В ніч на 24 листопада зійде новий місяць у Стрільці.
А саме зараз, о 10:20 розпочнеться тиждень алмазного шляху/дороги життя (перші 7 градусів Стрільця). 🥳 Старі програми, яких ми позбулись, замінюються на позитивні алгоритми і енергії. Саме для цього, ми так активно "скидали" зайве. Час виходити на новий рівень.🥳
Страшних попереджень не буде.
Просто чудовий світлий період. 🥰
Цього ж тижня з ретроградного руху виходить Юпітер. Планета щастя, грошей, добробуту, благословінь, знань, розширення та зростання.🥰
Ті хто працює з переліками бажань: 00:57 - 01:57 24.11 - плануйте наступний місяць і рік.
😘 Час розпочинати нове, закладати енергії наступного року, примножувати оптимізм і радість, покращувати сімейні стосунки.😘 Наша спіраль виводить нас на новий рівень. 😘
🥰 Навчайтесь нового, розкривайте таланти, проявляйте творчість, розширюйте коло спілкування і кордони світосприйняття, реалізовуйтесь. 🥰
А попереду ще зимове сонцестояння, Різдво, новий рік, потім Марс вийде зі своєї ретро петлі та дасть поштовх всьому запланованому.
❤️ Хочеться подарунків і свята ❤️
😀Подарую 11 підписникам короткий прогноз - рекомендацію на 2023 рік.😀
Загальний прогноз ще не рахувала, але рік під енергією 7 (сімки) - завжди щось цікаве (2014, наприклад). Прямо зараз кидайте в особисті день, місяць, рік народження та ім'я (тільки ім’я. рівно так, як записано в паспорті) - протягом грудня порахую і надішлю прогнози-рекомендації по використанню енергій року. 🥰
Особисті це тут: https://t.me/j5737117
😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘
А сьогодні....
😘Для тих, кто ще не зовсім вміє тримати різні стани і переходити між ними, пропоную стан щастя (спокій+наповненість) під час прослуховування (бажано в навушниках) згадайте події зі свого життя, яки "звучать" так само. Це моменти, коли ви були щасливі і байдуже, це мить, чи день Коли ми по справжньому щасливі наше серце розкривається, а розкрите серце в наші дні творить справжні дива https://www.youtube.com/watch?v=puYpuhwWLao&list=PLp0gv4rKPqZO2m-NFQjWQ62_TeMO6ECZr&index=21
Також пропонує стан здоров'я, роскоші, любові, вдячності і процвітання, як то кажуть "одним комплектом"https://www.youtube.com/watch?v=YSAVHsIvr4g&list=PLp0gv4rKPqZO2m-NFQjWQ62_TeMO6ECZr&index=20
А для найромантичніших енергія кохання в чистому вигляді: https://www.youtube.com/watch?v=fojNCsOaLjU

Якщо, ви зможете увійти в стан цієї музику-ви там де треба, щоб загадувати бажання, планувати, робити те, чого насправді бажаєте ви, чого прагне ваше розкрите серце🥰
І не відмовляйте собі ні в чому. Сьогодні ви - ТВОРЕЦЬ. 🥰

#стан
Іноді, коли я починаю розповідати про реалізацію найкращих сценаріїв, чую заперечення про невідворотність долі, про те, що є обставини (війна, економічна криза) на які ми не можемо впливати, тому яке ж тут може бути планування подій та їх сценаріїв. І як завжди, тут праві всі.
Дійсно, є зовнішні обставини, дійсно є натальна карта людини. Але візьмемо простий зрозумілий приклад: навесні, дуже багато людей тимчасово переміщувались в західні області України. Впевнена, що серед такої кількості, були люди з однаковими датами народження, але зупинімось на тому, що люди просто схожі, у схожих обставинах, зі схожими причинами. І сьогодні від цих схожих людей можна почути 2 різні версії 1. що західні області гостинні, все або майже все безоплатно, що люди піклувались і допомагали; 2 ціни зросли вдвічі, всі злі та агресивні та дуже там складно.
Яка з цих версій відповідає реальному перебігу подій?
Кожна з версій відповідає певній гілці розвитку реальності окремої людини. Ми перебуваємо в тій реальності, на вібрації якої налаштовані більшу частину часу.
Ще приклад: ми кажемо про ядерну війну: "у нашій гілці розвитку її немає". Чому саме так? Всі наші вибори схожі на розгалуженні сплетіння гілок дерева, коли достатня кількість людей налаштована на вібрації певного сценарію, ми разом знаходимось в гілці, що має певний рівень вібрацій. Погодьтесь, ядерна війна це - відчай, #біль, втрати, #страх - тобто, максимально низьковібраційні енергії, цю гілочку ні з чим не переплутаєш. Якщо більшість знаходитиметься саме на цій гілці, тобто буде налаштована на низьковібраційні енергії, звісно нічого доброго з того не вийде.
В кожного з нас зараз є своя варіативність сценаріїв, переважно вибір відбувається через стан, тобто через вибір рівня вібрацій на які ми налаштовані. А разом, ми впливаємо на формування глобальних сценаріїв. Саме тому, так важливо щоб в парі люди сходилися за світосприйняттям і за енергіями, оскільки вони або разом сформують свою правильну для двох гілочку/реальність, що відповідатиме найкращим з можливих для обох сценаріїв, або люди "перетягуватимуть" одне одного від подій одного сценарію до подій іншого, зазвичай, гілки обидвох починають розвиватись за сценаріями того, хто знаходиться на більш низьких вібраціях. Важлива команда однодумців при створенні проєктів. Важливо, щоб коло вашого спілкування було налаштовано на вібрації бажаної вами реальності. Це, ніби, ми всі з різних світів які можуть перетинатись, чи поєднуватись для створення нових світів.. Чим більше учасників і чим більше їх потенціал, тим більше свободи вибору і можливостей вони мають для реалізації глобальних сценаріїв.
До чого це я, відверто терористичні дії запоребрикових сусідів, провокують нас боятись, лютувати, ненавидіти. Терор у всі часи був інструментом керування виборами. Чим більше ми знаходимось в негативних станах, тим більше ми налаштовані на частоти, найгірших реальностей, тим більше в них шансів на реалізацію.
Наш стан формує нашу реальність. Ми маємо право не обирати реальність, яку нам пропонують інші.Ми маємо право обирати свої найкращі стани, найкращі сценарії. Ми маємо право бути щасливими.❤️

