Згадати кожного та кожну, хто загинули в Німеччині від рук ультраправих з 1970 по 2020 роки, та розказати їхні історії. Таку мету має книга «Не забувайте» Томаса Більштайна (Thomas Billstein, “Kein Vergessen”), яка готується до друку в німецькому видавництві Unrast. Всього за 50 років було зафіксовано 315 вбивств. На графіку відображено кількість нападів ультраправих з летальними наслідками. І хоча пік приходиться на 90-ті, можемо бачити, що в останні роки ультраправе насильство знову набирає обертів.
Ультраправі і Кличко. «Муніципальна охорона» і «Муніципальна варта» активно долучилися до передвиборчої кампанії чинного міського голови Віталія Кличка. Члени цих організацій, біля джерел яких стоїть актив С14, беруть участь у поширенні агітації за Кличка та його партію УДАР, балотуються від неї в Київраду та навіть нападають на конкурентів. Так серед учасників нападу на агітаційний намет Партії Шарія, що стався 18 жовтня на Подолі, виявився співробітник КП «Муніципальна охорона» Артур Хазанов. Йому та ще одному нападнику наразі інкримінують статтю 296 ч. 4 ККУ — тобто хуліганство із застосуванням зброї. Свою провину обоє обвинувачених визнали.
По списках УДАРу ультраправі балотуються не лише в Києві. Так у депутати міської ради Херсона від партії Кличка йде колишній голова херсонського «Національного корпусу» Микола Тютюнник. Це можна пояснити тим, що шанс бути обраним від «Нацкорпусу» мізерний. Утім, зв’язків із «Нацкорпусом» та «Центурією», що прийшла на зміну «Національним дружинам», кандидат не втрачає.
По списках УДАРу ультраправі балотуються не лише в Києві. Так у депутати міської ради Херсона від партії Кличка йде колишній голова херсонського «Національного корпусу» Микола Тютюнник. Це можна пояснити тим, що шанс бути обраним від «Нацкорпусу» мізерний. Утім, зв’язків із «Нацкорпусом» та «Центурією», що прийшла на зміну «Національним дружинам», кандидат не втрачає.
27 жовтня в чотирьох містах України — Києві, Львові, Маріуполі та Харкові — відбулися акції на підтримку польських жінок, які борються проти майже повної заборони абортів у своїй країні. На дві з них прийшли члени ультраправої організації «Традиція і порядок». У Києві близько 40 «традиціоналістів» переважно юного віку зайняли місце під Посольством Польщі, щоб не допустити туди учасни_ць феміністичної акції. У Харкові їх зібралося близько 20, але якось перешкодити проведенню заходу вони не змогли. Члени організації, серед яких практично не було жінок, вітали рішення Конституційного трибуналу Польщі про заборону аборту навіть у випадку, якщо плід має важкий чи незворотний дефект, і скандували «Deus vult» («Цього хоче Бог», історичне гасло хрестоносців, яке часто використовують ультраправі) і «Традиція, порядок, патріархат». На київській акції також був помічений Сергій Коротких («Боцман») з «Національного корпусу», який потім привітав ініціативу ТіП.
Акція в Маріуполі відбулася без конфронтацій. Хоча за два дні до неї, 24 жовтня, члени «Традиції і порядку» обклеїли артцентр організаторів акції — «Платформи ТЮ» — гомофобними наклейками. А двоє невідомих, ймовірно, також члени ТіП, переслідували представника «Мережі параюристів» Володимира Прокоф’єва через веселкову маску на обличчі.
Акція в Маріуполі відбулася без конфронтацій. Хоча за два дні до неї, 24 жовтня, члени «Традиції і порядку» обклеїли артцентр організаторів акції — «Платформи ТЮ» — гомофобними наклейками. А двоє невідомих, ймовірно, також члени ТіП, переслідували представника «Мережі параюристів» Володимира Прокоф’єва через веселкову маску на обличчі.
Призначений 28 жовтня речником Тристоронньої контактної групи Олексій Арестович протягом трьох останніх років співпрацював із сателітом праворадикальної організації С14 — «Освітньою асамблеєю». У рамках проєктів, проведених коштом Міністерства молоді та спорту, Арестович розповідав молоді про «переосмислення пропаганди». Компанію в освітньому процесі йому також складали такі відомі журналісти, як Роман Скрипін та Аркадій Бабченко.
