75/100 Сара Дж. Маас «Двір холоду і зоряного сяйва»

Цитата:
— Але така в них традиція, — заперечила Елейн, досі рожева від холоду. — У тих, хто бився й помирав, захищаючи нас на війні. Якщо ставитися до цього як є, то за що відчувати провину? Просто згадай: цей день для них щось означає. Для всіх, багатих і бідних, традиції свята мали велике значення, і через ці подарунки ми можемо вшанувати тих, хто бився за можливість святкувати, за мир у місті, де ми живемо.

Відгук:
Це невеличка історія про те, як Фейра та її родина святкує Зимове Сонцестояння після подій попередньої книги.

З однієї сторони це тепла і легка історія про сімейне святкування. Та ця історія ховає проживання травм, нанесених війною. Хтось про них говорить, хтось ховає всередині, а хтось відштовхує всіх навколо, але внутрішній біль відчувають всі.

Та якби там не було, але ця історія для мене про те, що за будь-якою пітьмою настане світанок, але треба бути готовим відкритися цьому світлу. І це може бути неймовірно боляче, але ховатися в мушлі, то життя так і завмре у тих страшних моментах.

#відгук_на_книгу

Що ви знаєте про миттєве здійснення бажань? Сказала сестрі, що хочу дощу. Через 5 хв він пішов

76/100 Сара Дж. Маас «Двір срібного полум'я»

Цитати:
Усі заслуговують на щастя. Шлях до нього не простий. Він довгий, складний, і часто доводиться шукати його наосліп. Але ти йдеш собі далі, — він кивнув на гори й озеро, — бо знаєш, що кінцева мета того варта.

Прощення — це ще й те, що ми даємо самим собі. І я можу говорити з тобою, доки ці гори не розвіються порохом, але якщо ти не захочеш себе простити, не спроможешся позбутися цих почуттів... нічого не станеться.

Відгук:
Це наступна частина ДШіТ, але вона зосереджена на Кассіані та Несті.

Відверто ця пара, напевно, подобається мені навіть більше, ніж основна. Кожен з них пройшов багато випробувань, але Неста лише зараз вчиться з цим жити. Між ними багато хімії, але при цьому вони дійсно стараються бути один одному в першу чергу другом і підтримкою. Кас не покидає Несту навіть тоді, коли вона сама від себе відмовилася б.

Окрема моя любов в цій книжці — це, звісно, Валькірії. І не через те, що це мій нік на мафії😁 Це про те, що жінка рівна чоловіку, що вона може все, якщо цього дійсно захоче. У книзі техніки валькірій стали для дівчат свого роду релігією, як навчитися жити з тим, що було у них в минулому.

Також варто відзначити у цій книжці круте відображення дружби. Неста поступово зближається з дівчатами, їхня дружба зростає і стає чимось міцним і важливим для них. Вона стає якорем і маяком.

Основний сюжет же для мене тут скоріше фон для морального зростання героїв на шляху до того, щоб бути разом, щоб не боятися бути собою. Ніби це все проміжне, а от далі нас чекає справжня боротьба (про що нам і натякає анонс наступних частин від Сари).

Однозначно чекаю наступні частини та поглядаю на інші книги Сари, які мене вже чекають😅

#відгук_на_книгу

А як обідаєте ви?)

Фестиваль пройшов неймовірно, як завжди зібрала колекцію підписів😁

Звісно, особливо, рада була модерувати подію від Марини Мірзаєвої, її книга для мене поза рейтингами, відгук буде на днях. Новинки десь там же.

Узагалі люблю фестивалі, потім розповідати ще тиждень можна😅

77/100 Марина «Мамайка» Мірзаєва «Жінки свободи»

Це книга про жінок, які присвятили своє життя ОУН та УПА. І вона поза рейтингами. Це книга, яку місцями читати важко, але дуже щемко. Та її треба читати.

Кожна історія тут — ціле життя, яке без сумніву було віддане боротьбі за Україну, а між ними записи зі щоденників Марини під час служби, які розповідають про нову сторінку нашої боротьби.

За цією книгою стільки життів, болю, незламності, але при цьому ще й якоїсь незбагненної віри, яку зараз переймаємо ми, що це не передати словами. Бо Україна є, була і буде.

Я раджу читати її всім, бо це про нас, про наших предків. Кожна історія — ціле життя боротьби. Але при цьому це розказано з такою любов'ю і повагою, що тебе пробирає до мурах.

Звісно, є багато книг про ОУН і УПА (на них є посилання у цій🙃), але ось ця жіноча призма робить історію близькою і якоюсь особливою.

