#цінності
#Знецінення
Перед тим, як продовжити тему #реалізація, нагадаю про те, що нам знадобиться. Про здатність вирізняти знецінення, розуміти його причини і наслідки.
В наших страхів є цілі комплекси захисних реакцій.Демони вони ж експерти з маскування, захисту виживання. От знецінення - це якраз один із захисних механізмів. Наприклад: 1. Знецінення оточуючих (в широкому і вузькому сенсі), якщо не розраховуємо на їх ставлення у відповідності до нашого запиту. Припустимо, ми прагнемо поваги, але нам здається, що нас будуть зневажати чи ігнорувати, от заздалегідь і кажемо; тут самі дурнуваті/це люди не мого рівня/люди взагалі тупі/мої колеги дивні. Так маскується страх БУТИ Не Прийнятим 2. Знецінення того, що вважаємо не можемо мати: гроші-зло/отой хлопець ідіот/ось ця дівчина не з мого кола. ТАК МАСКУЄТЬСЯ #СТРАХ ВІДМОВИ/НЕ ДОСЯГНЕННЯ 3. Знецінення того, що думаємо, що втратимо: мої стосунки -відстій/моя робота-погана. ЦЕ СТРАХ ВТРАТИ 4 Знецінюємо те, що втратили: мій бувший-козел/та робота мені не подобалась/в тому місті, насправді було некомфортно. ТАК МАСКУЄТЬСЯ СТРАХ ВТРАТИ ЦІННОГО/НЕМОЖЛИВОСТІ ЗНАЙТИ ЩОСЬ КРАЩЕ .
Насправді, знецінюючи ми ніби робимо меншим людину або подію, щоб здаватися самому собі більшим. Вважаємо себе негідними чогось-знецінюємо і от вже ми однієї вартості, не змогли щось отримати або не намагались-знецінили, і ось воно вже нам і не було потрібним, втратили-знецінемо, так от майже самі позбавились. Або, намагаємось зменшити розмір втраченого, щоб меньше боліла втрата.
Тобто, ми не відчуваємо своєї цінності, невпевнені в собі і своїх силах, тому зменшуємо увесь світ навколо, щоб здаватись більшими. Відсутність відчуття власної гідності змушує нас до приниження оточуючих і оточуючого.
Якщо людина поруч з вами принижує (знецінює увесь світ чи окремі його складові) придивіться уважно, можливо це людина без відчуття гідності. І це все нам дає 2 важливі характеристики людини:
1. Людина вже обрала свою стратегію "зростання": концентруючи енергію на знеціненні оточуючого світу, в людини буде відчутний брак ресурсів для концентрації на власних досягненнях (щоб реалізовуватись)
2. Знецінення-це ціла життєва філософія і алгоритм обробки інформації. Тобто для людини, це стандартна модель поведінки. Це якраз той випадок, коли я повторюю "якщо в твого коханого всі баби дури, то коли ти потрапиш до переліку дур-це питання тільки часу"
Я б могла написати, що знецінення оточуючих-це виміщення комплексу неповноцінності. Але ненавиджу шаблони і кліше. Це формулювання схоже на : неповноцінна людина приносить шкоду оточуючим. Хіба люди бувають неповноцінними? Кожен, це фізичне тіло, тонкі тіла, зв'язок з полями землі і космічними енергіями, кожен має таланти і можливості-тобто, кожний з нас комплект ресурсів. Так, ці ресурси отримують вартість в залежності від того, як ми їх витрачаємо. Але це вже вибір, а не "неповноцінність". З іншого боку, знецінення-це шкода в першу чергу для носія, а оточуючих ніхто не примушує терпіти знецінення батьків, які відчувають не здатність контролю, тому знецінюють вибори дитини, друзів, які відчувають неповноту власного життя, тому знецінюють наші вибори, керівництва, що відчуває неможливість отримати бажаний результат, тому знецінює решту результатів, чоловіка/дружини що відчуває свою невідповідність партнеру, тому через знецінення намагається "урівняти" позиції.
Крім того, знеціненню нас навчали занадто довго. Система, яка давала нам правила, постійно казала, що має бути цінним, а що ні. Нам давали безліч аргументів, для знецінення будь-якого явища поза межами картини світу системи. Нас так виховували поколіннями. Наприклад, знеціненню права вибору нас навчали с часів древніх релігій, хоча інша назва Землі-це "планета вільного вибору".
Якщо, ми відслідковуємо знецінення у собі, подивіться уважно, який страх маскується під цим алгоритмом і попрацюйте власне з цим страхом. Які справжні почуття в нас у ситуації, коли ми щось критикуємо чи знижуємо цінність.

Наприклад, які у вас претензії до свого тіла, що ви ігноруєте його потреби? Які в вас претензії до власних знань, що ви вважаєте оточуючих не гідними їх? і так далі.
Тільки відчуття власної #цінності і гідності дозволяє нам по-справжньому цінити, а не знецінювати саме життя. ❤️
https://t.me/white_notes112/81

#цінності
Будь-яке знецінення починається зі знецінення себе.
Тобто, як ви ставитесь до себе на одинці із собою. Я не буду повторювати, ці істини, що озвучувались по 1000 разів: доношуємо вдома затерті речі, їмо будь-що з негарного посуду, немита голова, обрубки нігтів... тощо.
Розкажу про те, що мене свого часу дуже здивувало, можливо, ви також над цим замислювались. Чомусь, зневага до фізичного тіла і його потреб має пряму асоціацію з хворобами фізичного тіла. От не надягнув шапку і застудився, не пішов вчасно до лікаря і "запустив" гастрит. Коли я вперше зрозуміла, що це певний шаблон сприйняття, то одразу поставила собі помітку, що саме з нього, починається зневага/знецінення.
Хіба, коли ми ігноруємо свої емоції, знецінюємо і зневажаємо, то ми отримуємо поганий настрій? А може все ж таки, неможливість насолоджуватись життям, будувати стосунки, реалізовуватись. бути щасливими? Тони матеріалів в інтернеті про те, як потрібно розуміти свої емоції, вчитися їх виражати, поважати емоції свої та навколишніх, як відрізняти емоції. І все це не про поганий настрій. Це про зв'язок з фізичними хворобами, про дитячі травми, про залежні стосунки, про маніпуляторів і жертв. Тобто, про те, що руйнує наше життя. А фізичне тіло що? ААААА то про хворобу.
Теза: фізичне тіло людини невіднятна частина фізичного тіла планети, частина системи пов'язаних між собою полів і підсистем Всесвіту. Зневага до фізичного тіла це зневага до всього фізичного плану. Все, чого зазвичай так прагне людина: гроші, домівка, авто, подорож, сім'я, починаючи від безпеки і їжі.
Людина це не душа в костюмі. Це тонка синергія грубого/фізичного і тонких тіл Всесвіту. Як можна прагнути чогось у фізичному світі та зневажати власну основу цього фізичного світу? Житло, авто, різні типи взаємодії з іншими людьми, подорожі все це фізичне і все це фізична потреба зокрема і фізичного тіла. Розумієте, душі вистоюють довгу чергу на втілення, обирають свої сценарії та родини, не для того, щоб отримавши фізичне тіло почати його зневажати. На дорозі до духовного розвитку, всі так полюють за шостим чуттям, що дехто забуває про існування перших п'яти. Що ми чуємо? Бачимо? Відчуваємо на смак і дотик? Які запахи ми відчуваємо? Для нас це ніби щось, що пробігає фоном. А насправді це важлива частина нашої присутності у фізичному світі. В людської істоти немає більш важливих чи менш важливих складових. Через знецінення фізичного, наш контакт з фізичним світом послаблювався протягом століть. Пам'ятаєте всі ті "чудові" речі про "умертвлення плоті", "все земне-грішне" і інші історії, що жодним чином не пояснювали, чому душа, так прагнула отримати тіло, щоб 60 років вбивати його разом з його потребами. Всесвіт не потребує жертв, не потребує невиправданих вбивств. Хто ж потребує? Чим менший наш зв'язок з фізичним світом, тим менше можливостей у нас щось отримувати у фізичному світі. Тобто ми маленькі. нам мало потрібне і в нас навіть не потрібно нічого відбирати, бо ми не на що не претендуємо. Пам'ятаєте, я розповідала про те, що працює лише маніфестація, а маніфестація завжди має фізичний прояв. https://t.me/white_notes112/65 Відмовляючи своєму тілу у його фізичних потребах, ви маніфестуєте відмову собі у праві отримувати у фізичному світі. От і скажіть мені, наскільки вам цікаво, знаходячись у фізичному тілі, відчувати кохання (як прояв тонких тіл) яке не може бути реалізоване в понятті "сім'я" (фізичний план)? Реалізовувати чи не реалізовувати - це вибір, відмова від вибору - це відмова собі у правах. Тому, я ніколи не зупинюсь повторювати: Я - людина, я - існую. Я існую у фізичному тілі та приймаю усі блага фізичного світу.
( і так, я пишу це зараз в платті та із зачіскою, не дивлячись на наслідки блекауту)❤️

