ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ

22.10.2025, з 00:04 до 02:30, зс рф здійснили обстріл території Одеської області із застосуванням ударних БПЛА «Герань-2» (27 БпЛА, з яких 25 збито, зафіксовано 2 влучання)
- в м. Ізмаїл, на вул.Нижньосадова, 27, в 01:06 год внаслідок влучання БПЛА сталося руйнування з подальшим загоранням 2-ох трансформаторів (20 т мастила в кожному) на території ПС 110/35/6 кВ «Ізмаїл». В 03:44 працівниками ДСНС пожежу локалізовано на площі 90 м2. Без електропостачання залишились мешканці м. Ізмаїл, с. Багате та с. Саф’яни, всього 22 319 абонентів. Об’єкти критичної інфраструктури працюють на резервному живленні, проводяться відновлювальні роботи та перепідключення абонентів.
- в м. Ізмаїл, на вул.Дунайська, 2, в 01:30 внаслідок влучання БПЛА на території морського торговельного порту, вантажно-перевалочний комплекс № 2, сталося руйнування з подальшим загоранням 2-х трансформаторів (4 т мастила в кожному) на об’єктовій ПС 35/6 кВ, не захищена. В 03:27 пожежу локалізовано на площі 10 м2. Знищено будівлю закритого розподільчого пристрою. Об’єкт працює на резервному живленні.
На причалі №14 пошкоджено порожню баржу-проставку (стаціонарна, для пришвартування суден).
- в м. Ізмаїл, на вул.Ізмаїльська, 1, в акваторії причалу № 2 ПрАТ «Дунайсудноремонт» пошкоджено понтонне судно «Томас».
Інформація про загиблих та постраждалих не надходила.

ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ

З 01:30 до 04:21 нанесено удари (попередньо БпЛА типу «Shahed»/Герань-2) по території м. Запоріжжя.
1-й – 9-й удари нанесено по території «Дніпровської ГЕС». Внаслідок ударів відбулось займання адміністративних приміщень головного щита управління на загальній площі 100 м2 . Підрозділами ГУ ДСНС пожежу ліквідовано. Інформація щодо постраждалих не надходила.
10-й удар нанесено по 9-ти поверховому житловому будинку по вул. Вишневецького, 32. Внаслідок удару відбулось займання будинку на загальній площі 100 м 2 . Підрозділом ГУ ДСНС пожежу ліквідовано. Внаслідок удару травмовано 4 особи (1 дитина та 3 жінки).
11-й удар нанесено по багатоповерховому будинку, по вул. Гончара, 84. Внаслідок удару відбулось займання будинку на 2 загальній площі 60 м2 . Підрозділом ГУ ДСНС пожежу ліквідовано. Внаслідок удару травмовано 4 особи (1 дитина).
12-те падіння уламків відбулось на багатоповерховий будинок, по вул. Незалежної України, 71. Внаслідок удару відбулось займання даху будинку на загальній площі 5 м 2 . Підрозділом ГУ ДСНС пожежу ліквідовано. Внаслідок удару травмовано 5 осіб.

МІСТО КИЇВ
Дарницький район
просп. Григоренка, 43, падіння БПЛА на 14 поверсі недобудови.

Печерський район
вул. Чорногірська, 14 влучання у приватний будинок, виникла пожежа.

Соломянський район
вул. Народна, 54а, влучання в адміністративну будівлю Державної Прикордонної служби України.

Негласний позаштатний співробітник СБУ Стерненко вирішив блиснути інтелектом і кмітливістю перед читачами своєї фейсбук-сторінки – подякував «нашому захиснику» полковнику Червоненку, який «сам один тримає оборону у Тернополі» замість того, щоби зі зброєю в руках захищати Стерненка, Шабуніна та Жадана.

Але є нюанс. Червоненку, який, з точки зору «активіста» Стерненка, має бути на фронті, 20 грудня 2025 року виповниться 66 років. А ухилянту від мобілізації Стерненку 20 березня 2025 року виповнилось 30.