#відгук_на_книгу

І так, мої книжкові надбання зі «Змістовно»🙂

Підписано:
1) Марина Мірзаєва «Жінки Свободи»
2) Світлана Тараторіна «Лазарус»
3) Леся Яцута «Темен»
4) Анна Стаднік «Свій чужий»

Куплено:
1) Девід Мітчелл «Кістяні годинники» — повелася на автора+хотіла підтримати видавництво «Жорж»
2) Дара Корній «Троян-зілля» — купила, щоб підписати в авторки, читала інші твори в університеті подобалися) Ще й збираю її книжки про українських істот.
3) Юлія Нагорнюк «Файні брюнети та інша нечисть» — мені її дуже хвалили, ще й має бути дуже смішною.
4) Аліна Дихман «Сніжний Ізюм» — дуже давно про неї думала, тому нарешті купила.
5) Зоя Щербініна «Невідправлені листи» — дуже естетична збірка поезій.
6) Курт Воннегут «Сніданок чемпіонів» — дуже блискуча і специфічна книга, вирішила взяти заради експерименту. Ще й іде з наліпками, щоб кастомізувати книжку.

78/100 Валерія Веста «Дея та всі її прокляття»

Жанр: фентезі

Цитата:
Ти знаєш, як це, коли заради коханої людини готовий піти на все. Терпіти, мовчати, пробачати. Йти за нею, куди б не покликала. Навіть якщо знаєш, що там нічого кращого за смерть не чекає.

Відгук:
Це перша частина дилогії про княжну Дею, яка після років вигнання має зійти на престол. І ось у неї лишився останній шанс позбутися прокляття, через яке її ненавидять усі.

Ця книга для мене в першу чергу про атмосферу. Мені дуже сподобалося, як авторка описала Потойлісся: воно дуже атмосферне, наповнене, живе. Якоюсь мірою місце подій мені сподобалось навіть більше за персонажів.

Персонажі тут теж цікаві: Дея, яка народилася не такою, як усі, Івер, який почасти мене бісив, Марія, яка відчуває себе королевою у лісі. Кожен з них йде за своєю метою. У результаті це призводить до дуже цікавих наслідків у фіналі.

Чекатиму наступну книгу з нетерпінням і сподіваюся, що там буде більше про Потойлісся та істот звідти. А ще сподіваюся, що Івер біситиме мене менше😁

#відгук_на_книгу

План на сьогодні: вичитати написане і написати половину нового розділу. Віримо, що я все зроблю?))

Як ми з сестрою Сару Дж. Маас читали🙂

Я неймовірна щаслива, що ми з сестрою обидві книголюби, а ще більше радію, що смаки у нас пересікаються на певних книжках. Так сталося і з серією «Двір Шипів і Троянд». Першу книжку ми читали окремо, але у нас давно стало традицією писати одна дній емоції від прочитання книжок, тому рішення почитати щось паралельно прийшло в моменті. А тут ще й Сара Дж. Маас, яку ми вже обидві читали🙂

Що ми отримали? Обмін емоціями, обговорення сюжета і очікувань в процесі прочитання робило все ще цікавішим. Особливо весело було, коли хтось когось випереджав і писав: "такий-то розділ, я шокована"))) При цьому сам процес паралельного читання захоплював і створював бажання читати швидше, щоб не відставати від іншої. Це був дуже кайфово проведений час на відстані, який, думаю, ми ще обов'язково повторимо😏

І, звісно, рекомендуємо цю серію, щоб підтримати Віват

79/100 Тесса Бейлі «Це сталося влітку»

Цитати:
Думаю, це означає, що хороші часи варті того, щоб за них трохи поборотися, чи не так?

І мені здається, що більшість людей люблять, коли ними захоплюються і роблять компліменти, просто вони не такі чесні в цьому. Це не робить тебе поганою людиною, це робить тебе чесною.

Я можу бути в кімнаті, повній людей, яких я знаю, і однаково не почуватися на місці.

Відгук:
Це історія про багату дівчину Пайпер, яку вітчим відправляє до невеликого містечка, щоб вона взялася за розум. У цьому містечку, звісно, ж вона зустрічає брутального капітана Брендана, а далі понеслося.

Це той випадок, коли книжка йшла дуже повільно, бо я абсолютно не відчувала метчу з головною героїнею. Звісно, під кінець книжки я відчувала до неї трохи більше симпатії, бо вона стала серйозніша, і це трохи врятувало ситуацію, але враження уже було зіпсоване.

Загалом це історія про те, як дівчина повертається до міста, де жив її батько, де більшість живе з того, що чоловіки ловлять рибу і крабів. І атмосфера цього містечка дуже кайфова. Вони всі дуже приємні, відкриті і турбуються одне про одного. І ось це було добре.

Капітан мені теж сподобався, він відданий, старанний, трохи грубуватий, але головна героїня викликала багато запитань, на які я відповідь собі так і не дала. Тому і враження лишилися так собі, хоча історію сестри головної героїні я швидше почитаю, бо вона якраз мені сподобалася набагато більше за Пайпер.

#відгук_на_книгу

Бо треба більше книжкових завдань😂

Вадим подарив мені штатив, тепер знімати відео можна буде не з муками "влаштуй телефон"🥳 З мінусів тільки те, що два відео уже зняті😁

Треба ж залізти повище😁

80/100 Фонда Лі «Нефритове місто»

Цитати:
Енді, часом люди, про яких ти думав, що можеш на них покластися, тебе підводять — і то в дуже прикрий спосіб, і з цим страшенно важко змиритися. Проте в більшості випадків ти даєш людині заради чого жити, кажеш, що вона може перевершити саму себе, що може стати кращою, ніж навколишнім на гадку спаде, і ця людина зі шкіри вистрибне, аби тільки довести, що так воно і є.

