Чомусь дуже подобаються ось такі уривки у «Вавилоні», чіпляють🤔

А я до вас знову зі збором, на жаль, авто ламаються, а вони дуже необхідні хлопцям, тому вони відкрили новий збір на ремонт авто.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/4ncySHvNjR

І пам'ятайте — маленьких донатів не буває.

Сіла я писати другий розділ рукопису. До цього я наївно думала, що це все ж може бути одиночка. Результат — сиджу розписує план трилогії...
Сподіваюся, що я про це не пошкодую😅

як зрозуміти, що пора зупинитись: коли в твоєму сюжеті вилазить щось з твоєї улюбленої книги😂

З текстом посиділа, пора дочитувати «Вавилон» на завтрашній клуб😌

57/100 Ірина Кацімон «Мрії з піску»

Жанр: постапокаліпсис, антиутопія з елементами фентезі

Цитати:
Дім — це місце, де можна почуватися собою.

Поки від світу неможливо втекти, варто спробувати його змінити.

Заради любові потрібно боротися.

Трохи зусилля та непереборної впертості — й неможливе стає можливим.

Відгук:
Я давно задивлялася на цю історію, і книжковий клуб від «Своєї полиці» підштовхнув мене це нарешті зробити.

Це історія про світ після катастрофи, де люди живуть в невеликих королівствах, які гуртуються навколо певних ресурсів. Головні герої — Азалія, найманка з мутацією, та принц Валерій, чий батько бахнутий на голову.

Історія мені сподобалася, тому тепер чекатиму третю частину, щоб прочитати її одразу разом з другою, адже всі книги є однією суцільною історією. Правда тепер весь цей час думати, а що ж там далі😅

Що сподобалось.
1) Цікавий світ, історію якого нам не намагаються розказати в перші ж сто сторінок. Що трапилося ми дізнаємося поступово і без деталізації, оскільки акцент у книжці зроблений на людях, які намагаються вижити.
2) Забуті, які явно ще зіграють свою роль в наступних книгах. Їхні здібності і доброта чіпляють, хочеться дізнатися про них більше.
3) Пустельні Пустки, хоча там досить стрьомні чуваки. Але ну не можуть же після катастрофи всі бути адекватними🙃

Важливо: є скляні моменти, і мене попередили, що далі їх буде більше. Тому треба запастися серветками🥲

#відгук_на_книгу

Вечір був чарівний☺️

І так, починається сезон чернетки, коли я лізу питати Джеміні всяку дивну штуку. Найдивніший запит попередньої книги був про кров мавок, цікаво, що буде цей раз😁

58/100 Ребекка Кван «Вавилон»

Жанр: історичне епічне фентезі

Цитати:
Мови — це не просто поєднання слів. Це світогляд. Ключ до цивілізації. І це знання, за яке можна вбити.

Історія — це не вже сплетена канва, в якій ми мусимо страждати, не замкнений світ, у якому немає виходу. Ми можемо сформувати його. Просто слід обрати, як це зробити.

Мови — це просто відмінності. Тисячі різних способів бачити світ і рухатися в ньому. Ні, тисячі світів в одному. Переклад — це необхідне, хай і марне намагання рухатися між ними.

Відгук:
Ось я і прочитала останню з книг Кван. Скажу чесно, що очікування були високі, бо мені дуже розхвалили цю книгу.

Історія розповідає про хлопчика Робіна, який потрапляє до Англії з Кантона. Його готують стати перекладачем у неймовірно престижному Вавилоні, де він має освоїти сріблярство (нанесення словесних пар на срібло для творення магії). Та не все так просто, коли ти не британець.

У цій історії дуже багато інформації про походження слів та їх значення, що принесло мені прям дуже багато задоволення. Але якщо ви не настільки фанати мов, то, можливо, для вас це буде перебір. Ну а тепер по порядку про все.

Сюжет. Усе крутиться навколо боротьби з колоніалізмом. Студенти, яких забрали з рідних земель, вчаться у вежі, яка фактично допомагає Британії зберігати статус-кво, що може піти не так?) Тут авторка дуже багато говорить про те, що не завжди ті, хто тобі дали все, хороші, і що вдячність поняття відносне. При чому їй явно подобається говорити це досить прямо. Усі події крутяться навколо того, що герої обирають, що їм важливіше — їхні народи чи тепле місце у Вавилоні. У кінці оповідь для мене трохи просіла (якось ну тяжко мені воно читалося, ніби все застопорилося), але фінал був досить логічним і очікуваним.

