— Прошу, скажи, що ти плануєш перевдягнутись у волькру і вистрибнути з торта.
— Ну ось, ти зруйнувала всю несподіванку.

«Руїна та відновлення» не лишає мене без жартів, кайфую)

P. S. Волькра — це назва чудовиська🙃

З Днем вишиванки

Ну і рубрика веселі цитати😁

Сіла редагувати рукопис, чомусь йде дуже тяжко, все не подобається, хоча ніби мільйон разів уже його читала🙈 Але треба це зробити і ще раз розіслати у обрані видавництва (обрала ще 4, куди хочу спробувати). Тим часом руки чешуться писати наступний, але я тримаю себе в руках😅

Коротко про те, як я не вмію читати одну книжку за раз🙈

Сподіваюсь, що у вас все добре після цієї ночі😢

Якщо ви ще не донатили, то свій гнів можна закинути на цей збір.

Починаю ось цю красуню на клуб☺️

Вчора дочитала «Шляхи Еврідіки» і паралельно ще читаю «Мертву Віту». Поки все подобається 🙂

47/100 Наталія Довгопол «Шляхи Еврідіки»

Жанр: пригодницький містичний роман

Цитати:
У безсонні час стає нескінченним. Він стає прірвою, у яку хочеться шугонути, клубом колючих шерстяних ниток, що його ніяк не вдається розплутати.

Якщо знання втрачає сакральну, езотеричну сутність, воно перетворюється на попсу.

Мистецтво, Костасе, сильніше за смерть.

Відгук:
Це книга про дівчину Віро, яка вирушає до Афін, оскільки впевнена, що відомий письменник вкрав сюжет її незакінченого рукопису. Віро снить цим сюжетом уже давно, а в Афінах сюжет починає оживати, адже випадкова жінка на базарі каже їй, що «Еврідіка мусить померти».

У мене склалися якісь специфічні стосунки з цією книжкою: починала я її в квітні на клуб, потім його перенесли, я відклала, щоб прочитати на нову дату, а тоді я на нього не попала. У результаті дочитала я її аж зараз😅 Думаю, що десь трохи це зіпсувало враження, але вже як є.

При цьому книжка мені зайшла: якщо на початку мене страшно бісила Віро (ну стільки дурниць робити — це майстерність), то в кінці я уже не могла відірватися і чекала, чим усе закінчиться.

Можливо, комусь може здатися дивним зв'язок між Віро і Костасом (не буду вдаватися в деталі, бо це буде спойлер), але мені було окей. Це додало якоїсь комічності не сильно приємній ситуації, в яку вони потрапили.

Окремо хочу відмітити персонажку Лізу, яка намагалась врятувати свою подругу, будучи в іншому місті. Вона мені сподобалась навіть більше, ніж головна героїня (напевно, бо мислить набагато логічніше😂). Ну і рада, що авторка зробила для неї такий прикольний фінал, чому б і ні?)

#відгук_на_книгу

Задумалася, що ще кілька років тому ціль на рік була 52 книги (по кількості тижнів у році), а тепер я уже 48 прочитала в цьому році, навіть не віриться☺️
А ви ставите цілі на рік? Якщо так, то які?))

Сьогодні був неймовірний вечір на танцях, дуже багато натхнення, можливо, таки вийде закінчити редактуру за ці вихідні і сісти писати, було б топ😌

Я думала, що вибрала книжку місяця, але, схоже, пані Шен думає інакше. Поки пахне, що «Диявол носить чорне» переб'є все😅

Результат дня: чудово провела час, відредагувала 0 сторінок, два відгуки не написані, але мене чекає Алоса, тому я кажу всьому "не сьогодні"

Власне книжка, яка буде завершенням весни, початком літа і екватором цілі на рік☺️

Ось і літо😊

P. S. Але Арія ніби не вірить

Половина виконана☺️

48/100 Оксана Ковальчук «Залишена»

Жанр: містичний детективний трилер

Цитати:
Інколи ми здатні завдати болю тим, кого любимо, якщо вважаємо, що він принесе їм благо.

