Хоч я без сила ,але буду боротись,
Важко проходить ,страждання тяжкі,
Знаю ,на небі чека нагорода ,
Вірю ,що з Богом я зможу пройти .

Знаю,що Ти мене розумієш
Як мені важко на серці печаль,
Лише очима прогортую думки ,
Що буде завтра ,як далі іти?

Я так втомилася казати не можу,
Хоч в серці довіра постійно росте ,
Але ці руки не в змозі підняти,
Вони опускаються до долу усе.

Скільки ще треба лиш Ти Боже знаєш
Сліз проливати від безсилля в душі,
Знаю,що зможу,але віра згасає,
Така я слабенька на дорозі земній

Прости мене ,Боже ,але з Ким поділюся ?
Тими думками ,що тривожать мене
Серце наповнене тільки Тобою
Я не зможу без Тебе ,Ти знаєш про це.

Я знаю ,що Ти мене не осудиш
Якщо і спіткнуся підтримаєш Ти
І важкі каміння ,ніколи не кинеш ,
Так як це роблять люди земні.

Ніколи в житті,Ти не відкажеш,
Ти не залишиш ,ніколи мене,
Відповідь вчасно ,Ти в змозі подати
Дати потіху знеможеним всім .

Ти не поділиш багаті чи бідні
Для тебе усі однакові в житті ,
Як мені добре ,що маю я Батька
Бо ти не розкажеш нікому мої всі думки.

Поговорю з Тобою ,то легше на серці,
І рани не сильно болять ,як раніш
Ти тихо підтримав ,підняв мої руки
Вдячна я Боже ,що Ти поруч завжди ,

Тобі довірятись - це сила в дорозі,
Вода - коли сонце нестерпно пече ,
Ти вітер ,що ніжно мене обнімає
Як я люблю ,Боже Тебе !!!

🕊️😉🕊️

♪♪🔔 Дуже актуальний вірш / ВІКНО В НЕБЕСА | життя НОЯ (ковчег)
https://youtu.be/6QAtbJEamf4

🟡ХРИСТИАСКИЙ ДАЙДЖЕСТ🟡
@HolyDigest - Это место где собраны лучшие материалы христианских каналов.
- Назидательно.
- Актуально.
- Духовно.

🟡 Присоединяйся: ⤵️
https://t.me/HolyDigest

Моє дитя Скажу тобі сьогодні,
Про те, про що, давно Мене питав.
Хотів ти знати наміри Господні,
Щоб напрям вірний Я тобі вказав.
Завжди хотів ти знати Мою волю
Мого лиця постійно ти шукав.
І нині говоритиму з тобою
Щоб ти на дусі, сину Мій, не впав.
Згадай той день, коли тобі відкрився
І твої очі сповнилися сліз…
Я з того часу , сину, не змінився
З тобою поруч завжди, всюди, скрізь…
А ти стоїш засмучений сьогодні,
Питання в серці ти собі поклав,
А Я відповідаю: Син Господній,
Чому цей страх до серця допускав?
Чому Мені не до кінця ти віриш?
Невже забув ти чуда ужитті?
Твій ворог б’є в такій великій силі
Та ти сховайся у Моїй руці.
Він так лютує…бурі підіймає,
Пускає стріли…шторм і ураган…
Нехай тебе він цим не налякає,
Бо ж ти ідеш в небесний Ханаан.
З тобою Я . Отож дитя, Не бійся!
В усіх питаннях – я допоможу.
Лише всім серцем ти Мені довірся.
Бо Я провів дитя, Свою межу.
Не зробить він чого Я не дозволю,
Не переступить грань ту і межу.
І Пам’ятай, що Я завжди з тобою…
Тобі Я сину дещо покажу
Ти зрозумієш наміри і волю
А в найскладніший й найтемніший час
Я буду шлях освічувати Собою.
Ніщо на світі не розлучить нас.
Іди вперед. Назад не озирайся.
Спрямовуй погляд тільки в небеса.
Кажу тобі Я ще раз – не лякайся.
не заподіє ворог тобі зла.
Я захищав. І зараз захищаю.
І буду захищати Я завжди.
Моє дитя, тебе благословляю.
Отож, будь мужнім і вперед іди.
Бо нагорода в небесах чекає.
Так твій Господь до тебе промовляє!
Амінь.12.01.2023р.

Мир вам, возлюбленные! 😊

Канал «Евангелие Реформации» придерживается пяти основополагающих принципов реформации:

° Только Писание (sola Scriptura)
° Только вера (sola fide)
° Только благодать (sola gratia)
° Только Христос (solus Christus)
° Только Богу слава (soli Deo gloria)

- На нашем канале вы сможете смотреть проповеди, цитаты проповедников (XVI-XXI века). Вы сможете читать мотивирующие христианские свидетельства, оставлять комментарии,  вопросы и писать свои размышления.

