Сьогодні - День пам'яті жертв політичних репресій
Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до архівів був заборонений.
«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВС (накази, листування, телеграми) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.
Наказом № 00447 упроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВС СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.
Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 року розпочались масові арешти. 10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного УНКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного, крайового або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 року.
«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».
По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.
Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до архівів був заборонений.
«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВС СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 року. Проте наявні документи НКВС (накази, листування, телеграми) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.
Наказом № 00447 упроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ (рос: Главное управление лагерей) НКВС СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.
Ще до початку дії оперативного наказу № 00447 особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки, що мало забезпечити надалі беззастережне виконання репресивних директив центру. А вже у червні 1937 року розпочались масові арешти. 10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. До складу трійки зазвичай входили начальник обласного УНКВС (голова), обласний прокурор та перший секретар обласного, крайового або республіканського комітету ВКП(б). Існування «трійок» повністю суперечило радянському законодавству, у тому числі Конституції 1936 року.
«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».
По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених: П’ятихатки у Харкові, Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз на Прикарпатті, Суча балка на Луганщині, урочище Триби на Полтавщині, Халявин біля Чернігова. Такі ж братські могили є й у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.
За матеріалами науково-документальної книги «Реабілітовані історією» в 1937-1938 рр. на Донеччині були репресовані особи сорока семи національностей, серед них: українців – репресовано 8741 особа, німців – 5487 осіб, греків – 3862 особи, росіян – 3568 осіб, поляків – 1561 особа. На осіб інших сорока двох національностей припадають 8,51%.
Радянська машина вбивала не тільки людей, але й пам'ять про них. На жаль, мало хто знає про події в Сандармосі. Там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців. Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).
Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
З огляду на все, що російські війська роблять на території нашої країни, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Джерело: сайт Донецької облдержадміністрації
Радянська машина вбивала не тільки людей, але й пам'ять про них. На жаль, мало хто знає про події в Сандармосі. Там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців. Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).
Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
З огляду на все, що російські війська роблять на території нашої країни, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Джерело: сайт Донецької облдержадміністрації
Сторінки скорботи. Пам’ятаємо. Шануємо. Передаємо правду.
#Освіта_Торецька
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
За підтримки Торецької міської військової адміністрації в освітніх локаціях Торецької громади в містах Ірпінь, Одеса та Дніпро пройшли заходи, присвячені Дню пам’яті жертв політичних репресій.
Цей день став важливою нагодою згадати трагічні сторінки нашої історії та виявити глибоку повагу до мільйонів українців, які постраждали від тоталітарного режиму. Педагоги розповідали про Голодомор, Великий терор, депортації, переслідування української інтелігенції та інші страшні прояви політичного насильства ХХ століття.
Учасники заходів переглянули документальні та тематичні матеріали, обговорили значення історичної пам’яті та важливість формування в учнів поваги до прав людини. Провели хвилину мовчання та символічну акцію «Скорботна свічка памʼяті», запаливши свічки як знак світла, що має перемогти темряву минулого.
Ці заходи стали не лише актом вшанування, а й глибоким усвідомленням цінності свободи, гідності й демократії сьогодні.
Деталі участі у майбутніх заходах:
Ірпінь — 099 781 65 32 (Оксана), 066 904 67 77 (Олена)
Одеса — 050 801 39 95 (Оксана)
Дніпро — 050 220 79 28 (Наталія)
#Освіта_Торецька
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
За підтримки Торецької міської військової адміністрації в освітніх локаціях Торецької громади в містах Ірпінь, Одеса та Дніпро пройшли заходи, присвячені Дню пам’яті жертв політичних репресій.
Цей день став важливою нагодою згадати трагічні сторінки нашої історії та виявити глибоку повагу до мільйонів українців, які постраждали від тоталітарного режиму. Педагоги розповідали про Голодомор, Великий терор, депортації, переслідування української інтелігенції та інші страшні прояви політичного насильства ХХ століття.