Ну, що?
Скажіть чесно, хто з вас чи вашого оточення проводить сьогоднішній день в очікуванні ракетного удару? От ніби й зайнятий своїми справами, ніби щось робиш, а сам такий "а якщо".... ?
Вчора, коли почали розганяти тему, що сьогодні гарантовано буде обстріл, я згадала стільки нецензурних висловів чотирма мовами одразу, що навіть не стала "ділитися враженнями".
Якщо достатня кількість людей одночасно очікуватимуть низьковібраційної події - вона майже напевно відбудеться. Йде війна, обстріли можливі кожного дня, кожного дня потрібно зберігати зосередженість і концентрацію, мати план "Б" на різні випадки. Проте, піклування про фізичну безпеку не має нічого спільного зі страхом. Ми дбаємо про себе заради життя, планів і мрій, а не тому, що страх і смерть. Це дуже і дуже різні процеси.
Якщо ми чимось зайняті, але несвідомо повертаємось до цього "а якщо", ми живемо на частоті цієї події. Тобто, наші вібрації низькі. Що це означає? Що чим би ми не займалися, ми приймаємо свої рішення на користь низьковібраційних сценаріїв. Знаєте, якщо ти поглинений сімейними негараздами, але намагаєшся працювати на роботі твої рішення також будуть на користь найгірших сценаріїв, якщо ти в затишній сім'ї, але продовжуєш переживати робочі негаразди, то і рішення в сім'ї ти приймаєш на користь негативних сценаріїв. Розумієте? Налаштовуючись на вібрації певної гілки розвитку, ми налаштовуємось на неї цілковито. Не можемо контролювати весь час кожну свої емоцію, кожен вчинок,а вони залежать від того, на частоті якого сценарію ми себе відчуваємо. Створення реальності це не 1 раз на рік загадати бажання. Це напрацювання певних алгоритмів нашої поведінки (на рівні всіх полів), що працюють ніби автоматично, оскільки більшу частину свого життя ми більш рефлекторі, ніж усвідомленні. Дихаємо, наприклад, ми не замислюючись, піднімаємо очі в бік одного шуму і заплющуємо почувши інший це рефлекторно, відповідно до нашого сценарію збору та опрацювання інформації.
Страх - це інструмент керування і впливу. Через страхи люди впливають одне на одного, через наші страхи на нас впливають не тільки люди. Чим менше у нас страхів , тим менше ми керовані. Людина може напланувати собі найкращих сценаріїв намріяти чого завгодно, але от ти даєш їй ілюзію того, що її страх може втілитися і людина сама починає руйнувати. Пам'ятаєте, я вже наводила приклад того. що якщо ми десь чи з кимось що або хто нас надихає і коштом наявності когось чи чогось ми переходимо у високовібраційні стани (радість, любов. вдячність...) в нас ніби покращуються усі сфери життя і все стає ніби легшим. Це відбувається тому, що ми вібруємо на частоті позитивної гілки і більшість наших рішень. думок і дій призводить саме до реалізації позитивного сценарію. коли ми вібруємо на частоті позитивного сценарію, ми дуже яскраво бачимо те, що йому не відповідає, в нас ніби миттєво змінюється стан при контакті з людиною, місцем або подією. Тобто, працює інтуїція і ми її чуємо.
І от так само тільки навпаки ми матеріалізуємо собі найгіршу гілку і не чуємо власну інтуїцію, коли переважний стан низьковібраційний.
Особливо прикрі всі ці нагнітання, напередодні моїх улюблених днів. Кожна сьома доба місячного циклу (сьогодні в обід розпочалась) - це день справжньої вербальної магії, коли всі слова мають значення. Тобто, рівень вербального програмування максимальний і може бути використаний для створення насправді чудових речей. ❤️

#фізичнетіло
Коли я пишу, як ми через #стан перестрибуємо з позитивної гілки розвитку на негативну або навпаки, може скластися враження, що стрибок відбувається миттєво за нашим бажанням чи за нашим страхом. Нажаль чи на щастя, це не так. Всім зрозуміло, що для того щоб реалізуватись на високій посаді, потрібно отримати знання, напрацювати особисті навички, отримати досвід і тільки потім ми потрапляємо на посаду в якій реалізовуємся. Тобто, ми формуємо цей етап життя багатьма маленькими кроками. З гілками схожа історія. Я вже казала, що по класиці, перша частина нашого життя-це запас карми з минулого, друга половина життя-результат напрацьованої карми. Тобто на те, на якій ми гілці впливає наш попередній досвід. І якщо ви сьогодні все усвідомили і захотіли на більш позитивну гілочку, то завтра ви на неї не перестрибнете. В от іноді кажуть "я все усвідомила, все роблю правильно, чому ж все не так", просто тому, що гілочка змінюється або через швидку (іноді, трагічну) трансформацію, або поступово шляхом еволюції і покращення. Саме тому, починати треба як раніше, щоб встигнути не тільки насолодитись процесом, але й порадіти результатам. Тобто не відкладайте на "з нового року/з понеділка/після відбою тривоги". Накопичуйте час у конструктивному високовібраційному стані. Наші "тіла" завжди з нами, тому ми можемо це робити будь-коли і де завгодно.
Не повірете, але усвідомлення себе людиною, пов'язаною з усією системою планети, можно розпочати з того, щоб концентруватись на тому що ми чуємо, бачимо, на сприйнятті смаку, запаху і дотику. Вхід у стан тут і зараз це якраз концентрація у просторі, що переходить у концентрацію на тілі. Спробуйте сісти і порахувати навколо себе всі круглі предмети, або всі зелені (оберіть будь-яку ознаку для фіксації з простором) п потім просто фокусуйтесь по черзі на тому що відчуваєте і що чуєте. Складіть для себе розуміння того, яки смаки ви любити, які запахи, які дотики. І які звуки, який візуальний ряд покращує ваш настрій? А потім, подивіться чи оточує вас те, що вам подобається (переважно) чи ні? І просто почніть змінювати своє середовище, на запах, смак, вигляд, дотик, звук.
Це ніби дуже проста гра, але якщо приділяти їй хвилин 10-15 щоденно протягом 1-2 тижнів, ваш контакт з фізичним світом значно покращиться. Особливо уважно відслідковуйте не тільки зовнішні дотики, але й ті відгуки, яке дає ваше тіло на всі 5 почуттів.
Просто спробуйте.
А вже у наступних дописах, я доведу, що ця просто гра пов'язана з темою грошей, реалізації, кохання і духовного розвитку. Тому, що це повага до власного фізичного тіла.❤️

