Стих " О чем мы мыслим просыпаясь"🤔. Я знаю что этот стих уже есть на канале,но сейчас такое время,что для меня он очень важен🙏

Все чаще учат в наши дни ,
Высоко мудрые невежды,
Что Богу вовсе не важны
Ни наши лица, ни одежды.

Но, если Богу всё равно,
Зачем же сказано в Писании,
Что жёнам праведным должно
Ходить в приличном одеянии?

Ведь жёнам Сам Господь велит
Любовью, кротостью святою
Здесь миру грешному светить,
И уж никак не наготою.

У дьявола коварный план –
Разрушить Божии уставы;
И многие из христиан 
Ему помощниками стали.

«Совсем не важно, - враг твердит, -
Вульгарны вы или приличны, -
Ведь Бог на сердце только зрит,
Ему одежды безразличны!»

На внешность только посмотри:
Совсем не трудно догадаться,
Какие духи там внутри,
Под той одеждою гнездятся…

Пусть это только внешний вид,
Но никакой мудрец на свете
Меня не сможет убедить,
Что эти люди – Божьи дети.

Святой уставы Божьи чтит.
И облик высшего творенья,
Как дар Создателя хранит
Он в чистоте, без искаженья!

Ты куплен Кровию святой,
Ты слишком дорого оплачен, -
Неужто Богу всё равно,
Что вид святой тобой утрачен?

Лукавый хочет род людской
До жалкой пошлости унизить,
Всё извращает их рукой,
Творцу, бросая дерзкий вызов.

Всё Божье тщиться извратить;
Хоть Слово говорит, как надо!
Мужчинам косы он растит,
А жён стрижёт и в брюки рядит!

Как ослепил вас мира князь!
Как ваши души обокрали,
Что, дара неба отвратясь,
Вы мира прелести избрали!

Ни красоты, ни чести нет,
Одно лишь только разрушенье,
Души надменной пустоцвет,
Мирской гордыни отраженье.

«Последний час!» - кричит мой стих,
Звенит встревоженная лира:
Кто хочет в Царствие войти –
Сначала выйдите из мира!

Последний час! Грядёт Христос!
Смотрите, с модными кудрями,
Чтоб горько плакать не пришлось
Вам пред закрытыми дверями!
  Виктор Борщ.

ЛИСТ ІСУСА ДО ЛЮДИНИ

Мир тобі, доню! Як ти поживаєш?
Я бачу твоє серце і бажання всі твої
Та жаль, в молитві ти цього не промовляєш,
І через те пишу тобі в листі.

Я вчора теж був біля тебе на світанку,
Чекав,коли прокинешся від сну,
Щоби благословити день твій спозаранку,
Аби сповна раділа ти життю!

Але ти до стіни лиш відвернулась
Аби поспати ще кілька хвилин,
А Я стояв, чекав, щоб повернулась,
Ніхто на світі так чекати не умів!

А потім зовсім часу бракувало,
Ти вмилась, одягнулась і пішла.
Як завжди, вранці надто поспішала,
Та Я помітив, що тобі болить душа.

На мить ти глянула на Моє Слово,
Моя дитино, зупинись, постій!
Я так бажав, щоб мали ми розмову
В молитві щирій, трепетній, простій.

Та вир турбот щоденних, швидкоплинних
Тебе умить у круговерті закрутив
Весь час ти клопоталася невпинно…
Молитись – то немає часу й сил…

Згодом обід – і знову ти зітхаєш,
А Я був поруч… Я завжди поруч був…
Я бачив, як душа твоя страждає…
Та жаль, молитви Я твоєї знов не чув…

Ласкавий вітер я послав тобі назустріч,
Дощем рясним та теплим оросив,
Я сподівався на твою молитву, нашу зустріч,
Та знов на це у тебе бракло сил…

А пам’ятаєш мелодійний спів пташиний?
Це Я, дитино, тебе потішав!
Я повсякчас був поруч, лиш незримо,
Я був з тобою, а не осторонь стояв.

З роботи втомлена ти повернулась,
І мріяла в думках скоріш про сон,
В молитві знов до Мене не звернулась,
В руках у тебе опинився телефон.

Цікаві відео, новини за сьогодні,
Ти все переглядала щось собі,
Та чи важливіше за поклик це Господній?
Чому, дитино, Я байдужий став тобі?

Я прагну твоїх слів в молитві щирій.
Я буду поруч, берегтиму від спокус.
Я дочекаюся тебе, моя дитино!
З любов’ю, твій Спаситель, Ісус!

Автор невідомий

Переклад з рос. – Олена Хоміна

ОЗНАКИ ОСТАННЬОГО ЧАСУ.