Очікування — така дивна штука, — промовила Вень. — Коли ти з ними народжуєшся, вони тебе бісять, ти з ними воюєш. Та коли від тебе ніхто й нічого не чекає, цього чомусь бракує — і то все твоє життя.

Відгук:
Це книжка, яка поєднує фентезі і мафію. Нефрит підсилює магічні здібності жителів Кеконю, він те, за що б'ються, вмирають, його крадуть і продають. Зовнішні вороги нарешті відчепилися від цього острову, але тепер нове покоління Зеленокостих бореться за владу.

Скажу чесно, що дуже багато чекала від цієї книги. Тут і мафія з магічними здібностями, і боротьба кланів, але щось пішло не так. Книжка йшла мені тяженько, і лише в кінці мені дійсно сподобалося.

Що було не так? По-перше, для мене тут дуже довгий вступ. Фактично через масштаб подій ми дуже довго розбираємося у всьому, що відбувається на острові та знайомимося з персонажами.

Можливо, це якоюсь мірою і добре, коли в такий масштабний світ ти входиш повільно і поступово (враховуючи, що це трилогія), але я не люблю такий неспішний темп, тому мені було відверто тяжко, хотілося уже якогось двіжа, а його все не було і не було.

Кінцівка трохи вирівняла для мене враження, тому прочитати наступну книгу в планах все ж є, але це точно буде не одразу.

#відгук_на_книгу

Лайлива боговбивця, дівчинка, яка зв'язана з богом (досить милим🙂) і лицар-пекар йдуть шукати пригоди на свою п'яту точку. Вважаю, що це чудовий опис того, що я читаю😁

Хоч і з запізненням, але підсумки серпня для тих, хто не дивиться мої відео в інстаграмі))

Прочитано 11 книжок, трошки не вистачило до 12.

Дві книжки у цьому місяці для мене поза рейтингом:
1) Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» — я занадто люблю цю історію, щоб взагалі говорити про оцінку. Ще й читала я ілюстроване видання, і це був окремий вид кайфу.
2) Марина Мірзаєва «Жінки свободи» — книжка про жінок, які були в ОУН та УПА. Це було дуже щемко і цікаво.

А тепер погнали по інших книжках від найцікавіших:
1) Сара Дж. Маас «Двір мороку і гніву» — найбільше сподобалася, ще якийсь час після книги були субтитри на обличчі😁
2) Сара Дж. Маас «Двір срібного полум'я» — я дійсно після цієї книжки полюбила Несту, а валькірії то окрема любов (і чого б це?😁)
3) Збірка оповідань «Багряний зріз» — дуже крута збірка, декілька оповідань дуже зачепили, я кайфанула.
4) Сара Дж. Маас «Двір крил і руїн» — було добре, але інші книги Маас перебили.
5) Сара Дж. Маас «Двір холоду і зоряного сяйва» — приємна і тепла допоміжна історія.
6) Валерія Веста «Дея та всі її прокляття» — я закохалася в Потойлісся з цієї книги)))
7) Фонда Лі «Нефритове місто» — взаємна любов не склалася, але історія цікава і другу частину я таки читатиму.
8) Л. Дж. Шен «І де був той розум?» — читати було якось важко, але друга половина книжки все ж витягнула мої враження.
9) Тесса Бейлі «Це сталося влітку» — літня романтична історія, яка мене зачепила, бо у мене не склалося головною героїнею, хоча містечко у книжці кайфове.

Ось стільки я начитала за серпень, поки відчуття, що 11 це мій максимум в місяць😅

81/100 Ханна Кейнер «Боговбивця»

Цитати:
Те, хто ми такі, не залежить від того, що з нами сталося. Важливо лише, що ми робитимемо далі.

Люди не змінюються лише тому, що ти їх про це просиш.

Ми завжди сильніші, ніж про нас думають.

Відгук:
У королівстві Міддрен боги — поза законом. Кіссена — одна з боговбивць, які винищують богів. Життя складається так, що вона перетинається з колишнім лицарем Елоґастом та дівчинкою Інарою, яка пов'язана з богом білої брехні Скеді. Вони вирушають до зруйнованого міста богів Бленрейдена, щоб попросити про послугу, але, звісно, все йде не так, як хотілося б.

Ця історія була хороша. Боговбивця, яка мусить співіснувати з богом, лицар-пекар та дівчинка, яка втратила все. Разом вони мають здолати неблизьку дорогу, щоб спробувати досягти своїх цілей. Місцями це було трохи комічно, місцями це було про біль, який надовго лишається з нами, і це захоплювало і змушувало читати все швидше.

Ця книга лишила дуже приємні враження, оскільки читалася досить легко, була захопливою, а персонажі дуже швидко завоювали мою любов. З нетерпінням буду чекати продовження цієї історії від Артбукс, щоб дізнатися, що далі чекатиме наших персонажів, адже кінцівка першої книги залишає багато питань і викликів.

#відгук_на_книгу