6 років тому, 23 жовтня 2019-го, генеральний прокурор Руслан Рябошапка підписав наказ про звільнення начальника Управління спеціальних розслідувань Сергія Горбатюка, який замість того, щоби розслідувати «справи Майдану», обслуговував найбрудніші замовлення директора НАБУ Артема Ситника:

- шляхом службового підроблення отримав для Ситника дозвіл на прослуховування кабінетів суддів Окружного адміністративного суду Києва під машкарою «розслідування справ Майдану»;

- разом з прокурором Олексієм Донським організував прослуховування силами ОТУ НАБУ кабінету заступника генпрокурора Анжели Стрижевської (ухвала слідчого судді на проведення НСРД щодо Стрижевської була отримана Горбатюком у справі про побиття Тетяни Чорновол на Бориспільській трасі в 2013 році, на той час справа вже кілька років як була передана до суду);

- на замовлення Ситника разом з начальником ГУР МО Василем Бурбою встановлював засоби негласного зняття інформації в службових кабінетах керівників підрозділів детективів НАБУ.

Я вже не кажу про те, як Горбатюк продавав оточенню екс-міністра внутрішніх справ Захарченка справу про викрадення Ігоря Луценка та Юрія Вербицького – за це Захарченко мав уступити Порошенку телеканал «112. Україна».

А ви кажете, що від Рябошаки зовсім не було ніякої користі...

Під рубрикою «Назустріч виборам».

«Буданов, боже, – він же ж зірочка, він же ж цвіточєк, він же ж бусінка моя».

Дізнався деякі подробиці про напад ексголови КРАІЛ Івана Рудого на співробітника СІЗО, за що сьогодні йому оголосили офіційну підозру.

5 жовтня працівники ізолятора помітили, що Іван Рудий користується мобільним телефоном, і зайшли до нього з обшуком.

У присутності співкамерника Рудий почав кричати: «Не провокуйте мене!» - і зірвав зі співробітника СІЗО бодікамеру.

Коли працівник спробував повернути камеру, Рудий почав артистично волати «Ааааа!», щоб створити видимість свого побиття. Після цього він головою пішов у таран на співробітника ізолятора й поліз у бійку, супроводжуючи це криками: «Побили арештанта!».

На цьому епізод був вичерпаний.

Складається враження, що своїми діями Рудий справді намагається «закосити» під божевільного.

Під рубрикою «Дурень думкою багатіє».

Якби мені отримати бодай на один день ключ доступу до ЄРДР Генерального прокурора – я б навів порядок я цій країні... Почав би зі старших детективів НАБУ Родіона Геннадійовича Бірюкова та Івана Сергійовича Дячука...

Як я вже розповідав, у квітні 2025 року, коли я ще перебував на військовій службі й знаходився в зоні бойових дій, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець звернувся до РНБОУ з поданням про включення мене в санкційний список – за те, що я на своєму персональному блозі з роматничною назвою «Хроніки Українських Йолопів» опублікував статтю «Уповноважений з корупції» з розповіддю про кричущі корупційні злочини, вчинені Дмитром Лубінцем та керівником його секретаріату Іваном Вервейком. Зі статтею можна ознайомитись ось за цим покликанням:

https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/

Зокрема в цій публікації я розповів, що 18 березня 2020 року Донецька обласна прокуратура скерувала до Волноваського районного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018050510000417 від 21.02.20218 стосовно Вервейка Івана Дмитровича. Згідно з фабулою справи, Іван Дмитрович очолював Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області й оформлював на роботу фіктивних співробітників, зарплатню яких клав собі в кишеню.

Але матеріали зазначеного кримінального провадження були викрадені з Волноваського районного суду Донецької області. За наявною в мене інформацією, викрадення навесні 2022 року організували тодішній народний депутат України Лубінець Дмитро Валерійович, його брат – голова Волноваської військово-цивільної адміністрації Лубінець Іван Валерійович та його батько – голова Волноваської районної ради Лубінець Валерій Дмитрович.

У наступному з метою приховати факт крадіжки матеріалів справи у Волноваському районному суді були виготовлені фальшиві документи про те, що вказане кримінальне провадження, начебто, передано до Красногвардійського (нині – Чечелівського) районного суду м.Дніпра. Але, насправді, матеріали справи до Чечелівського районного суду м.Дніпра не надходили. Натомість Д.Лубінець після того, як став Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, призначив обвинуваченого Вервейка керівником свого Секретаріату з наданням допуску до державної таємниці.

