План Джонсона для Трампа

Борис Джонсон опублікував статтю з ідеями завершення війни для Трампа, і в чергове продемонстрував свій непересічний талант.

Коротко його ідея така: максимально посилити зараз Україну зброєю, щоб ми просунулись до кордонів 22 року, а тоді запропонувати росії мир, залишивши їй інші території і забезпечивши захист російськомовних в Україні. Натомість Україну взяти в НАТО, а росію поступово вертати за стіл.

Я зараз не буду оцінювати цей план, але скажу, що він реалістичний тільки за умови смерті путіна.

Але в своїй статті Джонсон озвучив ще одну дуже цікаву ідею, а саме, щоб українська армія замінила американський контингент в Європі. Враховуючи наш бойовий досвід і професіоналізм - після війни це чудове рішення для українців. Ми можемо заробляти тим, що добре навчились під час війни. Ця історія має зайти Трампу ще й через те, що серйозно зменшить видатки США на безпеку партнерів. А в нього на цьому пунктик.

!

Все так

Олександр Морозов

Від самого ранку крутив в голові думку про що не так в нашій армії. Нє, ну всі ж ото дають якісь аналізи, вказують на поганих комбригів, оцінюють військових не будучи при цьому військовими, хейнять ТЦК, і знають як виграть цю війну за допогою двох палок і одного кірпіча.

Так от, розібравши на запчасті всю структуру від солдата до полковника.Проблема всього одна. І звучить вона банально просто. Всього два слова.
-Бо виїбуть.
Чому ви положили взвод? Шоб не виїбали.
Чому ви не зробили контратаку? Бо виїбуть.
Чому одразу не доповіли? Боявся шо виїбуть.
І таких чому, можна привести на кожну дію в армії.

Всі когось бояться. Роблять так аби не бути виїбани, а потім якщо їх виїбали за їхніх же провал, їбуть всіх рангом нижче. Бо їх хтось виїбав, і тепер вони мають тоже повне право на втіхи сексуального характеру.

Субординація в армії це основа основ, так само як і дисципліна. Але вміти відстоювати власну точку зору, робити розбір польлотів, планувати, наводити аргументи, перетворювати плани на дії... Це всьо нізя бо виїбуть. Виїбуть всі. Старший солдат, Молодший сержант, Сержант, Старший сержант, і так до генерала.

Це страх чогось такого совіцького, що аж гидко. Всі бояться якогось ефімерного дядька який приїде і накричить на когось... А ще якщо догану випише, то обше, життя пропало. Ніхто тому дядьку навіть не пробує щось пояснити, чому краще так, чому відбулось ось так. Всі стоять. В голові крутять, та коли він вже поїде, дехто навіть дулю в кармані круте. Дядько поорав, поїхав, всі вишли на перекур, обісрали дядька як кури драбину, розказали один одному піздаті стратегії, як зробити це краще, ефективніше, результативніше. Кинули бичка об землю, і пішли далі робити так шоб не виїбали.

Поки не зміниться цей чинник, всі інші зміни до того самого місця.

Низ не каже, верх не чує...

90-ті проти 20-х

Часто згадую 90-ті, і думаю, чи гірше вже сьогодні чи ще ні? З формальної точки зору набагато гірше сьогодні. Тоді відключали світло 2-6 годин, але не більше, зараз і 17 нормально. Тоді не було війни, не було мільйонів біженців, зруйнованого житла, діти не вчились під обстрілами і не бігали в укриття під тривогу. З іншого боку, тоді теж проблем бракувало: нестача продуктів, купони, інфляція, черги на все.

І хоча досить очевидно, що зараз значно гірше, у мене немає такого внутрішнього відчуття. По відчуттям все навпаки. Я намагався зрозуміти чому так, і ось чому.

Окрім матеріальних проблем, кожен з нас ще переживає емоційні. Так-от, по відчуттях тоді емоційне сприйняття всього, що відбувалось було значно гіршим чим сьогодні. 90-ті були крахом цінностей. Ми не знали куди йдемо, що з нами буде, що правильно. Ми відчували пригнічення та приниження від того, що відбувалось. Страх перед майбутнім, невпевненість і розгубленість - це були риси епохи. Втім, найбільшою емоційною проблемою того часу для мене була відсутність надії.

Натомість сьогодні ми маємо всі відповіді. Ми знаємо, що у всьому винен хворий путін, ми знаємо, що боремося за своє європейське майбутнє і право визначати своє життя. Ми знаємо, що все, що відбувається навколо нас є боротьбою. І хай ми платимо значну ціну, війна затягується, союзники підводять, а ворог таке враження не закінчується - сьогодні у нас все ще зберігається сильна надія. Надія на перемогу, на нове європейське життя.

