Чудово. Як тільки наші партнери починають роздумувати про якісь там переговори - російська мавпа дістає ядерну гранату і починає нею махати. Ця дічь зразу ставить на місце всіх, хто думає, що з ними можна домовитись.

Сьогодні ще й Сі у Франції. Так собі і уявляю, що Макрон його питає, що він думає про російські махання ядеркою. А Сі такий "дебіли, блять". Бо хто - хто, а Сі точно поки не готовий впрягатись в ядерні гонки.

Третій рік путін без "подарунка" на 9 травня.

2022 - не змогли взяти Маріуполь
2023 - не змогли взяти Бахмут
2024 - не змогли взяти Часів Яр

Всі ми знаємо як він помішаний на сакральних датах, і генерали його знають. А результат на 9 травня дати не можуть. І все тому, що ми нація героїв.

Я знаю, що останнім часом багато сумних новин і можливо будуть ще сумніші. Але ось вам простий факт: на третій рік війни бої тривають всього лише 20 км від Донецька.

Підтримуємо збір. Залишилось 66 тисяч грн.

Нарешті ССО очолив ССОшник. Дуже сильне рішення напередодні сильних кроків. В добру путь!

Колись на фейсбуці я часто постив витяги з розумних книг. Я зараз намагаюсь не коментувати внутрішню політику і кадрові рішення. Але ось цей уривок думаю дуже актуальний

Книга "Мистецтво державної стратегії" Джефф Малаган. Директор стратегічного підрозділу прем'єр - міністра Британії.

По фортифікаціям в Харківській області - зради немає!

Мушу відреагувати коротко зараз, бо бачу несеться активно про зраду. Отже, кордон з росією - це фактично лінія фронту. На глибину 10 км від лінії фронту фортифікації можуть будувати тільки інженерні підрозділи ЗСУ!!! Це називається перша лінія фортифікацій. Зрозуміло, що у них обмежені можливості, особливо на фоні браку людей. Тому як правило - це не серйозні фортифікації і укріпрайони.

Те, що є реальними фортифікаціями будується на відстані умовно від 10-15 км від лінії фронту - друга лінія, а умовно від 20-25 км - третя лінія. Це вже будується силами військово-цивільних адміністрацій. Там є значний ресурс, залучаються будівельні компанії тощо. І вони реально будуються.

По Харківському наступу дам більш розгорнуто завтра-післязавтра. Наразі ніякого наступу на сам Харків я не бачу. А головне очікування ворога, що ми кинемо всі сили визволяти прикордонні села і міста. Ще раз - це його головний розрахунок. Подумайте чому?

А поки дожміть збір на ремонти машин. Залишилось 22 тисячі гривень.

Наступ на Харків

Росіяни вчаться. Але які росіяни? Солдати на тактичному рівні, командири на оперативному, але чи вчаться і чи можуть вчитись тупі совкові генерали на стратегічному? Власне, я в це не вірю, але переконатися в цьому ми зможемо в найближчі місяці якраз на Харкові.

Справа в тому, що наступ на Харків буде колосальним стратегічним прорахунком російського командування. Чому? Бо це вже було в лютому 2022 року. Зараз орки ведуть атакуючі дії по всьому фронту: Роботине, Кринки, Вугледарський напрямок, Часів Яр, Красногорівка, Куп’янський напрям. Щодня вони несуть колосальні втрати, які потребують колосальних поповнень. І ось в умовах відсутності серйозних проривів - вони відкривають ще один напрям. Зрозуміло - ціль розтягнути наші ресурси. Але ми обороняємося і несемо значно менші втрати. То ж для орків це означає ще один напрям втрат в техніці і людях, який треба постійно поповнювати.

Я розумію, що зараз багато “розумників” мені почнуть писати, щось там про безліміт путінського мяса і ресурсів. Я це все чув і в березні 22-го року, коли стверджував, що росіянам доведеться відступити з багатьох напрямів. Безлімітних ресурсів - не буває, і чим більше вони витрачаються, тим скоріше закінчаться.

путін не любить поразок, навіть найменших. То ж на всіх напрямах має бути просування, а отже ще більше сил і ресурсів, які по факту просто розмазуються на дуже довгу дистанцію фронту. При цьому кожне просування на кілометр коштує сотні солдат і десятки одиниць техніки. То ж, насправді, відкриття Харківського напряму - стратегічна помилка, яку вони вже робили. Саме розмазування військ на 7 напрямів вторгнення призвело до катастрофи путінських планів в 2022.

Зараз трохи неприємної правди. На стратегічному рівні війна виглядає зовсім інакше. Потрібне маневрування, розтягування сил ворога, потрібно щось жертвувати, нав’язувати йому небажані бої, виснажувати тощо. Тому перше і головне, що слід засвоїти всім - втрачена територія чи населений пункт не є катастрофою і поразкою. Так, це наші землі, так це наші люди, але нам треба думати як виграти війну, а не кожний бій, який нав’язує ворог. Ми менші, і ще й з партнерами - інвалідами, нам ніколи не виграти війну в лоб. Треба маневрувати, десь відступати, десь контратакувати. Війну можна виграти тільки завдавши ворогу втрат, при яких він не зможе продовжувати вести бойові дії. Це закон війни, який не залежить від наших з вами побажань.

