Дивний період, хуйова продуктивність, Євробачення, аніме, зник, тепер знову тут. Дякую Життя Прекрасне 1997р. — посміхнувся, пролив сльози і ожив, магія кіно.
Досить давно, я нічого не ставив на сцені і відверто засумував за сценографією, тому погодився швидко і понеслось, про це сьогодні і буде мова.
Складові постановки:
1. Основний концепт, який має бути довгостроковим і багатопроекційним, щоб в разі перемоги з ним можна було взаємодіяти довго і плідно.
2. Бекграунди для екранів.
3. Світло і робота з камерами — придумування, освоєння, тести.
4. Рух всіх артистів і взаємодія з живою сценою (в якій руці тримати мікрофон, щоб бути більш відкритим до камери і ще тонкощі, які і складають загальну картину та мають бути доведені до автоматизма).
5. Стиль — загальний вектор і погодження.
Реалізація або те, що я зневажаю в індустрії:
Проблема №1
Відсутність пристрасті і бажання. Всі роблять роботу, просто роботу, просто роблять. Маючи можливість познайомити всю Україну з новими, цікавими, різними артистами робити за шаблоном голосу діти не вийде і не вийшло. Всі наступні пункти витікають із пункту№1.
Проблема №2
Відсутність візії і розуміння процесів. Як зробити так, щоб виграли всі? Глядач, артист, продакшн. Продумати всі процеси і комунікувати, говорити, теревенити, шепотіти, кричати, писати, показувати, есперанто, крокодил та як завгодно.
Скільки питань, мені задали, щодо концепції номеру? Жодного, так не має бути. Навіть, якщо все подобається, мають бути витікаючі питання.
Проблема №3
Відсутність відповідальності. Жодна людина, не сказала, сорі мій містейк, тому, що жодна людина не розуміє масштаб свого впливу на загальний результат.
Як красиво завершити і до чого я веду? Нахуй людей, які створюють без пристрасті, вона не прибере помилки, провали, дурощі але вона багато, що нівелює і з нею ти швидко вчишся. Тому пішов з великою любовʼю робити аніме, всього 5 хвилин, а вже 5 місяців, але скоро буде.
Важливо, це не про музику, звук — це про продакшн і процеси, які про номера.
Досить давно, я нічого не ставив на сцені і відверто засумував за сценографією, тому погодився швидко і понеслось, про це сьогодні і буде мова.
Складові постановки:
1. Основний концепт, який має бути довгостроковим і багатопроекційним, щоб в разі перемоги з ним можна було взаємодіяти довго і плідно.
2. Бекграунди для екранів.
3. Світло і робота з камерами — придумування, освоєння, тести.
4. Рух всіх артистів і взаємодія з живою сценою (в якій руці тримати мікрофон, щоб бути більш відкритим до камери і ще тонкощі, які і складають загальну картину та мають бути доведені до автоматизма).
5. Стиль — загальний вектор і погодження.
Реалізація або те, що я зневажаю в індустрії:
Проблема №1
Відсутність пристрасті і бажання. Всі роблять роботу, просто роботу, просто роблять. Маючи можливість познайомити всю Україну з новими, цікавими, різними артистами робити за шаблоном голосу діти не вийде і не вийшло. Всі наступні пункти витікають із пункту№1.
Проблема №2
Відсутність візії і розуміння процесів. Як зробити так, щоб виграли всі? Глядач, артист, продакшн. Продумати всі процеси і комунікувати, говорити, теревенити, шепотіти, кричати, писати, показувати, есперанто, крокодил та як завгодно.
Скільки питань, мені задали, щодо концепції номеру? Жодного, так не має бути. Навіть, якщо все подобається, мають бути витікаючі питання.
Проблема №3
Відсутність відповідальності. Жодна людина, не сказала, сорі мій містейк, тому, що жодна людина не розуміє масштаб свого впливу на загальний результат.
