🟢 Відбій повітряної тривоги на Волині.

🫡 «Не ті книжки ми читали в дитинстві, щоб лишитися осторонь», – захисник-волинянин на псевдо Білий.

Білий – санітарний інструктор з 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

З перших днів повномасштабної війни уродженець Волині – у лавах Сил територіальної оборони ЗСУ та за два роки війни пройшов оборону Києва, Херсонську операцію, Бахмут та інші не менш гарячі напрямки, повідомляє Генштаб ЗСУ.

«Відчуття війни було, – пригадує військовий. – Але в мене був приятель, на жаль, він отримав Героя України посмертно. Він у ЗСУ з 2016 року був. Так от, я завжди його питав: «Буде?» «Буде!» «Коли?» «Я скажу, коли боятися», – відповідав той. Він набрав мене 24 лютого о четвертій ранку та сказав: «Почалося». Наступного дня ми із кумом вже були у лавах ЗСУ. З нами збиралася і моя дружина, але ми її відмовили».

Війну Білий почав стрільцем та у цій ролі, можна сказати, здобув другий день народження.

«27 лютого – я вважаю, що почався новий відлік, все, що я прожив після цієї дати, – то подарунок долі. Ми були на одному напрямку оборони Києва, коли нам повідомили, що у наш бік рухається ворожа колона, де близько 30 одиниць бронетехніки. Ми зайняли позиції, я лежу – і тут на мене вилітає БТР. А в мене в руках автомат і все, нічого більше. Він проїздить повз мене, я бачу впритул його колесо і тут чийсь крик – не стріляти, наші! То хлопці з ЗСУ підскочили. І так одразу на душі радісно стало. А колону ту, ворожу, розвалили на підступах».

Потім була Херсонська операція, в якій Білий ще виконував завдання стрільця. Перед виходом з Херсонщини, де він із побратимами був п’ять місяців, йому запропонували стати санітарним інструктором.

«У мене є освіта, яка споріднена з медичною – логопед-дефектолог. Я працював за спеціальністю давно, але базові речі розумію. Раніше при отриманні такої освіти паралельно давали облікову спеціальність військової медсестри чи медбрата, але коли закінчував я, такого вже не було. Тож подумав: а чого б ні? Навіть як що я врятую одне людське життя – це буде на одне життя більше, ніж нічого», – каже Білий.

Тож у свої наступні бойові – в Бахмут – він їхав уже медиком.

«У Бахмуті було жорстко. По нашому стабпункту постійно прилітало. Іноді поряд прилітало таке, що про себе думав – слава тобі, Боже, що вони косорукі та не вучили. Від одного тільки прильоту у двір лишилася вирва понад два метри завглибшки. Часто під обстрілами доводилося носити поранених.

Одного разу привезли хлопця, в нього ноги посічені. А в ньому ваги – за сотню кілограмів. І я розумію, що ми його не понесемо. А тут ще й обстріл. І я йому кажу: «Братику, ти мусиш бігти, причому так, як ніколи до цього не бігав». І він побіг. Спираючись на мене – побіг. Коли добігли, сказав, що сам не вірив у те, що зможе», – пригадує військовий.

– Але найбільше запам’яталося не це. У перший день нашого чергування до нас прийшов майор, в літах такий дядько, контужений, скаржився, що рука болить.

Ми подивилися, а в нього величезний, розміром з фалангу великого пальця, уламок у лікті та такий самий в плечі. Сказали йому, що потрібна евакуація. Він відмовився, сказав витягати уламки тут, бо в нього на позиції 20 хлопців молодих, необстріляних. Так він і пішов. Більше ми його не бачили».

Коли постійно бачиш кров, легко втратити мотивацію, але у Білого вона є, навіть через два роки війни.

«Коли ми прийшли в ЗСУ, нам сказали: потрібно стримати ворога, поки прийде навчене військо. І ми тримали. А зараз розумію, що тим навченим військом стали вже і ми. Є досвід, розуміння. Отже, наше завдання – стримати ворога. А ще в мене дядько загинув, та і побратимів багато. Тож моя мотивація бути тут – у тім, що я дуже хочу, щоб ці втрати не були даремними. Не ті книжки ми читали в дитинстві, щоб лишитися осторонь», – резюмує боєць.

🔥 На росії волгоградський НПЗ атакував дрон, виникла пожежа.

«Пожежу ліквідовано, жертв немає», – повідомляють пропагандисти. Разом з тим російські телеграм-канали публікують відео пожежі на російському НПЗ.

📸 Пропаганда, романтика, соціалізм. Радянські фотоальбоми Луцька.

Ми любимо розглядати старі фотографії. Вони показують місця, людей, зміни, які відбулися. Це допомагає налаштувати внутрішню перспективу часу і не загубитися на цій шкалі. Дає змогу зважити минуле і своє нинішнє місце.

Не всі старі фотографії однаково добре для цього надаються. Інколи ми не розуміємо, не правильно тлумачимо зображене. І йдеться не лише про моменти браку нашого знання історії, а й про ті випадки, коли автор створював фото із навмисною, не завжди афішованою метою, хотів створити певне конкретне враження для досягнення своїх цілей.

