звичайні наші стосунки мають властивість розвиватись, тобто ми завжди маємо вибір: виходити на цю роботу чи не виходити, зустрічатись з цим хлопцем чи не зустрічатись, товаришувати з цією компанією або з іншою. А кармічні стосунки вони ніби без вибору, оте єдине запрошення на роботу, або "хочу тільки цю роботу і ніяку іншу", зустрівся очима з людиною і все, "помру без неї", "якщо мене не прийме ця компанія - не переживу", або, "тут більше і ні з ким, крім них". Найбільш розповсюджений сценарій пристрасті: ТІЛЬКИ ця робота, ця людина, ця поїздка, ця справа. Спалах. Будильник. Іноді, кажуть, що "ой, яка пара, вони напевно разом не одне втілення, це кармічні зустріч і це на все життя". Ось це "на все життя" в перекладі на людську означає "один з партнерів все життя буде тупити, і не згадувати те, про що просив нагадати, а інший лупитиме все життя по болючому, оскільки ж має нагадати". Такі собі пожиттєві непродуктивні тортури. В кармічних зв'язках немає нічого поганого і навіть складного. В здоровій системі ми можемо пригадати вже після спалаху, не очікуючи болю, ми можемо усвідомити/пригадати вже після того, як відчули біль, і як тільки зникає необхідність "нагадувати", людина просто йде з нашого життя. Іноді, такі пари, можуть продовжувати бути разом вже на умовах вільного вибору. В реальності, потрапивши в матрицю страждань ми перетворюємо своє існування в жах, з якого і вийти не можемо, і залишатись не можемо. Тобто залишаємось в ситуації "без вибору". Зв'язок існує, але ми його не розуміємо і воно щось таке болюче і незрозуміле... Ота робота огидна, оті друзі, що дістали, ота сім'я без затишку... Матриця страждань вчить нас залишатись у стражданнях, ось так і живемо. Замість того, щоб сфокусуватися на тому, чого прагнули, коли приходили у втілення, ми сприймаємо біль не як дзвіночок, щоб згадати, а як кару, випробування, урок, несправедливість Всесвіту і фокусуємось на своїх стражданнях, визнаючи власну "неспроможність"/"безсилля". Нема вибору - є страждання. Бо отаке життя.
Але ж насправді не отаке. Насправді більшість досвідів ми можемо, навіть не переживати фізично. У прикладі з минулого допису: https://t.me/white_notes112/163, ми можемо просто почати працювати над поняттям "любити" і навчитись відчувати себе гідними кохання без нагадувань і тим більше зайвих, повторюваних нагадувань. Життя дає нам цей вибір. Але не матриця страждань❤️

Як почуваєтесь? Всі, хто останні декілька днів відчував приплив сонливості - вітаю, ваш організм працює відповідно до ритмів простору. Так він готувався до відкриття чергового щорічного світлового порталу 12.12.Кожного року, у другій половині грудня ми відчуваємо себе трохи втомленими та, іноді. кажемо, що "втомились за рік". Дуже люблю добрі американські фільми про дух Різдва. Знаєте. цей класичний сценарій, коли на землі не вистачає доброти, духу Різдва радості, а потім відбувається якесь диво. Ці фільми знімають за сюжетом давніх легенд, а в них є своє підґрунтя. Зимове сонцестояння. Нещодавно, на Самхейн (самайн/велесова ніч) наші предки звертались до мертвих предків з проханням підтримати у найтемніші часи (зимою). Оскільки природа засинала і з активних сил залишався лише Рід. І от сонцестояння було першим промінчиком надії на перезимування, новий рік, це означає що буде нове життя і є надія того, що зійде нове сонце. Традиційно приблизно з 12 грудня на землю починають заходити енергії трансформації. Не такі жорсткі, як ми переживали в осінньому коридорі, а ніби в'язкі повільні, вони підіймають застарілі програми, щоб ми могли їх легше позбавитись перед настанням нового річного циклу. Саме тому, в грудні ми намагаємось підбивати підсумки, і нам здається що навкруги трохи хаос трохи всі злі і нервові. А насправді це просто всі трохи у своїх справжніх негативних програмах і стає трохи помітніше, що більшість рухається хаотично, а не до своїх бажань. Ми просто відчуваємо зміни на фізичному і тонких планах. І це завжди легкий дискомфорт. Загалом нічого страшного. Крім того, цього року. сили природи в Україні, з певних причин,  "прокинулись" набагато раніше ніж настання весни та всю зиму майже повністю будуть активні, не сплять, трохи притихлі. Тому, без необхідності не чіпайте ліс, річки болота (знаєте цей шумний зимовий відпочинок).