Христос сказав: Остерігайтесь діти,
Щоб часом вас з дороги хто не звів,
Бо прийде час, коли настануть в світі
Пророки ложні, й ложні вчителі.

І багатьох зведуть своїм обманом
Не залишились, щоб в Моїх словах,
А ви кріпіться, і моліться вчасно,
Бо ваша нагорода в небесах.

Про війни ви почуєте у світі
Події різні, гострі мов різець,
Та не лякайтесь, бо Я з вами діти,
І знайте, що оте ще не кінець.

Тоді повстануть на вас грішні люди,
Але не буде це із Моїх рук,
А голод, мор, і сильні землетруси
Початком породільних стануть мук.

І вас за Мене будуть видавати,
Що навіть повбивають багатьох,
За Ймення Моє всі вас зненавидять,
Та не лякайтесь, з вами Я ваш Бог.

Брат брата, видаватиме на муки,
І потече землею братська кров,
Бо через, розріст беззаконня всюди
В той час бо охолоне в них любов.

Євангеліє провіщатись тоді буде
По цілім світі , каже наш Отець,
Це буде на свідоцтво всім народам,
І аж тоді наблизиться кінець.

Скорбота прийде, і важка година
Якої ще не було від віків,
І не спаслася б ні одна людина,
Якщо не вкоротилися би дні.

В той час кінця скорботи цього світу
Небесні зорі спадуть з неба вмить,
Затьмиться сонце, місяць не дасть світла,
Небесні сили рухнуть у ту мить.

А звук труби рознесеться як пара,
Бо Ангелів пошле Отець Своїх,
Побачать Сина Божого на хмарах.
Враз заголосять племена земні.

Від фігового дерева навчайтесь:
Розпукується віття—літо йде,
Ознаки ці побачите, то знайте:
Ісус Христос за Церквою гряде.

Про час той, і про день ніхто не знає,
Ні Анголи небесні, ані Син,
Людським синам заховано... Це знає
Тільки Отець Небесний наш Один.

І як було колись за днів потопу:
Садили будували, люди скрізь,
Аж поки води Божого потоку
Забрали грішних всіх з лиця землі.

Так буде й прихід нашого Ісуса
Прийде готових, вибраних взяти:
Не розмінялись хто в земних спокусах
І серце чистим вміли зберегти.

Тож будьмо мудрими сьогодні ДІВИ,
Світильники тримаймо у руці,
Щоб Нареченого чекаючи зустріли....
Бо Він прийде, мов злодій уночі.

О. Фабін.

Новый Стих - https://youtu.be/Pt2oP-PsCh8

Земне життя так швидко пролітає,
Його ти не зупиниш ні на мить,
Хтось скарби на землі собі збирає,
Немовби вічно будемо тут жить.

Життя людське - це є всього лиш пара,
Яка на хвильку з'явиться і все!
Немовби сон, що швидко проминає,
Чи зрозумів мій друже ти вже це?

Сьогодні щось плануємо собі,
І маєм у житті приорітети,
Про вічність ми забули в суєті,
І інші цілі ставимо для себе...

На потім відкладаємо Христа,
Тому що часу в нас не вистачає,
А Він віддав за нас Своє життя,
А Він сьогодні всіх людей спасає.

Йому не байдуже, що гинем у грісі,
Він заплатив за нас Своєю кров'ю,
Для Нього, друже, цінний дуже ти,
І не важливо як ти жив до цього.

Важливо те, що поки ще є час,
Ти можеш в серце Господа прийняти,
Не відкладай на потім майбуття,
Твоя душа, втомилася страждати.

Сьогодні, друже, рішення зроби,
І зупинися просто на хвилинку,
Поглянь навколо - дні такі важкі,
Ніхто не знає, де його зупинка.

Можливо завтра, нині у ночі,
А може з ранку чи десь у дорозі?
Життя закінчиться і вічність впереді,
А ти про це, не думаєш ще й досі.

Та нині сам Господь іще зове,
З любов'ю Свої руки простягає,
Він хоче звати дочкою тебе,
Він хоче довести тебе до раю.

І не важливо як до цього жив,
Можливо сил змінити щось не маєш,
Він допоможе, тільки попроси,
У Нього на твоє життя є плани.

Він хоче все в тобі перемінить
Ти зрозумієш - добре бути з Богом,
Він Батько для сиріт і також вдів,
Він любить всіх: дорослого й малого.

Сьогодні час непевний на землі,
Шукай Христа допоки Він ще кличе,
Бо хоче всіх, без винятку спасти...
Для Нього ти, мій друже, дуже цінний.

Поклич Його, коли втомився ти,
І сенсу у житті твоїм немає,
Багато Він сердець уже змінив,
І багатьох ще нині закликає.