Ба більш того, тепер Вервейко зі сміхом розповідає підлеглим співробітникам Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що він особисто спалив матеріали справи.

Ось у зв’язку з цим Лубінець і звернувся в РНБОУ: як пояснює пан Уповноважений, інформацію про його злочинну діяльність я міг отримати тільки з одного джерела – від спецслужб Російської Федерації, інакше ніяк. І що, мовляв, воєнна розвідка РФ передала мені дані про викрадення з Волноваського районного суду матеріалів кримінального провадження стосовно Вервейка з тим, щоби «кинути тінь на військово-політичне керівництво України» та перешкодити обміну полоненими. І тому мене, мовляв, треба включити в санкційний список.

Зрозуміло, що як тільки в травні 2025 року я звільнився з військової служби та повернувся в Київ з-під Торецька, я сходив у «Соломянську броварню» і довідався подробиці того, як Лубінець разом з правнуками Дзержинського малював подання в РНБОУ. Що цікаво: оскільки в Лубінця власної фантазії не вистачило, він найняв «політтехнолога» – колишнього помічника народного депутата Олега Царьова, ексдепутата міської ради м.Дніпра від ОПЗЖ В’ячеслава Сергєєва. І тексти щодо моєї скромної персони писав саме цей Сергєєв.

Продовження отут

Продовження. Початок отут

Про, як «політтехнолог» Сергєєв під керівництвом правнуків Дзержинського описував мої злодіяння я докладно розповім у наступних публікаціях, а зараз пропоную ознайомитись з листом Донецької обласної прокуратури, який я отримав у відповідь на мій запит щодо зникнення з Волноваського районного суду матеріалів кримінального провадження №12018050510000417 від 21.02.20218 по обвинуваченню Вервейка. Цитую:

«Волноваським районним судом Донецької області розглядався обвинувальний акт стосовно Вервейка І.Д. за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України… Останнє судове засідання відбулось 23.12.2021, під час якого судовий розгляд було продовжено.
Внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну тимчасово окуповано м.Волноваха. Розпорядженням Верховного Суду України від 06.03.2022 №1/0/9-22 територіальну підсудність судових справ змінено на Красногвардійський (Чечелівський) районний суд м.Дніпра. У зв’язку з цим матеріали мали надійти з одного суду до іншого.

Згідно з відповіддю Чечелівського районного суду м.Дніпра обвинувальний акт та матеріали зазначеного кримінального провадження до суду не надходили.
Враховуючи, що судом, який розглядав обвинувальний акт, не було ініційовано питання про відновлення матеріалів втраченої справи, прокурором у порядку ст. 615-1 КПК України подано клопотання до Чечелівського районного суду м.Дніпра. Однак за результатами розгляду судом прийнято рішення про його закриття у зв’язку з тим, що зібраних матеріалів на даний час недостатньо для ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.

Незважаючи на це, прокуратурою продовжуються вживатись заходи, направлені на відшукання відповідних копій матеріалів з метою повторного звернення про відновлення справи в суді».

Якщо хто не зрозумів, пояснюю: почесний контрабандист м.Коростишів Вася Малюк надав допуск до державної таємниці обвинуваченому Вервейку, який нині працює керівником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і має доступ до дуже чутливої інформації щодо обміну полоненими. А підлеглі Малюка замість того, щоби взяти за дупу і Вервейка, і Лубінця, усіляко допомагають злодіям уникнути відповідальності й за невелику суму виготовляють фальшивки для РНБОУ.

Що ж стосується подання Лубінця про включення мене в санкційний список, то в РНБОУ його повісили на цвяшок у туалеті.

Під рубрикою «Дякую, що живий».

Друзі, з глибоким сумом повідомляю, що український народ ледь не зазнав тяжкої втрати – від прильоту ворожого «шахеда» з переляку мало не загинув Антон Геращенко

Безпілотник врізався у фасад будинку за адресою м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В, де в квартирі 91-А Антон Юрійович звів своє родинне гніздечко (на фотографії обведена червоним кружечком). Це – знаменита квартира, яка в 2018 році була предметом розслідування НАБУ, оскільки Антон Юрійович (на той час – народний депутат України) придбав її на нетрудові доходи й зареєстрував на підставну особу.