Отож, з 12-до 21 дивимось. що для нас вже зайве і неактуальне, які програми піднімаються, що заважає нашому розвитку. 21 практики ритуалять, "співчуваючі" намагаються не заходити у випадкові ритуали та ні в що не вплутатись, а 23 грудня складаємо плани на новий 2023 рік. Щоб ви хотіли отримати на Різдво? Який подарнок готові прийняти від Всесвіту?
А далі 2023 рік. Один з кращих років саме для зміни рівня свідомості. Тому, собі, я б крім всього, побажала б більше теоретичних усвідомлень, замість практичних занять❤️

#нестраждати

Цікаво, що матриця страждань залишає нас без вибору, як без рушійної сили еволюції. А у найгіршому становищі, зазвичай, опиняється той, хто не прагне приймати рішень, тобто право вибору, скоріше сприймає як тягар. "Не хочу поглиблюватись/не хочу вирішувати/не хочу обирати/я просто живу, нащо воно все потрібно/яка різниця як все відбувається". Знайомі з такими?
Людина, що обирає більш високовібраційну матрицю і докладає зусиль до власного розвитку, з часом, починає жити своє життя при підтримці високовібраційний егрегорів, а значить, найкращі з можливих сценаріїв. І тут мова не про рівень "святий", Земля не для святих, тут достатньо поняття "усвідомлений", тобто "бачу, розумію причинно-наслідкові зв'язки, реалізовуюсь гармонійно".
Є інша категорія людей: відмінники/активісти/ударники праці низьковібраційної матриці. Тобто, як би їх назвали в людській системі слів "професійні негідники". Їх дуже легко відрізнити від усіх інших за ознакою "радість, від спричинених страждань". Так, це навіть не психопати, що не емпатичні і не "відчувають". Тут є відчуття піднесення із розуміння наслідків. "Він за мною пів року вішався - я Богиня", "Мені вдалося викинути на вулицю 30% співробітників без компенсації і жодного судового позову - я крутий менеджер", "Це рейдерське захоплення було найкращим в моєму життю - я справжній бізнесмен", "скажу, що вводжу податки на усе, а потім введу на один менше і всі будуть голодні, але щасливі я крутий політик". Вони обирають цей шлях не менше усвідомлено і підтримують їх не менше, а подекуди, навіть більше, просто інші сили. Примноження страждань, це ніби гарно-оплачувана робота з розширення "їдальні" для низьковібраційних егрегорів. Ці люди корисні для системи, на них система тримається у фізичному світі (ми ж пам'ятаємо, що в Бога на Землі немає інших рук, окрім рук людини), тому людське життя, зазвичай, вони проживають дуже непогано, оскільки, їх з'їдають останніми. Успішний бізнесмен, що раптово пішов в монастир. Відомий політик, що бореться з онкологією. Зірка естради, що раптово їде в нескінченну подорож "по святих місцях". Це все спроби "вийти на пенсію так, щоб не з'їли". Але, з нашої точки зору, точніше з тієї, якій нас вчила стара матриця: "вони успішні, нам до них далеко, просто життя несправедливе".