Це не перша співпраця Олексія Арестовича з ультраправими організаціями. У середині 2000-х він був членом «Братства» Дмитра Корчинського. Його перебування у цій організацій припало на період, коли «Братство» активно співпрацювало з Олександром Дугіним та критикувало «помаранчеву чуму».
Про 6 млн грн бюджетного фінансування, що отримали С14 протягом 3 років, також читайте у нашому розслідуванні.
Це не перша співпраця Олексія Арестовича з ультраправими організаціями. У середині 2000-х він був членом «Братства» Дмитра Корчинського. Його перебування у цій організацій припало на період, коли «Братство» активно співпрацювало з Олександром Дугіним та критикувало «помаранчеву чуму».
Про 6 млн грн бюджетного фінансування, що отримали С14 протягом 3 років, також читайте у нашому розслідуванні.
Вибори в Україні вже другий рік поспіль супроводжуються підйомом ультраправого насильства. У ІІІ кварталі 2020 року Маркер зафіксував рекордний за 2019–2020 роки сплеск насильства та конфронтацій з боку ультраправих: 44 кейси, з яких насильства — 28 випадків. Мінімум у 24 випадках було повідомлено про постраждалих. Схожу картину можна було спостерігати і рік тому, коли пік активності ультраправих припав на президентські та парламентські вибори.
Напади на політичних опонентів, агітаційні точки та офіси партій складають левову частку від усіх зафіксованих випадків насильства та конфронтації в цьому кварталі. Проти політиків чи політичних партій було зафіксовано щонайменше 10 кейсів насильства і 12 випадків конфронтації, що вдвічі більше, ніж за будь-який квартал від початку 2019 року. Старт цьому тренду дали події червня 2020 року, коли після акції Партії Шарія ультраправі сили розпочали так зване сафарі. Найбільшого розмаху воно досягло в період передвиборчої кампанії, що свідчить про проактивне втручання ультраправих у велику політику із застосуванням насильницьких методів.
Ще 21 кейс насильства та 40 конфронтацій, що відбулися в рамках «сафарі», до статистики не потрапили. Хоч про них і звітували ультраправі пабліки, достатніх підстав однозначно стверджувати, що нападниками були саме члени ультраправих організацій чи люди з праворадикальними поглядами, немає.
Іншими традиційними цілями нападів для ультраправих стали представни_ці лівих та антифашистських організацій (4 випадки насильства, 1 конфронтація) і ЛГБТ+ та феміністичної спільноти (3 випадки насильства, 2 конфронтації). Також зафіксовано відносно нове явище — систематичні напади на молодих людей, які не належать до ЛГБТ+спільноти чи якось політичних організацій, але, на думку нападників, виглядають схожими на них.
Спостерігається і подальший поділ сфер впливу ультраправих. Найбільше до насильства та конфронтацій у ІІІ кварталі цього року вдавалися представники «Національного корпусу». Їхні дії були переважно спрямовані проти політичних опонентів. А друга за кількістю нападів та конфронтацій організація — «Традиція і порядок» — зосереджується на діях проти феміністичних і ЛГБТ+організацій та активіст_ок.
Напади на політичних опонентів, агітаційні точки та офіси партій складають левову частку від усіх зафіксованих випадків насильства та конфронтації в цьому кварталі. Проти політиків чи політичних партій було зафіксовано щонайменше 10 кейсів насильства і 12 випадків конфронтації, що вдвічі більше, ніж за будь-який квартал від початку 2019 року. Старт цьому тренду дали події червня 2020 року, коли після акції Партії Шарія ультраправі сили розпочали так зване сафарі. Найбільшого розмаху воно досягло в період передвиборчої кампанії, що свідчить про проактивне втручання ультраправих у велику політику із застосуванням насильницьких методів.
Ще 21 кейс насильства та 40 конфронтацій, що відбулися в рамках «сафарі», до статистики не потрапили. Хоч про них і звітували ультраправі пабліки, достатніх підстав однозначно стверджувати, що нападниками були саме члени ультраправих організацій чи люди з праворадикальними поглядами, немає.
Іншими традиційними цілями нападів для ультраправих стали представни_ці лівих та антифашистських організацій (4 випадки насильства, 1 конфронтація) і ЛГБТ+ та феміністичної спільноти (3 випадки насильства, 2 конфронтації). Також зафіксовано відносно нове явище — систематичні напади на молодих людей, які не належать до ЛГБТ+спільноти чи якось політичних організацій, але, на думку нападників, виглядають схожими на них.
