Намагання думати позитивно від час тривог у калідори - не уявляти влучань, не згадувати вогонь, нагадує їжака з анекдоту. Якій стояв і думав " я не пукну", потім пукав, а потім собі казав " це не я".

Дай боже спокійної ночі. Бо роботи повно. Тривога, піздюлей на роботі отримала, нога болить. Троє загиблих сьогодні, блядь.


Спасла окрошечка та трохи просечка. Таке дають в 47. Окрошечку я внедрю дома, бо це було просто неймовірно смачно.

Якщо вас кудись звуть друзі просто йдіть. І тоді трохи легше

Київ


Блядь блядь блядь

Український тредс будуть вивчати для мемобіблії та комунікацій

Якось так. Сьогодні вперше заборонила питати як в мене справи.

Як завжди. Стоїмо мовчимо

Це неможливо. Це треба читати, треба, треба ненавідити їх ще дужче.

Стільки, скільки є сил

Стішата памʼятаєте про вставку Ван Гога? Боже - мати 20 років і можливість мотнутися туди, куди хочеться - безцінна

Я теж маю можливість - а енергію ні. Хоча мрію про ботанічний сад, галереї, ВДНХ, Кураж, і всяке таке де я не була - концерти на даху і таке.

(Боязно в К - і це "там найчастіше прильоти" - це теж є)

Ось вам мого улюбленого митця

Це я фіксую для себе щоби не забути

Давайте задонатимо трошки на пошиття алаптивного одягу для поранених https://send.monobank.ua/jar/9gD6ae9Nxj

І ще трошки на реабілітацію важкопораненого.

Ну, день такий

4149 4975 0185 9609

Заради чого живемо, насправді