Як красиво завершити і до чого я веду? Нахуй людей, які створюють без пристрасті, вона не прибере помилки, провали, дурощі але вона багато, що нівелює і з нею ти швидко вчишся. Тому пішов з великою любовʼю робити аніме, всього 5 хвилин, а вже 5 місяців, але скоро буде.
Важливо, це не про музику, звук — це про продакшн і процеси, які про номера.
❤27👍5
В листопаді 2023 року вибрались на 2,5 дні в Канів і зняли рух — майстра, молоді, простору.
Я захоплююсь тілом і його силою, для мене сила емоційної палітри тіла найвища і останній рік я присвятив тілу, в металі, в оточенні, в суголосності.
Тому, досліджую далі
Ось, що вийшло
https://youtu.be/xMNx-duuyTs?si=az1cT4SN-oiYXm5o
Я захоплююсь тілом і його силою, для мене сила емоційної палітри тіла найвища і останній рік я присвятив тілу, в металі, в оточенні, в суголосності.
Тому, досліджую далі
Ось, що вийшло
https://youtu.be/xMNx-duuyTs?si=az1cT4SN-oiYXm5o
YouTube
Вільний рух — трансформація громад | Анатолій Сачівко | Спільно Кемп, Канів
Спільно з режисером Іллєю Дуциком презентуємо документальне дослідження із практики вільного руху в Канівському фаховому коледжі культури і мистецтв — під менторством Анатолія Сачівка хореографа, режисера й засновника танцювального обʼєднання Apache Crew.…
❤10
Я не любив кіно 400 днів. В мене не було пристрасті до кінематографу. Дивився його, все ще достатньо для професії режисера, але не достатньо, щоб про це писати — коли ти дивишся 3-4 фільми в тиждень, тобі є з ким їх обговорити і не є потреби писати. Моя пристрасть повернулась чи я до неї, хтось точно до когось повернувся бо ми разом 2 місяці і за цих 2 місяці, я переглянув 60 чи 70 фільмів. Знову хочу знімати кіно і знову його пишу.
Короче, всім вітання, в мене написано 6 постів про кіно, 1 про серіал, 1 про картини, 1 про книгу і це знову віжуал монолог і я можу знову сказати привіт, єбать, як я скучав.
Короче, всім вітання, в мене написано 6 постів про кіно, 1 про серіал, 1 про картини, 1 про книгу і це знову віжуал монолог і я можу знову сказати привіт, єбать, як я скучав.
❤19
І так, почнемо з неочікуваного дива, розйобу, виру життя.
Мої нотатки видихнули на повні груди: я нарешті завів Letterboxd, щоб якось трекати, що дивлюсь, і натрапив на фільм Sweet Smell of Success (1957). Відсутність очікувань (взагалі, концепція порівняння всього і всюди — будь ласка, видались з моєї голови) подарувала мені новий досвід.
Як глядач, у якийсь момент ти намагаєшся знайти хоча б ниточку, піщинку, проблиск хорошого в людях на екрані.Особливо зараз, пошук хорошого відбувається сильніше, відчайдушніше. Але це хороше тут беззубе, наївне, нездатне відстояти своє право бути собою.
Ти у вирі, вир затягує, вир персонажів, які зневажають один одного, але мусять взаємодіяти, адже світ смелл оф саксес вже тут.
Ми звикли споглядати бед бойс і причини їх становлення, ми їм емпатуємо і любимо, часто сильніше за героїв. Антигерой зрозуміліше, ближче, чи можливо відображає нас більше, ніж герой, причини в цьому абазаці не важливі. Важливо, що в Sweet Smell of Success емпатія перетворюється в зневагу по справжньому. Усвідомлення взаємодії з «маленькою людиною» тут постійне і викликає непідробну огиду (не таку, як фінал «Пінгвіна» — справжню).
Фільм починається з промовистої сцени: головний герой виходить з дому і не одягає пальто, щоб не платити чайові в гардеробі.