#образипровина Відповідаю на запитання по минулому дописі: https://t.me/white_notes112/134
Так, якщо в парі постійні неконструктивні сварки - сценарії (гілки) погіршуються.
Аб'юз, маніпуляції, шантаж їжею, сексом і мовчанням, над контроль, підозри, ревнощі, образи вербального і невербального характеру все, що вимушено переводить одного або двох учасників у низьковібраційний стан - погіршує сценарій розвитку. Для несформованої пари - лише для носія стану, для сформованої пари (синхрон, сімейний егрегор, тощо) - для обидвох.
Так само і навпаки. Помічали, що коли людина тільки починає будувати стосунки, або виходить на роботу, що її надихає (тобто налаштовує на стан найкращої реальності) - покращуються різні сфери життя. А якщо біда - то і не ходить одна.
Тобто, якщо більшу частину часу ваші стосунки чи ваша робота примусово "переводять" вас в низьковібраційний стан - ви повинні розуміти, що ваші вибори починають працювати у бік не найкращої реальності.
Це дуже розповсюджений алгоритм для кармічних стосунків. Людей "зводять" на понятті "пристрасть", власне для того, щоб вони ніколи не стали щасливими, до того моменту, допоки не усвідомлять себе людиною і не виправлять свої власні негативні патерни поведінки.
Крім того, про перехід до "негативного" планування нам активно сигналізує тіло (тобто нас попереджують як можуть), загострюються хронічні хвороби, захворювання беруться "не звідки", мігрень, що не має пояснення, постійна втома, нічим не зумовлена зміна ваги, стійке підвищення температури до 37,2 та інше (але про це у наступних історіях)

#стан
Відсутність електрики-чудова нагода поговорити про ресурси. Фізичні, ментальні, емоційні. Їх кількість у звичайному житті ми також рідко відслідковуємо, тільки коли приходить криза, ми замислюємося над їх використанням.
Думаю, що вже всім зрозуміло, як важливо бути завжди зарядженим. І наскільки зайве, а, іноді і небезпечне все те, що тримає нас розрядженними. І наскільки важливо, щоб , коли ми майже у розрядженому стані нас "не добивали".
Також, цікаво і те, як надлишок енергії важливо зберігати у "павер бенках", тобто, завжди мати в запасі людей і спогади, за які ми вдячні.
Ще одне, це те, що хоч ресурси Всесвіту і безмежні, але використати ми можемо їх рівно стільки, скільки можемо використати ми. Тобто, якщо ми для роботи купуємо гаджети з потужніми батареями-це і є наше прагнення реалізовуватися, так само і енергетична ємність людини збільшується, коли ми реалізовуємся в хобі професії чи особистому житті.
І на останок: цінність останнім 3% батареї дає саме мета їх використання: дограти в гру, додивитись кіношку, почути голос близької людини, додзвонитись до рятувальників. по-різному, так?
Вся енергія в цьому світі працює однаково: видобувається, рухається, накопичується і витрачається. Так само із життям у фізичному утіленні.
Якщо вашого дзвінка чекають там, куди ви захочете подзвонити на останніх 3% заряду телефону - ви вже щаслива людина.❤️

#стан
Ну, що?
Помітили якими однаковими і без виразної форми і без кольорів вчора були предмети навколо?
А сьогодні? Все зовсім інше, ніби, інша реальність. З'явилися форма, колір і можливість використати безліч предметів, що ще вчора були не функційними (електрочайники, пральні машинки)
Не повірете, але зі світлом у нашому житті так само.
Чим більше світла тим більше барв, більше можливостей, кращий настрій. При світлі ми вже не вдаряємось ногою в робот-пилесос, а запускаємо його в роботу. При світлі все вже не те, чим здавалось і більше можливостей розгледіти, що це насправді.
Так, локальні джерела світла вчора нам підсвічували і дуже рятували, як люди або події в нашому житті, але побачити повну картину, нам дозволяє лише світло всюди, тобто всередині нас.
Отак і з нашими страхами і обмеженнями. Вони - та темрява, яка не дає можливості бачити, розрізняти, використовувати корисні речі або, навіть, знайти необхідні.
Як вам така мотивація, нарешті позбутися темряви всередині?
А ще, видалити непотрібні, але ненажерливі програмки с телефону, що з'їдають вашу батарею.❤️

Різниця між людьми кожного дня стає все помітнішою. Брак енергії та втома впливають на здатність "грати роль", змушують нас все більше ставати схожими на себе. Хтось використовує цей час для розвитку, оновлення, турботи про себе і оточуючих. Для отримання найкращих з можливих сценаріїв при цих обставинах, а хтось відчайдушно чіпляється за старе добре "вже сталося як сталося, значить інакше статися не могло і буде вже як буде". (захисний механізм у відсутності енергії або бажання змінювати).
Якщо серед ваших знайомих є такі люди, розкажіть їм, будь ласка чудову історію:
"Я випадково штовхнула людину на рейки, по яким може їхати потяг і замість того, щоб простягнути руку і допомогти людині вибратись, я залишила її в ситуації небезпечній для життя та пішла удавати, що мені байдуже і взагалі мене там не було. Потім, звісно, про цю ситуацію я скажу "ну, так вже сталося, що з цим поробиш. Потрібно жити далі."
Але, штовхнути людину можна і випадково, ми постійно так робимо, але "піти удавати"- це вже усвідомлення, аналіз ситуації та прийняття рішення - це не випадковість і не помилка, це підлість (про причини підлості потім окремо). І цією людиною на рейках була я сама.
Виникла ситуація в якій в мене спрацював негативний патерн поведінки або кармічна програма, і я зіштовхнула себе на рейки, але ж помилка вже відбулась і час було лишити її позаду. От я і лишила себе на тих рейках, по яких може йти потяг. Я не помилилась, я свідомо припустилась підлого ставлення до себе і свого життя. Сама припустилася свого ставлення.
Я вже писала вище, що поняття помилки взагалі складне https://t.me/white_notes112/78 і більш точно звучить як "дія, наслідки якої не відповідають бажаному сценарію", але, помилка, вже прижилась в лексиконі. Так от, найбільша помилка усіх помилок - не виправляти їх (усвідомити і якомога раніше виконати дію, наслідки якої повернуть перебіг подій до бажаного сценарію). Помилка може бути наслідком імпульсу з будь-якого шару наших тонких тіл, але не виправляти її це результат дії всіх наших тонких і фізичного тіла. Усвідомлення, аналіз, вибір "оптимального сценарію"- це відображення тих нас, які ми є в цьому моменті часу. І в цей момент часу ми приймаємо свідоме рішення вчинити підлість. Залишити на рейках. Ще раз: такі які є в цей момент часу, тобто такі, які гідні наслідків помилки, якої припустились. Сталося так, як сталося у цьому випадку тому, що ми прийняли рішення бути такими. Кожного разу, приймаючи рішення жити на низьких вібраціях, ми приймаємо рішення бути гідними низьковібраційних сценаріїв.
І виправлення будь-якої помилки вимагає підвищення наших вібрацій у певний момент часу. А це - зусилля. Це дія. А дія. як виявляється, притаманна не всім. Штовхнули-усвідомили-простягнули руку і допомогли вибратися. Або: штовхнули-усвідомили-вчинили підлість. Помилились-перейшли в будь-який високовібраційний стан-усвідомили-зробили те, що поверне сценарій до бажаного. Або: помилились-залишились у низьковібраційному стані-вчинили підлість, за яку доведеться відповідати. Ми відповідаємо не за свої помилки, вони притаманні людині, а за те, як вчиняємо після. Чи усвідомлюємо, чи виправляємо. Чи "сталося як мало статися" ❤️