На противагу очікуванням ракетних ударів, поділюся власними очікуваннями. Не так, щоб дні в календарі викреслювала, але не відмовляю собі у посмішці коли бачу як біжать дати.
Меньше ніж за 2 місяці, в 20 числах січня, за східною астрологічною традицією в наших чудових і дивовижних сусідів починається транзит Сатурна по другому домі (це коли планета року і карми приходить запитати, чи чесно зароблялись гроші і чи витрачались на благо), і починається період Раху /Марса з ураженням сьомого дому (партнерства), восьмого (карми і смерті) і дев'ятого (дім успіхів). І така чудова канітєль рік триватиме. Так, люди під впливом таких транзитів поводяться неадекватненько і агресивненько, а тут ціла країна. Але "порушуються стосунки з партнерами і людина (країна) знаходиться в заручниках рішення партнерів", на фоні "живу без фарту" і "поясни де гроші" і "доречі, чи не боїшся вмерти"- звучить неймовірно перспективно. Другий дім - це не просто гроші, це власне їх зовнішні джерела надходження. А врятувати ситуацію може лише Юпітер у квітні. Юпітер-планета чесних знань, розвитку, благословіння.... Навіть важко уявити цей порятунок "через терни до усвідомлення". А хто не в курсі , що таке благословіння - це прискорення зустрічі людини з Богом, тобто у позитивному ключі це зустріч з внутрішньою частиною Абсолюту, для здобуття стану щастя і розкриття внутрішнього потенціалу. Але, це для тих хто цього шукає.... Для всіх інших "зістріч с Богом", зазвичай, виглядає дещо інакше. Власне тому і кажуть у християнському егрегорі "благословіть ворогів своїх", тобто, нехай людина повернеться до Бога... А яким чином-це свобода вибору людини.
Живу людину з важкими кармічними програмами напередодні такого транзиту відправляла б по монастирях, благодійних організаціях, до психоаналітика і перевіряти усі підписані чи потенційні угоди, підписувати шлюбний контракт і ще трішечки ховатись під диваном. Але.... Тож людину))
Тримаймось!
Все буде Україна!❤️

#матриця_ТУС
31 травня, 29 червня, 27 липня, 25 серпня, 23 вересня, 21 жовтня, 19 листопада і 17 грудня народжуються дуже цікаві люди, з великими потенціалами, які важко піддаються розкриттю і потребують особливого підходу, але у своїй реалізованій формі майже не мають меж для матеріалізації. На жаль, переважна більшість цих людей залишається нереалізованими. На консультаціях, найчастіше я чула щось накшталт "я посередність"," сіро", "не смачно", "не знаходжу собі місця", "я варта/вартий" більшого. Тобто їх життя загалом "норм", іноді навіть "успішне" але відчуття реалізованості, повноти, щастя так ніколи і не приходить.
А тепер, уявіть, що реалізований представник цієї групи людей - це, наприклад, засновник однієї з найбільших Алмазних імперій. Майкл Роуч (геше Майкл Роуч) Буддист, вчитель, бізнес-консультант і таке інше, Google радо розповість вам неймовірну історію його життя. І ви просто фізично відчуєте, яка велика різниця між "посередністю" і реалізованим потенціалом, між "можливим" і "найкращим" сценаріями. А потенціал і можливість покращувати сценарії є абсолютно в кожній людині незалежно від дати народження.
Але,  сьогодні я згадала про пана Роуча зовсім з інших причин. Річ у тому, що саме він одним з перших почав розповідати про трансформацію у стані (хоча сам ніколи під таким кутом на свою концепцію і не дивився, а якщо і дивився, то не розповідав) західному світу. Одна з його методик полягає в наступному: "Якщо ти хочеш чогось досягти, то  приділяй одну годину на тиждень, безплатно допомагаючи тому, хто має таку ж саму ціль як і у тебе і кожного дня дякуй собі за це".  Тобто, "підключаючись" до мети певної людини, ми настроюємось на егрегор і на вібрації певної реальності, внаслідок того, що двоє об'єднані однією метою виникає синхрон, що посилює вплив і нарешті високовібраційний стан вдячності допомагає нам зафіксувати для себе цю гілку реальності - високовібраційні події пов'язані з певним егрегором" Знайди того, в кого така ж мрія. допоможи безплатно і будь вдячний собі за те, що зробив. - Все. Повна формула трансформації в дії. І синхрон, і маніфестація дією, і рішення не зі страху, а з бажання допомогти, і високовібраційний стан, і прийняття себе для можливості виходу в цей стан. Все, про що я зазвичай, розповідаю. Загалом, у цього автора є багато цікавих думок, колись для себе відзначила, його пояснення , чому люди постійно переймаються, що так багато роблять для оточуючих, а самі нічого не отримують. На думку автора, люди самі собі не висловлюють вдячність. Розумієте різницю? Не робити щось заради схвалення оточуючими. Не робити щось, бо так "правильно". Не робити щось, розраховуючи на вдячність і визнання. А робити просто тому, що можете і дякувати собі за те, що можете, вмієте, робите. Стати для себе тією значущою людиною, думка якої для вас важлива. А люди знецінюють ті зусилля, що вкладають в інших людей чи події. Знецінення, це ніби відмова від прийняття того, що вже належить тобі по праву. Відсутність відчуття власної цінності.
Все починається з себе, своєї ідентифікації, прийняття і відчуття власної гідності. ❤️

#реалізація
На сьогодні я планувала іншу тему, але випадково натрапила на дещо цікаве.
Випадковостей не існує, є тільки закономірності, які ми ще не зрозуміли.
Закономірність цього телеграм-каналу "вчасно", тобто комусь з вас зараз дуже потрібне саме це. Медитація для пошуку і розкриття талантів.

#реалізація
Крайон - це ім'я позапланетної істоти, з якою спілкуються ченнелєри (медіуми). В його "посланнях" є багато цікавих думок, але є те, що ставиться під сумнів дослідниками, як правдиве, оскільки містить багато суперечностей. Найближчими днями розповім про його концепцію 11 головних уроків, що проходить людина у фізичному втіленні. Але медитація дуже просто і цікава, і більше про роздуми у стані, ніж глибоке занурення. Бажаю вдалих експериментів по вивченню власних талантів. Ви ж пам'ятаєте, що ніколи не буває тільки 1 талант в людини та лише розкриття талантів шлях до реалізації. А реалізація - це та сама самоповага, яка є нашим фундаментом світосприйняття. Талант - це те, що саме ми можемо робити краще за інших і вирішили робити, заходячи у цей світ. Реалізація таланту - це те, чим ми обмінюємось із зовнішнім світом. Особливо, звертайте увагу на те, що ви зараз не реалізовуєте у своїй професії, оскільки це джерело нових можливостей. Хтось вміє чудово слухати, хтось підтримати, в когось чудове почуття гумору, в когось цвітуть квіти, хтось готує, хтось пише вірші, хтось легко розуміє людей, хтось легко навчає, або навчається... не має маленьких і великих талантів. Знаєте, як іноді приходять із запитанням "чи є в мене дар", маючи на увазі магію чи езотерику. Я зазвичай не поділяю таланти на магічно-езотеричні та звичайні, оскільки мені ще ніхто не довів, що лікарю, потрібен менший талант ніж ворожці, що архітектор це не маг, а приготування їжі не алхімія. Усі ми маємо фізичне і тонкі тіла, усі ми частина загальної системи, розрізняється наша здатність сприймати, проводити та трансформувати різні типи енергій, ми живемо у час, коли кожен з нас маг, в кожного магія на кінчиках пальців.Зустрічали, напевно, коли хтось каже: "от, я не стільки вмію, як моя бабця/дідусь" або "зараз вже не ті маги, от колись були". Якщо так, колись казали ви, чи чули щось подібне забудьте. Можливостей у сучасного спеціаліста набагато більше, хоча б тому, що він "володіє" пам'яттю про знання тієї бабусі, або дідуся. Те, що не все "передається" - це природна еволюція знань, є знання, які втрачають актуальність, просто тому, що багато речей вже працює по іншому. Але, більшість знань актуальна і доступна і таланти ті ж самі. Це не сучасний спеціаліст "слабкіший" - це сила "супротиву" стала вищою. Підкинути в повітря новонароджену дитину і підкинути дорослого - тут потрібні зовсім інші сили. А людство, дуже сильно подорослішало. Тому, зараз, в мене так багато приводів "посміхнутись", коли у будь-якій незрозумілій ситуації, люди біжать до екстрасенсів, відьом так інших, щоб "зняти/почистити". Так, не часто, але трапляються ситуації, коли потрібна допомога стороннього фахівця, але, найчастіше це просто небажання людини брати відповідальність і розбиратись. Наприклад, через хвороби організм на щось прозоро натякає, ми біжимо, з нас знімають "симптоматику" ми в захваті. Але будь-який лікар скаже, що діагностувати хворобу при зміненій клінічній картині набагато складніше. Ми не хочемо усвідомлювати і не хочемо розвиватися. Ми хочемо "кріблі, краблі, бумс і нам полегшало". Хоча, відсоток ситуацій, які потребують стороннього втручання, вже не такий великий як багато років тому, оскільки збільшився потенціал кожної людини, дуже багато старих душ зараз знаходиться у втіленні, дуже багато знань доступні і дуже багато енергій можна проводити. Тобто, ось так, знов повернулись до теми відчуття себе, своєї сили, своїх талантів, відповідальності за своє життя. ❤️

