50/100 Тріша Левенселлер «Донька королеви сирен»

Жанр: романтичне піратське фентезі

Цитати:
Бо ми — не наші батьки. Ми побачили, що таке зло, і зрозуміли, що хочемо бути іншими.

Краще завдавати ударів, ніж ухилятися.

Відгук:
Це друга частина історії про піратку Алосу, і тут ставки стають ще вищими.

Першу книгу я прочитала за один день, тому очікувано було, що другу я прочитала так само (подумаєш, закінчила о 2 ночі😂). Без спойлерів навряд вийде, тому якби вибачайте😅

Алоса здобула всі три частини карти, і ось вони з батьком мають вирушити по омріяний скарб, але лорд піратів розповідає Алосі, що батько обманює її. Звісно, дівчина не хоче вірити, але правда виявляється гіркою. У результаті Алоса разом з командою мусять перші знайти скарб та обігнати короля піратів.

Ця частина мені сподобалася навіть більше, ніж перша. Хімія між Алосою і Райденом, пригоди на шляху до скарбу, чудова команда корабля — усе було дуже кайфово. Звісно, тут є і досить трагічні моменти, але я не дуже сильно їх відчула на фоні атмосфери книги.

Я була рада, що романтична лінія не перебивала сюжет книги, оскільки ось цей дух пригод і пошуку скарбів змушував читати далі і далі (поки не настало 1 червня😂). Усього було вдосталь, а читалося дуже легко.

З задоволенням читатиму інші книги авторки ("Тіні між нами" уже дивиться на мене з полиці👀).

#відгук_на_книгу

Ось і настало моє знайомство з Шваб, поки дуже навіть подобається 😏

51/100 Анна Стаднік «Мертва Віта»

Жанр: містичний психологічний трилер

Цитати:
Найгірша омана — переконаність у власній правоті, підкріплена квапливим наміром видати бажане за дійсне.

...тимчасове. А тому й цінне. Коли добре усвідомлюєш, що можеш втратити й ту дещицю, хоч-не-хоч, але вчишся цінувати.

Відгук:
Що ви робили б, якби знали, що кожного місяця будете помирати і воскресати? Головна героїня Віта відчула це на своїй шкурі. Забуття і смерть стали для неї звичними, але коли починають гинути люди, то вона не може стояти осторонь. Тим більше винуватець її смертей десь близько.

Книжка мені сподобалася. Спочатку мені здавалося, що вона трошки заповільна для мене, але коли все почало сплітатися в одну цілу павутинку, то я з задоволенням читала далі і далі. Кінцівка ж навіть змогла мене здивувати, оскільки я чекала трохи іншого.

Персонажі тут цікаві і колоритні. Авторка цікаво грає з тим, що деякі персонажі навіть не мають імен: Художник, Кутюр'є та інші. І ці клички прикольно відображають їхні особистості, особливо, колишню колеги Віри з супермаркета (дуже колоритна жіночка). Основні персонажі теж цікаві: Віта, яка дуже змінилася після того, як почалися щомісячні смерті, слідчий Володя, який явно має свої таємниці, і Шостий, якому дуже треба таки закінчити почате.

Хоча я не сильна фанатка трилерів (просто їх щось під руку багато попадало останнім часом😅), але задоволення я отримала, читати було цікаво, тому автограф так сказати брала не дарма😁

#відгук_на_книгу

Фанкон теж не без книжок))

Вважаю, що назва топ😺

Результат вихідних: фотки і автографи авторів, нові книжечки, круті книжкові події, нові настолочки, кайфовий виступ Юлії Юріної і вбиті ноги😅

Покупочками, напевно, похвалюсь завтра, бо ще треба доїхати в Черкаси і завтра якось встати на роботу😂

І так, пора хвалитися придбаним) Почнем з настолок, потім будуть книжечки і дві пари сережок (кожна з яких у мене асоціюється з чим? правильно, з книжками😂)