Люди — причина всім нещастям.

У місті легко заховатися, там ти завжди безликий, під прихистком байдужості натовпу.

Відгук:
Якщо ви хочете відчути атмосферу Полліся і трошки полоскотати собі нерви, то ця книга для вас)) Головна героїня Оля мала просто завезти дівчинку Настю до бабусі і повернутися додому, але знайшла труп у лісі. Ну а далі по класиці понеслося😅

Мені книжка сподобалася, хоча я трошки знизила оцінку, бо хотілося менше відкритих питань в кінці, але це все одно було добре (ну і мені було зрозуміло, що так було задумано). Авторка неймовірно передала атмосферу поліського села і лісу. Останній фактично стає окремим персонажем сюжету, який живе за своїми правилами і законами.

Персонажі тут теж досить харизматичні: бабулі з села Шаблища, слідчий Леонід та його дружина Ніна, експерт Юрій, дівчинка Настя і, звісно, головна героїня Оля. Кожен має свої проблеми, історії і тд.

Дуже сподобалося, як авторка грає з тими речами, які трапляються в нашому житті. Наприклад, коли тобі здається, що хтось за тобою спостерігає або що хтось зайвий є у будинку. Такі деталі роблять історію ще ближчою, а боїшся за Олю ще більше. Також круто вплетені в історію забобони, вони стають повноцінною частиною сюжету, адже це частина життя усіх цих людей.

Загалом враження від книжки приємні, з радістю почитаю наступні історії від авторки🙂

#відгук_на_книгу

49/100 Л. Дж. Шен «Диявол носить чорне»

Жанр: сучасний любовний роман

Цитати:
Ключ до щастя — це хороші люди поруч.

І впевненість — це як будинок. Ти зводиш його цеглинка за цеглинкою. Одна цеглина може здатися незначною, але коли ти згодом озирнешся на будинок, то зрозумієш, що досягла великого прогресу.

Якщо ти не змінюєшся, ти не живеш.

Саме там, у розриві між реальністю та мріями, й ховається справжнє життя.

Відгук:
Я люблю книги ціє] авторки, але ця поки що найкраща (лишаю шанси наступним). Це любовна історія про другий шанс, але не тільки. Медісон будує свою кар'єру і намагається побудувати нові стосунки, коли в її життя знову вривається Чейз Блек. Звісно, вона намагається послати його подалі, але хлопець просить допомогти йому, оскільки його батько помирає. Звісно, Медісон, яка втратила маму, погоджується на цю авантюру.

Пройдемося по всьому по порядку. Любовна лінія. Тут неймовірна хімія між головними героями, яких тягне один до одного. Звісно, усе не так просто, бо Чейз розбив їй серце, а сам боїться серйозних стосунків.
У цій історії мені сподобалося, як Медісон вирішує думати про себе і не бігти за ним, бо він весь такий класний. Хоча це не так і просто.

Персонажі. Ну вони тут колоритні. Це видно навіть з стилю в одязі: весь такий в чорному Чейз і вся така яскрава і в принтах Медісон. Я навіть не впевнена, що у нас можна знайти стільки одягу з принтами😅 А загалом персонажі запам'ятовуються, хоча Ітан мене підбішував до кінця.

Смерть. Вона йде тут паралельною лінією, оскільки з однієї сторони ми бачимо листи від померлої мами Медісон, а з іншої є тато Чейза, якому лишилося недовго. Це все вплітається в сюжет, і ти проживаєш це разом з персонажами. І це та важлива тема, яка болить і пробирає.

Окремо хочу відмітити два моменти: слово дня від Лейли (це дуже прикольно вписувалося в сюжет) і любов Медісон до квітів (момент з азаліями дуже крутий).

Загалом книжка стала найкращою з прочитаних в травні і вишенькою на завершенні весни. З радістю читатиму інші книжки авторки.

#відгук_на_книгу