Після нашої Перемоги у війні головним викликом буде повернення наших людей з-за кордону.

Йдеться про мільйони людей - енергійних, розумних і працьовитих українців та українок. Перший час після війни економічно буде несолодко - тут не треба ілюзій.

Так, певна кількість наших людей може залишитись в інших країнах, особливо якщо там будуть комфортні економічні умови. Проте, абсолютна більшість повернеться додому - чомусь я не сумніваюсь у тому.

Бо є в нас, українцях, певний код. Він нам дозволив встояти минулого року. Він допоможе нам перемогти. І саме він поверне абсолютну більшість українців на рідну землю, додому ❤️

Сьогодні День цілителя Пантелеймона. Молимось за наших поранених воїнів. Щоб Бог надав їм сил і зберіг здоровʼя! 🙏

І все ж таки, на антикорупційному фронті стало якось веселіше. Щодня є що почитати в ЗМІ на тему затримань і підозр.

Можна по-різному оцінювати ефективність силовиків. Але, процес рухається і це помітно.

Звісно, є такі, хто скептично кривиться або іронічно піджимає губки. Ок, але хабарників реально хапають.

Є ті, хто зловтішається тому, що ловлять, в тому числі, «слуг». Так, і це посилює владу. Саме коли хапають «слуг», коли влада очищує себе, влада стає сильнішою.

Я також вірю в те, що боротьба з корупцією має накопичувальний ефект: після певної кількості затримань і підозр процес стає незворотнім.

До мешканців ТОТ: не беріть участь у "виборчому" фарсі ворога.

Ракетний удар по Запоріжжю вчора. Крістіни та Світлани з нами більше немає. Ворог вбив їх. Але ми їх запамʼятаємо саме такими – красивими, сміливими та повними життя! 😢

Дуже важливі слова від Президента сьогодні ввечері:

Всі на війні. Україна у війні. І хто не бʼється на передовій, той має допомагати битися. Увесь адреналін країни, усі емоції країни, усі сили країни мають бути там – у боях заради держави!

Від себе додам: решта – або не має значення, або потім. Тільки так переможемо!

Скільки ще триватиме війна?

Маємо бути чесними. У цій війні шлях до перемоги буде довгим та важким. «2-3 тижні», «до кінця року», «наступної весни» - все це неправда.

Маємо налаштуватись на тривалу боротьбу. Громадяни та влада - всі мають налаштуватися до тривалої і важкої війни. І тільки тоді ми переможемо.

Що робити?

Кожен на своєму місці:

1. Налаштовуємось на марафон, а не на спринт, на бій з дванадцяти раундів, а не з трьох.

2. Беремося тільки за реалістичні речі, не витрачаємо ресурси та час на те, що «не злітає».

3. Тримаємо фокус на головних речах, ігноруємо решту. Маємо звикнути жорстко тримати пріоритети та не розпорошуватись.

4. Корупція - держзрада. Якщо не жорстко, то не спрацює.

5. Політиканство та горлопанство - мораторій. Чвари - після війни.

Не думаємо про потім. Робимо максимум тут і зараз. Спокійно. День за днем. І підтримуємо один одного. Це теж важливо. Саме тому ми встояли минулого року. Саме тому ми, зрештою, переможемо.

З подивом побачила, що мій вчорашній пост неприємно зачепив певну (невелику) частину політичної та медійної спільноти.

Мені здавалось, що я просто озвучила майже очевидні речі, які багато хто усвідомлює, але не завжди хоче казати собі або іншим.

Певні політики та політики-журналісти чомусь сприйняли мої слова як зазіхання на їхній моральний та інтелектуальний авторитет, бо вони вважають, що казати такі речі є лише їхньою прерогативою. Ніхто з них не заперечує правильність слів. Їх, напевно, зачепило те, що правильні слова вони почули від представника Президентської команди. А це їх дратує (попри те, що багато хто з них живе вже у вчорашньому або позавчорашньому дні). А ще деяких моїх «фанів» дуже стурбували чергові чутки про мене в контексті можливих перестановок у Міноборони.

Щоб заспокоїти тих, кого зачепив або стурбував мій вчорашній пост:

1. Вчора я написала те, що думала. Не хотіла зазіхнути на чийсь моральний та інтелектуальний авторитет. Вибачте, якщо зачепила чиєсь велике его.

2. Про мій перехід в Міноборони не йдеться. Працюю там, де я є.

Все буде добре. Всім гарного вечора. 😜

Як профільний віцепрем'єр, курую Мінвет та Мінсоц. Трохи занурилася у питання ветеранської політики та маю визнати, що у ветеранських питаннях громадський сектор наразі працює краще держави. Деякі громадські організації та їх ветеранські патронатні служби вражають продуманістю робочих алгоритмів.

Але, без держави ніяк не обійтися: треба державний вплив та державні ресурси.

Ветеранів буде багато, а часу в нас мало. Треба досить швидко побудувати масштабну інфраструктуру ветеранського сервісу.

Що робити?

Серед іншого, маємо розумно скопіювати хороші практики у громадського сектору та масштабувати їх.

Також ми можемо побудувати формулу співпраці, за якою держава надає гроші неурядовим ветеранським патронатним службам в обмін на якісне обслуговування ветеранів.

