Звіт моніторингової групи «Маркер» викликав багато обговорень і навіть хвилю обурення через те, що в ньому йшлося про конфронтації і напади на членів або ж прихильників «проросійських» партій в Україні. Втім, до такої ж думки доходить і Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). У нещодавно опублікованій Доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні за період з серпня 2020 року по січень 2021 року йдеться:

«Напередодні місцевих виборів у жовтні 2020 року УВКПЛ спостерігало хвилю нападів на членів і співробітників політичних партій, здебільшого спрямованих проти
двох опозиційних партій, які багато хто вважає “проросійськими”. Правоохоронні органи часто не забезпечували ефективний захист потерпілих і не запобігали насильству, а більшість винних не були притягнуті до відповідальності». У звіті також йдеться, що у деяких інцидентах серед виконавців були виявлені члени ультраправих угрупувань.

Ці висновки цілком узгоджуються з даними моніторингової групи «Маркер» про сплеск ультраправого насильства, що припав на період місцевих виборів. За 2020 рік моніторинг зафіксував 51 випадок насилля та конфронтацій проти політик_кинь та партій. Переважна більшість цих нападів чи конфронтацій були здійснені ультраправими в рамках оголошеного ними «сафарі»:

У Доповіді також йдеться про 3 випадки насилля проти ЛГБТІ-людей, зафіксованих за пів року. Моніторинг «Маркеру» протягом 2020 року зафіксував 14 випадків насильства, спрямованого проти ЛГБТІ-людей.
УВКПЛ також зафіксувало випадки перешкоджання проведенню мирних зібрань. Зокрема, прояви насильства проти учасників мітингів перед будівлями судів, що розглядали гучні справи, і заходів, організованих ЛГБТІ-людьми та людьми, які їх підтримують.

Окрім того, за пів року УВКПЛ зафіксувало 8 випадків погроз і нападів на працівни_ць ЗМІ, журналіст_ток і блогер_ок. Більшість із задокументованих випадків пов’язані з висвітленням заходів боротьби з корупцією або пандемією, запроваджених урядом.

У 2021 році «Маркер» також фіксував насилля й погрози журналістам — з боку ультраправих угруповань чи акторів, як-от у лютому 2021-го у зв’язку із введенням санкцій проти телеканалів «112 Україна», NewsOne та ZIK. Так, 3 напади відбулися під час акцій ультраправих за закриття телеканалу «НАШ», що проходила під гаслом «Доб’ємо вцілілих».

У Доповіді УВКПЛ також повідомляється, що з 16 січня почастішали випадки погроз та ворожнечі через критику мовного закону. Приклади цього зафіксував моніторинг «Маркеру»: наприкінці січня на мовному підґрунті розгорнувся булінг темношкірого студента Запорізького медуніверситету, який висловив свою думку щодо мовного закону. Булінг мав підкреслено расистський характер, а інформація про нього активно поширювалась ультраправими телеграм-каналами.

«УВКПЛ стурбоване тим, що при кваліфікації злочинів поліція, як і раніше, не враховує мотиви нападів, які можуть вчинятися за ознаками ідентичності жертви», — стверджує Доповідь. Про цю тенденцію йдеться й у звіті «Маркеру» за 2020 рік.

Найближчий соратник російського неонациста Максима «Тесака» Марцинкевича Андрій Дєдов, також відомий як Дєд, переховується від ФСБ в Україні. Здійснити переїзд у 2020 році йому допомогла неонацистська організація Wotanjugend.
Утекти з Росії Дєд був змушений через поновлення справи про показове вбивство, здійснене російськими неонацистами, яке було зняте на відео та розповсюджене в інтернеті під назвою «Казнь таджика и дага», а також затримання та смерті колишніх соратників з неонацистського угруповання «Формат 18».

Перед смертю у в’язниці Тесак зізнався у злочинах та свідчив проти інших учасників організації. Також було опубліковано його записку, в якій він радив Дєду тікати з Росії.

Дєдов — не єдиний нацист з «Формат 18», що переховується в Україні. Сюди також перебрався Роман Желєзнов на прізвисько «Зухель», який поїхав воювати в складі «Азову». До того в Україну переїхали й інші лідери неонацистського руху Росії: Сергій «Малюта» Коротких, Денис «White Rex» Нікітін та лідери Wotanjugend Іван Міхєєв і Олексій Льовкін. Усім їх допомагав «Азов».