Станом на зараз угрупування окупантів на Харківському напрямі майже таке ж за розмірами як і на Часів Яр. Тільки-от Харків не Часів Яр, де просування ворога буксує. Тому, очевидно, що зараз ніякого широкомасштабного наступу на Харків не передбачається. Ціль ворога - захопити ряд населених пунктів і скувати наші сили в спробах їх відбити. То ж чи варто нам вестись на цей план, тоді коли реальним напрямом удару орків є саме Часів Яр та Вугледар?

Як військовий я можу вам сказати, що з середини бачив повне розуміння дій ворога в Харківській області. Повірте, їх чекали, і сили оборони більш ніж достатні. Є певний задум, який реалізовує наше командування, і Харківський напрям - це історія, в якій варто довіритись ЗСУ. І не треба впадати в істерику при перших поганих новинах. По - інших напрямах я, на жаль, менший оптиміст.

Західна допомога до нас доїхала у дуже мізерному вигляді. Якби в нас було все, що вже навіть виділено - окупанти б не змогли і кордон пройти. Та це не так. Коли ви починаєте писати про мінування територій, то не розумієте, що навіть з мінами у нас вже є серйозні проблеми. І воювати в умовах обмежених ресурсів, виснажених бригад - це дійсно про військовий талант.

То ж на фоні поганих новин про окуповані села Харківської області, є і хороша новина - орками продовжують керувати ті ж тупі істоти, які спланували найгіршу операцію вторгнення в історії. Рано чи пізно - це позначиться на війні. Як це і було в 22 -му році.

Дожимаємо збір. Залишилось пару тисяч гривень. Всім дякую.

Ми всі робимо неможливе, чим можемо, і там де є.

Як то кажуть не минуло і десять років. Сходив на допит в ДБР в справі... Євромайдану.

Щодо призначення нового міністра оборони рф

Безсумнівно, корупція Шойгу була нашим непоганим союзником. Але ця корупція ніколи не була його особистою справою, а стосувалась всього “кооператива Озеро”, з якого путін набрав свою команду. Про це свідчить і той факт, що Шойгу не в сізо поїхав, а в раду безпеки.

В нашій медіасфері прозвучали загрозливі оцінки призначення Білоусова, який вважається потужним технократом і не корумпованим. Я згідний з оцінками Білоусова, але не згідний, що це призначення є поганою новиною. Навпаки, якщо б орків було все гаразд, то чи міняв би путін свого вічного оленевода? Думаю, що ні.

Скоріше це рішення викликане необхідністю антикризового втручання в управління виробництвом озброєння та боєприпасів. Думаю, не від хорошого життя путіну довелося приймати це рішення.

В наступ на Суми не вірю. Це більше схоже на інформаційну операцію проти нас. Ворог імітує можливість наступу, щоб відтягнути резерви, але перспективу його втягнення на ще один напрям я не бачу з огляду на ресурси і можливості.

Можливо буде набіг ДРГ. Думаю не більше.

Burn m...ther f ..ker, burn

Беглый обзор соцсетей указывает, что товарищу Блинкену не стоило петь в баре. Может, для задач в США он что-то наиграл, но в Украине у слишком многих вызвал явное раздражение. Не оценили, какой он симпатяга.

Но это лирика.

Середина мая. С момента принятия решений о выделении Украине помощи США прошло три недели. Когда решения принимались, я дважды написал, что в идеале (!) значимый объём оружия и техники поступят к середине мая (хотя были заявления, что всё на низком старте чуть ли не на границе, и многие хотели в это верить).

Так вот. По тем данным, о которых я могу судить, идеал остался недостижим. Мягко говоря. Помощь идёт, но насыщения не произошло, есть точечные улучшения. На отдельных участках. По отдельным видам боеприпасов. Как следствие – нас ожидает тяжёлый конец мая – начало июня. Хуже, чем могло бы быть. Очередное заявление Пентагона о том, что они постараются изо всех сил, уже не так греет душу. Ибо они точно постараются, но у них есть начальство.

Это плохая новость.

Потенциально хорошая новость в том, что во второй половине мая поток помощи должен заметно вырасти. И если поставки будут ритмичными, то в июне-июле удастся купировать поползновения россиян.

Потенциально хорошая – потому что не факт. Технически это возможно. А вот политически – не знаю.

Получается такая картинка.

Решение в Вашингтоне приняли, все молодцы. Но процесс исполнения может быть таким, что повлияет на суть решения. Мы ж движемся не по тропинке, а в неком коридоре возможностей. Можно двигаться по нижнему краю на грани выживания, а можно по верхнему, когда чуть полегче.

