Нещодавно ми стали свідками конфлікту, що розгорівся між двома помітними правими організаціями — партією «Національний корпус» та вихідцями з того ж «азовського руху» — «Гонором». Ми хотіли б нагадати, що відомо про ці організації.

«Гонор» є таким собі рухом однодумців, ядро якого сформувалося в середовищі футбольних хуліганів київського «Динамо» та вуличного анти-антифашистського руху. Назар Кравченко («Жура») навіть був одним з адміністраторів сайту «Rediski» (https://bit.ly/3bYY4AR), де викладалася особиста інформація антифашистів та звіти про напади на них.

Головні активісти «Гонору» входили до групи Terror Family з хуліганського блоку «Родичі». У 2015 році вони стали головними учасниками нападу на чорношкірих вболівальників під час матчу «Динамо» — «Челсі» (https://bit.ly/3edNeIU). Серед нападників тоді було ідентифіковано Ігора Маляра та Сергія Філімонова («Філя», «Син Перуна»).

У 2015 році було засновано політичне крило азовського руху — «Цивільний корпус “Азов”». Його очолив Назар Кравченко (https://bit.ly/2AW3MXp), а головною київського осередку став Сергій Філімонов. ЦК «Азов» припинив своє існування у 2017 році, перетворившись на партію «Національний корпус». У складі Цивільного корпусу активісти майбутнього «Гонору», зокрема, вчинили напад на мітинг переважно літніх прихильників Прогресивної соціалістичної партії України (https://bit.ly/2Xi62je); разом з російським неонацистом Романом Желєзновим («Зухєлєм») блокували проведення акції пам’яті правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, вбитих ультраправими (https://bit.ly/3bYph6P), та зірвали пресконференцію, присвячену цій події.

У 2018 році Назар Кравченко, Сергій Філімонов та Ігор Маляр з прибічниками вийшли з «Національного корпусу» та заснували «Гонор». Відтоді організація бере активну участь в антизабудовних ініціативах, громадянських кампаніях («Хто замовив Катю Гандзюк», кампанія на підтримку Сергія Стерненка) і навіть в акціях протесту за кордоном. 2019 року активісти «Гонору» засвітилися на пікеті вілли Авакова в Італії (https://bit.ly/2LUGraU), демонстраціях у Парижі (https://bit.ly/36pJlxC) та Гонконзі (https://bit.ly/2zocTzF).

Своїм досвідом протестів «Гонор» планував поділитися і з українцями. Навчитися участі в демонстраціях можна було в «Академії вуличного протесту» за 1000 гривень (https://bit.ly/3bQDwuk). Розпочати навчальний процес «Академії» так і не вдалося через відмову власника приміщення, а одна з організаторок заходу, Аліса Чирва, заявила про тиск з боку правоохоронців (https://bit.ly/36qcPf1).

Під час карантину декілька активістів «Гонору» взяли участь у рейдерському захопленні агрофірми на Оболоні (https://bit.ly/2TxMjuI). У «Гонорі» інформацію про рейдерське захоплення спростовують, але сам факт участі їхніх членів у події не заперечують (https://bit.ly/2AW970T).

Про те, що нам відомо про іншу сторону конфлікту - «Азов», читайте за посиланням https://bit.ly/2zJ6qiR.

На сайті Заборона вийшла докладна стаття про відомого російського неонациста — Дениса Нікітіна, що до останнього часу займався організацією турнірів з MMA та допомагав «Національному корпусу» налагоджувати зв'язки з європейськими ультраправими. Більше матеріалів про міжнародні зв'язки українських ультраправих ви можете у Бібліотеці сайту Marker.

Вчора, під час акції протесту за відставку міністра МВС Арсена Авакова, активісти привезли поліцейський "бобік", який закидали димовими шашками. Автомобіль також обмалювали кельтськими хрестами і свастиками.

Про те, як протести у США сприймаються в українському публічному полі на прикладі одного столичного графіті пояснює Денис Горбач.

Вони стали відомими після нападу на журналістський тренінг у Вінниці. Були затримані після бійки під жмеринською міськрадою, але вийшли на поруки вінницьких депутатів. 8 травня вітали німецьких солдат, а 27 травня заявили про перехід у підпілля. Ми доповнюємо наше Досьє ультраправих організації вінницькою організацією «Едельвейс».

Члени ГО «Традиція і порядок» вчинили напад на двох активісток феміністичних ініціатив. Як повідомляють активістки Феміністичної майстерні та FemSolution, напад стався 12 червня 2020 у Києві в районі Подолу. Група з приблизно 15 націоналістів оточила дівчат, штовхала їх, ображала, погрожувала та навіть застосовувала фізичну силу.

