А тих, хто впав, Ісусе, підіймаєш.
Хто впав так низько, нижче всіх низин.
І втомлених Ти силою сповняєш.
Тих, хто втомився у гріхах тут жить.

Повз них Ти теж спокійно не проходиш.
З них кожен є для Тебе дорогим.
Для кожного із них Ти час знаходиш,
Щоб дать життя й підтримати завжди.

Щоб дать надію, подарить спасіння,
Полагодить життя, піднять на висоту.
На висоту духовного прозріння,
Щоб славу за життя давать Христу.

Твоя любов знаходить їх в підвалах.
На вулицях, лежачими в багні...
Твоя любов їм руку подавала
І врачувала, знов життя даючи їм.

І зараз Ти приходиш, як раніше,
До безталанних і замучених гріхом.
І до живучих без любові і надії.
Призренних усіма у світі цім.

Вони для Тебе всього найдорожче.
За них, колись, на хрест вмирати йшов.
І не один, в житті їх, перехожий
Призренно, гордо мимо них пройшов.

А про любов кричать на перехрестях
І закликають ближнього любить.
А ближніх - вибирають собі просто -
Кого любить, кого і не любить.

Брудних, покинутих любить Господь лиш може.
Його любов нікого не мине.
Нема дорожчого під небом цим нічого,
Ніж серце любляче Спасителя святе.

Л. Шпак

До вас прийшов Я в день п'ятидесятий.
Прийшов раптово в полум'ї огня,
Посівши на Апостолах, і з вами
Я на землі живу до цього дня.

Живу в серцях, що прийняли Ісуса.
Живу, щоб врачувати та втішать.
Живу, щоб дарувати Божу мудрість.
Живу, щоб Боже слово відкривать.

Я - Дух Святий, Святий і Всемогутній.
Я - скромний, тихий, Особистість, Я - живий.
Посланий Богом, Я є всеприсутній.
Від Господа любов Я вам приніс.

Так хочу Я, щоби Мене ви знали.
Характер Мій - вразливий дуже Я.
Щоб слухали Мене, не відкидали.
Не був усюди вами гнаний Я.

Коли все потаємне відкриваю,
Ви відхиляєтесь тоді від слів Моїх.
Я силкома нікого не міняю.
Лише тихенько Я вкажу на гріх.

Хочу спасать поранениї душі
Дух, ворогом розбитий, врачувать.
І той, хто Мене в серці буде слухать,
Той не впаде, Я в небо доведу.

Мій голос тихий, але не змовкаю.
Я клопочусь за вас перед Отцем.
І слово від Отця вам посилаю.
Прошу, ви слухайте Мене тільки лише.

Я Утішитель, Друг і ваш Порадник.
Лише звертайтесь, Я вам поможу.
Я відкриватиму для вас духовну правду.
Красу вам всю небесну покажу.

До вас прийшов Я в день п'ятидесятий.
І разом з вами в небо Я піду.
Прийшов Я, щоб у небо підіймати
Христову Наречену дорогу.

Л. Шпак

Ты думала, что ты прошла сама,
До сего дня, дорогу испытаний?
А не Моя ль рука тебя вела,
Среди, души измученной, скитаний?

Когда ты думала, что выхода уж нет…
Что Бог тебя не видит и не слышит.
Молчанье то, предвестником побед
Твоих тогда, в сих трудностях лишь вышло.

Ты научилась с ревностью взывать.
Стучать тогда ты в небо научилась.
И видеть в испытаньях благодать,
И Божью укрепляющую силу.

Училась, как ответы получать
Неся всё к небу жаркие молитвы.
И в дни спокойные, в беспечности не спать,
А быть всегда готовым к смертной битве.

Когда ворвётся в жизнь вдруг ураган,
Не испугаться и не быть средь утонувших.
А знать, что на корме ладьи есть там
Сам Иисус, пусть даже и уснувший.

Над Ним не властна никакая смерть.
А Он - в ладье твоей, и ты с Ним не утонешь.
Господь не спит, а лишь даёт тебе
Поближе подойти к Нему возможность.

Ведь лишь тогда когда вокруг штормит,
Ладью твою захлёстывают волны,
Кричишь к Иисусу, думая, что спит.
А Он, с небес, на веру твою смотрит.

Иль на ступеньку выше поднялась?
Иль остаёшься всё ты в том же классе?
И из младенчества уже оторвалась?
Иль всё живёшь лишь молоком питаясь?

Открой глаза невидящим, Господь,
Чтоб, среди бурь смогли они увидеть
Каким богатством наделил их Бог.
Ведь Тот, Кто в них, сильней того, кто в мире.

Ты, в тесноте, даёшь всегда простор
Духом Святым, живущим в нашем сердце.
При сжатии ведь только лишь течет
С оливок масло, что так драгоценно.

Ты думала, что ты прошла сама
Всё то, что уже раньше проходила?
Я был с тобой, хоть думала, что спал…
Я всё смотрел, чтобы идти училась.

Чтобы росла и набиралась сил.
Чтоб даром ты всегда Моим ценила.
Духом Святым Я в сердце говорил,
Хочу, чтоб Его слушать ты училась.