А ви знали, що в заздрощів і ревнощів схожа природа?
І те і інше, ніби, придушений крик. Крик бажання мати, придушеного підсвідомою впевненістю у неможливості отримати. Тобто відчуття власного безсилля. Такий собі крик безсилля.
Ревнощі: ми підсвідомо відчуваємо у себе брак чогось і вважаємо, що це щось є в інших, тому наші партнери/друзі/знайомі можуть знайти це щось в інших оточуючих.
Заздрість: ми бачимо в інших те, чого не має в нас, а хотілось би мати, але не маємо або навіть не матимемо ніколи.
В обидвох випадках мова про "порівняння" з іншими і про.. "заборону собі мати".
Зазвичай, ми не читаємо ці 2 прояви парою, тому бачимо, наприклад "закохану людину (ревнує) з загостреним почуттям справедливості/або перфекціонізму (розповідає, що хтось там "зажрався", хтось занадто пихатий, що всі дурні/бездушні/ліниві, хтось там не так одягається або поводиться).
Насправді в нас є людина, яка відмовляє собі в праві мати та компенсує безсилля знеціненням того, що хотіла б мати, або тих, хто потенційно має. (Звісно ж, завжди бувають різні варіанти комбінації хвороб, але ця найрозповсюдженіша). Таке собі лицемірство, у якому важко зізнатися навіть собі.
Ми знаємо, що один й той самий #біль може мати різні прояви, тому дивитись потрібно не на соціально - адаптований сценарій поведінки (закоханий і справедливий), не на хворобу (ревнивий і заздрісний), а на біль. На саму причину виникнення. Лікуючи такий біль ми одразу позбавляємось багатьох симптомів, а значить різних програм і одночасно покращуємо різні сфери життя, де ці якості мали цей прояв.
У нашому прикладі ми маємо справу зі знеціненням себе (тобто відсутністю самоприйняття та самоповаги) і як наслідок, не прийняттям своїх бажань і права на їх здійснення.
Можна постійно зливати ресурси на ревнощі та заздрощі, на підтримку отих "всі козли, чому світ повний козлів", а можна заінвестувати цей ресурс в усвідомлення власної цінності і примножувати його у різних сферах життя. Але ж.... "то треба щось робити" ))) А робити завжди трохи важче ніж, говорити ❤️

Більшість з присутніх знає, що фахівці не беруть в роботу клієнта без його запиту, щоб не розділяти з ним відповідальність і не "відгребти" за несанкціоноване втручання відповідно до відсоткової ставки. Тобто, втручаємось, коли не просили - відгрібаємо, а якщо людина скаже/подумає/удасть, що не знала/не просила/вона тут ні до чого/до неї причепились/і таке інше.... ну, тут вже пряма позовна заява до інквізиції та залишається лише прищепити ремінь, або запастись надгробком.
Але є і зворотний бік ситуації: намагання людини розв'язувати свої питання "магічним" шляхом. Самостійно, або за допомогою стороннього фахівця. Коротко і просто: вирішене ритуальним шляхом без усвідомлення - повертається у вигляді іншої ситуації.
Я вже писала про помилки, що ніхто нас за них не карає, це ми самі себе "караємо" за неусвідомлення чи не бажання виправляти.https://t.me/white_notes112/78 І тут така ж чудова ситуація, якщо людина не усвідомила причини, не виправила негативний патерн поведінки на більш високовібраційний - вона знову і знову притягуватиме схожі ситуації. Особливо часто це трапляється з тими, в кого включена програма Жертви https://t.me/white_notes112/26 . Тому, перед тим як звертатись до фахівця, а бо "феячити", запитайте у себе "для чого мені ця ситуація", або знайдіть відповідь з фахівцем. Не намагайтесь перекладати відповідальність на сторонню особу або кредитуватись в іншої сили. Це ваше життя і ваші завдання. Вам можуть допомогти, але ніколи не вирішити ситуацію за вас. Я знаю, як, іноді, важко втриматися, коли ти можеш "намагічити" тут і зараз те, що потрібно тут і зараз, але дайте собі час на усвідомлення. Усвідомлення ситуації і її причин, вихід у високовібраційний стан, прийняття рішення по вирішенню ситуації і тільки тоді вже використання зручного для вас способу. ❤️