Напад стався через те, що дівчата знімали розклеєні на вулиці дискримінаційні та гомофобні плакати. Поліція на місце події так і не прибула, хоча її викликав перехожий.

«Традиція і порядок» — ультраправа організація, члени якої регулярно вдаються до насильства. За даними моніторингу ультраправого насильства, минулого року вони нападали на людей щонайменше 8 разів. А на активісток Феміністичної майстерні «Традиція і порядок» нападає вже вдруге.

Організація позиціонує себе як «радикально консервативну» та використовує фашистську естетику. Її члени беруть активну участь у контракціях проти 8 березня, КиївПрайду, Трансмаршу, а також регулярно долучаються до більших заходів, наприклад націоналістичних маршів 14 жовтня чи руху «Ні капітуляції».

Вчора, 17 червня, СБУ оголосила (https://bit.ly/3fzR5As) про викриття групи, що займалася розповсюдженням українського перекладу маніфесту Брентона Тарранта, також відомого як «крайстчерчський стрілець». 15 березня 2019 року він учинив масовий розстріл у мечеті міста Крайстчерч, Нова Зеландія, вбивши 51 і поранивши 49 людей. У серпні 2019 року стало відомо, що український переклад маніфесту Тарранта можна недорого придбати в Україні. Про неприпустимість такого явища заявив прем’єр-міністр Нової Зеландії.


СБУ провела обшуки в кількох помешканнях Харкова. Голову неонацистської групи, яка розповсюджувала маніфест, Служба безпеки називає «громадянином Росії». Ім’я підозрюваних були одразу ж опубліковані на телеграм-каналі, через який поширюється згаданий маніфест. Це нібито громадянин Росії, доброволець АТО Олександр Скачков (https://bit.ly/2N6yAYf) та громадянин України Олесь Черняк. Останній може виявитися колишнім хлопцем підозрюваної у вбивстві правоохоронців Віти Заверухи (https://bit.ly/37FwqbA), якого разом з нею у 2017 році побили члени угруповання С14 (https://bit.ly/2UTCFDj). 


Раніше про особистість одного з адміністраторів каналу повідомляли Bellingcat (https://bit.ly/30PAq80).

Ще два випадки насильства проти жінок за один день. Вчора, 19 червня, вранці було скоєно напад на лібертарну активістку Каріну Лібертинську. А ввечері в районі Подолу члени «Традиції і порядку» та «Національного спротиву» провели акцію за «традиційні цінності», під час якої було застосовано газовий балон проти дівчини, що відпочивала на Подолі. Скоріше за все, причиною нападу став неформальний стиль одягу дівчини.
Нагадаємо, що 14 червня на Подолі члени «Традиції і порядку» напали на двох феміністок (https://bit.ly/2Ymt1vr). Розслідувати цей інцидент уже закликала Моніторингова місія ООН з прав людини (https://bit.ly/3ejYDqW).
Загалом же від 14 жовтня 2018 року групою Marker було зафіксовано 31 випадок насильства чи конфронтації з боку ультраправих організацій стосовно представни_ць феміністичних та ЛГБТ-ініціатив (https://bit.ly/37WhZ3b).

Результати моніторингу ультраправого насильства за минулий рік (https://bit.ly/2W7DF6J) показали, що пік нападів і конфронтацій припав не період передвиборчих перегонів. Сьогодні, після періоду політичного затишшя, спричиненого карантином, та наближення місцевих виборів, ми можемо спостерігати відновлення цього тренду.

Сьогодні вночі було здійснено напад на співробітника «Партії Шарія» Микиту Роженка (https://bit.ly/2BA5f62). Факт нападу вже підтвердила місцева поліція (https://bit.ly/2B26lYu). Потерпілий перебуває в реанімації. У партії вважають, що напад було здійснено членами партії «Національний корпус». За кілька годин до нападу Микита написав заяву до харківської поліції про погрози фізичної розправи з боку представників «Нацкорпусу».

Це далеко не перший напад на прибічників «Партії Шарія» за останні кілька днів. Після акції протесту 17 червня 2020 на її учасників було здійснено кілька нападів у київському метрополітені. В одному з випадків представники партії також застосовували силу до ультраправих. 22 червня 2020 про напад під власним будинком заявив прихильник партії Владислав (https://bit.ly/31hFTou). А на наступний день, 23 червня 2020, один з очільників «Нацкорпусу» Роман “Сатана” Боровик прийшов до житомирського офісу партії, де побив голову місцевого осередку Сергія Нікуліна (https://bit.ly/31k9cqf).

Як викривачі "фейків" про фашизм в Україні та офіційні партнери Facebook - організація StopFake - пов'язані з ультраправим рухом пише видання Заборона.