Зрештою, ветеранський сервіс, напевно, не буде чисто державним або чисто громадським. Це має бути певний симбіоз та взаємодоповнення держави й неурядових структур.

І тут важливо забезпечити, щоб держава та неурядові оператори витрачали час не на зʼясування відносин, а саме на співпрацю. В інтересах, власне, наших Ветеранів!

Роботи багато. Важливо не гаяти часу та памʼятати, що головне – це інтереси Ветерана та його сімʼї!

P.S. У нас у Кабміні створюється координаційний штаб з ветеранських питань, який обʼєднає дотичні центральні органи влади, регіональну владу, тергромади, міжнародні організації, а також представників громадського сектору. Будемо вдячні за співпрацю 🤝🇺🇦

Чим краще ми будемо готові до тривалої війни, тим скоріше ми переможемо.

Хочу сказати про політичну опозицію та політичні чвари під час війни. Тут я говорю лише про політиків, посадовців та деяких журналістів.

Критика робить владу сильнішою. Тому, влада має дякувати, коли опозиція вказує на помилки та слабкі місця.

Але, деякі політики та журналісти (сподіваюся, що несвідомо) намагаються створити атмосферу постійного внутрішньополітичного протистояння. Це трішки інше ніж критика влади і під час війни це не допомагає. Політичних чвар майже не було минулого року. Чому? Бо всі дещо злякалися та зібрались. Але, чвари зʼявляються зараз. Чому? Хіба ми вже перемогли? Хіба ворог слабкий? Звісно, діють такі фактори, як невизначеність майбутнього, нудьга, неробство на тлі зниження адреналіну (особливо в Києві).

Також, деякі (не всі) політичні групи чомусь подумали, що саме зараз вдалий час спробувати свою політичну трухлявість приховати нескінченними претензіями та воланнями. Навіть образи на адресу Президента та влади в них часто виходять якось шаблонно, ліниво та старомодно😁

Внутрішньополітична боротьба - це нормально. Але маємо памʼятати: в ключові моменти історії українців завжди підводили саме внутрішні чвари.

Президент не потребує щоб його хтось захищав. Однак, він потребує підтримки: щирої, від кожного, незалежно від політичних уподобань. У війнах перемагають ті, хто може згуртуватись і тримати стрій, незалежно від симпатій, принаймні до перемоги.

Тому, маємо відкласти чвари на після Перемоги. Ми змогли так зробити минулого року. Треба зробити це знову. Щоб перемогти🇺🇦

Сьогодні Всесвітній день гуманітарної допомоги. Хочу привітати всіх, хто дотичний до проведення гуманітарних операцій в Україні. Евакуації, вода та їжа, прихисток, медична допомога тощо – все це рятує життя та здоровʼя багатьом українцям.

Міжнародні та українські гуманітарні оператори допомогли нам встояти минулого року. Вони наближають нашу перемогу і сьогодні.

Щиро дякую вам🙏

Ворог вдарив балістичною ракетою по центру Чернігова. Багато загиблих і поранених. Серед них діти. Як таке може бути в сонячний суботній день? Другий рік війни, але ніяк не можу звикнути до таких речей.

Співчуття сімʼям загиблих 😢

Найшвидшого одужання пораненим❤️

Росіян, зрештою, чекає поразка, тому що ними рухає віра в чудеса. Цей код міститься в російських народних казках - коли у Івана-дурака все виходить. Але, в житті чудес не буває - нехлюї програють. Днями вони знов облажалися - цього разу на Місяці.

А ми тим часом маємо займатись більш приземленими речами. Сьогодні Президент домовився за F-16. Щоб нагадати росіянам про реалії життя.

Я нормально ставлюсь до критики на свою адресу. Це ок, а іноді навіть корисно.

Але, коли певні вкиди мають ознаки диверсійної роботи в інформполі, маю про це сказати.

Днями зʼявились ролики, де якісь тьоті та дяді, посилаючись на мене, кажуть про аж 653 фури гуманітарки, які вкрали росіяни у Львові. Очевидно, що це повна маячня. Але, цікаво інше:

Це ворожа склейка. Ось що вони зробили:

- взяли фрагмент відео від березня 2022-го, де я кажу, що окупанти пограбували гуманітарний вантаж, який тоді йшов до Мелітополя;

- взяли повідомлення Держмитслужби про 653 випадки неотримання гуманітарки адресатами; перекрутили це в 653 фури з гуманітаркою;

- взяли повідомлення про зловживання з гуманітаркою на Львівщині;

- поєднали все це в коктейль, що, мовляв, я кажу, що у Львові окупанти вкрали 653 фури з гуманітаркою;

- поставили все це на свої пабліки і почали розганяти.

Від росіян такі речі - це нормально. Бо у нас з ними війна. Але, мене дивують деякі наші «діячі», які чомусь почали активно розповсюджувати російську склейку. Можливо, СБУ варто поцікавитись, нащо вони це роблять.

А якщо комусь дуже хочеться написати про мене щось погане і не знаєте що, тримайтесь традиційних наративів: «медведчучка» і «розмінувала Чонгар» 😁

Не треба мудрувати і не треба допомагати ворогу ☝️