Вийшов перший сезон серіалу "Уенсдей" про доньку усім відомої сім'ї Адамсів. Всім, в кого підлітки, або хто ще підліток в душі рекомендую до перегляду. Захоплюючий сюжет не обіцяю, але думки про травмуючу поведінку батьків і оточення - точно будуть. Коли серіал "Родина Адамсів" з'явився на екранах, він стаа справжньою сатирою і викликом для патріархальної спільноти. Батьки зайняті одне одним, дають дітям можливості для всебічного розвитку, не обмежуючи свободу проявів.
А як же оте "все життя вкласти в дітей, щоб виховати з них слухняних учасників системи". Тільки подумайте, 2 дорослі людини, мають вкласти своє життя в стандартизацію інших людських істот у відповідності з вимогами .. кого? Ну, якоїсь системи, якоїсь держави... Тобто, уявного когось. Звучить як сюжет фільму наукової фантастики: "десятиліттями їх начали збільшувати розмір спільноти, за рахунок збільшення кількості стандартизованих учасників. Все що не вкладалось у стандарти системи оголошувалось: відхиленням, хворобою, помилкою"
Полювання на відьом у часи інквізиції-це тільки акт потворної п'єси. Стандартні ролі, стандартні декорації, всі виключення мають бути витіснені і знищенні. Художники, лікарі, музиканти, винахідники... Сама система стирала їх зі своєї картини. Інколи фізично , інколи соціально.
Для мене це, ніби, реалізоване жахіття. Тому що, я знаю, що стандарти мають лише хвороби. Причина, перебіг, наслідок. Саме так ми "читаємо людей". Хвороби роблять всіх однаковими, тому легко вирахувати діагноз і знати як зреагує хвороба при тих чи інших обставинах.
А справжня людина, вона унікальна, різна, непередбачувана. Здорової людиною майже неможливо маніпулювати, тому здорові дуже довго були непотрібними. Здоровий стає незручним. Незручним для системи і свого оточення. І бла бла бла... Ще багато літер могла б я тут написати... Але ж субота. Тому обмежусь тим, що хвороби щасливими не бувають, щасливою може бути тільки унікальна людина.
Всім щастя!❤️

#цінності
#Знецінення
Перед тим, як продовжити тему #реалізація, нагадаю про те, що нам знадобиться. Про здатність вирізняти знецінення, розуміти його причини і наслідки.
В наших страхів є цілі комплекси захисних реакцій.Демони вони ж експерти з маскування, захисту виживання. От знецінення - це якраз один із захисних механізмів. Наприклад: 1. Знецінення оточуючих (в широкому і вузькому сенсі), якщо не розраховуємо на їх ставлення у відповідності до нашого запиту. Припустимо, ми прагнемо поваги, але нам здається, що нас будуть зневажати чи ігнорувати, от заздалегідь і кажемо; тут самі дурнуваті/це люди не мого рівня/люди взагалі тупі/мої колеги дивні. Так маскується страх БУТИ Не Прийнятим 2. Знецінення того, що вважаємо не можемо мати: гроші-зло/отой хлопець ідіот/ось ця дівчина не з мого кола. ТАК МАСКУЄТЬСЯ #СТРАХ ВІДМОВИ/НЕ ДОСЯГНЕННЯ 3. Знецінення того, що думаємо, що втратимо: мої стосунки -відстій/моя робота-погана. ЦЕ СТРАХ ВТРАТИ 4 Знецінюємо те, що втратили: мій бувший-козел/та робота мені не подобалась/в тому місті, насправді було некомфортно. ТАК МАСКУЄТЬСЯ СТРАХ ВТРАТИ ЦІННОГО/НЕМОЖЛИВОСТІ ЗНАЙТИ ЩОСЬ КРАЩЕ .
Насправді, знецінюючи ми ніби робимо меншим людину або подію, щоб здаватися самому собі більшим. Вважаємо себе негідними чогось-знецінюємо і от вже ми однієї вартості, не змогли щось отримати або не намагались-знецінили, і ось воно вже нам і не було потрібним, втратили-знецінемо, так от майже самі позбавились. Або, намагаємось зменшити розмір втраченого, щоб меньше боліла втрата.
Тобто, ми не відчуваємо своєї цінності, невпевнені в собі і своїх силах, тому зменшуємо увесь світ навколо, щоб здаватись більшими. Відсутність відчуття власної гідності змушує нас до приниження оточуючих і оточуючого.
Якщо людина поруч з вами принижує (знецінює увесь світ чи окремі його складові) придивіться уважно, можливо це людина без відчуття гідності. І це все нам дає 2 важливі характеристики людини:
1. Людина вже обрала свою стратегію "зростання": концентруючи енергію на знеціненні оточуючого світу, в людини буде відчутний брак ресурсів для концентрації на власних досягненнях (щоб реалізовуватись)
2. Знецінення-це ціла життєва філософія і алгоритм обробки інформації. Тобто для людини, це стандартна модель поведінки. Це якраз той випадок, коли я повторюю "якщо в твого коханого всі баби дури, то коли ти потрапиш до переліку дур-це питання тільки часу"
Я б могла написати, що знецінення оточуючих-це виміщення комплексу неповноцінності. Але ненавиджу шаблони і кліше. Це формулювання схоже на : неповноцінна людина приносить шкоду оточуючим. Хіба люди бувають неповноцінними? Кожен, це фізичне тіло, тонкі тіла, зв'язок з полями землі і космічними енергіями, кожен має таланти і можливості-тобто, кожний з нас комплект ресурсів. Так, ці ресурси отримують вартість в залежності від того, як ми їх витрачаємо. Але це вже вибір, а не "неповноцінність". З іншого боку, знецінення-це шкода в першу чергу для носія, а оточуючих ніхто не примушує терпіти знецінення батьків, які відчувають не здатність контролю, тому знецінюють вибори дитини, друзів, які відчувають неповноту власного життя, тому знецінюють наші вибори, керівництва, що відчуває неможливість отримати бажаний результат, тому знецінює решту результатів, чоловіка/дружини що відчуває свою невідповідність партнеру, тому через знецінення намагається "урівняти" позиції.
Крім того, знеціненню нас навчали занадто довго. Система, яка давала нам правила, постійно казала, що має бути цінним, а що ні. Нам давали безліч аргументів, для знецінення будь-якого явища поза межами картини світу системи. Нас так виховували поколіннями. Наприклад, знеціненню права вибору нас навчали с часів древніх релігій, хоча інша назва Землі-це "планета вільного вибору".
Якщо, ми відслідковуємо знецінення у собі, подивіться уважно, який страх маскується під цим алгоритмом і попрацюйте власне з цим страхом. Які справжні почуття в нас у ситуації, коли ми щось критикуємо чи знижуємо цінність.