Дорогие братья и сестры, ждём вас на нашем Telegram канале
t.me/ereformation

Вірш , можливо комусь це потрібно почути ☝️😭🙏

☘Стих:"Ти на дланях писал мое имя" 👆

Звернення від від власника каналу ☝️

Три дні
Три дні — від смерті до життя. Три дні — від мук до воскресіння. В трьох днях нове серцебиття Розпочалось у поколіннях...

Світ не змінився за три дні: Христа розп’явши, святкували Своєї перемоги тінь. У груди били, як в кимвали.
— Ми всім, дивіться, довели,
Що Він не був Царем Юдейським! Тим більше — Богом! Розп’яли За богохульництво злодійське.
Сторожа третій день стоїть

Підперши каменем печеру… Хіба в небес святу блакить Хтось може зачинити двері?!
Ну й що, що тіло розп’яли,
Що насміхались з Нього люди… Вам буде боязко, коли На третій день Його не буде!
Христос дорогу показав,
Як нам пройти з землі до неба. Невже хтось хоче йти назад, Як розпочався день вже третій?!
Неважко пережити смерть,
А куди важче мертвим жити. Три дні земних, як тінь, мине, Немов суха полова з жита.
Хоч як би не тягнути час,
Тут думка проситься відверта: Христос воскрес! І Він у нас Щось запитає в день четвертий.

В день судний, в день страшний чи ні — Це ти для себе сам вирішуй: Один чи два, чи три ще дні Для каяття собі залишив?

Воскресіння Христа – це дорога спасіння,
Це дорога життя, що проклав сам Христос.
Він зійшов на Голгофу, як Агнець, смиренно
За гріхи всього світу там пролив Свою кров.

Воскресіння Христа – це життя, друже, нове -
Це життя лиш в Ісусі Христі.
Ти спіши, не вагайся, за Христом йди, старайся,
Хоч в дорозі не легко іти.

Воскресіння Христа – це любов і страждання,
Милосердя і прощення наших гріхів.
Воскресіння Христа – це свобода, це воля,
Це і радість спасенних у Дусі Святім!

Тож радійте, брати мої любі і сестри!
Нас Христос відродив до нового життя.
Він воскрес і прийде Він знову у славі
Будьмо вірні Йому ми завжди до кінця

Вона стояла біля Нього,
А Він – вмирає, її Син.
Вона не бачить більш нічого,
В її очах – Ісус Один.
 
Вже сліз нема, щоб вилить горе,
Та серце крає меч важкий,
Німіють руки, слабнуть ноги
І вмерти хочеться самій.
 
О, важко мамі пережити,
Ще важче бачити, коли
Син рідний на хресті прибитий…
“За що ж Його ви розп’яли?!
 
Він був найпершим, найдорожчим,
Його любила я найбільш,
Він був слухняним, був хорошим,
Він був для мене наймиліш.
 
І я любила слухать завжди
Його святу і щиру річ.
Тепер уста говорять: “Прагну!”
Палить вогнем, неначе піч.
 
 
Так, ці уста, що промовляли
Слова життя для всіх людей,
Серця любов’ю потішали,
Вони не знали злих речей.
 
Не було сили ще такої,
Щоб не корилася Йому,
Він бурю зупинив на морі,
Тепер же Він мовчить… Чому?
 
А руки… Ними ізціляв Він
Усяку неміч у народі,
До кого ними приторкався,
Ставали повністю здорові.
 
До Нього дітки приходили
І Він на руки усіх брав,
Вони такі часи любили,
Бо Він їх там благословляв.
 
Тепер ці руки вже прибиті
І кров тече струмочком з них,
За що ж Він мусить так терпіти,
Мій Син, мій любий, без вини?
 
 
А ноги, що не знали втоми
Спішили всім добро робить,
Багатим, бідним, знатним, вбогим, -
Тепер не можуть вже ходить…
 
Холодні цвяхи їх прибили
До дерев’янного хреста.
За що ж ви, люди, це зробили,-
Розп’яли Господа Христа?!
 
За що ж ви Сина розіп’яли,
Що Він поганого зробив?
Чи Він був гірший за Вараву,
Чи Він кого ограбив, вбив?”
 
Стоїть вона й рида беззвучно,
Не зна, за що страждає Він.
Вона не бачить більш нічого,
В її очах – Ісус Один…
 
О, брате, сестро, це за тебе
Страждав так тяжко Божий Син,
Щоб нам відкрити двері неба,
Щоб нас усіх  спасти, простить.
 