Серед масиву давніх фото Луцька виділяються ті, що були надруковані в радянських офіційних фотоальбомах, путівниках, серіях листівок, виданих державними підприємствами. Правда в тому, що вони мають документальну, художню та історичну цінність. Проте, коли переглядаєш ці фото десятками і сотнями, виникає певне відчуття штучності, розуміння кількох типових сюжетів та тем, які не тільки мало відрізняються від альбому до альбому, а й навіть часто мало відрізняються від міста до міста.

Все через те, що цей набір сюжетів і тем був прийнятий цензурою. Він служив для конкретної цілі – демонстрації радісного та щасливого життя радянських «трудящих». Цю мету розкривали сюжети з розвитком промисловості, міського благоустрою та місць відпочинку (парки, сквери, кінотеатри, зоопарки, заклади культури), масового будівництва житла, наявністю історичної спадщини, розвитком спорту та «художньої самодіяльності».

Радянські фотографи офіційних альбомів та путівників мали певну свободу творчості, але вона була чітко поставлена в рамки, адже друкувалося тільки те, що можна було.

Продовження та мікс фотографій із подібних радянських видань, присвячених Луцьку, з ідеологічним підтекстом або без такого — у матеріалі на нашому сайті.

12 травня – особливий для всіх нас день. Сьогодні, як і решта світу, українці віддають шану найдорожчій людині у нашому житті. Ми любимо та вдячні нашим мамам за їхню важку працю, доброту та надзвичайну мужність у цей складний для нашої країни час. Мами надихають нас і дають сили боротися заради майбутнього наших дітей.

@United24media

💶 €3 млрд від прибутків від активів РФ — це «майже ніщо». Малюська скептично поставився до плану ЄС

«Якщо ми говоримо про потреби України і потреби війни, військові та невійськові, то 3 мільярди євро насправді майже ніщо — нам потрібні сотні мільярдів, аби виграти війну», — сказав Малюська на зустрічі міністрів юстиції G7 у Венеції.

🇵🇱 У Польщі не буде кому працювати, якщо країна почне висилати українських чоловіків на Батьківщину, — Forbes.

Видання повідомляє, що у Польщу з моменту повномасштабного вторгнення рф прибули 371 тисяча українських чоловіків призовного віку. Якщо країна прийме рішення повертати їх в Україну, то більшість з них будуть змушені звільнитись або переїхати в іншу країну.

Forbes зазначає, що серед чоловічої частини українських біженців вже є підвищений інтерес до переїзду в такі країни, як Німеччина чи Естонія, а також за межі ЄС.

🤯 У селищі на Волині підприємець тричі обкрадав магазин «Аврора».

Виносив усе, що потрапляло під руку і можна було легко заховати: в Іваничах спритник за кілька днів тричі обікрав магазин «Аврора».

За це Іваничівський районний суд призначив йому п’ять років в’язниці, але замінив покарання на іспитовий строк.

Торік 14 листопада в магазині «Аврора» Леонід Л. поцупив два настільні будильники, комп’ютерну мишку, батарейки, новорічні дощики, набір гайкових ключів та дві крем-фарби для волосся. Загальна сума вкраденого – 807 гривень.

Вже за дві години у тому самому магазині він вкрав бездротові навушники, настільний будильник, новорічний дощик, набір металічних хомутів, індикатор з автомобільними запобіжниками, жіночі лосини, чотири гелеві ручки, простий олівець та дві шоколадні крем-пасти на суму 798 гривень.

За кілька днів Леонід Л. навідався сюди ж і знову його «біс поплутав». Цього разу він потягнув чотири світлодіодні лампи, дві баночки домашніх спецій, чотири консерви «Сардини», два кімнатні термометри, три новорічні дощики та напій кавовий 3в1 «MacCoffe». Цим завдав збитків магазину на суму 470,82 гривні.

Крадія викрили і затримали. Про чоловіка відомо, що він – приватна особа-підприємець, одружений.

У суді волинянин визнав вину та щиро розкаявся. Також уклав угоду з прокурором про визнання винуватості.

Відтак суд призначив горе-підприємцю п’ять років позбавлення волі, але замінив на рік іспитового терміну.

🤝🏻 ЄС найближчими тижнями посилить підтримку України, - Макрон.

"Наше майбутнє і наша безпека поставлені на карту в Україні. Саме тому, як я говорив, ми повинні посилити допомогу, що ми зробимо в найближчі тижні. Необхідно постачати більше техніки українцям", - цитує його слова видання Le Figaro.

Він додав, що суперникам потрібно давати зрозуміти, що якщо вони загрожуватимуть безпеці та інтересам, "тоді відправка військових не виключена".

"Я сподіваюся, що Франції не доведеться воювати. Франція — мирна, а не військова держава. Але, безумовно, якщо хочеш миру, то треба його захищати. Тому треба озброюватися, часом чинити стримуючий вплив на наших суперників", - додав він.