І так, куплені настолки:
1) Інтриги та капуста — по опису має бути прикольна нескладна гра, плюс мені подобається мальовка карт — дуже мила і смішна)
2) Острів залізниць — тут треба будувати залізниці і стати кращим залізничим магнатом, Ticket to Ride мені подобається, тому сподіваюся, що вайб залізниць не розчарує))
3) Тенета слів — продавчиня сказала, що це більш інтерактивна версія Еліаса, тому Вадим сказав, що воно нам треба. Я невпевнена, оскільки я Еліас не люблю, але побачим.
4) Кримінальні Хроніки. Серія тисячоліття. 1400. — у нас були вже інші Кримінальні Хроніки, які повністю пройшли, тому тут якби знаєм, що чекати)
5) Захисник корони — тактична гра, де відбувається дуель між замками. У неї є суттєвий мінус у вигляді руснявої мови, але Kilogames розпродавали залишки першого накладу по дуже смішній ціні, і гру розробив український автор у 2013 році, тому все ж купили, а там буде видно.

52/100 Руфі Торп «У Марго фінансові проблеми»

Жанр: соціально-психологічний роман

Цитати:
...ті, хто відступають, ніколи не перемагають. Переможці не відступають ніколи.

Люди дуже самотні. Навіть коли вони роблять жахливі речі, часто все зводиться саме до цього погашення самотності, якщо тільки ти знаходиш час, щоб їх зрозуміти.

Ось як це — бути дорослим. Ми всі рухаємось у цьому світі, як річкові дельфіни, рожеві на вигляд, але тільки тому, що вкриті шрамами.

Якщо ти не хочеш отримувати щоразу один і той самий результат, тобі варто чинити інакше.

Відгук:
Це історія про Марго, яка завагітніла від свого викладача в коледжі та вирішує залишити дитину. Звісно, вона стикається з розумінням того, що їй якось треба заробляти гроші, доглядати дитину, а світу навколо байдуже на тебе. Ось тут і починається історія про OnlyFans, про який їй розповів Джинкс (її батько).

Якщо відверто, то у мене не було великих очікувань від цієї книжки. Я обрала її, щоб закрити одну з закладинок в GoodReads 😅 Що ж у результаті? Я не отримала від неї якогось вау-ефекту, але з нею було добре. От просто добре, оскільки тут були і комічні моменти, які розбавляли, і насправді важливі теми. А тепер детальніше.

Сюжет. Руфі Торп піднімає у цій книзі одразу кілька важливих тем: стосунки між студентами і викладачами, питання залишати чи ні дитину, як виживати матері-одиначці, коли у тебе на руках новонароджена дитина, і робота у соціально неприйнятних сферах. Усе це сплітається у житті Марго, яка просто не розуміє, що робити. Вона вирішує лишити дитину, бо їй здається, що це правильно, але потім мусить приймати складні рішення, бо їй банально не вистачає підтримки і допомоги.

Персонажі. Тут теж досить цікавий мікс, бо є Марго, яка намагається зробити якнайкраще для дитини, є Марк, який втік при згадці вагітності (але навіть це не зробив нормально), а є батьки Марго — Джинкс і Шаєн. І ці двоє теж досить дивні. З однієї сторони, Шаєн, яка виростила Марго, але більше думає про свою шкуру (не хоче казати своєму майбутньому чоловіку про онука, не допомагає доньці — і це не найгірше, що вона робить у книзі). З другої сторони, Джинкс, який, по факту, нагуляв Марго, коли був одружений, але зараз розлучився, має проблеми з болем і ліками (він — колишній реслер). І Джинкс попри всі свої негативні риси виявляється кращим батьком для Марго, ніж Шаєн — матір'ю, оскільки він приймає Марго такою, яка вона є, намагається допомагати їй, як може.

Окремим персонажем я б тут виділила систему, проти якої доводиться боротися Марго, оскільки її робота викликає обурення в людей (її навіть булять колишні знайомі, мені було гидко від цих людей). Молода дівчина з дитиною на руках мусить доводити, що вона може впоратися з усім, коли фактично не отримує допомоги. І це насправді найсумніше в цій історії.

Загалом попри фон величезної кількості проблем, які навалюються на Марго, завдяки легкій і трохи гумористичній подачі я скоріше відпочивала з книгою, хоч вона і змушує думати про важливе. Я трохи знизила оцінку за закінчення лінії з JB, але це уже чисто моє, я чекала трохи іншого))

#відгук_на_книгу

53/100 В. Е. Шваб «Поховай наші кості в опівнічній землі»

Жанр: темне історичне фентезі, готичний роман

Цитати:
Світ спробує зробити вас мізерною. Він вам наказуватиме бути скромною та боязкою. Але світ помиляється. Вам треба відчувати, і кохати, і сміливо жити як заманеться.