Чомусь в просторі постійно виникає питання: чому порядні люди завжди натрапляють на непорядних.(пропущу тему кліше і ярликів, тут і так все зрозуміло).
Насправді, це одне з найпростіших запитань. І за цим принципом працює  не тільки "притягування" порядний/непорядний. Є багато пар ярликів, які "працюють" так само.
Річ у тім, що поводитись як порядна людина і бути порядною людиною-це різні речі.
Є 2 ситуації: 1. Порядна людина знає, що поруч ті, з ким є неспівпадіння поняття морально-етичних норм. 2. Неспівпадіння морально-етичних норм стає сюрпризом.
У першому випадку, погоджуючись співпрацювати, товаришувати, зустрічатись з людиною, з якої поняття моральності не співпадають, ми йдемо на усвідомлений крок. Наша морально-етична система "пропускає" підтримку людини, що поводиться негідно. На мові кліше, це звучало б як "підтримуючи негідника, сам стаєшь негідником". У більш точному варіанті: якщо наша свідомість вважає поведінку іншої людини прийнятною, то заразом ми приймаємо і ситуації, до яких вона може спричинити. А чи буде така ситуація реалізована з цією чи з іншою людиною-вже не суттєво. Тобто, стверджуючи чесність (моральність, етичність) ми не маніфестували її дією, оскільки діями підтримали протилежне.
У другому випадку,найчастіше спрацьовує наше протиставлення Всесвіту: "я хороший у той час, коли інші погані". Як наслідок, отримуємо таких інших, як замовляли.
Але в обох ситуаціях, сценарій буде однаковим: неповна відповідність заявленій якості. Коли ми декларуємо щось, накшталт "я хороший", Всесвіт сприймає це як бажання розвитку, тому показує, де і які енергії ще не належному до заявленого рівня.
Приклад: всі хоч раз чули таку сумну історію: "спочатку я була хорошою/хорошим, але зі мною погано поводились, тому я стала/став поганою/поганим". Можете честно відповідати на такі історії: ти не була/не був і не стала/не став.
Зміна поведінки під тиском соціуму-це лише поведінка, а не якість людини, якщо порядна людина відповідає підлістю на підлість, вона не була порядною до цього моменту, вона просто "поводилась як порядна людина". Якість, що базується на внутрішньому стані не можна змінити ззовні (інакше, терапевти з одного сеансу лікували би будь-яку травму людини), під впливом зовнішніх факторів змінюється лише те, що не сформоване, не стійке або не існує. І от людина ходить і сама себе переконує "я хороша, я хороша" , їй натякають у різні способи, показуючи, де якість недопрацьована, звичайно ж людина не розуміє і формується ситуація великого дзеркала: ось тобі погана людина і погана ситуація. Той в кого якість дійсно напрацьована, залишиться у своїй якості, той в кого ні,  майже з радісним видихом звільнення відповість якоюсь гидотою. Оскільки якість не була насправді напрацьована, тільки синтетично створені межі, у яких людина себе тримала. А тут ситуація, яка ніби дає дозвіл стати собою справжнім, бо є ж причина. Тому мозок радісно хапається за цю можливість і демонізує її до масштабу вселенського горя. І одна річ, коли в дитинстві ми за цим сценарієм активуємо кармічні програми, щоб зафіксувати дитячою травмою: "посварився з мамою. ООО! Я ще коли в це утілення йшов, знав, що мене ніхто не любить, ось і підтверджені. Ну, все, тепер нарешті можна собі дозволити не рахуватись з емоціями оточуючих" (навряд, 5 річна дитина формулює це саме так, але сенс не змінюється). Тобто, некоректна з нашої точки зору поведінка оточуючих, звільняє нас від власних моральних обмежень, якщо вони були синтетичними. Завчинеми правилами, наслідком виховання, бажанням здаватись кращіми ніж ми є, бажання бути таким, яким пока що не є. Тобто сама якість (енергія) не була напрацьована і велике дзеркало це просто віддзеркалило. Легко бути хорошим в лабораторних умовах, але тільки дії в ситуаціях і швидкість відновлення стану показники наявності якості.Я вже писала про те, що  багато років тому, достатньо було знати правила і їх виконувати. Сьогодні, цього недостатньо. Ти або відчуваєш або ні, або усвідомлюєшь або ні, або дієш або ні. https://t.me/white_notes112/20
Всесвіт не сприймає наших ілюзій, тільки нашу реальність. ❤️

#фізичнетіло
Чому саме сьогодні, коли велика кількість людей прагне духовного розвитку, поза тілесних досвідів, знаходиться у пошуках віри, важливо зосередитись на власному тілі?
Наше фізичне (грубе тіло) - найбільш щільний рівень людини, і найбільш повільний у питанні змін. Тобто, саме нашому фізичному тілу найважче адаптуватися до тих надшвидких змін що відбуваються із простором і з нами. Рівень знань людини і рівень свідомості зараз підвищується майже за “першим запитом”. Підвищуються показники резонансу Шумана, кожного дня на Землю або заходять, або проводяться людьми різні енергії, деякі з яких ще не були на Землі. Ми перше покоління, що переживає еволюційний стрибок Землі без виходу з фізичного тіла (так, раніше використовувалось перезаселення). І в той самий час, наше фізичне тіло - це складна біолабораторія, яка окрім власних фізичних процесів містить пам’ять про наші кармічні, ментальні і емоційні процеси. Якщо спростити картинку до образного уявлення, можна сказати так: змінюється все що знаходиться всередині фізичного тіла, і все, що знаходиться навкруги нього. Тобто наше тіло зараз ніби медіатор між двома нестабільними просторами (внутрішнім і зовнішнім), тому кожен орган і система нашого тіла перебувають під більшим навантаженням ніж звичайно. В тих, хто не адаптується чи адаптується повільніше прискорюються процеси старіння, загострюються хронічні захворювання, активують хвороби, які називають спадковими. Тіло фактично перебуває у некерованій істериці. А саме тіло-це наш спосіб присутності у фізичному світі і взаємодії з ним. Тому, воно нам потрібне. І саме зараз, воно потребує нашої турботи.
Зрозуміло, що не для всіх і не всюди сьогодні можна говорити про режим дня, здорове (максимально натуральне) харчування, про системні фізичні навантаження. Але більшість з нас зупиняють лише звички (ритуали). Є в нас така звичка: споживацького ставлення. Ми або використовуємо тіло як обкладинку, маскуючи ті нездорові процеси, які воно переживає, або зовсім ігноруємо той факт, що наша поведінка не завжди збігається з реальними потребами тіла. Сила, швидкість, витривалість, гнучкість (мобільність суглобів і достатня довжина м’язів і сухожиль), синхронність - це ті параметри, за якими завжди можна було визначити готовність фізичного тіла “проводити” певну кількість енергії без шкоди для фізичного здоров’я. (Хто з цим працює, добре знає, що постійна робота в каналі не найкорисніше саме для фізичного тіла заняття).
Тому, хочу ще раз звернути вашу увагу на практику фіксації у фізичному тілі. https://t.me/white_notes112/147 “Знайти те, що подобається нам з точки зору 5-ти органів чуттів і збільшити кількість цього в навколишньому просторі". Нам потрібно навчитися чути своє тіло “в моменті” тобто чути відгук тут і зараз, нам потрібно навчитись робити “для себе”, нам потрібно навчитись проявляти свої бажання у фізичному світі, і отримати більше “підтримки” він нашого простору у підтримці станів з фізичної точки зору. Якщо ми знаємо своє тіло - вони ніколи нас не обдурить. Здорове тіло не бреше, а хворе - повертає нам нашу брехню. Під нашою брехнею мається на увазі все, чого ми не визнаємо, а заховуємо у власному тілі. Я буду ще багато разів повертатись до цієї теми, оскільки вона фізично пов’язана з питанням виживання і процвітання. Виживання і процвітання це 2 крайнощі фізичного існування, і переміщуючись від А до Б ми реалізуємось в талантах, стосунках, матеріальних благах. Оскільки наша реалізованість (успіхи, матеріальні блага, рівень щастя) - це наслідок нашого ментального, емоційного і фізичного здоров’я. (так, історія я так важко працював, щоб заробити, що втратив здоров’я - це історія як раз про наслідки спроби реалізуватись вже нездорової людини).❤️