Історію життя Дєда, його нового бізнесу та раптової втечі до України описує журналіст Рустам Юлбарісов для Заново-медиа

«Традиція і порядок» блокували роботу депутатів Баришівської селищної ради, щоб протиснути рішення про висловлення недовіри селищному голові Олександру Вареніченку. Про це вони пишуть у власному інстаграмі.

«Традиція і порядок» звинувачують депутатів у саботажі процесу відсторонення мера. Після обідньої перерви в раді оголосили, що повторного голосування за відсторонення Вареніченка не буде. Тоді ультраправі зайшли до зали та заблокували трибуну.

Спроби протиснути рішення в селищних та міських радах силою є поширеною практикою серед ультраправих організацій та партій, які нікуди не пройшли та позбавлені можливості впливати на прийняття рішень законними методами.

Про попередні спроби ультраправих тиснути на рішення місцевої влади читайте у нашому дописі.

Ультраправа організація «Авангард» спаплюжила мурал із зображенням південноафриканського політика та борця за права чорношкірих Нельсона Мандели, що розташований у Києві на вул. Великій Васильківській, 9/2.

У своєму телеграм-каналі члени «Авангарду» опублікували відео, як вони забризкують мурал червоною фарбою.

На відео також видно, що ультраправі розкидали листівки із заголовком «Хто такий Нельсон Мандела?». У своєму дописі вони називають його «людожером».

Видатний борець з апартеїдом, Нельсон Мандела був удостоєний Нобелівської премії миру в 1993 році.

«Авангард культурна спілка» (АКС) — ультраправа група, пов’язана з «азовським рухом». Базується на території «Козацького дому», що є хабом для пов’язаних з «Нацкорпусом» проєктів.

Черговий напад на молодь на Подолі. Цього разу напад вчинили члени групи «Альтернатива», що пов’язана з «Азовським рухом». Як можна побачити з опублікованого ними агітаційного відео, група зі щонайменше 15 людей спочатку відбирає алкоголь у молоді, а потім б’є тих, хто цим обурюється.
Одним із лідерів групи, швидше за все, є Михайло Шаланкевич — російський неонацист з ультраправої організації «Реструкт» Максима Марцинкевича (Тесака). У 2018 році його, як і більшість членів банди Тесака, було визнано винними у серії нападів із використанням зброї, а також заволодінням майном своїх жертв. Тоді учасники «Реструкту» також виправдовували вчинені напади «боротьбою з наркоманами та алкоголіками».

Шаланкевич отримав шість років, але вийшов майже одразу у зв’язку з відбуттям строку. А вже у 2020 році (можливо раніше) він переїжджає в Україну, де вступає до «Нацкорпусу». Схоже, що тут Шаланкевич вирішив повернутися до діяльності, якою займався в Росії, — «боротися» за здоровий спосіб життя інших насильницькими методами. Напад на молодь на Подолі — не єдиний приклад цієї «боротьби», який можна знайти на каналі «Альтернатива» чи особистій сторінці неонациста у Вконтакті.

«Marker» is now available in English. On the website, you can find monitoring reports for 2018 and further on, information about methodology of research, along with answers to FAQ about it. Also, you can access the translations of original articles and collection of texts and researches covering the far-right movement in Ukraine.
.
Тепер сайт «Маркер» доступний і англійською мовою. На ньому ви зможете знайти моніторингові звіти починаючи з 2018 року, інформацію про методологію дослідження та відповіді на найбільш поширені запитання щодо неї, переклади оригінальних статей та підбірку інших матеріалів і досліджень про ультраправі рухи в Україні.

Чи треба російським правим переїжджати з Росії в Україну? Таке питання вчора, 16 квітня, обговорили два російських неонацисти, які вже зробили свій вибір на користь України — один з очільників «Нацкорпусу» Сергій Коротких («Боцман» / «Малюта») та вокаліст гурту M8L8TH і лідер руху WotanJugend Олексій Льовкін.

Як переконують учасники розмови, людям, що хочуть «розвивати ідею», з Росії треба їхати якомога швидше. І Україна — чудове місце для правих політемігрантів, адже: «Здесь можно говорить правду. Минимум политкорректности... Эта страна не испорчена левацкой частью европейской цивилизации. Здесь страна-фронтир, и можно делать все что угодно».

