Вчора, 17 червня, СБУ оголосила (https://bit.ly/3fzR5As) про викриття групи, що займалася розповсюдженням українського перекладу маніфесту Брентона Тарранта, також відомого як «крайстчерчський стрілець». 15 березня 2019 року він учинив масовий розстріл у мечеті міста Крайстчерч, Нова Зеландія, вбивши 51 і поранивши 49 людей. У серпні 2019 року стало відомо, що український переклад маніфесту Тарранта можна недорого придбати в Україні. Про неприпустимість такого явища заявив прем’єр-міністр Нової Зеландії.


СБУ провела обшуки в кількох помешканнях Харкова. Голову неонацистської групи, яка розповсюджувала маніфест, Служба безпеки називає «громадянином Росії». Ім’я підозрюваних були одразу ж опубліковані на телеграм-каналі, через який поширюється згаданий маніфест. Це нібито громадянин Росії, доброволець АТО Олександр Скачков (https://bit.ly/2N6yAYf) та громадянин України Олесь Черняк. Останній може виявитися колишнім хлопцем підозрюваної у вбивстві правоохоронців Віти Заверухи (https://bit.ly/37FwqbA), якого разом з нею у 2017 році побили члени угруповання С14 (https://bit.ly/2UTCFDj). 


Раніше про особистість одного з адміністраторів каналу повідомляли Bellingcat (https://bit.ly/30PAq80).

Ще два випадки насильства проти жінок за один день. Вчора, 19 червня, вранці було скоєно напад на лібертарну активістку Каріну Лібертинську. А ввечері в районі Подолу члени «Традиції і порядку» та «Національного спротиву» провели акцію за «традиційні цінності», під час якої було застосовано газовий балон проти дівчини, що відпочивала на Подолі. Скоріше за все, причиною нападу став неформальний стиль одягу дівчини.
Нагадаємо, що 14 червня на Подолі члени «Традиції і порядку» напали на двох феміністок (https://bit.ly/2Ymt1vr). Розслідувати цей інцидент уже закликала Моніторингова місія ООН з прав людини (https://bit.ly/3ejYDqW).
Загалом же від 14 жовтня 2018 року групою Marker було зафіксовано 31 випадок насильства чи конфронтації з боку ультраправих організацій стосовно представни_ць феміністичних та ЛГБТ-ініціатив (https://bit.ly/37WhZ3b).

Результати моніторингу ультраправого насильства за минулий рік (https://bit.ly/2W7DF6J) показали, що пік нападів і конфронтацій припав не період передвиборчих перегонів. Сьогодні, після періоду політичного затишшя, спричиненого карантином, та наближення місцевих виборів, ми можемо спостерігати відновлення цього тренду.

Сьогодні вночі було здійснено напад на співробітника «Партії Шарія» Микиту Роженка (https://bit.ly/2BA5f62). Факт нападу вже підтвердила місцева поліція (https://bit.ly/2B26lYu). Потерпілий перебуває в реанімації. У партії вважають, що напад було здійснено членами партії «Національний корпус». За кілька годин до нападу Микита написав заяву до харківської поліції про погрози фізичної розправи з боку представників «Нацкорпусу».

Це далеко не перший напад на прибічників «Партії Шарія» за останні кілька днів. Після акції протесту 17 червня 2020 на її учасників було здійснено кілька нападів у київському метрополітені. В одному з випадків представники партії також застосовували силу до ультраправих. 22 червня 2020 про напад під власним будинком заявив прихильник партії Владислав (https://bit.ly/31hFTou). А на наступний день, 23 червня 2020, один з очільників «Нацкорпусу» Роман “Сатана” Боровик прийшов до житомирського офісу партії, де побив голову місцевого осередку Сергія Нікуліна (https://bit.ly/31k9cqf).

Як викривачі "фейків" про фашизм в Україні та офіційні партнери Facebook - організація StopFake - пов'язані з ультраправим рухом пише видання Заборона.

Учора, 6 липня 2020 року, в Харкові напали на молодого чоловіка, на якого праві радикали вже нападали рік тому під час ХарківПрайду 15 вересня 2019 року. Тоді головними ініціаторами насилля стали члени ультраправої організації «Фрайкор». Нині, за словами постраждалого, його вдарили по голові в центрі Харкова, на вулиці Сумській. Можливою причиною нападу він називає свій неформальний зовнішній вигляд (фарбоване волосся), однак не виключає, що нападник його просто впізнав.

Він, за власними словами, став «несистемним націоналістом» у 90-х; був членом Партії регіонів, відвідував події Євразійського союзу молоді. Згодом став спікером та ідеологом «азовського руху», шанувальником монархізму та ідеології «темного просвітництва». Організовував вечори пам’яті Людовика XVI та виступав експертом приватної асоціації сексологів. А у 2019 році створив власну організацію. Ми доповнюємо наше Досьє ультраправих організацій проєктом Едуарда Юрченка — «Орден».