Долайчук Віталій

Зворушливе Свідчення дівчини що декламує вірші | християночка
https://youtu.be/wJ3b2eq2V5A

Сказал Иисусу Пётр: " А этот что, Учитель?"
" Тебе что до того? А ты иди за Мной"
То слово и сейчас, не редко, так звучит к нам:
Тебе что до него? Я Бог его и твой.

Тебе что до него? С тобою Я в общеньи.
Я вижу и его, и он идёт за Мной.
И если, вдруг, соблазн ты видишь в поведении,
О брате помолись и помни Я - Бог твой.

За Мною ты иди, по сторонам не глядя.
Чтоб след не потерять, что к вечности ведёт.
Кто как, за Мной, идёт смотреть тебе не надо.
Господь, в глазу твоём, тогда бревно найдёт.

"А ты иди за Мной" - звучат слова так ясно.
А ты иди за Мной, чрез бурю и туман.
А ты иди за Мной, ведь в небе так прекрасно.
И камнем станешь ты, как стал когда-то Пётр.

Тем камнем, что на нём Господь наш строил церковь.
Краеугольным, первым - каким есть Христос.
Да, будет не легко, но наш Господь есть верным.
И не всегда тот путь есть только лишь из слёз.

Ведь рядом Бог всегда, ведь Он тебя поддержит.
Средь тучь и гроз тебе Он солнышко пошлёт.
В Нём - жизнь и в Нём - любовь, и вера, и надежда.
" А ты иди за Мной, пусть ураган ревёт"

А ты иди за Мной иди не уставая.
Ты лишь, по сторонам, не надо, не смотри.
Тропинка в небеса есть узкая такая,
По ней только пройти ты можешь лишь один.

У каждого своя, на небеса, дорога.
Её ты никогда, за друга, не пройдёшь.
Кому сколько идти - иль много, иль немного...
Решает в жизни сей всегда лишь только Бог.

🕊️Л. Шпак

Чека боротьба, я знаю.
Та краще борьба, ніж здатись.
І в руки Твої вручаю
Життя своє без останку.

Впасти в руки Живого Бога -
Надійніше не буває.
Хоч Він вимагає суворо,
Та милість не відіймає.

І в гніві Господнім милість
І в гніві Його защита.
Душа щоб не розпустилась,
Рука для суду відкрита.

Суди на землі звершає,
Щоб душі спасти від смерті,
Все ж милість не відіймає,
Все благословіння шле нам.

Так, буде борьба, я знаю.
Борьба з ворогом і плоттю.
На милість Твою покладаюсь.
Зможу побідить, Господь мій.

Хай не поспішаючи, ждучи,
Та все ж таки будеш поруч.
Бо так проходити учиш,
Слідкуєш, усе не відводиш погляд.

Бо ніч уже зовсім близько.
Уже горизонт темніє.
А скоро - страшніша битва.
І час буде ще страшніший.

Навчаєш стоять в малому,
Що так здається великим.
А щоб і у тім не впала,
Підтримуєш Ти, Владико.

"А Я збережу за вірність,
У ваших випробуваннях.
Бо слово Моє є вірне"-
Нам кажеш в поневіряннях.

Життя дорогами йдучи,
Не в світу цього лахміттях.
В одежах Вітчизни любої
В небес вишину увійдеш.

Так, буде борьба за все те.
Борьба і до крові може.
Дай сили зостатись світлом.
Дай щоби не знищив ворог.

З Тобою пройду лиш Боже.
В Тобі лиш Одному сила.
Наповни Твоєю любов'ю,
Життя щоби не зломило.

Л. Шпак

НЕ СОРОМСЯ БЛАГОЇ ЗВІСТКИ

Не соромся сказати знайомим про вічне життя
І про Звістку Благу, що дарована Богом в любові.
Приєднайся до тих, хто в стражданнях проходить свій шлях,
Кого доля зламала і серце щемить у полоні.

Бог покликав тебе через волю Свою й благодать,
Не за те, що зробити ти зміг, не заслуги ніякі.
У Ісусі Христі Божа милість зʼявилась нам так
До початку часів, як Бог всесвіт створив й зорі всякі.

Добра Звістка від Бога — дарунок тобі і мені,
Всюдисущий нас спас, відшукавши загублених в світі.
Подивись навкруги, як співають пташки в вишині,
Не соромся засвідчити світу, що ми — Божі діти.

Через смерть Божий Син, наш Ісус, дав нам вічне життя, —
У безсмертя… Хоч сліз на землі у скорботах багато.
В сяйві вічності, там, угорі — світле є майбуття,
Не соромся Ісуса Христа у Його благодаті.

Тетяна Мороз

10 січня 2024

«Тож не соромся свідчити про Господа нашого…»
2 Тимофія 1:8