Смерть приходить до всіх, часом вона лагідна, але часто жорстока, і дуже рідко хтось їй радий. Але вона приходить усе одно.

Спокій — це теж багатство.

Можна бути одиноким, але не почуватися самотнім, — задумливо каже вона. — І можна почуватися самотнім, не бувши одиноким.

Відгук:
Це було тягуче, криваво і... добре. Це історія про трьох жінок, які жили у різні часи, мали різні проблеми, але чиї життєві лінії химерно переплітаються.

Незважаючи на те, що книга дуже величенька, я з нею прямо прокайфувала і хотіла ще. Було бажання розтягувати це ще довше, щоб насолодитися сповна.

У центрі історії тут три жінки: Сабіна, Шарлота і Аліса. Кожна з них стикається з проблемами свого часу. І кожна з них — сильна і крута особистість (ну, Сабіна не всю книгу, але це таке).

Також мені подобається, що ця книжка не романтизує образ вампірів. Вони тут жорстокі, живуть за своїми законами та невічні. І це кайф. Бо ці вилизані образи вже набридли, а тут у них є свої правила і проблеми. Окремо кайф про опівнічні землі) Дуже атмосферненько вийшло.

Однозначно ще якось почитаю щось від цієї авторки, бо ця книга прям дуже сподобалася.

#відгук_на_книгу

Раніше я постила збір, ми його закрили, тому хлопці передають усім подяку за допомогу🙂

54/100 Емілі Генрі «Книголюби»

Жанр: ромком

Цитати:
Це життя. Ти постійно приймаєш рішення, вибираєш стежки, які віддаляють тебе від решти, хоча ще не бачиш, куди ці стежки ведуть. Може, тому представники нашого виду так люблять красиві історії. Усі ці другі шанси, можливості жити життя, якого в нас ніколи не буде.

Усім, хто хоче все й одразу, бажаю знайти те, чого буде більш ніж достатньо.

Отак воно бути жінкою. Що не роби — все неправильно. Відкрито демонструєш емоції — істеричка. Ховаєш подалі, щоб твій хлопець не мав з ними клопоту, — безсердечна сука.

Відгук:
Звісно, книга про любителів книг — це мед. А у цьому випадку це кайфова легка книжка на кілька вечорів (або один) з доброю дозою гумору.

Головна героїня цієї історії — літературна агентка Нора, яка відчуває себе тією самою героїнею, від якої завжди йдуть у книгах. Її молодша сестра вирішує, що це треба змінити і з'їздити до містечка, де Нора зможе стати героїнею власної історії. Звісно, доля любить іронію, тому замість місцевих красунчиків головна героїня зустрічає редактора Чарльза, перша зустріч з яким була аж ніяк не приємною.

Це чудовий кайфовий ромком, який читається дуже швидко. Тут є прикольно побудована лінія від ворогів до коханців, чудовий гумор і дивовижна хімія між персонажами. Приємна історія на фоні невеличкого містечка, яке виявляється не тим, що чекала Нора (адже авторка, з якою вона працює, описала його зовсім інакше).

Звісно, тут не обійшлося і без важливих тем: проблема батьків і дітей, непрожитих травм і вибору місця, де ти справді будеш почуватися добре. Це все вплітається в сюжет, і персонажі стають усе ближчими. Цікаво тут обіграно, як зовсім інакше сприймають матір Нора і Ліббі, як це впливає на їхні рішення та життя. З іншого боку, є Чарльз та його сприйняття того, що чекають від нього батьки. Це показує, як інколи ми можемо помилятися з приводу того, що думають і чекають від нас інші.

Загалом знайомство з Емілі Генрі пройшло добре, з радістю прочитаю інші її книги, коли буде час😅

#відгук_на_книгу

Коробка велика, але лапу все одно треба висунути

Чекаю свої приємні дрібнички😁

Є трохи книжечок, які не планую собі лишати, може тут когось щось зацікавить)

«Білий попіл», «Місяцівна» і «Двір королеви вампірів» уже забрали)

Десь так я реагую на те, що зараз читаю в «Місті Півмісяця»😅