Журналістка та головна редакторка видання «Заборона» Катерина Сергацкова разом з родиною покинула Київ через погрози ультраправих. Про це пише британське видання Independent. Після публікації тексту на «Забороні» про зв’язки членів фактчекінгової організації StopFake, яка нещодавно стала офіційним партнером Facebook, та відомих українських ультраправих, їй почали надходити погрози та залякування. А після посту колишнього журналіста «Громадського» Романа Скрипіна, в якому він звинуватив Катерину у роботі на Росію, користувачі почали поширювати ймовірну адресу проживання журналістки.
У коментарі Independent Катерина говорить, що вона написала заяву у поліцію, але не вірить у здатність правоохоронних органів захистити її від ультраправих.

Після завершення жорсткого карантину в Україні відбувся сплеск ультраправого насилля. Про це свідчать дані, зібрані моніторинговою групою «Маркер» за перше півріччя 2020 року. Якщо під час карантину було зафіксовано лише одиничні випадки, то червень став найбільш кривавим за весь час проведення моніторингу.

Загалом за перше півріччя 2020 року було зафіксовано 43 випадки насильства чи конфронтацій з боку ультраправих: 33 з них з елементами насильства, 10 — конфронтацій. Мінімум у 20 випадках були постраждалі. Якщо у січні — лютому фіксувалося 6–7 випадків на місяць, а під час карантину їхня щомісячна кількість скоротилася до 3–5, то у червні цей показник різко підскочив до 19, при цьому 16 з цих випадків були насильницькими. Це рекордна кількість випадків ультраправого насильства за місяць, зафіксована від початку моніторингу (жовтень 2018 року).

Головними жертвами нападів та конфронтацій стали представни_ці політичних партій (58% від усіх випадків), насамперед Партія Шарія, на членів якої праворадикали в червні оголосили «сафарі». Друге місце займають феміністки та представни_ці ЛГБТ-спільноти. Ще кілька нападів зазнали люди, яких ультраправі запідозрили в належності до ЛГБТ-спільноти через «неформальну» зовнішність.

Серед ультраправих організацій найбільш активно вдавалися до насильства та конфронтацій представники «Національного корпусу» (16 випадків) та «Традиції і порядку» (6 випадків). До того ж прослідковується «спеціалізація» ультраправих: жертвами «Нацкорпусу» переважно стають члени політичних партій, тоді як «ТіП» нападають на феміністок, ЛГБТ та «неформальну» молодь.

Ознайомитись зі Звітом.

Через більш ніж місяць після нападу членів групи «Традиція і порядок» на двох феміністок розслідування фактично не відбувається. За словами активісток, попри їхню активну позицію та готовність співпрацювати зі слідством, навіть базові слідчі дії так і не були виконані. Допитано лише одну з двох постраждалих, а відеозаписи з вуличних камер спостереження на місці події так і не були вилучені.

Нагадаємо, червень 2020 року став найбільш насиченим насильницькими діями з боку ультраправих за весь час проведення моніторингу (з жовтня 2018 року). А кількість нападів проти активісток феміністичного та ЛГБТ-руху у першій половині 2020 року поступається лише нападам на політичні партії.

Розробники комп’ютерних та настільних «забав». Спеціалісти з фізичної та психологічної реабілітації ветеранів. Експерти з правозахисту та критичного мислення. А також учасники вуличних нападів і, можливо, виконавці вбивства. Все це одні й ті ж люди — члени організації С14 та її сателітів. І держава високо цінує їхні різносторонні навички.

Протягом останніх років С14 та пов’язані з нею організації отримують стабільне фінансування власних грантових проєктів з державного та міського бюджетів. І зміна влади на це фінансування жодним чином не вплинула.

Ми спробували порахувати, наскільки ж щедрим був бюджет для ультраправих за останні 3 роки.

Результати моніторингу ультраправого насилля у першому півріччі 2020 року тепер доступні англійською.

Monitoring results of the far-right violence in the first half of 2020 now available in English.

27 серпня на трасі Київ-Харків близько двох десятків чоловіків обстріляли мікроавтобус з членами організації “Патріоти за життя”, після чого розтрощили автомобіль та побили людей, що знаходилися у ньому. Чотирьох постраждалих із ранами від гумових куль та забоями було госпіталізовано. А вже ввечері поліція затримала 14 ймовірно причетних до нападу осіб.

