Друзі, ми твердо вирішили підтягнути всі хвости і віддати всі книжки, які у нас в роботі до друку. Щоби книжки продовжували виходити, ми, по деяких книжках, переходимо на систему print on demand, допоки не проясниться ситуація на ринку. Це значить кілька важливих речей:
• у нас знову сильно зросте кількість передзамовлень;
• ми надрукуємо стільки примірників книжки, скільки буде передзамовлень. Отже ніде поза сайтом ви ці книжки не придбаєте. І потім – теж. Скільки продали – стільки зробили;
• місяць ми збираємо ваші замовлення, тоді друкуємо;
• коштуватиме це недешево, бо війна, папір, курс, ви і самі бачите по ринку. Ми на цьому теж не заробляємо, бо друкувати дуже малими накладами дуже дорого. Але зробити книжки важливіше;
• але на сайті є оплата частинами від 900₴ від всіх зручних вам систем, а якщо зручніше якось инакше – пишіть, вирішимо;
• нарешті це станеться, слава ЗСУ.

https://vydavnytstvo.com/shop/parostok
https://vydavnytstvo.com/shop/parostok
https://vydavnytstvo.com/shop/parostok
І першою такою книжкою стане один з наших давних довгобудів, який ми встигли тільки анонсувати і таємно підготували до друку – наша перша манхва, себто корейський комікс Ґим-Сук Джендрі-Кім «Паросток». Це 484 сторінки дуже важкої, але дуже важливої історії, на жаль актуальної і для нас зараз. Книжка оповідає реальну історію корейської «жінки для втіх» Ок-Сон Лі, яку забрали в сексуальне рабство для потреб японської імперської армії під час Другої світової війни
Починаючи з дитинства Лі «Паросток» описує перебіг війни з точки зору дитини-жертви, детально описуючи, як одна людина пережила японську окупацію та страждання, яких японські війська завдали корейському населенню. Ґим-Сук Джендрі-Кім наголошує на силі Лі, з якою вона долала численні випробування, що випали на її долю.

Радіємо, що цей шедевр нарешті вийде українською і чекаємо на ваші замовлення.

#видавництвотакеєдине #паросток

Крамниця чудова і консультантка нівроку
https://vydavnytstvo.com/shop/manasteinn

Ви ж знаєте, що ми відправляємо за кордон? https://vm.tiktok.com/ZMNGrK6ge/

Книга, яка повернула натхнення до читання перекладної сучасної художки.

Купила за порадою Ганни Улюри, яка зараз працює у книгарні «Книжковий Лев», прочитала за півтора дня.

Сйон - відомий ісландський поет та прозаїк, він писав тексти для Бйорк, з якою вони знайомі з підліткового віку. Саме Сйон написав I've Seen It All, що стала саундтреком для Dancer in the Dark.

«Місячний камінь – хлопець, якого не було» - зовсім невеликий та дуже поетичний роман. По відчуттю найближче до елегії - журливе, але без драматичного надриву. Цікаво, що порадили мене її, коли я тримала у руках «Години» Каннінгема, бо по ритму вони зі Сйоном схожі. Мені навіть більше нагадало «Сніжну Королеву».

Мані Стен Карлссон (його ім'я у перекладі Місячний камінь) шістнадцятирічний сирота, який розважається тим, що займається сексом за гроші з чоловіками та ходить у кіно. В той час триває Перша світова, а до Ісландії наближається епідемія іспанки. «Місячний камінь» - роман з історичним тлом, яке надає химерній оповіді реальності, так само працюють і часові рамки - це дев'ять ночей 1918 року і день 1929-ого.

Коли іспанка приходить, кінотеатри закривають та хлопець ніби переносить фантазії, що так манили на екрані, у реальність. Головною героїнею його реалістичного марення стає подруга Сола, яка одягає шкіряну куртку та їздить на мотоциклі, а потім керує швидкою, коли вже особливо немає кому це робити.

Сола стає для Мані втіленням Ірми Веп, головної героїні фільму Les vampires (1915 року), який для того часу був дуже сміливим. Після короткого перегляду відео на ютубі сприйняття роману стало повнішим. На цих сто з чимось сторінках насправді стільки алюзій, відсилок, що можна пірнати до дна чи залишатися на поверхні.

Хочеться обійтись без спойлерів, тому просто скажу, що Мані наприкінці виганяють зі спільноти і він повертається «додому» вже у 1929 році. Саме у цей момент дізнаємося, що мати Мані померла через проказу. І майже одразу фіналимося присвятою книги - Сйон написав роман на честь дядька, який помер під час епідемії СНІДу. На останньому реченні ніби усі хаотичні образи стають на свої місця та дійсно розумієш, що то все було.

Присвята, що ховається до кінця роману, ніби усе пояснює про «хлопчика, якого не було», принаймні якщо знайти історію епідемії СНІДу. (на цьому моменті зухвало хочеться порадити не книгу, а серіал «Це гріх» 2021 року).

Напевно, у романі найбільше вразила багатогранність сприйняття (якби я читала його у розпал ковіду, думала б про інше) та талант Сйон розказати про циклічність людської історії.