Наприклад, які у вас претензії до свого тіла, що ви ігноруєте його потреби? Які в вас претензії до власних знань, що ви вважаєте оточуючих не гідними їх? і так далі.
Тільки відчуття власної #цінності і гідності дозволяє нам по-справжньому цінити, а не знецінювати саме життя. ❤️
https://t.me/white_notes112/81

#цінності
Будь-яке знецінення починається зі знецінення себе.
Тобто, як ви ставитесь до себе на одинці із собою. Я не буду повторювати, ці істини, що озвучувались по 1000 разів: доношуємо вдома затерті речі, їмо будь-що з негарного посуду, немита голова, обрубки нігтів... тощо.
Розкажу про те, що мене свого часу дуже здивувало, можливо, ви також над цим замислювались. Чомусь, зневага до фізичного тіла і його потреб має пряму асоціацію з хворобами фізичного тіла. От не надягнув шапку і застудився, не пішов вчасно до лікаря і "запустив" гастрит. Коли я вперше зрозуміла, що це певний шаблон сприйняття, то одразу поставила собі помітку, що саме з нього, починається зневага/знецінення.
Хіба, коли ми ігноруємо свої емоції, знецінюємо і зневажаємо, то ми отримуємо поганий настрій? А може все ж таки, неможливість насолоджуватись життям, будувати стосунки, реалізовуватись. бути щасливими? Тони матеріалів в інтернеті про те, як потрібно розуміти свої емоції, вчитися їх виражати, поважати емоції свої та навколишніх, як відрізняти емоції. І все це не про поганий настрій. Це про зв'язок з фізичними хворобами, про дитячі травми, про залежні стосунки, про маніпуляторів і жертв. Тобто, про те, що руйнує наше життя. А фізичне тіло що? ААААА то про хворобу.
Теза: фізичне тіло людини невіднятна частина фізичного тіла планети, частина системи пов'язаних між собою полів і підсистем Всесвіту. Зневага до фізичного тіла це зневага до всього фізичного плану. Все, чого зазвичай так прагне людина: гроші, домівка, авто, подорож, сім'я, починаючи від безпеки і їжі.
Людина це не душа в костюмі. Це тонка синергія грубого/фізичного і тонких тіл Всесвіту. Як можна прагнути чогось у фізичному світі та зневажати власну основу цього фізичного світу? Житло, авто, різні типи взаємодії з іншими людьми, подорожі все це фізичне і все це фізична потреба зокрема і фізичного тіла. Розумієте, душі вистоюють довгу чергу на втілення, обирають свої сценарії та родини, не для того, щоб отримавши фізичне тіло почати його зневажати. На дорозі до духовного розвитку, всі так полюють за шостим чуттям, що дехто забуває про існування перших п'яти. Що ми чуємо? Бачимо? Відчуваємо на смак і дотик? Які запахи ми відчуваємо? Для нас це ніби щось, що пробігає фоном. А насправді це важлива частина нашої присутності у фізичному світі. В людської істоти немає більш важливих чи менш важливих складових. Через знецінення фізичного, наш контакт з фізичним світом послаблювався протягом століть. Пам'ятаєте всі ті "чудові" речі про "умертвлення плоті", "все земне-грішне" і інші історії, що жодним чином не пояснювали, чому душа, так прагнула отримати тіло, щоб 60 років вбивати його разом з його потребами. Всесвіт не потребує жертв, не потребує невиправданих вбивств. Хто ж потребує? Чим менший наш зв'язок з фізичним світом, тим менше можливостей у нас щось отримувати у фізичному світі. Тобто ми маленькі. нам мало потрібне і в нас навіть не потрібно нічого відбирати, бо ми не на що не претендуємо. Пам'ятаєте, я розповідала про те, що працює лише маніфестація, а маніфестація завжди має фізичний прояв. https://t.me/white_notes112/65 Відмовляючи своєму тілу у його фізичних потребах, ви маніфестуєте відмову собі у праві отримувати у фізичному світі. От і скажіть мені, наскільки вам цікаво, знаходячись у фізичному тілі, відчувати кохання (як прояв тонких тіл) яке не може бути реалізоване в понятті "сім'я" (фізичний план)? Реалізовувати чи не реалізовувати - це вибір, відмова від вибору - це відмова собі у правах. Тому, я ніколи не зупинюсь повторювати: Я - людина, я - існую. Я існую у фізичному тілі та приймаю усі блага фізичного світу.
( і так, я пишу це зараз в платті та із зачіскою, не дивлячись на наслідки блекауту)❤️

