#історії_війни

📍 Олександр Столярець до 24 лютого 2022 працював черговим електромонтером на 4 енергоблоці Рівненської АЕС. А також був головою правління одного із найбільших ОСББ міста Вараш.

👉 Повномасштабне вторгнення застало чоловіка на нічному чергуванні. Вранці, коли енергоатомівець разом зі своєю зміною повертався додому, біля станції вже було багато української бронетехніки та військових. У магазинах і на заправках спостерігалися черги...

💬 «Я боявся, що прийдуть орки, а в мене немає зброї, щоб захистити сім'ю. Тому з перших днів війни ми всім ОСББ колотили коктейлі Молотова, їздили будувати блокпости та готували їжу для ТрО», - пригадує Олександр.

✔️ 28 лютого 2022 року він пішов до військкомату, бо знав, що лише так зможе отримати зброю. Штамп у паспорті «не військовозобов'язаний» перекреслив ручкою, на «атомну бронь» - махнув рукою і за згодою свого керівництва пішов захищати Україну.

💬 «6 березня я був на полігоні у новоствореній 68 єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша. А вже 23 березня наш підрозділ перекинули на Донбас – під Вугледар. До війни більшість з нас не мала військового досвіду, його здобували в бою. Спочатку було дуже важко. Та водночас було байдуже, бо кожен українець був ладен віддати життя за Україну», - розповідає захисник.

✅ Біля 15 місяців без ротацій вони стримували ворога на Донецькому напрямку. Фінальним акордом стали важкі бої на Благодатному напрямку, тоді звільнили три села.

➡️ Після того підрозділ Олександра мав короткострокову ротацію, а потім знову відправився в бій. Вчергове на «нуль». Та цього разу вже на Харківський напрямок.

💬 «Ми, захисники України, чекаємо допомоги, підкріплення від українців і бачимо, що багато чоловіків бояться взяти зброю до рук. Хлопці, лише разом ми зможемо вигнати ворога з нашої землі! На жаль, більшості з нас доведеться воювати, бо ворог не здається і постійно посилюється. Якщо з якихось причин ви не можете воювати – допомагайте чим можете! Лише разом – ми сила!», - наголошує Олександр Столярець.