Сьогодні зранку в абсолютній тиші понад добу знеструмленої багатоповерхівки, лежала я і слухала, як трубами дзюрчить вода...

Було неясно, про що вона дзюрчить: чи спустили її вчора ще, а сьогодні заливають назад, чи навпаки: оце вона витікає останніми краплями з охололого дому.

Я лежала під ковдрою у флісовій піжамі на хутрі (це не метафора), двох шкарпетках, в обнімку з ледь теплою гумовою грілкою і слухала те дзюрчання.

В холодній передсвітанковій тиші воно звучало і як розпач, і як остання надія.

Я вибралася з ковдряної нори і дочалапала до батареї.

Та наливалася ледь чутним теплом. Здавалося, я чую, як під пальцями пульсує вода.

Над крижаним засніженмим містом сходило червоногаряче морозне сонце.

Я трималася за ту батарею і плакала. Було щось до щему болюче у тому, що допоки я спала, хтось усю ніч був на зміні, аби зранку наш сонний дім вслухався у життєдайний шурхіт води у трубах.

***

Я не думала, що писатиму про це.

Але написала ж почасти для тих, хто вчора весь день нидів, нив, шукав винних і лив свою жовч і злість у всі боки.

Бо поки хтось коптив своєю панікою небеса, хтось інший просто робив свою нехитру роботу.

І зараз робить. Бо роботи тієї робити - не переробити.

Дякую надлюдям, які тримають свій дах - і не дають решті дахом їхати.

Я не могла дорахувати результати дівочника. 2+2+1+1+.5+лікер.

Ми планували рік, нічого лишнього.

Тепер офіційно довше чим їхня велика вітчизняна.

Я не можу навіть думати про це

Ну, нарешті
Я в тренде бо є таке і ще працює

тут кажуть знов буде масовий удар

я готовлюсь до масового удару так- роблю для стратегічної зустрічи кейс по чаю Графф. ми шуршимо навздогін один одного - я та остання модель Клод ші яка назвається опус. Опус настільки міцний що його токени закінчуються раз на півгодини і потім треба чекати ще години дві. Тому старий добрий пошук руцями руками, уважне читання, дають результат.

знайшла вам очешуєний розказ про міцного горішка. Це бляха ніякий сценаріст сто разів укурений марихуаною не вигадає. https://www.facebook.com/kenguru.plus/posts/pfbid06PVbJVRbF69RezzVBoJ15VtXqHEp777TWePNjrnExi5KWzv8ZXwPWcTC4qDBAQonl

я десь щось часто покачала згадувати початок війни. кожен січень лютий тепер такі - мені сниться це все

Тут зібрано багато болю киян зараз.

Я ненавиджу русню за те, що ламає, старить,примушує божеволіти, відбирає кращі роки у стольких людей.

https://www.threads.com/@eline_s.a/post/DTY2W17DM2Q?xmt=AQF0EQZmFpfjJkGGM3J6Iysc_g2Msq0jg2mPDScfP9WEnNKGxW8fOuGhIfdsdEYin2OOwSF_&slof=1

Я пишу це - в мене комин.свічки. Але в душі темрява та біль.
Стільки болю

Все. Два робочих мака від 15 та 18 року не працюють. Що робити.
Блядь.

мені надіслали трохи Одеси

Після півторагодинного психу присвяченому тому, що доросла дівчинка не може дозволити собі техніку купити, я пішла шукати другу роботу. Чесно - я іноді хочу десь працювати руками. Десь бути офлайн і щоби це була друга робота.

В кімнаті 15 гралусів

Цікаво чи стара курва втримається на цей раз

Враження, що Гренландія - це ми

Тарантіно у порівнянні з українцями "мальчик совсем"

Ну що, атакували Бандеру у Львові, але поцілили в дитячий майданчик.

Їхні ракети закодовані, шукають майданчики.

Суспільство: за 4 роки він можна було __.
Далі список про захист ТЕЦ, перехід на нову опалювальну систему, ТЦК, реформа ЗСУ і ще і ще і ще.

Поки такі, як Зе, Тимошонки і інша шелупонь, що случайно опинилася у ВРУ будуть рулювати, ми будемо жити як є