Спостерігається і подальший поділ сфер впливу ультраправих. Найбільше до насильства та конфронтацій у ІІІ кварталі цього року вдавалися представники «Національного корпусу». Їхні дії були переважно спрямовані проти політичних опонентів. А друга за кількістю нападів та конфронтацій організація — «Традиція і порядок» — зосереджується на діях проти феміністичних і ЛГБТ+організацій та активіст_ок.
Звісток про закарпатську ультраправу організацію «Карпатська Січ» не надходило з квітня цього року. Ймовірно, причиною такого затишшя може бути активна участь членів організації в місцевих виборах. Представники «Карпатської Січі» увійшли до списку партії «Альтернатива», що позиціонує себе як партія ветеранів. А голова організації — Тарас Деяк — отримав другий номер у списку та був однією з найбільш помітних фігур під час передвиборчої кампанії партії.
За результатами підрахунку голосів, щоб потрапити до Ужгородської міськради, «Альтернативі» не вистачило зовсім небагато — 140 голосів. Партія набрала 4,54%. Визнавати поразку націоналісти відмовилися, назвавши вибори сфальсифікованими. А 2 листопада між ними та поліцією навіть сталися сутички, коли представники «Альтернативи» намагалися масово потрапити до приміщення ТВК.
За результатами підрахунку голосів, щоб потрапити до Ужгородської міськради, «Альтернативі» не вистачило зовсім небагато — 140 голосів. Партія набрала 4,54%. Визнавати поразку націоналісти відмовилися, назвавши вибори сфальсифікованими. А 2 листопада між ними та поліцією навіть сталися сутички, коли представники «Альтернативи» намагалися масово потрапити до приміщення ТВК.
Вчора ввечері, 19 листопада, неонацисти побили лівого та екоактивіста Антона. Напад стався під його будинком у Львові. За словами активіста, там на нього чекали близько 15 людей, частина з яких була озброєна битами. В результаті Антона було госпіталізовано.
Це вже не перший напад на активіста. Влітку цього року його побила група ультраправих. Сталося це після того, як Антон зробив зауваження молодим людям, які співали нацистський гімн та зігували.
Це вже не перший напад на активіста. Влітку цього року його побила група ультраправих. Сталося це після того, як Антон зробив зауваження молодим людям, які співали нацистський гімн та зігували.
Журналіст видання «Заборона» відвідав фестиваль Heretic Fest, хедлайнером якого став відомий ультраправий гурт «М8Л8ТХ».
Forwarded from Люди & Політика
В эту пятницу в Киеве состоялся HERETIC FEST, где хедлайнером была группа М8Л8ТХ. Расшифровывается их название как «Молот Гитлера», и это одна из самых известных неонацистских групп в постсоветских странах.
После начала войны с Россией, «Молот Гитлера» обосновались в Украине: их основатель и вокалист Алексей Лёвкин был арестован в Москве по делу об участии в экстремистском сообществе, но получил политическое убежище в Украине. С тех пор они дают тут концерты, устраивают шествия, а также проводят турниры по смешанным единоборствам в Киеве. А еще агитируют среди украинских ультраправых, поддерживая батальон «Азов».
Корреспондент Забороны сходил на концерт «Молота Гитлера», чтобы подготовить репортаж о неонацистских тусовках. По словам организаторов, фестиваль посетило около 250 человек. Как это выглядело — можете посмотреть в видео.
P.S. Иронично, но выступали группы в здании, где раньше находился клуб «Андрогин» — один из киевских гей-клубов.
После начала войны с Россией, «Молот Гитлера» обосновались в Украине: их основатель и вокалист Алексей Лёвкин был арестован в Москве по делу об участии в экстремистском сообществе, но получил политическое убежище в Украине. С тех пор они дают тут концерты, устраивают шествия, а также проводят турниры по смешанным единоборствам в Киеве. А еще агитируют среди украинских ультраправых, поддерживая батальон «Азов».
Корреспондент Забороны сходил на концерт «Молота Гитлера», чтобы подготовить репортаж о неонацистских тусовках. По словам организаторов, фестиваль посетило около 250 человек. Как это выглядело — можете посмотреть в видео.
P.S. Иронично, но выступали группы в здании, где раньше находился клуб «Андрогин» — один из киевских гей-клубов.