Ця сцена — дрібниця і величина одночасно, або, словами гурту Blooms Corda:
«Хвостик від великого слона. Вважає, що він і є слон».
Якщо ви любите споглядати методичне препарування ницої особистості, Sweet Smell of Success — чудовий і водночас неприємний для взаємодії вибір.
P.S. Контекст цього фільму — 1957 рік, і в ньому достатньо мізогінії, щоб не любити героїв ще й за це.
Мої нотатки видихнули на повні груди: я нарешті завів Letterboxd, щоб якось трекати, що дивлюсь, і натрапив на фільм Sweet Smell of Success (1957). Відсутність очікувань (взагалі, концепція порівняння всього і всюди — будь ласка, видались з моєї голови) подарувала мені новий досвід.
Як глядач, у якийсь момент ти намагаєшся знайти хоча б ниточку, піщинку, проблиск хорошого в людях на екрані.Особливо зараз, пошук хорошого відбувається сильніше, відчайдушніше. Але це хороше тут беззубе, наївне, нездатне відстояти своє право бути собою.
Ти у вирі, вир затягує, вир персонажів, які зневажають один одного, але мусять взаємодіяти, адже світ смелл оф саксес вже тут.
Ми звикли споглядати бед бойс і причини їх становлення, ми їм емпатуємо і любимо, часто сильніше за героїв. Антигерой зрозуміліше, ближче, чи можливо відображає нас більше, ніж герой, причини в цьому абазаці не важливі. Важливо, що в Sweet Smell of Success емпатія перетворюється в зневагу по справжньому. Усвідомлення взаємодії з «маленькою людиною» тут постійне і викликає непідробну огиду (не таку, як фінал «Пінгвіна» — справжню).
Фільм починається з промовистої сцени: головний герой виходить з дому і не одягає пальто, щоб не платити чайові в гардеробі.
Ця сцена — дрібниця і величина одночасно, або, словами гурту Blooms Corda:
«Хвостик від великого слона. Вважає, що він і є слон».
Якщо ви любите споглядати методичне препарування ницої особистості, Sweet Smell of Success — чудовий і водночас неприємний для взаємодії вибір.
P.S. Контекст цього фільму — 1957 рік, і в ньому достатньо мізогінії, щоб не любити героїв ще й за це.
❤17👾2
The Fabelmans (2022) — споглянутий, обговорений і поцінований всіма можливими кіноколами, але він випромінює таку любов до кіно та професії, як способу розуміння світу, що цим невпинно хочеться ділитись, в тому числі і мені.
Контекст — це автобіографічна-рефлексивна історія дорослішання режисера Стівена Спілберга, людини, яка вміє говорити з серцем глядача в усіх можливих проявах. В цій роботі — це доходить до абсолюту, він відкривається, препарує своє минуле і до цього потрібно бути готовим, так він казав про сценарій написаний його сестрою в 1999 році: «Це так близько до мого життя і так близько до моєї сім'ї — я вважаю за краще знімати фільми, які більше метафоричні, аналогіями. Але буквальна історія про мою сім'ю потребує багато сміливості. Я все одно вважаю, що знімаю особисті фільми, навіть якщо вони виглядають як великі комерційні попкорн-фільми».
Головний герой сприймає, помічає світ тільки через кіно, вже в процесі монтажу приходить усвідомлення того, що відбувається при зніманні. А він документує і монтує своє життя. І через знімання та монтаж, він усвідомлює та помічає. Результат роботи змінює реальність, кіно змінює реальність.
В 11 років, я задумався чи правда, все що я бачу в кіно, очевидно, що я багато разів чув, що ні. Але як цьому не вірити, воно ж на екрані і виглядає живим. Картинка живіше, правдивіша та набагато більш хвилююча за слово, за вчителя в школі і за повчання батька. Так я повірив кінематографу і повірив тому, що відчуття будують памʼять. І це історія дорослішання, крізь великі потрясіння і відчуття.
