📚ВРАЖЕННЯ UA

Створив ще один канал (можна сказати щоденник). Раптом когось зацікавить, заходьте.
@tihoyusapoyu

2.0K viewsedited 14:58

Слава Курилов. Сам в океані. Час майстрів. 2019.
Авторка відгуку: Atamas Natalia

13 грудня 1984 року радянський океанолог Станислав Курилов під час круїзу без заходження у порти з Владивостока до екватору стрибнув с борту теплоходу «Советский Союз» та поплив до берегів філіпінського острова Сіаргао. Він був прекрасно тренованою людиною, але не мав при собі їжи, води та жодного спорядження, окрім маски та трубки. Курилов планував проплисти до берега 18 кілометрів, а далі попросити притулку та дістатися своєї сестри, що жила з чоловіком у Канаді. Натомість 18 кілометрів перетворилися на майже 100, і Курилов провів у океані 3 доби, намагаючись знайти дорогу до суші та змагаючись з течією. Він дістався острова, півроку просидів у філіпінській в’язниці, був депортований до Канади, заочно засуджений на 10 років у Союзі за державну зраду (це зруйнувало кар’єру його братові, що був капітаном далекого плавання, що стало з його радянською дружиною – невідомо), працював за спеціальністю, потім переїхав до Ізраїлю та врешті-решт загинув під час планового занурення на озері Кіннерет. Його друга дружина Олена відредагувала, зібрала та упорядкувала його записи та розповіді про втечу та містичний досвід, пов’язаний з глибоким зануренням у йогу, - ось вони в українському перекладі і представлені у цій книзі.

Треба одразу сказати, що Слава Курилов – у жодному разі не дисидент, борець з режимом і таке інше. Він дійсно абсолютно закохана у океан людина, якого радянська влада через наявність родичів за кордоном двічі не пустила у міжнародні експедиції під орудою кумира Курилова – Жака Іва Кусто, які Станислав довго та ретельно готував від радянської сторони. Курилов був з тих людей, які під час «глибокого совка» йшли у «внутрішню еміграцію» - альпінізм, авторська пісня, йога, релігійні практики. Це все робить книгу дуже нерівною.

Найбільша перша частина, «Втеча», як на мене, - найкраща. У автора гарний слог, він докладно описує свою подорож на теплоході, гарячкову атмосферу загальної розслабленості людей, що ілюзорно вирвалися на пару тижнів з «комуністичного раю», свої емоції, почуття та страхи перед доленосним стрибком з борту теплоходу та старого життя. Напруження у цій частині книги можна різати ножем, внутрішній стан втікача просто ідеально контрастує з загальним алкогольним оточенням на радянському теплоході. І ось – той самий стрибок, побоювання та коливання позаду, тепер – тільки вперед. Тут йде насичений, глибокий текст про боротьбу із собою та стихією за життя, що переривається містичними прозріннями та езотеричним досвідом існування свідомості на межі, - і одночасно неймовірним зображення океану, смертоносного та прекрасного. Це захопливе читання, від якого неможливо відірватися, і як на мій погляд, саме заради нього і треба придбати цю книжку. Друга частина – «Пошук шляху», розказує про радянське життя-буття автора та фактично передумови його втечі. Наступна частина – «Йога», була мені абсолютно незрозуміла і нецікава. Також геть не зачепили кілька невеликих оповідань. Останніми у книзі містяться розповіді його другої дружини, Олени Генделєвої-Курилової, про свого чоловіка та книгу.

Що робить цю книгу просто неймовірною та must have, окрім першої, дуже вдалої частини про власне втечу, що є гімном силі людського духу та любові до свободи та океану? - Оформлення художниці Надії Міцкевич. Книжка є витвором візуального мистецтва, колажі та малюнки Надії утворюють свого роду «розповідь у розповіді», ідеально резонуючи з «морськими» шматками тексту та занурюючи читача одночасно у пригоди, боротьбу та містичний досвід. Безмежна сила океану та самотність конкретного відчайдуха відтворені бездоганно, це просто естетичний оргазм. Без такого формлення книга не справила б на мене і половини емоційного враження. Один з найгарніших прикладів ілюстрації тексту, що я бачила серед україномовних книг.

2.3K viewsedited 06:03