Управляя интенсивностью потока, можно озвучивать пожелания. Если пожелания не услышаны, прикручивать краник. И публично рекомендовать заняться какими-то неизмеримыми вещами: например, добавить демократии или ещё немного «побороться с коррупцией». Благо этот жупел задействуется в один клик и по любому поводу.

Слишком долго тянуть с выполнением решения не получится, потому что в США работают механизмы внутреннего контроля и есть кому спросить, а какой объём фактически поставлен? Тем более – в период избирательной кампании. Т.е., улучшения будут в обозримом будущем, но придётся терпеть…

По поводу (не)разрешения наносить удары по территории РФ. Если глянуть на карту, всё ж видно: даже с имеющимися у нас средствами поражения (и даже без применения дальнобойных ракет) желающие наступать на Харьков россияне были бы вынуждены накапливаться далеко за Белгородом, чуть ли не в Курской области. И к границе они бы подходили в разобранном виде.

Когда нашим приходится их встречать на границе, при дистанции 20 км до окружной Харькова, это удовольствие ниже среднего. Нет никакой логики в том, чтобы запрещать применение средств по военным целям на глубину – условно - до 100 км. Это не грозит никакой эскалацией, чушь полная. Разговоры о том, что оружие предоставляется для обороны – так это и есть оборона! И все это понимают. Но, вот так…

И тем не менее. Вчера переназначенный министр внутренних дел РФ заявил, что в системе МВД некомплект составляет 152 тыс. человек. Порядка 16% от общего числа. Есть регионы, где не хватка острее (Магаданская область – 24%, Приморский край – 20% и т.д.). В качестве причины указана низкая зарплата и недостаточный объём социальных гарантий. Нехватка в целом не трагическая, но это явный сигнал, что МВД потребует больше денег. И скорее всего их получит, ибо проблемы внутри РФ накапливаются. В том числе – из-за «героев СВО».

Но ограничителем тут уже выступают не деньги (которые можно нарисовать), а люди. Высасывает ОПК, высасывает армия. Если полиционерам улучшат довольствие, будет меньше желающих идти на войну. Даже с учётом того, что в армию РФ берут всех подряд, а в полицию теоретически должен быть какой-то фильтр – на практике будет иначе. И вот эти дисбалансы с кадрами будут вылазить всё чаще и острее.

Знайомтесь - це Антон Мартинов. Багато з вас мали б знати хто це. Антон - це людина, яка зробила революцію в українському книговидавництві. Він одним з перших запустив якісні переклади українською мовою світових авторів. Завдяки йому мільйони українців перестали читати російські переклади західних авторів.

Сьогодні Антон засновник успішного і крутого видавництва “Лабораторія”. В 22 році ми видали з ним книгу екс-директора ФБР Комі “Вища вірність”, про яку я тут багато писав. Антон спокійно міг би не йти в ЗСУ, і жоден з його друзів б йому не дорікнув, оскільки його внесок в становлення книговидавництва, розвитку української мови і нашої держави вже є значним. У Антона багато впливових зв’язків, і він точно міг би себе без проблем забронювати. Але Антон - патріот, українець, тому отримавши повістку він прийняв рішення мобілізуватись. У нього теж є сім’я і двоє дітей, і його важко назвати народженим для війни, але він прийняв це не просте рішення.

За останні місяці багато людей добровільно мобілізувались в ЗСУ. Але чомусь про це не пишуть в новинах, в тіктоках, та інстах. За те безкінця показують якісь бусіки, бійки з ТЦК, людей в футболках Ухилянт тощо. І це не вина соціальних мереж - це вина відсутності комунікаційної політики. Бо держава має розповідати вам про Антона, не тільки тому, що він мобілізувався в ЗСУ, а й тому, що зробив значний внесок в наш розвиток.

Будьте як Антон. Робіть свій внесок, і не шукайте відмазок його не зробити. Бо кожному з нас зрештою дивитись в очі своїх дітей і відповідати на питання: тато, що ти робив під час війни?

путін запустив іпсо, про яке я багато говорив - нелегітимність Зеленського. Найближчі дні будуть масштабно розгортати цю історію в західній пресі та блогосфері. Влітку орки питання нелегітимності поставлять в рамках саміту миру в Швейцарії.

Ця тема стане постійною у всіх російських зомбі коментаторів. І заодно вскриє і нашу мережу російських прихвостнів, зрадників і просто тупих шкідників.

А те, наскільки на Заході не підтримають тему нелегітимності - результат роботи дипломатів і нашої комунікації. Ось і побачимо його.

Ось наш з вами мобільний пункт, на який ви задонатили. Велика дяка вам. Запит на такі пункти ще більше виріс. Пізніше можливо ще оголосимо збір.

А я нагадую, що зараз в країні люди діляться на тих, хто приймає участь в нашій обороні: фізично в ЗСУ, волонтером, донатом, навіть молитвою. І тими, хто придумує мільйон причин нічого не робити і вдягнути футболку ухилянт і ще й співати.

І якщо перших стане менше чим других - ми програємо війну.