Мене вразила історія турботливого оберігання батьківської перспективи погляду на родину та на зростання Стівена. В стосунках дитини і батьків, в кожної зі сторін своя історія памʼяті відчуттів і вона може бути неприємна для іншої сторони.
У 2002 році, коли він був в роздумах про зйомку автобіографічного проєкту вперше, Спілберг сказав: «Я дуже боюся, що моїм мамі й татові це не сподобається, що вони вважатимуть це образою і не поділятимуть мого люблячого, але критичного погляду, на те, як це було — рости з ними». В листопаді 2022 (місяць премʼєри фільму) розповів, що його батьки також «вмовляли» його зняти фільм про їхнє життя перед смертю. Мати померла у 2017, тато у 2020, через 2 роки відбудеться премʼєра критичного погляду на дитинство одного з найвпливовіших режисерів в історії кінематографа.
76 років було Стівену Спілбергу, на момент виходу цього фільму. Я хочу прожити життя так, щоб в 76 років мати можливість так рефлексувати своє життя.
Контекст — це автобіографічна-рефлексивна історія дорослішання режисера Стівена Спілберга, людини, яка вміє говорити з серцем глядача в усіх можливих проявах. В цій роботі — це доходить до абсолюту, він відкривається, препарує своє минуле і до цього потрібно бути готовим, так він казав про сценарій написаний його сестрою в 1999 році: «Це так близько до мого життя і так близько до моєї сім'ї — я вважаю за краще знімати фільми, які більше метафоричні, аналогіями. Але буквальна історія про мою сім'ю потребує багато сміливості. Я все одно вважаю, що знімаю особисті фільми, навіть якщо вони виглядають як великі комерційні попкорн-фільми».
Головний герой сприймає, помічає світ тільки через кіно, вже в процесі монтажу приходить усвідомлення того, що відбувається при зніманні. А він документує і монтує своє життя. І через знімання та монтаж, він усвідомлює та помічає. Результат роботи змінює реальність, кіно змінює реальність.
В 11 років, я задумався чи правда, все що я бачу в кіно, очевидно, що я багато разів чув, що ні. Але як цьому не вірити, воно ж на екрані і виглядає живим. Картинка живіше, правдивіша та набагато більш хвилююча за слово, за вчителя в школі і за повчання батька. Так я повірив кінематографу і повірив тому, що відчуття будують памʼять. І це історія дорослішання, крізь великі потрясіння і відчуття.
Мене вразила історія турботливого оберігання батьківської перспективи погляду на родину та на зростання Стівена. В стосунках дитини і батьків, в кожної зі сторін своя історія памʼяті відчуттів і вона може бути неприємна для іншої сторони.
У 2002 році, коли він був в роздумах про зйомку автобіографічного проєкту вперше, Спілберг сказав: «Я дуже боюся, що моїм мамі й татові це не сподобається, що вони вважатимуть це образою і не поділятимуть мого люблячого, але критичного погляду, на те, як це було — рости з ними». В листопаді 2022 (місяць премʼєри фільму) розповів, що його батьки також «вмовляли» його зняти фільм про їхнє життя перед смертю. Мати померла у 2017, тато у 2020, через 2 роки відбудеться премʼєра критичного погляду на дитинство одного з найвпливовіших режисерів в історії кінематографа.
76 років було Стівену Спілбергу, на момент виходу цього фільму. Я хочу прожити життя так, щоб в 76 років мати можливість так рефлексувати своє життя.
❤6👾1
Люблю час в якому живу, як мінімум за те, що можна прочитати сценарій «Носферату», який ще в прокаті.
