А ось і переможний виступ. Оцінюємо🎤👇

🇱🇻 Латвія передаватиме Україні дрони та радіолокаційні системи захисту власного виробництва, - посол України в країні Анатолій Куцевол в інтерв'ю українським ЗМІ.

"Ми ніколи не забуваємо, що Латвія взяла на себе координацію в рамках коаліції дронів для України. Тут йдеться і про військово-технічне співробітництво українських та латвійських бізнесів", - зазначив він.

Куцевол додав, що Україна та Латвія також розвивають коаліцію з виробництва 155-мм снарядів. За його словами, є й інші сфери співробітництва, але "їх зараз не можна називати з погляду безпеки".

😮 Волинянина засудили на рік, бо не захотів брати повістку.

Уродженець села Височне Ратнівської громади відмовився брати повістку та не з’явився до пункту збору, бо сам доглядає хвору матір.

За ухилення від мобілізації Ратнівський районний суд присудив йому рік в'язниці.

Сергія К., який з 2007 року перебував на обліку як військовозобов'язаний, у жовтні 2023-го військово-лікарська комісія визнала придатним до військової служби без обмежень.

10 жовтня 2023 року працівники ТЦК намагалися вручити чоловіку повістку про необхідність з'явитися у пункт збору для подальшого відправлення до військової частини. Проте волинянин відмовився отримувати її. У призначений час він так і не з’явився у пункт збору, ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації.

💥 У Німеччині запропонували збивати дрони над заходом України силами ППО країн НАТО, - Frankfurter Allgemeine Zeitung.

"Це розвантажить українську ППО та дозволить їй захистити фронт", - вважає представник ХДС Родеріх Кізеветтер.

Зокрема, це можуть робити Польща та Румунія. Ідею підтримали члени Бундестагу від "Зелених" та "Вільних демократів".

Як приклад наводиться Ізраїль, якому у квітні США, Франція та Великобританія допомогли відбити масовану повітряну атаку з боку Ірану та його "проксі".

🤬 «Ситуація може стати вкрай жахливою». Росіяни окупували шість сіл на півночі Харківщини — карта DeepState.

За оцінкою DeepState, ситуація на Харківщині продовжує ускладнюватися. росія поступово заводить на територію України дедалі більше сил: піхота заходить безперервно, просувається групами до населених пунктів і намагається там закріплятися, насичуватися і продовжувати рух. На підтримці працюють техніка в невеликій кількості, артилерія, авіація, а також присутня велика активність БПЛА і РЕБ.

‼️ Змінюється підхід до цієї війни: речник Міністерства оборони України Лазуткін щодо набрання чинності закону про мобілізацію з 18 травня.

«Якщо говорити глобально, то з 18 травня, коли набуває чинності закон про мобілізацію, то передусім змінюється і підхід до цієї війни. Тому що та історія, коли частина людей воює і постійно перебуває на фронті, а частина живе своїм спокійним життям, вочевидь, що цьому вже приходить край. Разюча відмінність, яка кидалася щоразу в очі, коли повертаєшся з Донбасу у Київ чи Львів, чи інші мирні міста, не є нормальною. Можливо, це було б нормально, якби у нас був слабкий ворог, однак у цьому випадку треба мобілізуватися всій країні, всьому суспільству», — заявив Лазуткін.

🔴 Повітряна тривога на Волині — усім в укриття!

🤬 Причина тривоги — Зліт 1х винищувача МіГ-31К з ае «Саваслейка».

Тривогу оголошено по всій території України.

🟢 Відбій повітряної тривоги на Волині.

🫡 «Не ті книжки ми читали в дитинстві, щоб лишитися осторонь», – захисник-волинянин на псевдо Білий.

Білий – санітарний інструктор з 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

З перших днів повномасштабної війни уродженець Волині – у лавах Сил територіальної оборони ЗСУ та за два роки війни пройшов оборону Києва, Херсонську операцію, Бахмут та інші не менш гарячі напрямки, повідомляє Генштаб ЗСУ.

«Відчуття війни було, – пригадує військовий. – Але в мене був приятель, на жаль, він отримав Героя України посмертно. Він у ЗСУ з 2016 року був. Так от, я завжди його питав: «Буде?» «Буде!» «Коли?» «Я скажу, коли боятися», – відповідав той. Він набрав мене 24 лютого о четвертій ранку та сказав: «Почалося». Наступного дня ми із кумом вже були у лавах ЗСУ. З нами збиралася і моя дружина, але ми її відмовили».

Війну Білий почав стрільцем та у цій ролі, можна сказати, здобув другий день народження.

«27 лютого – я вважаю, що почався новий відлік, все, що я прожив після цієї дати, – то подарунок долі. Ми були на одному напрямку оборони Києва, коли нам повідомили, що у наш бік рухається ворожа колона, де близько 30 одиниць бронетехніки. Ми зайняли позиції, я лежу – і тут на мене вилітає БТР. А в мене в руках автомат і все, нічого більше. Він проїздить повз мене, я бачу впритул його колесо і тут чийсь крик – не стріляти, наші! То хлопці з ЗСУ підскочили. І так одразу на душі радісно стало. А колону ту, ворожу, розвалили на підступах».