UPD: На сайті Інституту з'явилася інформація про відкликання стипендії для Олени Семеняки https://www.iwm.at/.../iwm-distanziert-sich-von-olena.../. В Інституті також обіцяють вжити необхідних заходів, щоб уникнути подібних ситуацій в майбутньому.
Олена Семеняка — членкиня вищої ради партії «Національний корпус»* та її міжнародний секретар — стала запрошеним молодшим науковим співробітником Інституту наук про людину у Відні.
Семеняка навчалась на кафедрі філософії і релігієзнавства Києво-Могилянської академії. Сферою її інтересів є консервативна філософія німецького мислителя Ернста Юнґера. На його ідеях також мало ґрунтуватися її дослідження в рамках програми IWM «Ukraine in European Dialogue Fellowships».
У 2010 році Семеняка долучилася до Українського традиціоналістичного клубу, ідеологічно близького до євразійства Олександра Дугіна. Там же почалась її співпраця з іншим ультраправим ідеологом, монархістом Едуардом Юрченком, який зараз очолює власну організацію «Орден».
Сьогодні Семеняка і Юрченко намагаються відмежуватись від Дугіна. Семеняка також співпрацювала з ультраправими та консервативними організаціями, причетними до нападів на політичних опонентів: «C14», ВО «Свобода», «Катехон».
Але головна місія, покладена на Семеняку, — переорієнтація європейських ультраправих, що нерідко симпатизують путінській Росії, на підтримку українських націоналістів. З цією метою Семеняка бере активну участь у багатьох європейських ультраправих форумах та музичних фестивалях — зокрема, організованих російським неонацистом Олексієм Льовкіним, що втік в Україну та долучився до «азовського руху».
https://www.illiberalism.org/olena-semenyaka-the-first-lady-of-ukrainian-nationalism
Після оприлюднення інформації про участь Семеняки у програмі її профіль зник із сайту IWM.
https://www.iwm.at/the-institute/visiting-fellows/olena-semenyaka/
*За перші три квартали 2020 року моніторингом «Маркеру» було зафіксовано 22 випадки насилля та конфронтацій з боку «Національного корпусу», з них 16 були випадками насилля проти людей.
Олена Семеняка — членкиня вищої ради партії «Національний корпус»* та її міжнародний секретар — стала запрошеним молодшим науковим співробітником Інституту наук про людину у Відні.
Семеняка навчалась на кафедрі філософії і релігієзнавства Києво-Могилянської академії. Сферою її інтересів є консервативна філософія німецького мислителя Ернста Юнґера. На його ідеях також мало ґрунтуватися її дослідження в рамках програми IWM «Ukraine in European Dialogue Fellowships».
У 2010 році Семеняка долучилася до Українського традиціоналістичного клубу, ідеологічно близького до євразійства Олександра Дугіна. Там же почалась її співпраця з іншим ультраправим ідеологом, монархістом Едуардом Юрченком, який зараз очолює власну організацію «Орден».
Сьогодні Семеняка і Юрченко намагаються відмежуватись від Дугіна. Семеняка також співпрацювала з ультраправими та консервативними організаціями, причетними до нападів на політичних опонентів: «C14», ВО «Свобода», «Катехон».
Але головна місія, покладена на Семеняку, — переорієнтація європейських ультраправих, що нерідко симпатизують путінській Росії, на підтримку українських націоналістів. З цією метою Семеняка бере активну участь у багатьох європейських ультраправих форумах та музичних фестивалях — зокрема, організованих російським неонацистом Олексієм Льовкіним, що втік в Україну та долучився до «азовського руху».
https://www.illiberalism.org/olena-semenyaka-the-first-lady-of-ukrainian-nationalism
Після оприлюднення інформації про участь Семеняки у програмі її профіль зник із сайту IWM.
https://www.iwm.at/the-institute/visiting-fellows/olena-semenyaka/
*За перші три квартали 2020 року моніторингом «Маркеру» було зафіксовано 22 випадки насилля та конфронтацій з боку «Національного корпусу», з них 16 були випадками насилля проти людей.
IWM
The IWM Revokes Olena Semenyaka’s Fellowship with Immediate Effect
The Institute for Human Sciences (IWM) strongly condemns and distances itself from the far-right statements and actions of Olena Semenyaka, who was due to start her Fellowship at IWM in January 202…