Й за тебе, друже, твій Спаситель
Терпів страждання на хресті,
Щоб твою душу відкупити,
Очистить серце від гріхів.
 
Прийди сьогодні, не барися,
Він кличе, любить, жде тебе,
Покірно перед Ним схилися,
Не відкладай, прийди тепер.
 
І ти, побачивши Ісуса,
Як мати бачила колись,
Тоді згадаєш, що за тебе
Струмочки крові там лились.
 
Побачиш ноги ці і руки,
Які прибиті до хреста,
Дивися пильно, добре слухай,
Що говоритимуть уста.
 
І ти почуєш голос ніжний,
Слова любові, теплоти:
“Прийди до Мене, сину любий,
Бо прагну Я тебе спасти

ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ...

Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.

Останній подих, завмирає тіло,
"Для чого, Отче, Ти Мене лишив?" —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.

Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.

Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: "Завершилось!"
В Небесне Царство нам відкрило вхід.

Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.

Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них Небесне Місто відкриває,
Дає надію вічного життя.

А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
Я до хреста Голгофського спішу.

ОСЬ МІСЯЦЬ ПРОЙШОВ-СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА...

Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа.
Як наше життя помінялось?
Чим сповнене серце було і душа?
Чи все, як раніше, зосталось?

Неначе давно це все дуже було,
Як Тіло і Кров ми приймали,
Гріхи визнавали і каялись знов...
І так місяці пролітали.

Знов тільки коротеньке: "Боже прости,
Чим, може, згрішив за цей місяць...
Це - "може" в собі може стільки нести.
Від Бога ніщо не є скрите.

У нас християн - "може", "десь" і "колись",
За звичку у сповіді стало.
І тут, на вечері, щоб хтось помоливсь
За "десь" і "колись" - то замало.

Якщо в серці гріх, ти його відкривай,
Якщо там є мир - дякуй Богу.
Бо стало це, часто, неначе обряд,
Що є як зневага Святому.

Ти Тіло і Кров не для того приймав,
Щоб знов, цілий місяць, грішити.
Обіцянку Богу служити давав,
У вірності й правді ходити.

Немає нікого, щоб був без гріха.
Так гріх, на землі, спокушає.
Якщо визнаєш, ти його називай.
Хай доступу ворог не має.

Винось його в світло, в душі не ховай,
Бо так наскладаєш чимало.
В осудження Тіло і Кров не приймай,
Щоб звичкою це вже не стало.

Це - "може", і "якось", і "десь ", і "колись",
Неначе тонке павутиння
Заплутує душу, ти - правді корись.
Згрішив, то скоріш на коліна.

Не перед причастям, щодня, кожну мить
У серце своє зазирнувши,
Гріхи визнавай, прагни свято ти жить.
Буть вірним старайся Ісусу.

Бо чаша і хліб, це не просто обряд,
Який християни звершають.
Це - наше спасіння, це - наше життя,
Це - наша дорога до раю.

У благоговінні, подяці й хвалі
До ніг Божих серцем схилившись,
Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб.
Вино - немов крові краплини.

Бува, що плачу: "Господи, не можу,
Не вистачає сил уже іти.
Здається, що цього не переможу.
Відчути хочу так, що поруч Ти"

Так соромно, що слухаю я тіло,
Яке стражданням змучене уже.
Я пам'ятаю, що Тобі боліло
Та Ти стерпів, та Ти пройшов усе.

І я борюсь, терпіти намагаюсь.
І віри, щоби вистоять, прошу.
Лише одна вона мене тримає,
Що я сльозами, Боже, не грішу.

А ворог, ні на мить не відступає.
"Ось нарікаєш"- каже в розум все.
Я ж, перед Богом серце виливаю,
Він зрозуміє у цю мить мене.

І порятунок дасть і заспокоїть.
Для мене буде це - велика честь.
Споглянь на мене, мій Великий Боже.
Любовію поглянь з святих небес.

Усе, Моя дитино, розумію.
Ти пам'ятаєш, як в саду моливсь?
Коли страждати мало Моє тіло,
Я теж помилувать мене Отця молив.

І не суджу тебе, а розумію.
Для цього тіло Я земне прийняв,
Щоби коли тобі буде боліти,
Я поміч у цю мить Свою подав.

" Нехай же промине Мене ця чаша,
Щоби її не пив уже тут Я"
Та як би Мене ворог не лякав там,
Я все ж промовив: "Воля хай Твоя..."

І витримав, і тіло так боліло,
Бо знав що можу так тебе спасти.
Перед тобою Я пішов, дитино,
Я збережу й Мене прославиш ти.

Твоє, наш Боже, царство - аж навіки.
Ніщо його не зможе зруйнувать.
Спасаєш Ти Могутній і Великий.
Нас збереже Господня благодать.