Ну, що?
Скажіть чесно, хто з вас чи вашого оточення проводить сьогоднішній день в очікуванні ракетного удару? От ніби й зайнятий своїми справами, ніби щось робиш, а сам такий "а якщо".... ?
Вчора, коли почали розганяти тему, що сьогодні гарантовано буде обстріл, я згадала стільки нецензурних висловів чотирма мовами одразу, що навіть не стала "ділитися враженнями".
Якщо достатня кількість людей одночасно очікуватимуть низьковібраційної події - вона майже напевно відбудеться. Йде війна, обстріли можливі кожного дня, кожного дня потрібно зберігати зосередженість і концентрацію, мати план "Б" на різні випадки. Проте, піклування про фізичну безпеку не має нічого спільного зі страхом. Ми дбаємо про себе заради життя, планів і мрій, а не тому, що страх і смерть. Це дуже і дуже різні процеси.
Якщо ми чимось зайняті, але несвідомо повертаємось до цього "а якщо", ми живемо на частоті цієї події. Тобто, наші вібрації низькі. Що це означає? Що чим би ми не займалися, ми приймаємо свої рішення на користь низьковібраційних сценаріїв. Знаєте, якщо ти поглинений сімейними негараздами, але намагаєшся працювати на роботі твої рішення також будуть на користь найгірших сценаріїв, якщо ти в затишній сім'ї, але продовжуєш переживати робочі негаразди, то і рішення в сім'ї ти приймаєш на користь негативних сценаріїв. Розумієте? Налаштовуючись на вібрації певної гілки розвитку, ми налаштовуємось на неї цілковито. Не можемо контролювати весь час кожну свої емоцію, кожен вчинок,а вони залежать від того, на частоті якого сценарію ми себе відчуваємо. Створення реальності це не 1 раз на рік загадати бажання. Це напрацювання певних алгоритмів нашої поведінки (на рівні всіх полів), що працюють ніби автоматично, оскільки більшу частину свого життя ми більш рефлекторі, ніж усвідомленні. Дихаємо, наприклад, ми не замислюючись, піднімаємо очі в бік одного шуму і заплющуємо почувши інший це рефлекторно, відповідно до нашого сценарію збору та опрацювання інформації.
Страх - це інструмент керування і впливу. Через страхи люди впливають одне на одного, через наші страхи на нас впливають не тільки люди. Чим менше у нас страхів , тим менше ми керовані. Людина може напланувати собі найкращих сценаріїв намріяти чого завгодно, але от ти даєш їй ілюзію того, що її страх може втілитися і людина сама починає руйнувати. Пам'ятаєте, я вже наводила приклад того. що якщо ми десь чи з кимось що або хто нас надихає і коштом наявності когось чи чогось ми переходимо у високовібраційні стани (радість, любов. вдячність...) в нас ніби покращуються усі сфери життя і все стає ніби легшим. Це відбувається тому, що ми вібруємо на частоті позитивної гілки і більшість наших рішень. думок і дій призводить саме до реалізації позитивного сценарію. коли ми вібруємо на частоті позитивного сценарію, ми дуже яскраво бачимо те, що йому не відповідає, в нас ніби миттєво змінюється стан при контакті з людиною, місцем або подією. Тобто, працює інтуїція і ми її чуємо.
І от так само тільки навпаки ми матеріалізуємо собі найгіршу гілку і не чуємо власну інтуїцію, коли переважний стан низьковібраційний.
Особливо прикрі всі ці нагнітання, напередодні моїх улюблених днів. Кожна сьома доба місячного циклу (сьогодні в обід розпочалась) - це день справжньої вербальної магії, коли всі слова мають значення. Тобто, рівень вербального програмування максимальний і може бути використаний для створення насправді чудових речей. ❤️

#фізичнетіло
Коли я пишу, як ми через #стан перестрибуємо з позитивної гілки розвитку на негативну або навпаки, може скластися враження, що стрибок відбувається миттєво за нашим бажанням чи за нашим страхом. Нажаль чи на щастя, це не так. Всім зрозуміло, що для того щоб реалізуватись на високій посаді, потрібно отримати знання, напрацювати особисті навички, отримати досвід і тільки потім ми потрапляємо на посаду в якій реалізовуємся. Тобто, ми формуємо цей етап життя багатьма маленькими кроками. З гілками схожа історія. Я вже казала, що по класиці, перша частина нашого життя-це запас карми з минулого, друга половина життя-результат напрацьованої карми. Тобто на те, на якій ми гілці впливає наш попередній досвід. І якщо ви сьогодні все усвідомили і захотіли на більш позитивну гілочку, то завтра ви на неї не перестрибнете. В от іноді кажуть "я все усвідомила, все роблю правильно, чому ж все не так", просто тому, що гілочка змінюється або через швидку (іноді, трагічну) трансформацію, або поступово шляхом еволюції і покращення. Саме тому, починати треба як раніше, щоб встигнути не тільки насолодитись процесом, але й порадіти результатам. Тобто не відкладайте на "з нового року/з понеділка/після відбою тривоги". Накопичуйте час у конструктивному високовібраційному стані. Наші "тіла" завжди з нами, тому ми можемо це робити будь-коли і де завгодно.
Не повірете, але усвідомлення себе людиною, пов'язаною з усією системою планети, можно розпочати з того, щоб концентруватись на тому що ми чуємо, бачимо, на сприйнятті смаку, запаху і дотику. Вхід у стан тут і зараз це якраз концентрація у просторі, що переходить у концентрацію на тілі. Спробуйте сісти і порахувати навколо себе всі круглі предмети, або всі зелені (оберіть будь-яку ознаку для фіксації з простором) п потім просто фокусуйтесь по черзі на тому що відчуваєте і що чуєте. Складіть для себе розуміння того, яки смаки ви любити, які запахи, які дотики. І які звуки, який візуальний ряд покращує ваш настрій? А потім, подивіться чи оточує вас те, що вам подобається (переважно) чи ні? І просто почніть змінювати своє середовище, на запах, смак, вигляд, дотик, звук.
Це ніби дуже проста гра, але якщо приділяти їй хвилин 10-15 щоденно протягом 1-2 тижнів, ваш контакт з фізичним світом значно покращиться. Особливо уважно відслідковуйте не тільки зовнішні дотики, але й ті відгуки, яке дає ваше тіло на всі 5 почуттів.
Просто спробуйте.
А вже у наступних дописах, я доведу, що ця просто гра пов'язана з темою грошей, реалізації, кохання і духовного розвитку. Тому, що це повага до власного фізичного тіла.❤️

На противагу очікуванням ракетних ударів, поділюся власними очікуваннями. Не так, щоб дні в календарі викреслювала, але не відмовляю собі у посмішці коли бачу як біжать дати.
Меньше ніж за 2 місяці, в 20 числах січня, за східною астрологічною традицією в наших чудових і дивовижних сусідів починається транзит Сатурна по другому домі (це коли планета року і карми приходить запитати, чи чесно зароблялись гроші і чи витрачались на благо), і починається період Раху /Марса з ураженням сьомого дому (партнерства), восьмого (карми і смерті) і дев'ятого (дім успіхів). І така чудова канітєль рік триватиме. Так, люди під впливом таких транзитів поводяться неадекватненько і агресивненько, а тут ціла країна. Але "порушуються стосунки з партнерами і людина (країна) знаходиться в заручниках рішення партнерів", на фоні "живу без фарту" і "поясни де гроші" і "доречі, чи не боїшся вмерти"- звучить неймовірно перспективно. Другий дім - це не просто гроші, це власне їх зовнішні джерела надходження. А врятувати ситуацію може лише Юпітер у квітні. Юпітер-планета чесних знань, розвитку, благословіння.... Навіть важко уявити цей порятунок "через терни до усвідомлення". А хто не в курсі , що таке благословіння - це прискорення зустрічі людини з Богом, тобто у позитивному ключі це зустріч з внутрішньою частиною Абсолюту, для здобуття стану щастя і розкриття внутрішнього потенціалу. Але, це для тих хто цього шукає.... Для всіх інших "зістріч с Богом", зазвичай, виглядає дещо інакше. Власне тому і кажуть у християнському егрегорі "благословіть ворогів своїх", тобто, нехай людина повернеться до Бога... А яким чином-це свобода вибору людини.
Живу людину з важкими кармічними програмами напередодні такого транзиту відправляла б по монастирях, благодійних організаціях, до психоаналітика і перевіряти усі підписані чи потенційні угоди, підписувати шлюбний контракт і ще трішечки ховатись під диваном. Але.... Тож людину))
Тримаймось!
Все буде Україна!❤️