#образипровина #стан
Оскільки зараз (в грудні) навколо нас багато енергій, що сприяють усвідомленню теми образ і провин, на хвилинку, повернусь до цих питань. https://t.me/white_notes112/75
Ми ображаємось на події, коли реальність не збіглась з нашими ілюзіями/очікуваннями.
Ми ображаємось на слова, коли чуємо зовні те, що вже казали собі всередині.
Образи, залишають нас в заручниках ситуації, формуючи стандартний сценарій захисної реакції.
Я образився/я образилась - дуже часто спосіб маніпуляції та отримання бажаного (шантажу).
Навколишні використовують образу як інструмент знецінення нас, для підвищення власної значущості.
Перехід на особисті образи в конфліктах між близькими людьми - категорично неприйнятний.
Прихована образа в жарті - це не почуття гумору. це пасивна агресія.
Чим вищий рівень емоційної зрілості людини, тим рідше вона ображається і тим швидше приходить усвідомлення.
В постійно ображених - всі постійно винні.
Люди ображають інших від власного нерозуміння або "заради" власного болю (невпевненість/бажання самоствердження/знецінення втраченого)
Вина і провина - інструмент маніпуляцій, що роками використовувався у вихованні цілих поколінь.
Сором, провина, знецінення - це ті 3 тригери, які закладалися в людей поколіннями, як зручний інструмент керування масами.
Гостре відчуття провини - насправді, це захисний механізм відчуття безсилля. Неможливість виправити помилку, або впевненість у відсутності ресурсу для її виправлення.
Ми не винні, ми - відповідальні. Але, нам легше, визнати себе винними (тобто безсилими у ситуації), ніж відповідальними (тобто, такими, що мають зобов’язання виправити наслідки). Нам легше переживати, перейматись і зітхати "ну, що ж вже зробиш", ніж зробити те, що поверне нас на гілку позитивного сценарію. Тому, ми з легкістю приймаємо почуття провини, або ще легше призначаємо винних. Проста схема: щоб нічого не робити - признач винного у невдачі. Правильна схема: не шукай винних, шукай дію, що призведе до повернення на гілку кращих сценаріїв.
Ми не винні у тому, що не відповідаємо чужим ілюзіям/очікуванням. Ми не винні за свої емоції та свої бажання, ми не винні за свої дії. Ми відповідальні за своє життя і нікому своє життя не винні. https://t.me/white_notes112/73
Звинувачуючи інших - ви відмовляєтесь від відповідальності за власне життя. Звинувачуючи себе - ви декларуєте власне безсилля.
Образу і відчуття провини - потрібно замінювати на усвідомлення і повернення до позитивного сценарію. Тобто, не намагатися виправляти минуле у своїй голові (а робимо ми саме це, по 100000 разів прокручуючи ситуацію звинувачуючи себе і інших, шукаючи виправдань), потрібно у фізичному світі створювати нову реальність. Повертатись не до події у минулому, а до позитивного сценарію, до бажаного сценарію і ситуацій. Не можна змінити минуле, але якщо “підвиснути” на негативних емоціях з минулого, можна перейти на низьковібраційні гілки розвитку реальності. Минуле потребує лише прийняття, усвідомлення, вдячності.
А сценарії майбутнього, потребують дій у теперішньому.❤️

#нестраждати
Відчуття страху, образи та провини - це наслідок дії “системи страждань”.
Багато років нас вчили слідуванню шляхами через страждання, щоб знищити наше бажання до опору, оскільки ми маємо до нього здатність.
Страждання - це антилюдський інструмент. Система з правилами, послідовниками і егрегорами. Система синтетично інтегрована виключно у людське середовище.
Ми не маємо зобов’язань обирати страждання.
Обираючи шлях страждань, ми вчиняємо підлість стосовно себе. Страждання не призводять до зростання, зростаємо ми через #усвідомлення. Страждання не приводять до #щастя, оскільки не наповнюють і не дають гармонії/спокою.
Страждання - це жахлива вигадка “темних” і будь-яке умисне заподіяння страждань іншій людині (ментальних, фізичних, емоційних) - це злочин, наслідки якого проходять через утілення.
Заподіяння страждань собі - це також злочин, всі, в кого активується програма Жертви - це ті, хто у минулих утіленнях скоїв цей злочин стосовно себе. Неможливо вийти з системи страждань миттєво, але відмовлятись від неї ми повинні кожну хвилину і кожного дня.
У фізичному тілі людини немає реакції "терпіти страждання". Перепитайте в будь-якого медика, реакції на загрозу в нас лише 2: втекти і вдарити, втеча і напад. В нас є різні граничні кордони фізичного болю. Але відчуваючи цей #біль, наші м’язи скорочуються і тіло приходить в рух, оскільки знає тільки втечу і напад. Тому, коли ми залишаємо своє тіло в ситуації страждань (погані стосунки/погана робота/погана компанія) тіло "не розуміє", чому ми не нападаємо і не втікаємо, воно починає хворіти, оскільки при високому рівні стресу ми не робимо нічого з відомого йому. Фактично, ми покинули його в ситуації, на яке воно не розраховане. Ми зрадили себе і власне тіло, залишивши його у постійному, тривалому відчутті небезпеки.
З емоційної точки зору, якщо подивитись на шкалу вібрацій у герцах або шкалу Хокінса (дуже цікава тема, згодом розповім) ми побачимо як далеко #страждання від стану, потрібного нам для виживання.
З ментальної точки зору - страждання - це негативна програма схожа за своєю дією до механізму “Порчі” (так, тієї самої окультно-магічної, яка насправді не пошкодження астрального плану, а програмам на ментальному плані, що підтримує пошкодження ефірки і астрального поля).
Тобто, нам страждання не властиві за природою нашого творення.❤️