Л. Шпак

Так що ж таке віра? І де вона вірна?
Коли все так добре - Бог є.
Коли ж у житті бачиш ти тягарі лиш -
То "Бога нема" - каже серце твоє...

Раніше Суддею був Бог для людини,
Людина підсудна була...
А зараз, підсудним є Бог, а людина
Питає, щоб відповідь дав.

Чому на землі стільки бід, стільки горя?
І війни, і голод чому?
Якщо Бог на це відповідь проговорить,
Служитиму буду Йому.

На тому й закінчилась віра людини.
І винним залишився Бог.
Він виконать всі забаганки повинен,
Тоді і повірять в Його.

А є віра Йова - тверда, непохитна.
Він Бога любив не за щось...
Що через страждання пройшла і лишилась
Такою ж, і не похитнуло ніщо.

"Хіба лиш за добре я славити маю?
Що дав Бог, те Він і забрав..."
А віра така, над бідою тримає.
Йов в серці, таку віру мав.

Хоча і " чому?"- він запитував Бога.
Та Бог лиш за Йова радів.
У бідах прославив він Господа свого.
І тим сатану переміг.

У вірності Богу ховається віра.
Хоч плачеш ти, часом, "чому"?
Та все ж залишаєшся Богові вірним.
За все віддаєш ти хвалу.

І Він не змовчить, а прокаже із бурі,
Як Йову колись проказав.
"Я - Бог є Великий, Я Бог Всемогутній.
Від тебе Я славу прийняв"

І благословлю, підійму і повищу.
Дам більше ніж втратив тут ти.
За те, що у бідах зостався ти вірним,
То далі, Я буду вести.

Яка ж вона, віра? - все люди питають.
Всі мати так хочуть її.
Вона, лиш у вірному серці проста є -
Хай Бог Царем буде твоїм!

Л. Шпак

Зараз він молиться...молився ж він завжди.
Павло Апостол - фарисей із фарисеїв.
Зараз він молиться...а чи моливсь тоді,
Коли був дуже ревний він священник?

Так молився він багато раз.
Та чи тоді він Богом був почутий,
Як був почутим Господом в той час,
Коли сліпим в пості, в молитві був він.

О, та молитва, першим не рівня.
Молитва та, сильніш вогню, палала.
В ній - покаяння, перед величчю Христа.
В ній, біль душі, гріхів зроблених жало...

Є відповідь, й прийшов до нього муж.
Став бачити, у вірі став він твердим.
Відповідь була послана йому,
Коли молився із сльозами серцем.

О, та молитва так відома нам,
Коли біда приходить вмить незвідки.
Коли без Бога не пробитись нам
Крізь бурю, що собою все закрила.

Коли, зненацька, вмить приходить біль
Як хвилею накриє з головою.
І в небо крик, й почув вже Бог тоді -
Він зараз молиться...ось він переді Мною.

Руки здійняв і сльози по щоках.
І голова поміж колін в стогнанні,
І крик душі, як Богу фіміам,
І слава Богу, як ті пахощі приємні.

Тоді - ти молишся, Бог відповідь подасть.
Така лише молитва зрушить гори,
Коли кричить до Бога вся душа,
А не вустами тільки лиш говориш.

Він зараз молиться...як хочеться завжди
Щоб небо так всі молитви приймало.
Щоби не дать схолонути душі.
Щоби гарячими молитви залишались.

Л. Шпак

В Свой сосуд положу твои слёзы.
Как сокровище их сберегу.
Они золота будут дороже,
Коль за ближнего боль упадут.

За Себя, пред распятьем, не плакал,
А за тех, кто не принял Меня.
А за тех, что вели на распятье.
Что, не зная, просили распять.

А за тех, кто сейчас своей жизнью,
Как в Содоме когда-то, живут.
И не слушают слов укоризны.
А Я всё же любовью зову.

За народ, погибающий плачешь? –
Мой характер имеешь в себе.
За других, за чужих ты взываешь –
Я, за это, спасу дом твой весь.

По прекрасным местам мои межи
Под рукою Твоею прошли.
Ты повёл меня любящий, Верный
По прекрасной дороге земли.

По дороге, что через Голгофу,
За Тобою ведёт в небеса.
Так бывает на ней очень плохо,
Но по ней ведь прошел Бог мой Сам.

Было больно и солнце палило,
Но Ты шел по ней ради меня.
Я ж иду только Божией силой.
Дух Святой, ею Ты наполняй.

Та дорога – от мира спасенье.
Ты, за руку, выводишь меня
Из Содома, что Божье терпенье,
Лишь спасает от лавы огня.

В Свой сосуд положу слёзы верных.
В Свою чашу молитвы святых.
Её Ангелы выльют на землю,
Когда Божьи настанут суды.

Собираются слёзы по капле.
Скоро уж потекут через край.
Мои дети не будут уж плакать.
Скоро их подниму в небеса.

Л. Шпак

🟡ХРИСТИАСКИЙ ДАЙДЖЕСТ🟡
@HolyDigest - Это место где собраны лучшие материалы христианских каналов.
- Назидательно.
- Актуально.
- Духовно.