Втратити цю надію - програти все.

Опитування і вибори в США

Дивлюсь розганяють якісь свіжі опитування по США. І розумію, що як і у випадку з Францією, треба пояснювати, як виглядають вибори і чому опитування у загальних відсотках нічого не значать.

Вибори Президента США не відбуваються за принципом за кого більше проголосували. У 2016 році Трамп набрав 46,1% голосів, а Хіларі - 48,2%, тільки переміг Трамп. Це пов’язано з тим, що перемогу визначають по штатах. Кожен штат має свою кількість голосів в колегії виборщиків, і саме ця колегія і вибирає Президента США. Як правило, кількість голосів в колегії відходить тому, хто набрав найбільше голосів в штаті, але були прецеденти, коли голоса розділялись. Всього, щоб стати Президентом треба набрати в колегії 270 голосів.

Більшість штатів є досить стійкими в своїх політичних уподобаннях або за республіканців, або за демократів. Тому результат виборів вирішується як правило у так званих “swing states”, які коливаються, де може виграти і демократ, і республіканець. Зараз це 7 штатів: Арізона, Джорджия, Мічиган, Невада, Пенсильванія, Північна Кароліна і Вісконсін. Я вирішив глянути опитування по цих штатах, щоб скласти картину по перспективам Трамп чи Харріс.

Арізона (11 голосів)
Замірів свіжих з Харріс ще не було, але по старіших Трамп 49% проти Байдена 44%.

Джорджия (16 голосів)
Є свіже опитування Трамп 51% проти Харріс 46%

Мічіган (15 голосів)
Трамп 46% проти Харріс 41%

Невада (6 голосів)
Трамп 50%, Харріс 40% (опитування проводилось до зняття Байдена)

Північна Кароліна (16 голосів)
Свіжих немає, але Трамп 47% проти Байдена 38%.

Пенсильванія (19 голосів)
Трамп 45% проти Харріс 43%

Вісконсін (10 голосів)

Трам 48%, Харріс 48%

Як бачите, поки Трамп тримає перевагу в цих штатах. І слідкувати за соціологією треба саме в цих 7 штатах, які і вирішать долю виборів.

Сьогодні в мене ДН. Останній рік видався надзвичайно складним. В особистому, і військовому житті. На жаль, стає все важче бути ефективним і робити помітний внесок в перемогу. Втома бере своє. Але як спортсмен в минулому, я добре знаю, що перемога - це про надзусилля. Це про момент, коли вже опускаються руки, а ти силою волі робиш надзусилля і вириваєш перемогу.

Дякую, що були цей рік зі мною на цьому каналі. А ще більше дякую за донати. Насправді це найбільша мотивація вести цей канал.

Ну і з нагоди ДН буду вдячний за підтримку збору на ще один мобільний пункт для воїнів ССО.

🎯Ціль: 200 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6MKT6ETZNu

💳Номер картки банки
5375 4112 2089 6265

💳Номер картки Приватбанк
5168755460848738

Paypal
smirnovrostyslav@gmail.com

Липень завершується, час стратегічних ремарок. Отже більша частина літа позаду і можна побачити ряд важливих моментів у військовій кампанії.

1.Головний напрям удару

Як я і казав, головним завданням для орків залишається звільнення донецької та луганської областей. Всі інші напрями можуть носити виключно відволікаючий маневр. Я переконаний, що один із базових сценаріїв завершення війни у голові орків виглядає як захоплення цих областей, після чого можна заявити, що цілі сво досягнуто і перейти в оборону, пропонуючи всім визнати “реальність” в ім’я миру.

2.Харківський провал

Коли ще тільки планувався російський наступ на Харків - я сказав, що це буде їх серйозним стратегічним прорахунком. Так і сталось. Не маючи достатньо сил для прориву, вони застрягли і ведуть бої за міста і села, які для них не мають жодної цінності. Єдина причина чому вони тепер змушені класти там значні сили - це “локальна поразка”. Вони не можуть собі дозволити ще раз відступити, щоб ми заявили про свій успіх. Тому платять за це сповна, і не підсилюють головні напрями, цим мясом.