Персонажі. Усі події тут крутяться навколо чотирьох студентів: Робіна, Рамі, Віктуар і Летті. Лише Летті — корінна британка, якій тяжко зрозуміти їхні проблеми (на мою думку, вона і не сильно то хотіла😅). Хоча вся оповідь більше розповідає про Робіна, мені найбільше сподобалася Віктуар, яка вміла зібратися в тяжкі моменти та стопати Робіна, коли того несло фіг знає куди.

У цілому я залишилася задоволена книгою, хоча останні сторінок сто мені трошки підпсували враження, але складно навіть сказати, що було не так, тому це може бути чисто моє сприйняття. Звісно, буду читати наступні книги авторки.

#відгук_на_книгу

І ось настав час підсумків червня🙂

Найкращою книжкою місяця стала «Поховай наші кості в опівнічній землі» В. Е. Шваб, мені зайшов і сюжет, і вайб, і неприлизані вампіри. Це було прям кайфово.

Ще було кілька книг на десяточку:
1) Тріша Левенселлер «Донька королеви сирен» — легке піратське фентезі, яке попало в серденько ще з першої частини.
2) Емілі Генрі «Книголюби» — приємна романтична історія про літературну агентку та редактора.
3) Лі Бардуго «Шістка воронів» — перечитувала, обожнюю все, що пише ця чарівна жінка, а тут ще й такі харизматичні злодії😏

Решта книг були теж хороші, але десь чогось не вистачило. На дев'яточку оцінила:
1) Руфі Торн «У Марго фінансові проблеми» — непогана книга про маму-одиночку, яка реєструється на OnlyFans. Можливо, потім гляну серіал по ній.
2) Сара Дж. Маас «Місто Півмісяця. Дім Землі та Крові» — фентезійна історія про напівкровку Брайс. Було непогано, але чекаю далі більшого, і десь трішки щось не вистачило на десяточку.
3) Ірина Кацімон «Мрії з піску» — цікава антиутопія з елементами фентезі, але для мене трохи нуднувато було на початку.

І дві книжечки отримали тверді 8 з 10:
1) Ребекка Кван «Вавилон» — дуже багато цікавого про мови, масштабна історія, але в кінці щось мені трохи воно було муторно.
2) Анна Стаднік «Мертва Віта» — містичний трилер, читати було цікаво, але були невеличкі моменти, через які знизила оцінку.

Ось так пройшов червень, а тим часом в планах на липень уже 10 книг😅

Лишилося 130 сторінок книжки, чи зможу я відкласти її і піти спати?)

P.S. Поки я в себе не вірю 😂

Так, я трохи пропала, але книжечки читались, уже аж 60, тому обіцяю один відгук вже сьогодні)))

59/100 Лі Бардуго «Королівство шахраїв»

Жанр: фентезі

Цитати:
Навіть над найкращими людьми можна взяти гору.

Життя ніколи не дає нам того, на що ми заслуговуємо.

Прощення не потрібно просити, Казе. Його потрібно заслужити.

Відгук:
Звісно, це перечитування, і я знала, що чекати, але як же я люблю цю серію, вам не передати.

Сюжет тут розвивається навколо подій, які відбуваються після того, як шістка воронів повертається в Кеттердам. Тепер їм треба бути ще уважнішими і ще хитрішими, щоб отримати те, що планували. Ставки ж стають ще вищими.

Про персонажів я уже писала у відгуці на "Шістку воронів", тут вони тільки ще більше розкриваються, наприклад, ми знайомимося з татом Джаспера і дізнаємося, чому стрілець так ховає свою силу. Ми більше дізнаємося про минуле усіх персонажів, що допомагає краще їх розуміти та більше їх любити)) Окремо сюди допишу, що мені дуже сподобалося, що, наприклад, Інеж не жертвує своїми бажаннями заради Каза (завершення книги прям в серденько).

Звісно, вся історія тримає в напрузі, оскільки небезпека чекає тут злодіїв на кожному кроці. Тому читалася книга дуже швидко і на одному подиху. Приємно також було зустріти на сторінках і знайомих персонажів з серії про Аліну.

