Оппенгеймер (1/2), який став для мене серіалом, завдяки русні.

Подивився 90 хвилин фільму і на найкращій сцені, до якої я встиг додивитись фільм для мене закінчився.

За годину і 30 хвилин досвіду, я записав такі речі, як:

1. Тривожність — ритм дуже високий і скрімери з частинками працюють над цим.
2. Досвід IMAX — це окремий світ, який розгортається і затягує тебе об’ємом в нутрощі подій.
3. Звук — хочу навчитись, так розуміти роботу звуку в творах, щоб ставити тз в такому форматі.
4. Сцена зради — розйоб. Ідеальне відтворення огиди і точки зору людини, яку зрадили.

Завтра іду на 2-гу серію.

Оппенгеймер (2/2)
Монументальне, велике кіно, яке було би актуальне 20 років назад і буде актуальне через 20. Мене дуже лякали відгуки людей, що фільм — хуйня, бо ми українці розуміємо, що ядерна зброя, як елемент стримування не працює. І ця теза спрацювала, як тригер, я такий, а якщо дійсно головна думка буде про створення найпотужнішої зброї пацифістом і про те наскільки ця ідея працює або не працює. В черговий раз, я впевнився, що слухати когось про кінематограф — це марна трата часу, завжди особистий досвід. Про що хочеться подумати після перегляду?

1. Відповідальність творця за творіння — яка вона? До чого вона спонукає? Чи існує вона? Що таке суспільна відповідальність?
Думка належить тобі, до того моменту, поки не опиниться на папері — неточна цитата Сартра, для мене прозвучала, як одна з ключових тез картини.
2. Суспільство і людина, витискання, виживання, висмоктування. Це взаємопов'язаний процес, постійний і ця боротьба не зупиняється. Вона окрема в кожного і спільна у всіх.
3. Мій субʼєктивний досвід додає Оппенгеймера в кіно, яке я люблю і відчуваю. Мені захочеться подивитись його ще раз, через декілька років і скоріше за все вдома, супер цікаво, який експіріенс мені принесе перегляд.
4. Скрипка ідеальний інструмент тривоги. Після перегляду, думав, який інструмент асоціюється з якою емоцією і це взагалі окремий шар взаємодії, дуже хочу сісти на пару днів з людиною, яка творить музику і 3-ма кадрами і гратись з музичними станами. Дуже хочу сильніше розібратись, як сауна взаємодіє з людиною в аудіовізуальних творах.


В мене немає підсумків і відсутні обʼєктивні оціночні судження про кіно. А субʼєктивно — це супер майстерна робота, яка зроблена з унікальним підходом і дає унікальний досвід, як мінімум в IMAX.

P.S. Заносьте простирадла!

Завтра вийде моє 09 музичне відео за 14 місяців. Воно знову темне, даркове певно і після знімання і вже під час створення, я зрозумів, що я хочу попрацювати тепер в інших напрямках. Хочу, щоб після перегляду люди сміялись і їм стало трішки легше проживати життя. Короче, далі буду робити роботу або комедійну, або про свободу.

І коли говорю про свободу, згадую цю роботу і як дивився її роки 4 назад і хотілось вільного руху. Зараз дивлюсь і думаю, що ця робота про спокій бути.
https://www.youtube.com/watch?v=YxVZbMgA3p0

Зараз, цей канал стане публічним і мій монолог, плавно, перейде в діалог.
Вітаю і зустрічаю вас шановна громадо скріном із завтрашнього релізу.

Сил сюди вкладено неймовірно дохуя, на всіх етапах і після релізу покажу з чого почалась ця робота і до чого ми прийшли.

Вийшов мій кліп «Голод» — важлива для мене робота. Можу писати про все, що завгодно, але не про свої роботи. Тому —подивіться, напишіть як вам, поширте. Я щиро вдячний людям, які долучились до створення на всіх етапах, цілую всіх в щічки (якщо, дозволите). І Боже бережи концептуальність і консистентність!
https://youtu.be/SzVYgUdN9R4

Вітання, громадо!

Я повернувся до діалогу з собою, відповідно повернувся сюди!
2 тижні відсутності або відпочинок з плавною роботою, без поспіху.

Що здобув за останній час:
1. Досвід розподілу одного простору зі страусами.
2. Повернув в себе спокій за допомогою тиші та лісної місцевості.
3. 4 дні в Полтаві — де ми з підлітками вчились проживати емоції і рефлексувати їх через режисуру.
4. Відновлення або бажання створювати і знову експерементувати.

Що я пропустив:
В Сальваторе Ганаччі вийшли нові музичні відео — тут, ще й історія з 2-х частин.
1. Sexy Narkoman — https://www.youtube.com/watch?v=L1JOlU_oPyQ
2. Your Mother — https://www.youtube.com/watch?v=KqTGdXfNmA8

Улюблена робота, Сальваторе — ось ця.

P.S. Чекаю українського артиста, який буде готовий створити абсурд, від якого ми отримуємо спільний аудіовізуальний оргазм.

Я намагаюсь перестати міркувати в проекції подобається/не подобається, особливо стосовно кіно. Відсторонення особистого досвіду від теми та постійне погоджуюсь або не погоджуюсь — це не зовсім той діалог, який би хотілось проводити з мистецтвом.

Більшість кінематографа — це дослідження теми, обставин, себе, світу. І питання в тому, що герої, відповідно, дослідники не завжди відповідають нашим очікуванням. Умовно, при створенні персонажа, всі бали прокачки персонажа віддали в інтелект та допитливість, забувши про силу та емпатію. І нам можуть подобатись/не подобатись методи, якими ми досліджуємо обставини, але якщо ми його досліджуємо, значить мета автора виконана.

Тому, перед переглядом кінофільму або перед сприйманням будь-якого мистецтва, важливо розуміти свій запит. Я зараз хочу подивитись фільм, для того, щоб насолодитись шляхом, здобути новий (не завжди приємний) досвід, знайти альтернативну думку, познайомитись з персоналією/подіями, прожити свої емоції. Запитів може бути нескінченна кількість і вони можуть бути точніше описані.

Такий підхід дозволив мені набагато частіше знаходити те чого бажає моє внутрішнє і не розчаровуватись в продуктах створення.

«Ви знаєте, що зробили хоррор правильно, коли червону точку вважають одним із найжахливіших лиходіїв у кіно.»

Золотий діалог, золотий коментар.

https://www.youtube.com/watch?v=ARJ8cAGm6JE — контекст

Це пост Ларса Фон Трієра, 2 години тому.

І як тепер дивитись Доґвіль, Меланхолію та Дім, який побудував Джек?

Певно, ніяк. Не можу відділяти митця від творіння.

Сумно, коли люди втрачають відчуття контексту і справедливості.

Переклад:
До речі:
Пану Зеленському та пану Путіну, і не в останню чергу пані Фредеріксен (яка вчора, як хтось безмежно закоханий, позувала в кабіні однієї з найстрашніших машин для вбивств нашого часу, посміхаючись від вуха до вуха):

«ЖИТТЯ РОСІЯН ТАКОЖ МАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ!»

З повагою Ларс

P.S. Це він про фотографії в F-16

Ось такий підхід до віжуалу, я культивую в собі. Цілісний концептуалізм або артисти, будь ласка, давайте творити в цьому векторі?


https://www.youtube.com/watch?v=g_qWhdxiR7k