Учасники заходів переглянули документальні та тематичні матеріали, обговорили значення історичної пам’яті та важливість формування в учнів поваги до прав людини. Провели хвилину мовчання та символічну акцію «Скорботна свічка памʼяті», запаливши свічки як знак світла, що має перемогти темряву минулого.
Ці заходи стали не лише актом вшанування, а й глибоким усвідомленням цінності свободи, гідності й демократії сьогодні.
Деталі участі у майбутніх заходах:
Ірпінь — 099 781 65 32 (Оксана), 066 904 67 77 (Олена)
Одеса — 050 801 39 95 (Оксана)
Дніпро — 050 220 79 28 (Наталія)
До уваги жителів Торецької громади!
Архівний відділ Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області здійснює опрацювання запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів. За результатами обробки надаються:
* архівні довідки,
* копії документів,
* витяги з архівних матеріалів.
Увага!
У зв’язку зі збільшеною кількістю запитів на підтвердження права власності на нерухоме майно, термін їх виконання може бути подовжено до 30 календарних днів.
Способи подання запиту:
на електронну пошту:
- inbox@toretsk-rada.gov.ua
Зразки для подання запитів:
* Зразок №1 — для довідок щодо стажу роботи та заробітної плати.
* Зразок №2 — для довідок щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Контактний телефон архівного відділу:
096 432 25 89
(дзвінки приймаються з понеділка по п’ятницю, з 08:00 до 16:00)
Архівний відділ Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області здійснює опрацювання запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів. За результатами обробки надаються:
* архівні довідки,
* копії документів,
* витяги з архівних матеріалів.
Увага!
У зв’язку зі збільшеною кількістю запитів на підтвердження права власності на нерухоме майно, термін їх виконання може бути подовжено до 30 календарних днів.
Способи подання запиту:
на електронну пошту:
- inbox@toretsk-rada.gov.ua
Зразки для подання запитів:
* Зразок №1 — для довідок щодо стажу роботи та заробітної плати.
* Зразок №2 — для довідок щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.
Контактний телефон архівного відділу:
096 432 25 89
(дзвінки приймаються з понеділка по п’ятницю, з 08:00 до 16:00)
🕯️ День пам’яті померлих від СНІДу: чому важливо знати симптоми та дбати про профілактику
Щороку в третю неділю травня світ вшановує пам’ять мільйонів людей, які померли від СНІДу. Цей день — не лише про сум, а й про дії: усвідомлення, тестування, профілактику.
🔍 Що таке ВІЛ та СНІД
ВІЛ — вірус, що вражає імунну систему.
СНІД — остання стадія ВІЛ, коли організм не може боротися з інфекціями.
Без лікування ВІЛ може перейти в СНІД за кілька років, але своєчасна терапія дає змогу жити повноцінно десятки років.
⚠️ Основні симптоми ВІЛ
На ранній стадії (2–4 тижні після інфікування):
гарячка, біль у горлі, висипи, збільшення лімфовузлів, слабкість.
На пізніх стадіях без лікування:
сильна втома, різке схуднення, нічна пітливість, часті інфекції, діарея.
❗ Єдиний надійний спосіб дізнатися про ВІЛ — тестування. Він безкоштовний, анонімний і займає кілька хвилин.
🛡️ Профілактика ВІЛ: як захистити себе
Безпечний секс — використання презервативів.
Регулярне тестування — хоча б раз на рік.
Не використовувати спільні шприци або інструменти.
Своєчасне тестування вагітних запобігає передачі ВІЛ дитині.
Дотримання правил безпеки в медичних закладах.
📣 Чому це стосується кожного
ВІЛ може торкнутися будь-кого — незалежно від віку, статі, сексуальної орієнтації, професії чи статусу.
Люди, які знають свій статус і проходять лікування, не передають вірус далі.
Інформованість рятує життя.
