🇺🇦Наш Герой - Дмитро Дозірчий з Літина!

З літа 2019-го та до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, Дмитро в зоні ООС провів майже два роки. Безпосередньо участі в бойових діях підпорядкований йому підрозділ не брав. Але саме там, на Донбасі, мав можливість краще дізнатися: хто на що здатний.

Кривавий ранок 24 лютого танкісти старшого лейтенанта Дозірчого зустріли на півдні Херсонщини. На світанку вони побачили перші прольоти ворожих ракет та авіації.

Зв’язок з командним пунктом бригади був. Для стримування наступальних дій рашистів ротному наказали вирушити у бік Нової Каховки. Але після здійснення майже 80-кілометрового маршу танкісти були вимушені повернутися трішки назад та зосередитися в районі Антонівського моста.

- Цей міст через Дніпро має велике стратегічне значення. Адже він з’єднує Херсон з лівобережжям, зокрема, з містом Олешки. Виникла серйозна загроза його захоплення окупантами, що призвело б до оточення основних сил нашої частини. Ось нам і було доручено прорватися до цього стратегічно важливого об’єкта та утримувати його. Ми забезпечували вихід колон бригади, — розповів Дмитро.

Десь по обіді танкісти були на місці. А перший бій дали ворогу ще на шляху просування, потрапивши в засідку.
— Ми побачили машину з українськими номерами реєстрації. Придивились — ворог. Я дав наказ на ураження. Окупанти перелякались та побігли в ліс. Але це їх не врятувало.
Вже на підступах до мосту танкісти знов зіткнулися з рашистами. Зав’язався бій…
Знищили міномет, радіолокаційну станцію, протитанкові засоби та живу силу противника.
На жаль, під час прориву оборони противника зазнали втрат і українські танкісти. Ворог встигнув влучити протитанковим снарядом у наш танк. Машина загорілася, трапилась детонація боєкомплекту.

Контужений та поранений механік-водій Василь Чорнобай якимось дивом встигнув вистрибнути з палаючого танка. А от командир машини Максим Ліщинський та навідник Костянтин Горщинський загинули…

Відповідно до Указу Президента України, весь екіпаж цієї бойової машини було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Але Максим та Костянтин були удостоєні нагороди посмертно…

Попри все, наші танкісти прорвали ворожу оборону, розблокували міст, закріпилися на визначеному рубежі та тримали його до кінця, забезпечивши вихід колон своєї бригади з оточення.

За цей подвиг, відповідно до Указу Президента України № 139/2022 від 16 березня 2022 року, старшому лейтенанту Дмитру Леонідовичу Дозірчому було присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Інформаційне агентство АрміяInform

Латвія сприймає нашу боротьбу за свободу як свою власну боротьбу. І це справді так, бо саме зараз і саме в Україні вирішується доля всіх нас, європейців. Саме силою зброї у війні, яку розпочала Росія проти нашої держави, проти України, і водночас – проти свободи всіх своїх сусідів, визначається те, що домінуватиме у Європі протягом найближчих десятиліть. Або це буде справедливість для кожного народу, якої ми з вами хочемо. Або Росії вдасться зробити знову головними для різних народів слова «окупація», «репресії», «депортація» та інші подібні.
Я вдячний Латвії за рішучість, з якою ви стали на бік справедливості!

Хотілося б, щоб українські діти мирно дивились мультики. Та змушені – показувати їм відео, що навчають мінній безпеці, аби зберегти життя.

❗️Подивіться самі – й покажіть дітям серію відео від песика Патрона, який разом з колегами із ДСНС розповідає про ризики вибухонебезпечних предметів, які можна зустріти на територіях, де велись бойові дії.

📍Перше відео – про вибухові елементи касетних боєприпасів: як вони виглядають, у чому їхня небезпека та де вони можуть ховатися. Друге – про протитанкові гранати.

❗️До слова, касетні бомби заборонені міжнародним гуманітарним правом як такі, що задають надмірних ушкоджень цивільним. Росія ж неодноразово використовувала їх у жилих районах, тож наразитися на небезпеку можна просто посеред міста. Не кажучи вже про численні замінування іншою вибухівкою у лісах та поблизу водойм, де дітям так приємно було б відпочивати влітку.

Відео підготували в ЮНІСЕФ спільно з ДСНС, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Національною поліцією України.

Рівно вісім років тому, 26 травня припинив роботу Донецький аеропорт. Того дня, мабуть, ніхто взагалі не передбачав, як будуть розвиватися події на Донбасі протягом цих років. А потім – і в усій Україні після повномасштабного вторгнення. Але й того дня, і в будь-який день потім, і сьогодні можна впевнено сказати дві речі. Перше. Україна завжди буде незалежною державою, і її не зламати. Питання лише в тому, яку ціну доведеться заплатити нашому народу за свою свободу, а Росії – за цю безглузду війну проти нас. І друге. Катастрофічне розгортання подій все ж таки можна було б зупинити, якби світ поставився до ситуації в Україні як до своєї ситуації. Якби сильні світу цього не загравали з Росією, а реально натиснули заради припинення війни.

Російські загарбники примусово забирають на війну майже всіх чоловіків з «ДНР»

Тому тепер це псевдоутворення називають «ЖНР» («Жіноча народна республіка» – прим.).

Про це СБУ розповів полонений загарбник, якого «мобілізували» у тимчасово окупованій Донецькій області.

«Нам не до политики, мы рабочие люди, работали… А нас призвали практически 100% мужского населения! Знаете, как сейчас «ДНР» обзывают? «ЖНР»! Там мужчин практически не осталось», – розповідає чоловік, радіючи, що потрапив в полон і залишився живим.

Окупант запевняє, що ніколи не почував себе частиною російської армії через погане ставлення військових рф. «Нас бросили в Стеблянке без связи, без ничего. Командование у нас, я бы не сказал, что было сильно корректное. Именно командир батальйона практически постоянно был в нетрезвом состоянии», - каже затриманий.

Також він розповідає, що командири стріляли під ноги «ДНРівцям», якщо їм щось не подобалось.

Тепер затриманий дає свідчення СБУ, викриваючи злочини ворога.

#СБУ
#stoprussia