Цікаво, як Еггерс працює зі словом, структурою, на чому акцентує.
https://deadline.com/2025/01/nosferatu-script-read-the-screenplay-robert-eggers-1236245724/
Цікаво, як Еггерс працює зі словом, структурою, на чому акцентує.
https://deadline.com/2025/01/nosferatu-script-read-the-screenplay-robert-eggers-1236245724/
Deadline
‘Nosferatu’: Read The Screenplay For Robert Eggers’ Dream Project Revamping A Gothic Nightmare
Focus Features' gothic horror movie Nosferatu from writer-director Robert Eggers reimagines the classic vampire tale.
❤9
Mars Express (2023)
Як же я сумував за науковою фантастикою, вилюбленою в деталях.
6-7 місяців тому прозвучала порада до перегляду, яку я необережно пропустив, але словосполучення Марс Експрес відклалось в голові і коли я шукав, щось мальоване до взаємодії і побачив, відбувся характерний звук спогаду, який впливає на прийняття рішення.
Людяність і концептуалізм — так хочеться охарактеризувати роботу. Багато роздуму про вимір людяності: Що визначає тебе як людину? З чого складається людина? Вибір бути людиною, який він?
В час, коли війна заполонила будинки, про людяність хочеться думати, шукати, бачити, доторкнутись відкритими долонями. І 90 хвилин фільму дають можливість обійняти людяність і втратити її. 90 хвилин, досі думаю, як в час, коли наукова фантастика стала звичною в 120-160 хвилинах зробити цілісну, щільну, наповнену історію в 90 хвилин. Як? Дуже старанно ретельно, з хірургічною точністю створена темпоритміка, після якої хочеться ще — певно, це і є показник того, що продукт створений класно. Мені хочеться ще.
P.S. На стіллшотах мальовка може виглядати дивно, але в русі з камерою, яка ж вона жива і органічна. І який же тут ахуєнний екшен. 3 складові для хорошого науково-фантастичного фільму виконані — метафізичність, екшен, стилістика.
Як же я сумував за науковою фантастикою, вилюбленою в деталях.
6-7 місяців тому прозвучала порада до перегляду, яку я необережно пропустив, але словосполучення Марс Експрес відклалось в голові і коли я шукав, щось мальоване до взаємодії і побачив, відбувся характерний звук спогаду, який впливає на прийняття рішення.
Людяність і концептуалізм — так хочеться охарактеризувати роботу. Багато роздуму про вимір людяності: Що визначає тебе як людину? З чого складається людина? Вибір бути людиною, який він?
В час, коли війна заполонила будинки, про людяність хочеться думати, шукати, бачити, доторкнутись відкритими долонями. І 90 хвилин фільму дають можливість обійняти людяність і втратити її. 90 хвилин, досі думаю, як в час, коли наукова фантастика стала звичною в 120-160 хвилинах зробити цілісну, щільну, наповнену історію в 90 хвилин. Як? Дуже старанно ретельно, з хірургічною точністю створена темпоритміка, після якої хочеться ще — певно, це і є показник того, що продукт створений класно. Мені хочеться ще.
P.S. На стіллшотах мальовка може виглядати дивно, але в русі з камерою, яка ж вона жива і органічна. І який же тут ахуєнний екшен. 3 складові для хорошого науково-фантастичного фільму виконані — метафізичність, екшен, стилістика.
❤11
https://www.youtube.com/watch?v=qI1eseO2ZHs
я не розумію, навіщо це робити в 2025 році
це гра з минулим і я би дуже хотів, щоб це нарешті закінчилось, зникло, забулось
і це не про комедію
це про те, як ця комедія виглядає, про те, що вона транслює
і коли кажуть, що наш глядач не готовий до чогось складнішого, цитата:
еротичний трилер Babygirl встановив рекорд: фільм показав найкращий старт в українському прокаті серед проєктів студії А24.
За перші п’ять днів у кінотеатрах, стрічка з Ніколь Кідман та Гаррісом Діккінсоном зібрала понад 10,6 млн грн.
