— Любиш кіно?
— А “Прометей” наш бачив?

🎦 Не фільм, а кінотеатр. Той, що біля парку, ближче до центру. Де ще готель поряд стоїть.

Зараз він, звісно, вже ніякий не кінотеатр. Просто коробка. Але колись там було людно. Єдиний у всій Прип’яті. Фільми крутили, в кафе сиділи, зустрічалися “під Прометеєм” — як молодіжна локація.

Назва, до речі, не просто так. Прометей — той, хто дав людям вогонь. Тут його під атом підв’язали. Типу світло, енергія, майбутнє… Символізми шукали. Перед входом навіть його статую встановили.

Що там зараз — я не знаю. Заходив туди разок. Але дуже давно.

Всередині вже майже нічого нема. Зал порожній, сидіння на купу звалені, підлога сиплеться. Та й мутанти не цураються це місце відвідувати. Але дивне — не це. Дивне — фасад. Там мозаїка була — “Енергія” називалася. І уявляєш, вона досі тримається. Кришиться, але тримається.

Кажуть, до другої аварії колись думали знести його. Потім — навпаки, законсервувати. Але ти ж бачиш, як воно сталося. Час усе вирішує сам.

Я помітив одну штуку. Біля нього завжди якось тихіше було, ніж навколо. Не знаю, чому. Може, через те, що колись це місце було людним. Шуміли там, говорили, сміялися.
А тепер нічого.