3.Спалені резерви

Пригадуєте нас лякали резервами в 300 тисяч, які розпочнуть велику наступальну операцію. Не 300, але мінімум 150 і було введено в бій з квітня місяця. Власне, велика наступальна операція перетворилась на в’яло-повзучу. Розпорошення сил і сточування їх об нашу оборону нівелювало, цю колосальну цифру, якою нас лякали. Тим часом, в Москві підняли одноразову винагороду за контракт на сво до 20 тисяч доларів. Про що це свідчить? Правильно, в когось проблеми з набором. Я, як і більшість інших експертів, вважаю, що в жовтні путін буде змушений вдатись до мобілізації, може і раніше. Це не погано і не добре. Це може нарешті спровокувати ускладнення в рф, а може і ні.

Виклики для нас

1.Ворог просувається там де є погане управління і колосальне виснаження. Змінити це можна тільки адекватними командирами і свіжими резервами.

2.Внутрішні проблеми починають наростати і загрожують нам вже не менше, чим путін. Розвалене державне управління, некомпетентність, брак зрозумілої нової програми для довгострокової позиційної війни, комунікаційна катастрофа - все це завдає нам ударів не гірше, чим російські ракети.

3.Терпіння зараз важливіше за снаряди.

Поки я залишаюсь вірним своєму прогнозу, що все йде до заморозки.

До завершення збору залишилось 20 тисяч грн. Підтримуємо.

Воїни 80 бригади записали звернення з вимогою зберегти їхнього командира на посаді. Перед цим я і багато інших писали про проблеми в 59 бригаді. Схожа ситуація ще в 4 бригадах, які я знаю.

...

Тепер ви розумієте, що я мав на увазі, коли писав, що внутрішні проблеми загрожують на рівні путіна.

((

Зі святом причетних. І мене трішки.

Влітку 2021 року в Інституті майбутнього ми ініціювали велике дослідження "Хто ми: портрет українців очима українців". Так співпало, що в цей же час путін написав свою статтю, що ми один народ. А в нас вже було колосальне опитування, яке доводило зворотнє.

Сьогодні нагадав я основний слайд з того опитування: що нас відрізняє. Цікаво було згадати.

До завершення збору бракує 4 тисячі грн.

Вже не знаю хто ще має про це кричати...

Обмін в’язнями, чи скоро переговори?

Масштабний обмін породив цілу плеяду дискусій на тему про зближення Заходу і рф, і можливість початку переговорів про завершення війни. Насправді ці події мало пов’язані з війною, оскільки мають свою давню передісторію.

Нагадаю, що в лютому мав бути поміняний Навальний, якого вбили за кілька днів до обміну. Тобто переговори на цю тему давно ведуться між сторонами. Велись до нашої війни, ведуться під час. Між іншим до честі Яшина - він кілька разів відмовлявся йти на обмін.

Я переконаний, що цей обмін значно важливіший для путіна чим для Заходу. Йому принципово вернути своїх агентів, щоб всім на майбутнє було зрозуміло, що їх не кинуть. Для нього ця історія особиста, не тому, що він знав Красінського, а тому, що він сам спецслужбіст. Водночас, Захід отримав дисидентів, які втратять свою вагу в російському суспільстві після обміну, і стануть в прямому сенсі іноземними агентами. Вся ця ситуація ніяк не пов’язана з війною.

Однак, інша подія значно важливіша. Це заява Пескова про те, що юридичні нюанси легітимності Зеленського не перешкоджають початку переговорів. Ой, а що сталось? Чого це раптом на болотах теж хочуть переговорів. Ніби все так чудово, на фронті просуваються, економіка росте, снаряди їдуть з Північної Кореї. Навіщо їм переговори?

Ця заява свідчить, що не має в кремля впевненості в завтрашньому дні. Фактично, цією заявою підтверджуються прогнози експертів щодо закінчення радянського озброєння в цьому році, і серйозні проблеми з економікою в наступному. При чому те, як легко Песков погодився з необхідністю переговорів, а не почав саркастично розповідати, що ми маємо віддати, може бути підтвердженням ще одної тези - зараз на фронті путін йде ва-банк.

Тож я думаю, шанси побачити російську делегацію на другому саміті миру дуже великі. Тільки-от, початок переговорів ніяким чином зараз не вплине на війну. Справа в тому, що для успішних переговорів потрібні передумови на фронті, а зараз їх з обох боків немає. Орки лізуть вперед дорогою ціною, і намагаються переконати світ, що вони не закінчуються. Ми провели мобілізацію, отримали перші F-16, і скоріше за все найближчим часом почнемо виправляти фронт (звісно, якщо внутрішні помилки цьому не перешкодять). Тому станом на зараз я продовжую стверджувати, що умов для необхідності про щось домовлятись - не має. Я думаю вони виникнуть не раніше грудня-січня .