Щоб переїхати в Україну, на думку Коротких, росіянин, в першу чергу, має відмовитися від шовіністичних імперських поглядів та сповідувати «інтернаціональний націоналізм». Адже класичний націоналізм у XXI столітті нежиттєздатний, і настав час великих проєктів. А саме класичного білого расизму з невід’ємним «тягарем білої людини»: «Чтобы быть конкурентоспособным и выжить в XXI веке, всем белым придется прийти к пониманию, что они могут выжить… только если объединятся и поймут, что они представители белой европейской цивилизации… Нет смысла говорить об украинском национализме или русском национализме. Наша порода выживет только в одном случае — если все представители белой христианской белой части цивилизации проникнутся этим пониманием».

За словами «Боцмана», правих політемігрантів з Росії в Україні вже «не один десяток и не одна сотня». З останніх можна згадати членів банди «Тесака», що емігрували у 2020 році: Андрія Дєдова («Дєд») та Михайла Шаланкевича. Останній уже створив власну організацію «Альтернатива», яка насильницькими методами «бореться з алкоголізмом».

Розмова, що мала б бути інтерв’ю, звучала швидше як монолог Коротких. Тож можна припустити, що таким чином «Боцман» прагне не тільки перетягнути в Україну російських ультраправих, а й посилити власні позиції в «азовському русі», оточуючи себе колишніми соратниками.

Інтерв'ю.

37 випадків ультраправого насильства та конфронтації було зафіксовано групою Marker за перший квартал 2021 року.

Незмінним лідером тут залишається «Нацкорпус»: 9 випадків, 2 з яких — насильство проти людей. Іншими помітними організаціями були «Традиція і порядок», які активно намагалися зривати акції до 8 березня, «Суспільство майбутнього» (колишні С14) та «Національний спротив».

Хоча після завершення місцевих виборів у жовтні 2020 року кількість випадків політично зумовленого насильства та конфронтацій зменшилася, політики та політичні партії залишаються головними цілями для ультраправих. За перший квартал було зафіксовано 11 випадків.

Щонайменше двічі ультраправі вривалися до зали засідань місцевих органів влади з метою тиску на депутатів та впливу на голосування.

На другому місці — насилля та конфронтації проти ЛГБТ+ спільноти (6 випадків) і молоді неформальної зовнішності (6 випадків), яку ультраправі переважно помилково зараховують до ЛГБТ+ чи лівих.

Телеканал «Дом», створений для мовлення на непідконтрольних територіях, видалив відео про ультраправих через тиск ультраправих організацій.

У сюжеті «Радикалы в Украине», зокрема, йшлось про «Довідник символів ворожнечі», опублікований Гельсінською правозахисною групою, де згадувалось, що «поруч зі свастикою та емблемою СС опинилась символіка українських націоналістичних організацій «Національний корпус» та «Традиція і порядок».

Також у відео стверджувалось, що своєю діяльністю радикали створюють картинку для російської пропаганди. У цьому самому — підспівуванні російській пропаганді — звинуватили журналістів і ультраправі. А «Нацкорпус» заявив, що вимагає публічних вибачень.

У заяві телеканалу сказано, що сюжет «вирішили направити на розгляд професійної спільноти» та що «до фінального розгляду» цей ролик прибрали з Youtube.

Турнір з ножового бою, присвячений дню народження Адольфа Гітлера, відбувся 20 квітня у Харкові.

Відеозвіт з турніру опублікований на телеграм-каналі «Nord x Storm». На каналі можна знайти записи і з попередніх турнірів, також проведених у Харкові.

«И пусть пал наш Вождь, но Его слава не померкнет в веках. Турнир в Его честь. Украина. Харьков. 20 апреля 2021», — сказано в описі до відео.

На фото з турніру можна також побачити прапори неонацистської групи Wotanjugend та парамілітарної неонацистської організації Misanthropic Division. Про турнір «хлопців з дружніх націоналістичних рухів» написали і в телеграм-каналі Centuria — організації, що прийшла на зміну «Цивільному корпусу “Азов”» та «Національним дружинам».

Нагадаємо, у першому кварталі 2021 року в Харкові було зафіксовано 3 випадки ультраправого насильства чи конфронтацій.

У середу, 28 квітня, у Києві пройшов «марш вишиванок» на честь дивізії СС «Галичина». Участь у ньому взяли понад сто представників різних націоналістичних організацій, серед яких C14 та її дочірні структури, «Сокіл», «Правий сектор» та ВО «Свобода».