#нестраждати
В давні часи була така байка, що "цифри на Землю підкинув диявол, щоб люди розгадали задум Бога". Але, якщо уважно подивитись на історію розвитку езотеричних вчень (можливо, колись, зроблю допис на цю тему), вражає, наскільки все було вчасно, наскільки все відповідало еволюційним етапам. Це дійсно дуже схоже на те, коли хтось невидимий грає на твоєму боці та здає на тебе потрібні карти. Нічого зайвого, все вчасно.
"Перехід", який зараз відбувається - це вихід зі старої матриці (системи) у нову. Тобто, ми всі, зараз на такому великому вокзалі з якого роз'їжджаємось по різних напрямках. Хтось продовжить мандри по старій мапі, а хтось по новій, хтось вибере перехід у нову матрицю через утілення (тобто смерть фізичного тіла і нове народження).
Вже зараз, змінюється коло нашого спілкування, наше оточення і інтереси.
Цей блог я почала у жовтні з того, що змінюється наша реакція на війну і нам це здається адаптацією. Але насправді, це реакція на зміни енергій, зміни простору, зміни системи, а війна - лише частинка цього великого пазла.
Я багато пишу про вибір гілок розвитку. В кожного з нас зараз велике перехрестя, на якому ми обираємо велику гілку реальності. Ми обираємо між світами. Між світом старої матриці, що у найближчі десятиліття припинить своє Земне існування і новим світом, що тільки починає своє формування. Нова матрична система має більш високий рівень вібрацій, тому для переходу на цю гілку, ми позбавляємось старих сценаріїв філософії страждань.
В грудні я буду дуже багато писати саме про систему страждань і вихід з неї, тому що, як ми пам'ятаємо, для того, щоб вийти з матриці, її для початку потрібно побачити.
І побачити кожному самостійно, оскільки кожен обирає і кожен приймає рішення для себе. Це не той випадок, коли хтось може сказати "просто робити так і так". Кожна людина повинна сформувати свій власний запит.
Всі ж знають, що існує заборона на допомогу без запиту.
Чому? Бо людина має втомитися від страждань, втомитися від самої себе в стані страждань достатньо, щоб її "Досить" було запитом на зміни, а не слабким скигленням. Можна простягнути руку чи підставити плече тому хто хоче/хто прагне і це законно, оскільки в цей момент ви ніби в одному світі. Якщо людина обрала інший світ (старої матриці) - не потрібно її перетягувати чи вмовляти. Пацієнту/клієнту, що не сформував запит - потрібно відмовити, не виконує настанов - відмовити, бреше - відмовити. Людина просто недостатньо втомилась від своїх страждань, їй потрібно більше часу, щоб її мотивація стала достатньо сильною, для здійснення переходу. Темпи усвідомлення у всіх різні, це нормально. Не заважайте людям страждати, не рятуйте їх від страждань, не відволікайте від того, що приносить їм страждання. Дозвольте їм наповнювати келих їх терпіння. Їм потрібна мотивація і час, щоб для себе визначити відповідь на запитання "Чого я хочу". "Я прагну”. Жодних “мені здається/вважаю правильним/мене переконали”. Лише "Я хочу=Я прагну". "Я хочу - я маю намір - я реалізовую - я пишаюсь своїм досягненням - я вдячний собі та (Всесвіту, Абсолюту, іншим людям...) за це" - Ланцюжок реалізації завжди тільки такий. “Не знаю що хочу/не прагну того, що хочу/не реалізовую, те чого хочу” - це ще стан гойдалки. Людина гойдається сама і просто "загойдує" оточуючих і оточуюче.
Але, якщо ви бачите, що хтось висловив намір, хтось прагне змін і намагається бути людиною - підтримайте так, як тільки зможете підтримати. Не смійтеся з незграбностей і не засуджуйте за повільність. Віддайте стільки підтримки, скільки готові віддати. Ви перебуваєте в одному світі з цією людиною, а значить в вас спільна карма країни, або території, або нації, або планети. А значить, повага, прийняття, любов і людяність - це ваш спільний фундамент вашого спільного світу.

#нестраждати
Заборона втручання в людське життя без запиту - це не заборона допомоги людині, це заборона вкладати енергію в стару матрицю страждань. Не законно вкладати високовібраційні енергії в матрицю страждань. Тобто, ви віддаєте: знання і енергії, що отримуєте завдяки синхронічності з новою структурою, людина бере, занижує вібрації і продовжує енергообмін з матрицею страждань (йде у негативні стани, роздає енергію упирям, культивує власні негативні сценарії, тощо). Тобто, кожна така людина біля вас - це ніби пастка низьковібраційної матриці, її спосіб продовження існування. Ось вам людина, ви ж допоможете, а людина матиме достатньо ресурсів, щоб підгодовувати ньзьковібраційні егрегори, тобто не стане вашим кінцевим бенефіциаром і лише транзитом. І те, що потім за такі “добрі справи” ой, як недобре в першу чергу нам, це лише наслідок порушення закону обміну енергією, його не відбувається.Тобто, енергія залишається нереалізованої (Саме тому, у Ведичній традиції, наприклад, навіть пожертви, не вважались пожертвою, якщо не “на благо”) Це схоже на дію Ліліт в гороскопі - підгодовування чорної безодні.(Доречі, саме через зв'язок у синастрії ваших особистих планет, з Ліліт іншої людини, можна визначити кого вам "підкинули" для трансформації високовібраційних енергій у низьковібраційні) Так, плата яку можно взяти, частково “закриває питання” розірвання нашого зв’язку з ситуацією, але ж ми розуміємо, що високовібраційні енергії і гроші - це ресурси різної природи. Тому, не все так просто. Намір. Має бути намір, який допоможе вам і вашому клієнту/пацієнту, чи просто людям з вашого оточення реалізовувати енергію для себе і свого щастя ❤️

#нестраждати
Ми запитуємо: чому у світі так багато страждань?
Тому, що всі ми у різні часи (різних наших утіленях) були причетні до великої “змови”. Заподіяння страждань собі та оточуючим. Тобто, всі ми причетні до злочину, наслідки якого переходять через утілення. Страждання - це низьковібраційний стан, у якому ми активуємо кармічні програми і реалізовуємо низьковібраційні сценарії. "Біда не ходить одна" тільки тому, що зайшовши в стан страждань, ми втрачаємо свою здатність покращувати сценарії. Тобто, отримаємо більше подій, що викликають в нас низьковібраційні емоції та стани. Якщо поглянути об’єктивно, то це геніальна схема стримання еволюції людства, оскільки одного разу зайшовши в стан ми можемо  потрапити у колесо повторюваних сценаріїв, підтримуючи чи спричиняючи страждання у кожному новому утілені.
І напевно, ця схема могла б існувати тисячоліттями, але ми еволюціонували, нас підтримали і як наслідок, ми отримали безліч інструментів, для усвідомлення і виходу з цього кола.
Ми вже знаємо що таке кармічні програми, ми знаємо що таке минулі досвіди, ми знаємо як з цим працювати і вже не  в одному поколінні безліч людей виходить з цього кола. Нам не потрібно примножувати те, від чого ми прагнемо позбавитися. Страждання - це довготривале відчуття ниючого болю, переживання емоції, думки чи події, що сприймається нашими полями як те, що відбувається із нами в цей момент. Наприклад, подія сталася в минулому, але згадуючи її, ми ніби переживаємо її у цей момент. Або, подія не ставалась і може, навіть, не станеться ніколи, але наш страх, примушує нас переживати її в цей момент. Страждання - це деструктивний стан руйнації, безсилля, апатії. страху. Все, від чого ми страждаємо не робить нас сильнішими, сильнішими нас робить прагнення. Не хвороба дає нам усвідомлення, хвороба це тільки сигнал інформація,  і роками страждаючи від хвороби ми нічого не досягаємо, ми досягаємо через бажання жити, бажання жити дає стимул для усвідомлення і подолання хвороби, оскільки вона вже не актуальна, не має інформації, яку організм повинен нам терміново повідомити або того, що він намагається перебороти.
Ми надто довго були в заручниках філософії страждань. Сьогодні, для нас страждання стали такими властивими і звичними, що ми навіть не помічаємо їх, ми навмисне робимо боляче людям, щоб домогтися свого, ми навмисне робимо боляче собі, щоб виправдати те, що іншого не досягаємо. Так, ми не відповідаємо за інших людей і не маємо зобов’язань догоджати усім і задовольняти  емоційні потреби нашого оточення, але не спричиняти страждань свідомо - ми можемо.
Ми постійно проводимо якісь дивні аналогії, що для успіху потрібно страждати. "От спортсмени, для досягнення результатів…." Спортсмен хіба знаходиться в стані страждання??? Чи може все ж таки в стані досягнення, це все одно, що сказати, що пацієнт терпить страждання, хоча насправді, він в стані одужання і не комфортні і болючі процедури - це #біль, а не стан страждання. Стан і в спортсмена і в пацієнта, що прагне одужання - життя. Життя, вільне від страждань. Спортсмен звільняється від того страждання, яке може дати йому нереалізованість, а пацієнт від страждання, яке може дати хвороба та її наслідки. А страждати на ненависній роботі/в імітованих стосунках/неприємному оточенні. Це якраз звільнення від життя.
Кожен обирає для себе. Земля планета вільного вибору.
Кожен з нас має право обрати страждання. Але кожен має право знати, що для людини страждання це не шлях, не мета, не обов'язкова умова, не спокута гріхів і не розплата за помилки. Це система, що була нав’язана людству, як інструмент стримування еволюції.
І вже те, що я маю можливість про це писати, показувати це і доводити це - доказ того, що ця стара система руйнується, відживає і недостатньо ефективна, щоб стримати те, що відбувається зі свідомістю людей по всьому світі. Ми подорослішали.
Досить страждати.
Час жити.❤️