P.S. дуже сподіваюсь, що це правда, а не маніпуляція. шматочок з пресрелізу:
Особлива соціальна місія фільму
Фільм "Песики", який зняли FILM.UA спільно з "Новим каналом", не лише покликаний розважати, але й має важливу мету - однією з головних тем стрічки є адопція тварин з притулків. Під час зйомок фільму автори співпрацювали з Gostomel Shelter, звідки взяли кілька чотирилапих акторів.
Але на цьому місія не закінчується. Завдяки стрічці команда намагається привернути увагу до проблеми переповнених шелтерів і популяризувати ідею брати песиків з притулків. Згодом актори фільму долучаться до важливих соціальних активностей, які будуть популяризувати адопцію.
песики, сука)))
я не розумію, навіщо це робити в 2025 році
це гра з минулим і я би дуже хотів, щоб це нарешті закінчилось, зникло, забулось
і це не про комедію
це про те, як ця комедія виглядає, про те, що вона транслює
і коли кажуть, що наш глядач не готовий до чогось складнішого, цитата:
еротичний трилер Babygirl встановив рекорд: фільм показав найкращий старт в українському прокаті серед проєктів студії А24.
За перші п’ять днів у кінотеатрах, стрічка з Ніколь Кідман та Гаррісом Діккінсоном зібрала понад 10,6 млн грн.
P.S. дуже сподіваюсь, що це правда, а не маніпуляція. шматочок з пресрелізу:
Особлива соціальна місія фільму
Фільм "Песики", який зняли FILM.UA спільно з "Новим каналом", не лише покликаний розважати, але й має важливу мету - однією з головних тем стрічки є адопція тварин з притулків. Під час зйомок фільму автори співпрацювали з Gostomel Shelter, звідки взяли кілька чотирилапих акторів.
Але на цьому місія не закінчується. Завдяки стрічці команда намагається привернути увагу до проблеми переповнених шелтерів і популяризувати ідею брати песиків з притулків. Згодом актори фільму долучаться до важливих соціальних активностей, які будуть популяризувати адопцію.
песики, сука)))
YouTube
Песики | Перший офіційний тизер | У кіно з 6 березня
FILM.UA Group презентує перший тизер фільму «Песики» — романтичної комедії з Лесею Нікітюк, яка дебютує на великому екрані в головній ролі. Зйомки стрічки стартували у Києві у вересні, і хоча проєкт певний час тримали в таємниці, його творці нарешті готові…
❤10
(1/2)
Я обожнюю серію Red Dead Redemption і отримував величезне задоволення, від карантину провівши 100+ годин з RDR 2. Люблю її за героя минулого, який не може інтегруватись в сьогодення, за любов до трагічності і вмінні фокусуватись на побутово цікавих речах. І American Primeval (2025) це 6 серій, які намагаються діяти тією ж формулою і частково це дуже добре виходить.
Тут багато тестостерону, смерті, насилля і бажання помсти — звучить, як щось з минулого, але це тайтл 2025го року і як же я сумував. Цей стрибок в опис фільмів 90-00х, тут як ковток свіжого повітря або занурення в дитинство, а скоріше все одночасно.
Неідеальна візуальна мова, яка добре відкладається в голові і діє як елемент занурення і чіткого маркеру ідентифікації і постійний бруд, текстурний, який ти відчуваєш на собі.
Готовність до 299 хвилин первісної Америки можна зрозуміти реакцією цікавості чи відрази до наступного опису персонажу:
Герой, який втратив родину під час нападу і йому почали знімати скальп, але не завершили. Він вижив і йому зшили шкіру голови і в бажанні помсти він крокував і перетворювався внутрішньо і зовнішньо на абсолютно жахаючу істоту, яка поступово приймає правила цієї землі і керується іншим орієнтиром для прийняття рішень.
Я обожнюю серію Red Dead Redemption і отримував величезне задоволення, від карантину провівши 100+ годин з RDR 2. Люблю її за героя минулого, який не може інтегруватись в сьогодення, за любов до трагічності і вмінні фокусуватись на побутово цікавих речах. І American Primeval (2025) це 6 серій, які намагаються діяти тією ж формулою і частково це дуже добре виходить.