#матриця_ТУС
31 травня, 29 червня, 27 липня, 25 серпня, 23 вересня, 21 жовтня, 19 листопада і 17 грудня народжуються дуже цікаві люди, з великими потенціалами, які важко піддаються розкриттю і потребують особливого підходу, але у своїй реалізованій формі майже не мають меж для матеріалізації. На жаль, переважна більшість цих людей залишається нереалізованими. На консультаціях, найчастіше я чула щось накшталт "я посередність"," сіро", "не смачно", "не знаходжу собі місця", "я варта/вартий" більшого. Тобто їх життя загалом "норм", іноді навіть "успішне" але відчуття реалізованості, повноти, щастя так ніколи і не приходить.
А тепер, уявіть, що реалізований представник цієї групи людей - це, наприклад, засновник однієї з найбільших Алмазних імперій. Майкл Роуч (геше Майкл Роуч) Буддист, вчитель, бізнес-консультант і таке інше, Google радо розповість вам неймовірну історію його життя. І ви просто фізично відчуєте, яка велика різниця між "посередністю" і реалізованим потенціалом, між "можливим" і "найкращим" сценаріями. А потенціал і можливість покращувати сценарії є абсолютно в кожній людині незалежно від дати народження.
Але,  сьогодні я згадала про пана Роуча зовсім з інших причин. Річ у тому, що саме він одним з перших почав розповідати про трансформацію у стані (хоча сам ніколи під таким кутом на свою концепцію і не дивився, а якщо і дивився, то не розповідав) західному світу. Одна з його методик полягає в наступному: "Якщо ти хочеш чогось досягти, то  приділяй одну годину на тиждень, безплатно допомагаючи тому, хто має таку ж саму ціль як і у тебе і кожного дня дякуй собі за це".  Тобто, "підключаючись" до мети певної людини, ми настроюємось на егрегор і на вібрації певної реальності, внаслідок того, що двоє об'єднані однією метою виникає синхрон, що посилює вплив і нарешті високовібраційний стан вдячності допомагає нам зафіксувати для себе цю гілку реальності - високовібраційні події пов'язані з певним егрегором" Знайди того, в кого така ж мрія. допоможи безплатно і будь вдячний собі за те, що зробив. - Все. Повна формула трансформації в дії. І синхрон, і маніфестація дією, і рішення не зі страху, а з бажання допомогти, і високовібраційний стан, і прийняття себе для можливості виходу в цей стан. Все, про що я зазвичай, розповідаю. Загалом, у цього автора є багато цікавих думок, колись для себе відзначила, його пояснення , чому люди постійно переймаються, що так багато роблять для оточуючих, а самі нічого не отримують. На думку автора, люди самі собі не висловлюють вдячність. Розумієте різницю? Не робити щось заради схвалення оточуючими. Не робити щось, бо так "правильно". Не робити щось, розраховуючи на вдячність і визнання. А робити просто тому, що можете і дякувати собі за те, що можете, вмієте, робите. Стати для себе тією значущою людиною, думка якої для вас важлива. А люди знецінюють ті зусилля, що вкладають в інших людей чи події. Знецінення, це ніби відмова від прийняття того, що вже належить тобі по праву. Відсутність відчуття власної цінності.
Все починається з себе, своєї ідентифікації, прийняття і відчуття власної гідності. ❤️

#реалізація
На сьогодні я планувала іншу тему, але випадково натрапила на дещо цікаве.
Випадковостей не існує, є тільки закономірності, які ми ще не зрозуміли.
Закономірність цього телеграм-каналу "вчасно", тобто комусь з вас зараз дуже потрібне саме це. Медитація для пошуку і розкриття талантів.

#реалізація
Крайон - це ім'я позапланетної істоти, з якою спілкуються ченнелєри (медіуми). В його "посланнях" є багато цікавих думок, але є те, що ставиться під сумнів дослідниками, як правдиве, оскільки містить багато суперечностей. Найближчими днями розповім про його концепцію 11 головних уроків, що проходить людина у фізичному втіленні. Але медитація дуже просто і цікава, і більше про роздуми у стані, ніж глибоке занурення. Бажаю вдалих експериментів по вивченню власних талантів. Ви ж пам'ятаєте, що ніколи не буває тільки 1 талант в людини та лише розкриття талантів шлях до реалізації. А реалізація - це та сама самоповага, яка є нашим фундаментом світосприйняття. Талант - це те, що саме ми можемо робити краще за інших і вирішили робити, заходячи у цей світ. Реалізація таланту - це те, чим ми обмінюємось із зовнішнім світом. Особливо, звертайте увагу на те, що ви зараз не реалізовуєте у своїй професії, оскільки це джерело нових можливостей. Хтось вміє чудово слухати, хтось підтримати, в когось чудове почуття гумору, в когось цвітуть квіти, хтось готує, хтось пише вірші, хтось легко розуміє людей, хтось легко навчає, або навчається... не має маленьких і великих талантів. Знаєте, як іноді приходять із запитанням "чи є в мене дар", маючи на увазі магію чи езотерику. Я зазвичай не поділяю таланти на магічно-езотеричні та звичайні, оскільки мені ще ніхто не довів, що лікарю, потрібен менший талант ніж ворожці, що архітектор це не маг, а приготування їжі не алхімія. Усі ми маємо фізичне і тонкі тіла, усі ми частина загальної системи, розрізняється наша здатність сприймати, проводити та трансформувати різні типи енергій, ми живемо у час, коли кожен з нас маг, в кожного магія на кінчиках пальців.Зустрічали, напевно, коли хтось каже: "от, я не стільки вмію, як моя бабця/дідусь" або "зараз вже не ті маги, от колись були". Якщо так, колись казали ви, чи чули щось подібне забудьте. Можливостей у сучасного спеціаліста набагато більше, хоча б тому, що він "володіє" пам'яттю про знання тієї бабусі, або дідуся. Те, що не все "передається" - це природна еволюція знань, є знання, які втрачають актуальність, просто тому, що багато речей вже працює по іншому. Але, більшість знань актуальна і доступна і таланти ті ж самі. Це не сучасний спеціаліст "слабкіший" - це сила "супротиву" стала вищою. Підкинути в повітря новонароджену дитину і підкинути дорослого - тут потрібні зовсім інші сили. А людство, дуже сильно подорослішало. Тому, зараз, в мене так багато приводів "посміхнутись", коли у будь-якій незрозумілій ситуації, люди біжать до екстрасенсів, відьом так інших, щоб "зняти/почистити". Так, не часто, але трапляються ситуації, коли потрібна допомога стороннього фахівця, але, найчастіше це просто небажання людини брати відповідальність і розбиратись. Наприклад, через хвороби організм на щось прозоро натякає, ми біжимо, з нас знімають "симптоматику" ми в захваті. Але будь-який лікар скаже, що діагностувати хворобу при зміненій клінічній картині набагато складніше. Ми не хочемо усвідомлювати і не хочемо розвиватися. Ми хочемо "кріблі, краблі, бумс і нам полегшало". Хоча, відсоток ситуацій, які потребують стороннього втручання, вже не такий великий як багато років тому, оскільки збільшився потенціал кожної людини, дуже багато старих душ зараз знаходиться у втіленні, дуже багато знань доступні і дуже багато енергій можна проводити. Тобто, ось так, знов повернулись до теми відчуття себе, своєї сили, своїх талантів, відповідальності за своє життя. ❤️