Наш четвертий вже мобільний пункт на службі. Велика подяка вам за донати. Найближчими днями ще по ремонтах відзвітую.

Добробат за донорської підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в лютому-травні 2024 року реалізували масштабний проєкт з дослідження потреб регіонів України щодо відновлення.

Його мета – вивчити першочергові запити з відбудови у потерпілих від війни регіонах, а також можливості місцевих громад, регіональної влади та бізнесу в контексті відновлення

Результати опитування виявили, що переважна більшість респондентів глибинних інтерв’ю підтримали тезу, що відбудова має відбуватися поступово, “в міру можливості”,але відновлення має проходити вже зараз, а не після закінчення війни

Також представники органів місцевого самоврядування громад та представники громадських організацій і благодійних фондів, які були залучені до проєкту, акцентують, що варто не лише відновитися до довоєнного рівня,але і реалізовувати певні якісні покращення у кожній з постраждалих сфер.

Сьогодні будемо говорити про це дослідження з Юрієм Романенко. Готуйте свої питання.

Повне дослідження на сайті Добробату

Підписатися TG▫️FB▫️INST

Дивна війна

Всі в очікуванні нової війни на Близькому Сході. Однак, картина виглядає поки дуже дивно. Іран обіцяє, обіцяє і обіцяє щось зробити. З таким підходом, можна встигнути нові Патріоти виготовити, привезти в Ізраїль і відбити можливу атаку.

Зрозуміло, що обіцянка несподіваного удару як мінімум знімає його несподіваність. То ж чому Іран себе так дивно поводить? Є три можливих пояснення.

Перше, він навмисно дає час, щоб з ним про щось домовились. Однак, вся ця бравада вже набрала таких обертів, що люди не зрозуміють, якщо нічого не відбудеться.

Друге, Іран виявився не готовим завдати удару чи перейти до відкритої конфронтації. Тому виграє час, щоб підготуватись. Хоча своєю бравадою він вже точно зменшив можливі наслідки свого удару.

Третє, Іран планує удар, але хоче, щоб цей удар не призвів до повномасштабної війни. Тому такі попередження мають зменшити наслідки його удару.

Важко сказати, що з цього має місце. Але хто давно читає мій канал, той пам'ятає як я писав, що операція проти Хамас затягнеться і небагато шансів, що Ізраїль вийде з цього переможцем.

Чому треба воювати на російській території?

Тому, що свою територію вони стирають так само як чужу.

Навіяно подіями в Суджі.

За інформацією ворога, наші просунулись в глиб на 15 км в Курській області і звільнили 11 населених пунктів.

Поки варто стримано ставитись до операції в Курській області. Однозначно, що ворог буде кидати колосальні сили, щоб відбити наш контрнаступ. Це питання символів, а символи в них найдорожче.

Чому операція в Курській області є перспективною зі стратегічної точки зору?

Вирішив зібрати вам всі можливі версії, які озвучуються різними аналітиками, що до того, чому ЗСУ звільняють Курську область. І яка б версія не була правильною, через будь-яку варто починати операцію.

1. Курська АЕС. Спроба захопити Курську АЕС і обміняти її на Запорізьку. Це було б дуже сильно. Повернення ЗАЕС в нашу мережу - це фактично вирішення всіх наших проблем, оскільки до війни вона давала 30% нашої електрики. Це найкраща для нас версія, але дуже не багато шансів на успіх.

2. Відволікання резервів з Харківської області. Курську область обороняє група військ Север, яка власне і веде операцію у Вовчанську. Відволікання резервів дозволить вибити росіян із наших захоплених ними населених пунктів Харківської області. Це хороша версія із гарними шансами на успіх.

3. Превентивний удар. ЗСУ нанесли превентивний удар для уникнення повторення ситуації в Харківській області. Я в цю версію не дуже вірю, але якщо це так - то це заслуговує на аплодисменти.

4. Це кампанія спрямована на Захід, який почав зневірюватись в шансах України. Малоймовірно, але якщо це так, то теж гарна версія. Дійсно, ми давно не вели наступальних операцій.

5. Це дії з метою створення інформаційного шуму в РФ. Ця версія малоймовірна. Для такого як правило застосовується РДК. Зрештою, повна тиша навколо операції точно підказує, що це не інформаційна історія. Я про це ще окремо напишу.

На жаль потрібно розуміти, що ворог сильний, і досягнути успіху в такій ситуації дуже і дуже важко. Тому поки не завищуйте очікування ні свої, ні інших. Але як можна побачити з цих версій - розпочати таку операцію було правильним незалежно від того, яка версія основна.