Дуже хочу встигнути закрити тему старої системи страждань до 22.12.2022 року.
Оскільки саме в цей день своєрідний екватор переходу між системами (матрицями) і вже хочеться розповідати про щось оптимістичне, добре, радісне. Мене дивує, як люди не втомлюються від страждань і де беруть на них ресурси, якщо я втомилась навіть просто розповідати про цю стару систему.
Але це важливо, оскільки більшу частину цього свого Земного утілення ми проведемо власне в самому "переході".
Є свої правила системи в пункті А (стара матриця), є свої правила в пункті Б (нова система), а ми собі обрали чудовий час, коли щось старе вже не працює, а нове лише формується. Така собі мандрівка з пункту А в пункт Б і в неї свої правила. Важко назвати точну дату, коли Земля почала цей перехід (багато точок відліку, і зміна резонансу Шумана, і те, які души почали втілюватись, і події які передували), але можна стверджувати, що активний початок можна прослідкувати з періоду "за 18 років до 2012 року", але якщо врахувати зміни гендерно-вікової структури населення Землі, мені більш вірогідним навіть здається кінець 80-х років. Тобто, багато хто з вас, прийшли вже в період переходу. Сам по собі перехід візуально можна було б уявити, як зміну положення планети в просторі. Але це не лінійне поступове переміщення, а більше стрибкоподібне. Тобто, змінюються енергії, що оточують планету і змінюються енергії (якості) самої планети, і відповідно наші. Більш того, приходячи сюди, ми вже знали в який час і які обставини, тобто, ні для кого насправді перехід не став сюрпризом і це означає що наші таланти та наші завдання відповідають саме етапу переходу (саме наші, а не нав'язані стандартами) і для кожного з нас в період переходу є своє місце.
Кожного дня ми бачимо, як акуратно проходимо повороти на такі часові гілки (гілки реальності) як армагедон, ядерна війна, тощо. Кожного дня відчуваємо "хвилювання простору", коли наближуємось до створення такого розгалуження. Скажу по великому секрету, що в тих хто "бачить", кожні 2 тижні (іноді частіше) є привід хапатись за серце в напружені від очікування.
В різних джерелах. можна побачити різні назви та дати "переходу".
Хтось називає термін 200 років на всю процедуру, хтось називає 2022, 2030, 2032, 2164 - як рік завершення переходу, хтось каже квантовий стрибок, хтось каже "Вознесіння", хтось "зміна епохи", хтось "Великий перехід". Але, ось вам другий секрет. Ніхто, на Землі сьогодні не володіє достеменними знаннями про систему після переходу, оскільки в історії планети, саме такий процес (без перезаселення) відбувається вперше і ніхто на Землі не володіє точним календарем і датами переходу, оскільки більшість розрахунків, прийомів інформації, тощо відбувається в обчисленнях на Земний час (який змінюється) і у процесі самого переходу змінюються власне просторово - часові гілки. У багатьох є знання та орієнтири. Але, повної картини з цих двох аспектів немає ні в кого.

Те, що можна сказати напевно: найближчі 10 років на Землі в тому вигляді, якою ми її знаємо, буде розвиватись хаос змін. Наше завдання знайти стабільність і структуру в собі, для того, щоб бачити в цьому хаосі систему. Немає жодного сенсу в тому, щоб жити очікуванням події. Останній рік перед початком повномасштабного вторгнення я часто повторювала "не спішіть дорослішати, встигніть набутись щасливими". Дорослішання завжди відбувається вчасно і завжди за індивідуальними графіками. Яка різниця, скільки часу ми проіснуємо, якщо вже сьогодні не живемо? Не робимо те, що подобається нам, не відчуваємо те, що приносить радість, не оточуємо себе людьми, яких обираємо. Більшість, навіть не може відповісти на запитання, що насправді подобається, не з того переліку, який вчили любити. Ми не створюємо комфортний саме для нас простір всередині нас і навколо. Ми виживаємо в нав'язаних нам стандартах і переймаємось скільки ж ще часу в нас залишилось, щоб займатись тим, чим ми справжні навіть не хочемо займатись. Не потрібно очікувати якоїсь дати чи події, завершення чи початку, потрібно реалізовувати свої найкращі сценарії тут і зараз. Найкращий час не наступає ніколи, якщо ми самі його не створюємо у взаємодії зі Всесвітом. Для того, щоб створювати, потрібно відчувати, розуміти та реалізовувати.
Синхронність - це рятівний стан в хаотичних системах. Коли ви в морі, ви ж не починаєте математично вираховувати висоту і швидкість хвилі, ви просто відчуваєте хвилю, синхронізуєте з нею руху і пливете не по течії чи проти неї, а туди, куди вам потрібно. Відчувати і досягати синхронічності з зовнішнім простором. Кожного дня і кожної миті. В такому стані ви завжди будете там де треба і коли треба, ви будете в стані творення власної реальності. Ми знаємо напевно, що кожного дня простір ставатиме все менше придатним, для низьковібраційних енергій і станів, так само як нова матриця позбавляється егрегора війни, вона "позбавлятиметься" багатьох речей. Ми знаємо. що підвищуються вимоги до рівня свідомості (по Хокінсу, розкажу трохи згодом). І ми знаємо, що хочемо бути щасливими. Сьогодні як ні коли, ми маємо для цього багато можливостей. Тому, я сподіваюсь, достатньо втомити вас стражданнями читання моїх дописів про страждання, щоб слова Світло, Любов, Радість, Реалізація, Цінність, Цілісність, Єдність - відчувались вами трохи інакше.
Завтра зійде повний місяць, чудовий час, щоб послухати "Хто я? Чого я прагну? Що хочу отримати від Всесвіту і що хочу віддати йому? В чому моя радість? Що в моєму житті зайве? Що дає мені змогу відчувати себе щасливим?" і просто почати створювати свій власний світ свого власного Я. Без страхів і очікувань, без образ і відчуття провини, без бажання "заслужити" (емоції/визнання/почуття/ розуміння). Це і є вільний вибір вільної людини, а Всесвіт знайде спосіб вас підтримати. ❤️
https://t.me/white_notes112/153

#нестраждати #біль
Чому ми страждаємо?
Страждання це стан болю, що реалізовуються в агресивній чи пасивній формі. Є фізичні страждання-як наслідок хвороби, причини якої мають бути усвідомлені, є ментально-емоційні, як стан, що ми обираємо:
1. Ми не вміємо усвідомлювати досвіди.
Ми приходимо у втілення “по своїх справах”, тобто вже обравши уроки і задачі, що будемо вирішувати, і оточення, яке нам в цьому допоможе. Але при переході наша пам’ять стирається (до віку 5 років остаточно) і якщо нам не зустрічається той, хто пояснить як переживати досвіди (а зазвичай, не зустрінетесь, доки ми не назбираємо певну кількість ситуацій і не сформуємо запит на таку зустріч), то все, що з нам трапляється ми аналізуємо в моделях (патернах), що сформувались у минулих втіленнях та у тих парадигмах, що дають нам батьки і оточення. І якщо нас вчать зелене називати білим, ми і в своєму аналізі використовуємо цей шаблон, тобто наші висновки невірні і не дають нам реальної картини усвідомлення. Оскільки шлях до усвідомлення - це формування власної системи понять про світ і контакт з нашим "внутрішнім  Богом" (план душі/Вище Я/Абсолют). І ось і перша причина страждань: відсутність контакту із собою, розуміння себе, прийняття себе, оскільки саме з цього починається формування власної системи цінностей і світосприйняття. Ми пізнаємо світ через себе, у зовнішньому світі відповідей для нас немає.