Про цю квартиру я довідався в квітні 2017 року з матеріалів кримінального провадження про так званий «замах» на Геращенка й розповів про неї в статті «Готування до посягання», яку рекомендую прочитати для підняття настрою. Цитую уривок, присвячений квартирному питанню Антона Юрійовича:

«Фактично з жовтня 2016 року Геращенко мешкає в новобудові за адресою: м. Київ вул. Є. Коновальця буд. 36-В, кв. 91-А, де має квартиру площею 189,4 кв.м. Саме ця квартира на Печерську й зазначена в матеріалах кримінального провадження як місце проживання потерпілого, посягнути на якого, за твердженням СБУ, планували Жиренко та Якоб. Причому, якщо вірити підлеглим Грицака, прикріпити саморобний вибуховий пристрій до автомобіля Геращенка підозрювані планували в підземному паркінгу цієї новобудови, де Антон Юрійович має паркомісце.

Але є нюанс: народний депутат Геращенко не має офіційних доходів, достатніх для придбання навіть паркомісця, не кажучи вже про фешенебельну квартиру. І саме цим пояснюється роздратованість Антона Юрійовича публікацією в Інтернет-виданні «Страна» з інформацією про його нове місце мешкання. Тому, щоби якось викрутитись з цієї незручної ситуації, Геращенко, подаючи декларацію за 2016 рік, таки вказав «засвічену» журналістами квартиру на Печерську. Але зазначив, що її з 5 листопада 2016 року орендує його тесть, Олексій Михайлович Шамбур, а власником є якийсь пан Даниленко. Що ж стосується паркомісця, власником якого є все той же ж Олександр Іванович Даниленко (а всього в цьому будинку Даниленко має три квартири – №91, №91-А й №101 та два паркомісця – №61 і №118), то про нього Антон Юрійович, заповнюючи декларацію, геть забув. Добре, що Геращенко хоча б свій автомобіль Hyundai Santa Fe, за яким полювали шпигуни, не забув записав на тестя.

І я навіть не уявляю, як в суді розглядатиметься справа про готування до посягання: за версією Грицака, російські диверсанти мали намір прикріпити вибуховий пристрій до автомобіля Геращенка, коли той стояв у гаражі, не зазначений у декларації Антона Юрійовича».

Урешті-решт, у 2018 році НАБУїнам довелось зареєструвати кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення Антона Геращенка. Але невдовзі справу в НАБУ закрили через «неможливість перевірити доходи тестя нардепа, який стверджує, що кошти на недешеве майно – оренду квартири за 3 тис доларів на місяць та купівлю двох автомобілів, яким користується зять-нардеп, – він заощадив у 1991-1996 під час роботи на ТОВ “Азов-Бюро”, а також від набуття спадщини».

Тепер ось виявилось, що тесть Геращенка «орендує» цю квартиру в підставної особи до сьогоднішнього дня. При цьому в пенсіонера Шамбура за цей час настільки зросли доходи, що він орендує для Антона Юрійовича вже цілий поверх, приєднавши сусідні квартири.

До речі, поверхом нижче знаходиться оселя однопартійця Антона Юрійовича – міністра Кабінету Міністрів України в першому Уряді Яценюка Остапа Михайловича Семерака. Нерухомість Остапа Михайловича постраждала значно більше, ніж Антона Юрійовича, тож не здивуюсь, якщо партія «Народний Фронт» оголосить збір коштів на ремонт житла цих двох найкращих (і, головне, найчесніших) представників волелюбного українського народу.

Під рубрикою «Музична пауза».

Чим відрізняється майбутній командувач майбутніх Штурмових військ Валентин Манько від Юрія Гагаріна?

Юрію Гагаріну для того, щоби стати полковником, довелось спочатку закінчити військово-авіаційне училище льотчиків, злітати в космос і закінчити Військово-повітряну академію. А Маньку достатньо було пограбувати кілька фермерських господарств у Донецькій області та позичити в Геннадія Корбана 10 тис. доларів для своєї дружини на операцію по збільшенню грудей.

Слава Україні!

Цікава карта російсько-українського територіяльного розмежування 1920-х.