Чомусь в просторі постійно виникає питання: чому порядні люди завжди натрапляють на непорядних.(пропущу тему кліше і ярликів, тут і так все зрозуміло).
Насправді, це одне з найпростіших запитань. І за цим принципом працює  не тільки "притягування" порядний/непорядний. Є багато пар ярликів, які "працюють" так само.
Річ у тім, що поводитись як порядна людина і бути порядною людиною-це різні речі.
Є 2 ситуації: 1. Порядна людина знає, що поруч ті, з ким є неспівпадіння поняття морально-етичних норм. 2. Неспівпадіння морально-етичних норм стає сюрпризом.
У першому випадку, погоджуючись співпрацювати, товаришувати, зустрічатись з людиною, з якої поняття моральності не співпадають, ми йдемо на усвідомлений крок. Наша морально-етична система "пропускає" підтримку людини, що поводиться негідно. На мові кліше, це звучало б як "підтримуючи негідника, сам стаєшь негідником". У більш точному варіанті: якщо наша свідомість вважає поведінку іншої людини прийнятною, то заразом ми приймаємо і ситуації, до яких вона може спричинити. А чи буде така ситуація реалізована з цією чи з іншою людиною-вже не суттєво. Тобто, стверджуючи чесність (моральність, етичність) ми не маніфестували її дією, оскільки діями підтримали протилежне.
У другому випадку,найчастіше спрацьовує наше протиставлення Всесвіту: "я хороший у той час, коли інші погані". Як наслідок, отримуємо таких інших, як замовляли.
Але в обох ситуаціях, сценарій буде однаковим: неповна відповідність заявленій якості. Коли ми декларуємо щось, накшталт "я хороший", Всесвіт сприймає це як бажання розвитку, тому показує, де і які енергії ще не належному до заявленого рівня.
Приклад: всі хоч раз чули таку сумну історію: "спочатку я була хорошою/хорошим, але зі мною погано поводились, тому я стала/став поганою/поганим". Можете честно відповідати на такі історії: ти не була/не був і не стала/не став.
Зміна поведінки під тиском соціуму-це лише поведінка, а не якість людини, якщо порядна людина відповідає підлістю на підлість, вона не була порядною до цього моменту, вона просто "поводилась як порядна людина". Якість, що базується на внутрішньому стані не можна змінити ззовні (інакше, терапевти з одного сеансу лікували би будь-яку травму людини), під впливом зовнішніх факторів змінюється лише те, що не сформоване, не стійке або не існує. І от людина ходить і сама себе переконує "я хороша, я хороша" , їй натякають у різні способи, показуючи, де якість недопрацьована, звичайно ж людина не розуміє і формується ситуація великого дзеркала: ось тобі погана людина і погана ситуація. Той в кого якість дійсно напрацьована, залишиться у своїй якості, той в кого ні,  майже з радісним видихом звільнення відповість якоюсь гидотою. Оскільки якість не була насправді напрацьована, тільки синтетично створені межі, у яких людина себе тримала. А тут ситуація, яка ніби дає дозвіл стати собою справжнім, бо є ж причина. Тому мозок радісно хапається за цю можливість і демонізує її до масштабу вселенського горя. І одна річ, коли в дитинстві ми за цим сценарієм активуємо кармічні програми, щоб зафіксувати дитячою травмою: "посварився з мамою. ООО! Я ще коли в це утілення йшов, знав, що мене ніхто не любить, ось і підтверджені. Ну, все, тепер нарешті можна собі дозволити не рахуватись з емоціями оточуючих" (навряд, 5 річна дитина формулює це саме так, але сенс не змінюється). Тобто, некоректна з нашої точки зору поведінка оточуючих, звільняє нас від власних моральних обмежень, якщо вони були синтетичними. Завчинеми правилами, наслідком виховання, бажанням здаватись кращіми ніж ми є, бажання бути таким, яким пока що не є. Тобто сама якість (енергія) не була напрацьована і велике дзеркало це просто віддзеркалило. Легко бути хорошим в лабораторних умовах, але тільки дії в ситуаціях і швидкість відновлення стану показники наявності якості.Я вже писала про те, що  багато років тому, достатньо було знати правила і їх виконувати. Сьогодні, цього недостатньо. Ти або відчуваєш або ні, або усвідомлюєшь або ні, або дієш або ні. https://t.me/white_notes112/20
Всесвіт не сприймає наших ілюзій, тільки нашу реальність. ❤️