Уже читаю наступну серію ікайфую))

Трохи спойлерів: мені дуже шкода Матаяса, прям дуже обідно за цю смерть, та і є відчуття, що це можна було не робити. Хоча тоді б не було Ніни з «Короля шрамів».

#відгук_на_книгу

60/100 Лі Бардуго «Король шрамів»

Жанр: фентезі

Цитати:
Припини картати себе за те, що маєш серце. Ти не можеш захиститися від страждань. Жити — означає журитися. А якщо замикатимешся від світу, однаково не зможеш захиститися.

Нас завжди вабить сила, хай би чого вона коштувала.

Страхи схожі на бур'яни. Якщо не зважати на них, вони розростатимуться.

Відгук:
Це перша книга ще однієї серії з GrishaVerse про короля Ніколаї, гриш Зою та Ніну. Після знищення Тіньової Зморшки Ніколаї мусить рятувати Равку від інших перешкод — боргів, війни та незрозумілих спадкоємців трону. Тим часом він сам страждає від спадку Дарклінга — демона, який раптом прокидається всередині нього і вирішує, що хоче гуляти ночами.

Цю історію я особливо люблю, оскільки мені подобаються персонажі Ніколаї та Зоя, а у цій книзі вони — головні герої. Також ми бачимо, як Ніна переживає події, які трапилися у Кеттердамі, та працює на благо Равки шпигункою. Ці всі історії переплітаються і ведуть нас до нових пригод головних героїв.

Що мені сподобалося? Тут ми бачимо, як герої ростуть, розвиваються, сумніваються у своїх діях, але продовжують боротися. Особливо, це для мене було гарно розписано для Зої, яка в історії Аліни здавалася не зовсім приємною людиною.

Також авторка дає нам можливість дізнатися трохи більше про сам світ, у якому відбуваються події. Не хочу спойлерити, але це було потужно. Як і завершення книги — я була вражена і уже почала читати наступну, щоб дізнатися фінал (так, я читала ці книги і не пам'ятаю фінал😂).

#відгук_на_книгу

Як проходить відпустка? Ліниво😅 маю написати два відгуки, але відкладаю хз куди🙃

Знайдіть 5 відмінностей😁

61/100 Лі Бардуго «Царство вовків»

Жанр: фентезі

Цитати:
У казках любов зцілює твої рани, лагодить поламане, дає тобі змогу йти далі. Але любов — це не чари, не благословення, яке можна прошепотіти, не чудодійний бальзам. Це тоненька тендітна ниточка, яка міцнішає у зв'язку, у спільно подоланих труднощах і подарованій довірі.

Війна була подібна до вогню — раптовий і голодний, а зупинити його було найлегше, доки він ще до пуття не розгорівся.

На війні може бути складно пригадати, хто ти. Не забуваймо про наші людські «я».

Відгук:
Це завершення історії про Ніколаї, Зою та Ніну. Ставки у боротьбі за трон зростають, проблем стає ще більше, а Фієрда вже готує напад.

Я читала цю історію на одному подиху, і це було неймовірно. Кілька разів я матюкалася, плакала і не хотіла вірити, що авторка така жорстока, але воно того коштувало.

Мені подобається, як авторка звела усі ниточки і змогла здивувати, як змогла змусити зневіритися і повірити знов, як змусила у фіналі думати про те, що це не фінал, адже у персонажів ще стільки всього попереду. І дуже б хотілось почитати ще щось з цього світу (а там ніби вже пишуть про ще одну книгу про «воронів»).

Я впевнена, що ще буду повертатися до цієї історії, бо вона запала мені в душу, і це вже не змінити. Та і персонажі вже стали для мене рідними (ну двічі прочитати 7 книг, ще б не стали 😅). Тому я продовжу її радити всім😁

#відгук_на_книгу

+600 слів до рукопису, нарешті готова повернутися в ритм, може так завтра допишу 2 розділ? Було б непогано, але враховуючи плани не хочу загадувати.

P.S. Тим часом знайшла у анотації книжки знайомого майже один-в-один назву професії людини, як у моєму рукописі. Через це вирішила повернутися до іншого робочого варіанту, але задумалася, яке веселе це життя))

Таємна кімната в парку Черкас😁