Тут багато тестостерону, смерті, насилля і бажання помсти — звучить, як щось з минулого, але це тайтл 2025го року і як же я сумував. Цей стрибок в опис фільмів 90-00х, тут як ковток свіжого повітря або занурення в дитинство, а скоріше все одночасно.
Неідеальна візуальна мова, яка добре відкладається в голові і діє як елемент занурення і чіткого маркеру ідентифікації і постійний бруд, текстурний, який ти відчуваєш на собі.
Готовність до 299 хвилин первісної Америки можна зрозуміти реакцією цікавості чи відрази до наступного опису персонажу:
Герой, який втратив родину під час нападу і йому почали знімати скальп, але не завершили. Він вижив і йому зшили шкіру голови і в бажанні помсти він крокував і перетворювався внутрішньо і зовнішньо на абсолютно жахаючу істоту, яка поступово приймає правила цієї землі і керується іншим орієнтиром для прийняття рішень.
❤5
(2/2)
Маю особливий фетиш на історію віддалених земель, де діє свій сетап правил. Це королівство абсурду, де ти з раннього дитинства живеш, як рокер — секс, наркотики, рок-н-ролл або секс, наркотики, алкоголь, звуки ударів по тілу. Конфігурація змінюється в залежності від віддаленості (не вирішив від чого саме має бути віддаленість, тому буде просто віддаленість). Ці регіони — це капсули часу, які існують вічність і керуються тваринним більше за інших. Я саме з такого клаптика землі і сам часто ставав твариною, тому для мене історії таких місць особливі.
Мені здається, що такі місця — це ідеальний сетап для сценарію. Зараз буде ланцюг розмірковувань, разом з особистими спогадами про рідне місто.
В цих місцях завжди є боротьба за владу і в ній завжди є релігійні фанатики (у мене були Адвентисти Сьомого Дня і одного дня мені прийшлось захищатись від них з молотком), є князі (ніколи не забуду радника мера в якого були величезні кулаки, змінилось 5 мерів, але не він і не розмір його долонь), законність і незаконність це одне ціле(мій однокласник продавав метамфетамін, потім працював в поліції, а потім продавав метамфетамін в поліції). Ну і завжди в цих місцях насилля є елементом побуту.
І саме цей сетап використовується в American Primeval, тому незважаючи на місцями відсутню мотивацію і притягнутість мені подобається це дійство.
Маю особливий фетиш на історію віддалених земель, де діє свій сетап правил. Це королівство абсурду, де ти з раннього дитинства живеш, як рокер — секс, наркотики, рок-н-ролл або секс, наркотики, алкоголь, звуки ударів по тілу. Конфігурація змінюється в залежності від віддаленості (не вирішив від чого саме має бути віддаленість, тому буде просто віддаленість). Ці регіони — це капсули часу, які існують вічність і керуються тваринним більше за інших. Я саме з такого клаптика землі і сам часто ставав твариною, тому для мене історії таких місць особливі.
Мені здається, що такі місця — це ідеальний сетап для сценарію. Зараз буде ланцюг розмірковувань, разом з особистими спогадами про рідне місто.
В цих місцях завжди є боротьба за владу і в ній завжди є релігійні фанатики (у мене були Адвентисти Сьомого Дня і одного дня мені прийшлось захищатись від них з молотком), є князі (ніколи не забуду радника мера в якого були величезні кулаки, змінилось 5 мерів, але не він і не розмір його долонь), законність і незаконність це одне ціле(мій однокласник продавав метамфетамін, потім працював в поліції, а потім продавав метамфетамін в поліції). Ну і завжди в цих місцях насилля є елементом побуту.
І саме цей сетап використовується в American Primeval, тому незважаючи на місцями відсутню мотивацію і притягнутість мені подобається це дійство.
❤6