У нападі на членів організації її голова, депутат від партії ОПЗЖ Ілля Ківа, одразу ж звинуватив Національний корпус та повідомив про вбивство однієї людини. Пізніше ця інформація не підтвердилася. В свою чергу, голова Нацкорпусу Андрій Білецький заперечив причетність партії до нападу. За його словами, “невідомі патріоти” трохи посварились з “тітушнею Ківи”, адже останні провокують ветеранів, патріотів та людей “із загостреним почуттям справедливості”. Винними в інциденті Білецький назвав СБУ та МВС, які недостатньо борються з сепаратизмом і парамілітарними угрупуваннями та закликав “нагородити хлопців медалями”, якщо вони таки мають відношення до ситуації.

Тим не менше, зв'язок між Національним корпусом та учасниками нападу ймовірно таки існує. Автомобіль затриманих Volkswagen Transporter, номери якого виклав заступник міністра МВС Антон Геращенко (https://bit.ly/2YISW03), за даними видання Страна.uа, належить голові осередку Нацкорпусу у м. Дніпро Івану Куриленку. Сам Іван вже спростував свою причетність до інциденту, але про машину у своєму відеозверненні він так і не згадав. Також, за інформацією сайту, ще щонайменше п’ятеро затриманих - Олександр Савостін, Олег Булах, Антон Мокренко, Кирило Доценко та Максим Гарманов - так чи інакше пов’язані з Національним корпусом.

Наразі, як повідомляє сайт Генеральної прокуратури України, поліція відкрила два кримінальні провадження по факту хуліганства та замаху на вбивство.

Нагадаємо, що за даними моніторингу групи “Маркер”, у першій половині 2020 року члени Нацкорпусу вчинили найбільшу кількість нападів серед усіх ультраправих організацій. Більшість з них були спрямовані саме проти політичних опонентів та мали насильницький характер.

Вчора, 30 серпня, близько 200 ультраправих зірвали проведення одеського Прайду — важливої події для ЛГБТ-спільноти міста. Під час проведення акції ультраправі напали на активістів та активісток ЛГБТ-руху, застосовували проти них газові балони та електрошокери, закидували камінням, палками, пляшками та обливали зеленкою. За свідченнями очевидців, представники поліції напочатку стояли осторонь та не втручалися у конфлікт. Перешкодити нападам не вдалося навіть тоді, коли поліція спробувала розділити дві сторони та вишикувалась навколо учасників та учасниць Прайду. Як наслідок, двох поліцейських з пораненнями забрала швидка. Інформації про кількість постраждалих ЛГБТ-активістів і активісток наразі немає.

Напади відбувалися і напередодні Прайду. 25 серпня, після однієї з подій у рамках програми ОдесаПрайд, ультраправі напали на групу молоді, яка не мала жодного стосунку до ЛГБТ-спільноти та просто святкувала день народження. Пізніше на телеграм-каналі «АнтиЛГБТ Одесса» з’явилася інформація, що молодих людей «накрили українські націоналісти».

Головними учасниками нападу стали члени праворадикальної консервативної організації «Традиція і порядок», а також місцеві одеські ультраправі та представники релігійних громад. Свої дії члени ТіП назвали «акцією за традиційні сімейні цінності» та заявили, що проведення ОдесаПрайду «спровокувало здорову частину одеського суспільства на конфлікт». Поліція повідомила про 16 затриманих учасників нападу.

Нагадаємо, що за результатами моніторингу групи «Маркер» члени «Традиції і порядку» регулярно вдавалися до вуличного насильства, нападаючи переважно на феміністок і ЛГБТ-активістів та активісток. За кількістю нападів протягом першого півріччя 2020 року вони поступаються лише «Національному корпусу», головними цілями якого є переважно політичні опоненти.

Черговий напад стався на київському Подолі. Група з чотирьох ультраправих, ймовірно, членів “Традиції і порядку”, порізали руку молодому хлопцю. Як повідомляє сам потерпілий, йому перерізали сухожилля та артерію.

Це вже далеко не перший випадок ультраправого насильства, спрямованого проти неформальної молоді, що відпочиває на Подолі. Зазвичай, приводом для нападів стають не політичні переконання, а зовнішній вигляд, одяг чи підозри у приналежності до ЛГБТКІ+спільноти.

Консервативний жіночий рух в Україні вже давно перетворився на інтернет-мем. Його учасниці то ховають фемінізм, то «мріють бути приборканими», то вимагають легалізувати короткоствол для жінок, хоча для його використання і так не існує обмежень за гендерною ознакою. Борчині за «право жінки не боротися за свої права» критикують проституцію як насилля над жінками та водночас тісно співпрацюють з ультраправими, котрі застосовують насильство до жінок на вулицях.

Попри свою суперечливість, рух продовжує існувати та тішити своїх шанувальників новими фото в чорних сукнях чи псевдофілософськими роздумами про місце жінки у світобудові. Тож сьогодні пропонуємо поговорити про феномен українського антифему — дівчат зі «Срібла троянди» та їхніх попередниць із «Сестринства святої Ольги».