І от між першою (прагнення еволюції) і другою групою людей (визначили іншу модель), є ті, хто "я тут трошки хороший, але отут трошки поганий, а загалом я хороший, тому, іноді можу поводитись як поганий/я ж хороший і нічого поганого не роблю". (Зрозуміло, що хороших і поганих не існує, просто безглузде, але зручне мовне кліше, для скорочення, пояснення думки). Так от, як пощастило цій категорії людей, які "живуть собі і живуть" і не хочуть заглиблюватись в оте "ваше погане і хороше":
1. Постійні, а іноді і швидкі, зміни вібраційних станів - шкідливі для здоров'я, я вже писала про те, що так, несподівано, і померти можна. так що концепція: "Слава тобі Господи.... Най би всі були прокляті" - різко погіршує якість життя.
2. Людина не живе своє життя, лише ті сценарії, які існують в низьковібраційні матриці, іноді "вириваючись", щось покращуючи та знову повертаючись до чужих алгоритмів. Оскільки відсутність нових усвідомлень - відсутність нових сценаріїв, от і повторюються старі по колу.
3. Людина, зазвичай, не тільки не розв'язує свої завдання, але й руйнує достатньо багато для створення нових програм. Філософія страждань в чистому вигляді. Людині боляче, вона не усвідомлює що до чого, тому просто як поранений звір реве і руйнує все довкола. Просто в "емоційному стані".

4. Якщо така людина починає переміщуватись в бік нової матриці, вона відчуває фізичний і моральний дискомфорт трансформації, незвичні відчуття лякають, людина біжить за порадою до ще меньш компетеннтних друзів/родичів чи до спеціаліста езотеричних дисциплін (психологи, священник, екстрасенси, тощо) які "чистять"/"мотивують"/ "знімають"/"заспокоюють", по факту, вирівнюючи людину знову до структури старої матриці (із самих добрих міркувань), таке собі "не рипайся і не болітиме". По факту, повертаючи людину до стану рівного провідника енергій матриці страждань.
(Одразу фіксую, що тут питання не до фахівця, і не всі фахівці перелічених спеціальностей працюють саме так, це сценарій людини, самостійно вибрати саме таку людину, щоб уникати відповідальності за власне життя.) "Потерпіти", "змиритись", "боротись", "доводити", "забити" і багато інших чудових і не потрібних в справжній свідомості людини слів. Шукаючи легкий шлях, людина, ніби ходить по колу, не усвідомлюючи, що була за крок до виходу з нього. Просто незвична симптоматика трансформаційного процесу.
Земля планета вільного вибору. А це значить, що ніхто "хороший" за тебе не обиратиме. За тебе оці всі "буде як буде/буде як має бути/станеться те, що станеться" можуть обрати лише ті, хто не визнає за людиною права на вільний вибір. На фізичному плані це буде проявленої через критичних батьків, токсичних партнерів, керівників-диктаторів, ділових - партнерів, що не рахуються з твоїми інтересами, спроби магічного втручання у твоє життя. Але вони лише реалізують, "обере" стара матриця. А те, що ми називаємо ангелами-охоронцями без запиту навіть втручатися не буде. Це стадія розвитку людини - набуття кармічного досвіду. Тобто людина зав'язує вузлики, які потім розв'язуватиме у інших утілених і з урахуванням переходу Землі, вже, навіть, у інших світах. Це стадія дорослішання, на якій можна підзастрягти. Або, точніше, допомогти себе підзатримати. Користь від найбільшого пласта "їдальні", думаю, всім зрозуміла. Чомусь, цю категорію людей називають тими, що не прокинулись. Сплять. Колись навіть функція існувала "будити". Тепер, вже ні. Ніхто нікого не будить. Реалізація вільного вибору вийшла на новий рівень.❤️

На питання по минулому дописі https://t.me/white_notes112/166
"Як це не будити та що тоді з ними"