🟡 Присоединяйся: ⤵️
https://t.me/HolyDigest

Сказав колись Петро: " А цей же що, Учитель?"
"До нього тобі що? За Мною ти іди"
І зараз слово те ми чуємо не рідко:
"До нього що тобі? Я Бог його і твій"

Тобі до нього що? З тобою Я спілкуюсь.
Я бачу і його, і він Моє дитя.
Якщо у ньому ти побачив десь спокусу,
За брата помолись, Я - Бог твій пам'ятай.

За Мною ти іди, на інших не дивися.
Щоб слід не загубить, у вічність що веде.
Хто як за Мною йде, дивитись непотрібно.
Господь в твоєму оці колоду ось знайде.

"А ти за Мною йди"- лунає слово ясно.
А ти за Мною йди крізь бурю і туман.
А ти за Мною йди, у небі так прекрасно.
Каменем станеш ти, як сам Петро ним став.

Лиш тим, що будував на нім Бог Свою церкву.
Наріжним, першим - яким є Христос.
Не легко буде так, та наш Господь є вірним.
І не завжди той шлях вже є лише із сліз.

А поруч Бог завжди, підтримає тебе Він.
Між хмар і гроз тобі Він сонечко пішле.
У Нім - життя й любов, і віра, і надія.
"А ти за Мною йди, хай ураган реве"

А ти за Мною йди, іди не знемагайся.
Лише навкруг себе не треба, не дивись.
Стежина в небеса вузенька є такая.
По ній же тільки сам у змозі лиш пройти.

У кожного своя на небеса дорога.
І вже тобі її за друга не пройти.
Кому скільки іти - чи довго, чи недовго...
Вирішує лиш Бог у нашому житті.

Л. Шпак

Что такое смирение? - часто ищем ответ.
Это просто умение для себя сказать "нет"
"Нет" сказать своей гордости, "нет"капризам своим.
А стать просто слугою лишь, взять одежду слуги.

Нет, совсем не унизиться, а любовь проявить.
Этим сможем приблизиться к Иисуса любви.
Он - Творец всей вселенной, на земле был слугой.
Бог небес совершенный, проявил к нам любовь.

С рыбаками был в лодке, с посохом лишь в пути.
Тысячи шли народа - каждого исцелил.
Принимал всех с любовью, каждому послужил
Исцелением, словом, тысячи накормил.

Как слуга, полотенцем себя препоясав,
Ноги мыл Он, в смиреньи, Своим ученикам.
Чтоб любить научились и смогли чтоб понять,
Что же значит смириться, и любовь как являть.

Что ж такое смирение? - всё услышать хотим.
У Христа откровения - нужно встретиться с Ним.
По дорогам Евангельским с Ним за руку пройти
Как во всём поступал с людьми, в свою жизнь принести.

Часто и унижения в своей жизни терпел,
Но и трости надломленной отломить не хотел.
Его голос не слышали - Это сделал всё Я!
Я - есть Бог! И всё делает рука только Моя!

Отцу славу давал лишь всю, хоть был Сыном Его.
Перед Ним умалил Себя, чтоб прославился Он.
Так мы просим смирения, но унизиться - "нет"
Господа - на земле мы здесь, среди нас слуг уж нет.

"Нет" для плоти скажи своей, полотенце возьми.
Омой ближнему ноги ты, и изменится жизнь.
И придёт то смирение - Божье, что высоко.
Выльет благословение Бог на чадо Своё.

Л. Шпак

Стих"Мне порой не легко нести крест"🙏☝️

Вірш"Я хочу здатись , хочу зупинитись"☝️😭

Трудности…их тяжко принимать,
Но они приходят к Божьим детям.
Разве Бог их может посылать?
Часто слышится – они через неверье.

Ну а как слова тогда понять,
Что в огне нам надобно креститься?
Тяжело так телу то принять
И уму так трудно согласиться.

А их Бог нам всё-таки даёт.
Все мы в жизни в центре Божьей воли.
Но и в них Господь нас проведёт –
Укрепит и сердце успокоит.

Все, кого Господь употреблял,
Проходили в жизни через боли.
Кто был призван для Его труда,
Нет, не царскую совсем имели долю.

В милотях скитались по горам
И питались больше, чем придётся.
Даже Бог, придя на землю Сам,
Жил, как самым бедным лишь живётся.

Тяжело…сейчас так тяжело…-
Многие, устав душой, вздыхают.
Но, с небес, нас любящий Господь
Милостью Своею укрепляет.

Ты не бойся, Я всегда с тобой.
Не смущайся, пусть огонь пылает.
Он тебя, дитя, не обожжет.
Я тебя, в огне том, защищаю.

Намерение во благо, не на зло.
Чтобы дать лишь будущность, надежду
Для тебя имею, и оно
В трудный час всегда тебя поддержит.

Ты не бойся, веруй – говорю.
И от зла в сём этом мире отвращайся.
Коль дорогу выбрала мою,
Иди по ней, Я рядом, не смущайся.

Л. Шпак