🔗 Пам’ятайте: вчасне тестування та профілактика — запорука здоров’я. Життя — це найвища цінність. Збережімо його разом.
Щороку в третю неділю травня світ вшановує пам’ять мільйонів людей, які померли від СНІДу. Цей день — не лише про сум, а й про дії: усвідомлення, тестування, профілактику.
🔍 Що таке ВІЛ та СНІД
ВІЛ — вірус, що вражає імунну систему.
СНІД — остання стадія ВІЛ, коли організм не може боротися з інфекціями.
Без лікування ВІЛ може перейти в СНІД за кілька років, але своєчасна терапія дає змогу жити повноцінно десятки років.
⚠️ Основні симптоми ВІЛ
На ранній стадії (2–4 тижні після інфікування):
гарячка, біль у горлі, висипи, збільшення лімфовузлів, слабкість.
На пізніх стадіях без лікування:
сильна втома, різке схуднення, нічна пітливість, часті інфекції, діарея.
❗ Єдиний надійний спосіб дізнатися про ВІЛ — тестування. Він безкоштовний, анонімний і займає кілька хвилин.
🛡️ Профілактика ВІЛ: як захистити себе
Безпечний секс — використання презервативів.
Регулярне тестування — хоча б раз на рік.
Не використовувати спільні шприци або інструменти.
Своєчасне тестування вагітних запобігає передачі ВІЛ дитині.
Дотримання правил безпеки в медичних закладах.
📣 Чому це стосується кожного
ВІЛ може торкнутися будь-кого — незалежно від віку, статі, сексуальної орієнтації, професії чи статусу.
Люди, які знають свій статус і проходять лікування, не передають вірус далі.
Інформованість рятує життя.
🔗 Пам’ятайте: вчасне тестування та профілактика — запорука здоров’я. Життя — це найвища цінність. Збережімо його разом.
Пам’ять, що живе в серцях: тореччани вшанували жертв геноциду кримськотатарського народу
#Освіта_Торецька
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу в освітньому хабі «Аліса в країні знань» Торецької громади у місті Ірпінь відбулася тематична акція «Коли ластівка залишає гніздо…». Захід організовано за підтримки Торецької міської військової адміністрації.
Ця подія стала важливою нагодою для вшанування пам’яті тисяч кримських татар, які у 1944 році були насильно депортовані з рідної землі. Образ ластівки, що залишає своє гніздо, став символом трагедії вигнання — глибокої рани, яка й досі болить в історичній пам’яті українського суспільства.
У межах заходу учасники вшанували пам’ять жертв депортації хвилиною мовчання, долучилися до обговорення історичних подій та створили паперових ластівок — як символ надії, пам’яті та мрії про повернення додому.
Такі заходи покликані зберігати історичну правду, формувати національну свідомість та виховувати повагу до трагедій, що спіткали народи України.
Ми пам’ятаємо. Ми вшановуємо. Ми не дозволимо забути.
#Освіта_Торецька
#Вісті_з_гуманітарних_штабів
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу в освітньому хабі «Аліса в країні знань» Торецької громади у місті Ірпінь відбулася тематична акція «Коли ластівка залишає гніздо…». Захід організовано за підтримки Торецької міської військової адміністрації.
Ця подія стала важливою нагодою для вшанування пам’яті тисяч кримських татар, які у 1944 році були насильно депортовані з рідної землі. Образ ластівки, що залишає своє гніздо, став символом трагедії вигнання — глибокої рани, яка й досі болить в історичній пам’яті українського суспільства.
У межах заходу учасники вшанували пам’ять жертв депортації хвилиною мовчання, долучилися до обговорення історичних подій та створили паперових ластівок — як символ надії, пам’яті та мрії про повернення додому.
Такі заходи покликані зберігати історичну правду, формувати національну свідомість та виховувати повагу до трагедій, що спіткали народи України.
Ми пам’ятаємо. Ми вшановуємо. Ми не дозволимо забути.