Я вже говорила про те, що зараз багато речей почало працювати по іншому. Трохи раніше коли більшість з нас була на більш менш однаковому рівні вібрацій, ось це будити виглядало приблизно так: "ой, дивитись, я тут таку класну штуку вивчаю/досліджує/дізнався давай розкажу/покажу/будемо дізнаватись разом". Останні роки рівень Землі та рівень свідомості частини людства практично "стрибнув". І з кожним днем диференціація за рівнем вібрацій стає все більш помітною. Між світами людей ніби ще вчора було пару метрів, а сьогодні вже прірва. Це не добре і не погано. Ніхто не кращий чи гірший від такої ситуації. Просто, в кожного свій еволюційний шлях. Тому сьогодні, "будити" виглядає інакше. Ви прокидаєтесь самі та тримаєте певний рівень вібрацій - світите/сяєте, ви перебуваєте (чи почали переїзд) в реальності, що відповідає вашому рівню вібрацій. Якщо в іншої людини є сформований запит прокинутись/покращити сценарії/підняти рівень свідомості (тобто високовібраційні наміри, що закріплюються дією) вона ніби радіоприймач налаштовані на хвилю тієї реальності де ви вже знаходитесь і приходять до вас як на світло маяка. Ви не віддаєте людині свою енергію ви просто світите достатньо яскраво, щоб поруч з вами людині хотілось бути кращою версією себе, ставати сильнішою, щасливішою. Так запускається процес її трансформації. Але, як тільки людина йде в низьковібраційний стан, в страждання, в низьковібраційні сценарії (тобто, налаштовується на вібрації своєї іншої реальності) вона вас втрачає в просторі, її приймач вже не налаштовано на хвилю реальності, у якій ви перебуваєте. На фізичному плані така людина просто йде з вашого життя. Коли я кажу, що ми всі роз'їжджаємось по різних просторово-часових гілках, це зовсім не метафорично. Це відбувається у реальному фізичному світі. Люди, події, обставини, місця - навколо вас фізично змінюються, оскільки кожен перебуває у своїй гілці реальності. І з кожним днем буде все більше помітно, що поруч залишаються лише ті люди, що перебувають з вами в одній реальності, на одній частоті. Оскільки, в низьковібраційних реальностях можуть існувати усі. Було б бажання. Високо вібраційні стани/світи/гілки реальності - непридатні для існування на низьких вібраціях. Тому, ви можете запросити людину у свій світ, показати їй його, але не втримати та не перевезти. Технічно неможливо знаходячись в стані страждань, люті, образи, розчарування, пригнічення обирати та формувати високовібраційні події. Тому, я постійно і повторюю: позбавляйтесь всього, що підтримує вас в стані пригнічення, додавайте те, що покращує настрій і відчуття, те в якому ви стані сьогодні - це ваше життя завтра. Ми не обираємо кожну людину і кожну подію у своєму житті, ми обираємо сценарії, оскільки жодне явище не може існувати окремо. І в цих сценаріях приходять люди та події.ці стани нам диктують наші переліки бажань, ці стани, визначають вибори, що ми робимо. Навіть якщо, знаходячись в пригніченому стані більшу частину часу ми "вистрибнемо" ситуативно і "притягнемо" щось реально світле, загальний сценарій нам продиктує "втратити/позбавитись". "На голову падає мільйон і ми його не помітили, викинули на вітер, чи так відзначили, що померли на радостях". Тобто, навіть витягнувши з простору людину чи подію, що за рівнем вібрації не відповідає нашій реальності, ми не зможемо це втримати у стані нижчим за вібрації людини чи події. Кожна просторово-часова гілка "намагається" залишатись максимально чистою. Тобто, високовібраційні стани легко "відштовхують" усілякі негаразди, а гілка "усіляких негараздів" зробить трагедію навіть з Різдвяного дива (це трохи гіперболізовано, для повноти картинки). Матриця страждань занадто "сильна" енергетична структура, щоб тягнути з неї людину, ризикуючи її фізичним втіленням. Доки людина обирає матрицю страждань - вона у своєму низьковібраційному світі. Це її вибір. Право вільного вибору її захищає. Кожен обирає для себе і це нормально.