Потім була Херсонська операція, в якій Білий ще виконував завдання стрільця. Перед виходом з Херсонщини, де він із побратимами був п’ять місяців, йому запропонували стати санітарним інструктором.

«У мене є освіта, яка споріднена з медичною – логопед-дефектолог. Я працював за спеціальністю давно, але базові речі розумію. Раніше при отриманні такої освіти паралельно давали облікову спеціальність військової медсестри чи медбрата, але коли закінчував я, такого вже не було. Тож подумав: а чого б ні? Навіть як що я врятую одне людське життя – це буде на одне життя більше, ніж нічого», – каже Білий.

Тож у свої наступні бойові – в Бахмут – він їхав уже медиком.

«У Бахмуті було жорстко. По нашому стабпункту постійно прилітало. Іноді поряд прилітало таке, що про себе думав – слава тобі, Боже, що вони косорукі та не вучили. Від одного тільки прильоту у двір лишилася вирва понад два метри завглибшки. Часто під обстрілами доводилося носити поранених.

Одного разу привезли хлопця, в нього ноги посічені. А в ньому ваги – за сотню кілограмів. І я розумію, що ми його не понесемо. А тут ще й обстріл. І я йому кажу: «Братику, ти мусиш бігти, причому так, як ніколи до цього не бігав». І він побіг. Спираючись на мене – побіг. Коли добігли, сказав, що сам не вірив у те, що зможе», – пригадує військовий.

– Але найбільше запам’яталося не це. У перший день нашого чергування до нас прийшов майор, в літах такий дядько, контужений, скаржився, що рука болить.

Ми подивилися, а в нього величезний, розміром з фалангу великого пальця, уламок у лікті та такий самий в плечі. Сказали йому, що потрібна евакуація. Він відмовився, сказав витягати уламки тут, бо в нього на позиції 20 хлопців молодих, необстріляних. Так він і пішов. Більше ми його не бачили».

Коли постійно бачиш кров, легко втратити мотивацію, але у Білого вона є, навіть через два роки війни.

«Коли ми прийшли в ЗСУ, нам сказали: потрібно стримати ворога, поки прийде навчене військо. І ми тримали. А зараз розумію, що тим навченим військом стали вже і ми. Є досвід, розуміння. Отже, наше завдання – стримати ворога. А ще в мене дядько загинув, та і побратимів багато. Тож моя мотивація бути тут – у тім, що я дуже хочу, щоб ці втрати не були даремними. Не ті книжки ми читали в дитинстві, щоб лишитися осторонь», – резюмує боєць.

🔥 На росії волгоградський НПЗ атакував дрон, виникла пожежа.

«Пожежу ліквідовано, жертв немає», – повідомляють пропагандисти. Разом з тим російські телеграм-канали публікують відео пожежі на російському НПЗ.

📸 Пропаганда, романтика, соціалізм. Радянські фотоальбоми Луцька.

Ми любимо розглядати старі фотографії. Вони показують місця, людей, зміни, які відбулися. Це допомагає налаштувати внутрішню перспективу часу і не загубитися на цій шкалі. Дає змогу зважити минуле і своє нинішнє місце.

Не всі старі фотографії однаково добре для цього надаються. Інколи ми не розуміємо, не правильно тлумачимо зображене. І йдеться не лише про моменти браку нашого знання історії, а й про ті випадки, коли автор створював фото із навмисною, не завжди афішованою метою, хотів створити певне конкретне враження для досягнення своїх цілей.

Серед масиву давніх фото Луцька виділяються ті, що були надруковані в радянських офіційних фотоальбомах, путівниках, серіях листівок, виданих державними підприємствами. Правда в тому, що вони мають документальну, художню та історичну цінність. Проте, коли переглядаєш ці фото десятками і сотнями, виникає певне відчуття штучності, розуміння кількох типових сюжетів та тем, які не тільки мало відрізняються від альбому до альбому, а й навіть часто мало відрізняються від міста до міста.

Все через те, що цей набір сюжетів і тем був прийнятий цензурою. Він служив для конкретної цілі – демонстрації радісного та щасливого життя радянських «трудящих». Цю мету розкривали сюжети з розвитком промисловості, міського благоустрою та місць відпочинку (парки, сквери, кінотеатри, зоопарки, заклади культури), масового будівництва житла, наявністю історичної спадщини, розвитком спорту та «художньої самодіяльності».

Радянські фотографи офіційних альбомів та путівників мали певну свободу творчості, але вона була чітко поставлена в рамки, адже друкувалося тільки те, що можна було.

Продовження та мікс фотографій із подібних радянських видань, присвячених Луцьку, з ідеологічним підтекстом або без такого — у матеріалі на нашому сайті.

12 травня – особливий для всіх нас день. Сьогодні, як і решта світу, українці віддають шану найдорожчій людині у нашому житті. Ми любимо та вдячні нашим мамам за їхню важку працю, доброту та надзвичайну мужність у цей складний для нашої країни час. Мами надихають нас і дають сили боротися заради майбутнього наших дітей.

@United24media