2. Реальність не відповідає нашим іллюзіям
Ми малюємо собі очікувану картину, заплющуємо очі на знаки і підказки про не збіги, і коли врешті решт стикаємось з реальністю, як маленька дитина вередуємо, що це "не та іграшка". Тобто, друга причина страждань - інфантилізм, чи емоційна незрілість. “Хочу як хочу, і не хочу знати як насправді". "Не готовий прийняти те, що світ інший, не готовий прийняти, що у Всесвіту свої закони, не готовий прийняти свободу вибору інших людей. Не готовий приймати нічого, що не відповідає моїй картинці". "Не готовий розбиратись з причинами невідповідності, не готовий усвідомлювати як привести у відповідність". "Світ жорстокий, тому, що це не та іграшка”. Для того, щоб зрозуміти світ, потрібно зрозуміти себе, а не себе придумати - це шлях емоційної зрілості.
3. Ми страждаємо у наслідок спричинення страждань.
Звичайна сімейна сварка, один з подружжя демонструючи образу починає мовчати. Довго. А чи знає він/вона що, мовчання близької людини - один із найжахливіших методів не фізичного насильства? Оскільки партнер втрачає відчуття захищенності і це повертає його до первинних страхів.
Він/вона звільняється з роботи і навмисне “вбиває” документи, “подивимось як ви без мене будете викручуватись”. Тобто, бажання спричинити страждання.
Емоційні гойдалки за принципом “холодно/гаряче” і всі решта схожих маніпуляції - сюди ж до теми. І багато чого іншого, що нам здається вже простим і звичним, насправді є нападом. Тобто, знаємо ми чи не знаємо закони не важливо. Є навмисна дія, що має на меті приниження іншої людини, керування іншою людиною, примус іншої людини поступитись переконаннями, тощо. Все, що має на меті спричинити страждання - матиме наслідки. тому, що такі рішення ми приймаємо у низьковібраційному стані, а значить нами керують наші власні демони і вони обирають для нас сценарії. Найцікавіше те, що досяг намір завдати страждань мети чи ні, не має особливого значення, так само як і розуміє людина що робить, чи ні. Так реалізовується те, що ми називаємо індивідуальною кармою. Зустрічається двоє людей, один намагається спричинити страждання - це його карма, але чи досягне він мети - це карма іншої людини.
Все, що ми робимо "на зло", робиться під впливом низьковібраційному стану. Ми самі в пастці.
Спричинення страждань повертається не тому, що це якась кара (хоча, в нашому розумінні, напевно так і є), а тому, що програма чи біль, який спричинив до такої поведінки,  залишається в ініціатора. Тобто він/вона продовжують жити з власним болем.❤️

4.Ми дозволяємо нашим страхам створювати “реальність.
Іноді, ми створюємо ілюзію як горизонт очікування і це- надія. Тобто, ми обрали для себе картинку і прагнемо отримати її , але, частіше, ми страждаємо від тих картинок, яких не прагнемо, а боїмось. Страждання народжене нашими страхами, які “розповіли” нам, що ми слабкі. Ніщо так не вбиває наше життя як сумніви. Сумніви, коли треба зробити вибір, сумніви, коли потрібно виконати дію, сумніви у майбутньому, минулому чи теперішньому. Ми демонізуємо усе підряд, а потім страждаємо, від того, що намалювали. Ми самі собі розповідаємо, що “людина погана” і довго цим переймаємось, розповідаємо собі що нічого не вийде, розповідаємо, що немає варіантів і шансів. А оце наше улюблене “Що відповість/як відреагує людина, якщо ми скажемо/зробимо ось так”
Тобто, подія може відбутись, а може не відбутись  Батьки можуть сварити, а можуть не сварити, оточуючі можуть зрозуміти, можуть не зрозуміти, нам можуть відповісти так чи ні. Те, що ми не бачимо шляхів реалізації бажаного сприймається нам як- їх відсутність. Четверта, найчастіша причина страждань - страхи. Таким чином вони проживають наше життя, позбавляючи виборів і найкращих сценаріїв. Не потрібно вирішувати за інших і за Всесвіт, тим більше, не можна дозволяти своїм страхам розповідати нам, що вирішать оточуючі чи Всесвіт. Найбільша кількість похованих можливостей знаходиться саме  там, де ми повірили в картинки, що малює страх. Не запитали, не сказали, не зробили і багато інших НЕ. Просто наші страхи розказали нам, що це неможливо/неправильно/не на часі. А окремим дописом я розкажу, ще більш цікаву історію про те, що картинки нам, іноді, малюють навіть не наші страхи, а сторонні енергії, під вплив яких ми потрапляємо.

Що ми маємо? Неприйняття себе, емоційна незрілість, умисні дії, що мають на меті призвести до страждань (своїх чи іншої людини) і страх.
Все. Більше немає. Емоційно- зріла, психічно - здорова і більш-менш цілісна особистість не має схильності до страждань. І навіть якщо потрапляє у цей стан, у наслідок таких подій як “втрата близької людини” - не обирає стан як шлях існування, а переживає досвід, усвідомлює, адаптується. Тобто “виходить зі страждань”❤️

Як працюють механізми системи страждань?
Як ми вже знаємо, більшу частину часу ми живемо в полу темряві. От йдете ви темним коридором, маєте ілюзію, що він порожній, вдаряється об стілець і відчуваєте біль (ілюзія стикнулась з реальність).
В здоровій моделі розвитку душі, ви поставили цей стілець навмисне, щоб "відчувши пригадати/ усвідомити/напрацювати нові знання", ви вивчаєте як використовувати стілець чи куди його переставити. Запам'ятовуєте місце його розташування і приймаєте рішення що с ним робити.
Але в матриці страждань ви постійно повертаєтесь до спогаду про біль, і починаєте боятись ходити коридором (страх), хоча кухня саме в кінці коридору. Довго згадуючи про біль, формуєте захисну реакцію на всі стільці (уникати їх чи знищувати), запам'ятовуєте цей механізм (повторювані сценарії), ви стаєте невпевнені, щодо перспектив проходження коридором, тому шукаєте того. хто вас за це похвалить. І щоб отримати схвалення мужньо йдете битися об стілець І б'єтеся, доки схвалюватимуть. Але ж боляче і це новий спогад, а значить нові сценарії: проти темряви, проти стільця, проти тих, хто схвалює. Страждання, страждання, страждання. Фіксую одразу: зазвичай, "вдаритись об стілець" ми назвемо уроком. Але слово урок - безпідставне і незмістовне. Ми його використовуємо лише для спрощення сприйняття інформації (уроки, завдання, екзамени). Насправді життя не школа, навколишні люди не велотренажери, ми не готуємось до життя весь час проходячи уроки, ми живемо. Живемо і досліджуємо, отримаємо досвіди. Тобто, отримуємо щось, що нагадає нам про те, що ми прагнули розвивати (напрацьовувати). Приклад розповсюдженої ситуації, майже з підручника: От живете ви, отримуєте, скажімо досвід стосунків і стикаєтесь з нерозділеним коханням. Відчуваєте біль. Запам'ятовуєте І йдучи у нове втілення плануєте "о, мені потрібно згадати (а значить відчути фізичним і на всіх тонких тілах) ось цю не пережиту (не усвідомлену) емоцію, наприклад "моєї меншовартості тому, що не вибрали мене", нехай будуть батьки, друзі та "перше кохання" такими, що допоможуть згадати та далі я напрацюю круту якість. Втілюєтесь, потрапляєте за планом в сім'ю з емоційно-холодною матір'ю/або не вміє виражати емоції/або не відчуває, потім друзі, які виставляють стандарти, яким ви маєте бути, щоб вас прийняли (любили), потім "перше кохання" яке залишається нерозділеним.(Біль) Все, саме час згадати, що ви прийшли за досвідом усвідомлення того, що ви не меншоварті ви гідні і вам не потрібно нікому нічого доводити, що емоції існують поза поняттям "заслужити". В здоровій моделі ви б "згадали" і почали напрацьовувати в собі цю якість, любити себе, віддавати любов, відчувати себе гідним любові. Але в матриці страждань ви що? Заглибитесь в переживання страждань. Почнете знаходити беземоційних, або таких що не вміють демонструвати емоції, або навіть нічого до вас не відчувають партнерів (повторюванні сценарії), і або відчайдушно намагатиметесь заслуговувати любов дією, або таким собі примарним "покращенням себе", що теж різновид поняття "заслужити". А що б ви не змогли вийти з цього кола, у вас буде страх, наприклад "не бути прийнятим" чи "бути покинутим" і ось вам вся анатомія залежних стосунків за тривожно - уникаючим типом. З повним спектром радощів від патологічних ревнощів до "постійної втечі у разі виникнення емоцій". Тобто, жодних шансів на позитивні сценарії, оскільки біль для вас не спосіб "згадати/усвідомити"- а страждання, страх - не привід для дослідження, а об'єкт подолання, "заслуговувати" - не симптоматика хвороби, а спосіб самовираження і шляху до "довершеності". Матриця страждань, порушує систему внутрішнього вчителя. Наших механізмів накопичення інформації аналізу та усвідомлення. ❤️