Учора, 6 липня 2020 року, в Харкові напали на молодого чоловіка, на якого праві радикали вже нападали рік тому під час ХарківПрайду 15 вересня 2019 року. Тоді головними ініціаторами насилля стали члени ультраправої організації «Фрайкор». Нині, за словами постраждалого, його вдарили по голові в центрі Харкова, на вулиці Сумській. Можливою причиною нападу він називає свій неформальний зовнішній вигляд (фарбоване волосся), однак не виключає, що нападник його просто впізнав.

Він, за власними словами, став «несистемним націоналістом» у 90-х; був членом Партії регіонів, відвідував події Євразійського союзу молоді. Згодом став спікером та ідеологом «азовського руху», шанувальником монархізму та ідеології «темного просвітництва». Організовував вечори пам’яті Людовика XVI та виступав експертом приватної асоціації сексологів. А у 2019 році створив власну організацію. Ми доповнюємо наше Досьє ультраправих організацій проєктом Едуарда Юрченка — «Орден».

Журналістка та головна редакторка видання «Заборона» Катерина Сергацкова разом з родиною покинула Київ через погрози ультраправих. Про це пише британське видання Independent. Після публікації тексту на «Забороні» про зв’язки членів фактчекінгової організації StopFake, яка нещодавно стала офіційним партнером Facebook, та відомих українських ультраправих, їй почали надходити погрози та залякування. А після посту колишнього журналіста «Громадського» Романа Скрипіна, в якому він звинуватив Катерину у роботі на Росію, користувачі почали поширювати ймовірну адресу проживання журналістки.
У коментарі Independent Катерина говорить, що вона написала заяву у поліцію, але не вірить у здатність правоохоронних органів захистити її від ультраправих.

Після завершення жорсткого карантину в Україні відбувся сплеск ультраправого насилля. Про це свідчать дані, зібрані моніторинговою групою «Маркер» за перше півріччя 2020 року. Якщо під час карантину було зафіксовано лише одиничні випадки, то червень став найбільш кривавим за весь час проведення моніторингу.

Загалом за перше півріччя 2020 року було зафіксовано 43 випадки насильства чи конфронтацій з боку ультраправих: 33 з них з елементами насильства, 10 — конфронтацій. Мінімум у 20 випадках були постраждалі. Якщо у січні — лютому фіксувалося 6–7 випадків на місяць, а під час карантину їхня щомісячна кількість скоротилася до 3–5, то у червні цей показник різко підскочив до 19, при цьому 16 з цих випадків були насильницькими. Це рекордна кількість випадків ультраправого насильства за місяць, зафіксована від початку моніторингу (жовтень 2018 року).

Головними жертвами нападів та конфронтацій стали представни_ці політичних партій (58% від усіх випадків), насамперед Партія Шарія, на членів якої праворадикали в червні оголосили «сафарі». Друге місце займають феміністки та представни_ці ЛГБТ-спільноти. Ще кілька нападів зазнали люди, яких ультраправі запідозрили в належності до ЛГБТ-спільноти через «неформальну» зовнішність.

Серед ультраправих організацій найбільш активно вдавалися до насильства та конфронтацій представники «Національного корпусу» (16 випадків) та «Традиції і порядку» (6 випадків). До того ж прослідковується «спеціалізація» ультраправих: жертвами «Нацкорпусу» переважно стають члени політичних партій, тоді як «ТіП» нападають на феміністок, ЛГБТ та «неформальну» молодь.

Ознайомитись зі Звітом.

Через більш ніж місяць після нападу членів групи «Традиція і порядок» на двох феміністок розслідування фактично не відбувається. За словами активісток, попри їхню активну позицію та готовність співпрацювати зі слідством, навіть базові слідчі дії так і не були виконані. Допитано лише одну з двох постраждалих, а відеозаписи з вуличних камер спостереження на місці події так і не були вилучені.

Нагадаємо, червень 2020 року став найбільш насиченим насильницькими діями з боку ультраправих за весь час проведення моніторингу (з жовтня 2018 року). А кількість нападів проти активісток феміністичного та ЛГБТ-руху у першій половині 2020 року поступається лише нападам на політичні партії.

Розробники комп’ютерних та настільних «забав». Спеціалісти з фізичної та психологічної реабілітації ветеранів. Експерти з правозахисту та критичного мислення. А також учасники вуличних нападів і, можливо, виконавці вбивства. Все це одні й ті ж люди — члени організації С14 та її сателітів. І держава високо цінує їхні різносторонні навички.

Протягом останніх років С14 та пов’язані з нею організації отримують стабільне фінансування власних грантових проєктів з державного та міського бюджетів. І зміна влади на це фінансування жодним чином не вплинула.

Ми спробували порахувати, наскільки ж щедрим був бюджет для ультраправих за останні 3 роки.