Частина політиків, зокрема спікер Верховної Ради Дмитро Разумков і голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Антон Дробович, уже засудила проведення маршу, що глорифікує учасників нацистських підрозділів часів Другої світової війни. Розкритикували його і у посольстві Німеччини в Україні та Міністерстві закордонних справ Ізраїлю. Проте формально жодних законів учасники акції не порушили. Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» передбачає надзвичайно вузький перелік заборонених нацистських символів, як-от герб НСДАП, прапор та герб нацистської Німеччини. Таким чином, під заборону не потрапляє навіть символіка самого СС, не кажучи вже про символи, які традиційно використовують сучасні ультраправі рухи.

Законність використання гербу СС «Галичина» також підтвердив суд, ставши на бік того самого УІНП. Восени 2020 року апеляційний суд визнав правомірним висновок Інституту, що символіка дивізії не є нацистською.

«Марш вишиванок» 28 квітня — це перша спроба вшанувати членів СС «Галичина» у Києві. До того подібні марші відбували переважно в регіоні, що дав назву дивізії і де вже давно склався навколо неї культ. Про спробу перенести цей культ з регіонального на національний рівень та про сором’язливе «забування» його адептами двох літер перед назвою дивізії пише історик Георгій Касьянов у колонці для видання «Фокус».

Учора, 9 травня, в Україні відзначили День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Сумною традицією останніх років є гостре протистояння, що точиться навколо цієї дати як у політичній сфері, так і на вулицях. Не стало винятком і 9 травня 2021 року.

Так, у Києві члени організацій «Правий сектор» та С14 — організатори нещодавнього маршу на честь СС «Галичина» — організували контракцію поблизу місця покладання квітів. Як повідомляє телеграм-канал PavlovskyNews , перша сутичка виникла біля метро Арсенальна о 10-й ранку, коли члени С14 намагалися перевіряти людей на наявність комуністичної символіки, а після почали зривати червоні стрічки та м’яти квіти.

Пізніше було опубліковано відео, як один з учасників націоналістичної акції вітає ветерана нацистським вітанням. Згодом хлопця затримала поліція та склала адміністративний протокол за ст. 173 («Дрібне хуліганство»). На камеру хлопець представився як учасник організації «Права молодь», що є частиною «Правого сектору». Щоправда, згодом на телеграм-каналі організації було опубліковане відео, де затриманий спростовує це.

В Одесі в цей день відбулося одразу кілька сутичок — переважно учасників акції до Дня перемоги з поліцією. Наразі відомо про шістьох затриманих, серед яких один 17-річний ультраправий, що прийшов на мітинг зі свастикою на одязі. За якою статтею буде складено протокол, в поліції наразі вирішують. Ще двох людей правоохоронці затримали за використання радянської символіки — пілотки з червоною зіркою (ч. 1 ст. 436-1 Кримінального кодексу) та георгіївської стрічки (ч. 1 ст. 173-3 Кодексу про адміністративні правопорушення).

У Львові в районі вул. Личаківської з’явилися ксенофобські листівки, як повідомляє Об’єднана єврейська община України. Листівка підписана «Галицька молодь» — це молодіжна ультраправа організація, пов’язана з «Нацкорпусом». Також вчора на ультраправому телеграм-каналі з’явилося відео із записом нападу групи осіб на перехожого, підписане «Патриоты во Львове дали комментарий “журналисту” Шария относительно своего отношения к 9 мая».

Всього, за даними МВС, в Україні пройшло понад 600 заходів до Дня перемоги, у яких взяли участь близько 40 тисяч осіб.

Члени ультраправої організації «Традиція і порядок» домоглися скасування просвітницької лекції активістки організації «Феміністична майстерня» Ксенії Термасіної, що мала відбутися в одній зі львівських шкіл.

Зриву події передувала ціла кампанія цькування активістки та маніпулятивна інформаційна кампанія, до якої долучилися члени організації С14 та партії «Голос». У результаті школа відмовила активістці у співпраці, а Управління освіти ДГП Львівської міськради навіть звернулось до правоохоронних органів.

Детальніше у дописі «Феміністичної майстерні»

Член ультраправої організації С14 Олександр Войтко очолив Експертну групу з питань вшанування пам’яті загиблих при Мінветі.

Про це повідомляє «Спілка ветеранів війни з Росією» — одна з організацій-сателітів С14.

Більшість членів експертної групи, як і її координатор, є представниками об’єднання «Праві ветерани», до якого увійшли члени ВО «Свобода», «Соколу», «Традиції і порядку», «Суспільства майбутнього» (С14), «Національного спротиву», «Невідомого патріота», «Правого сектору», «Карпатської Січі» та «Лицарів міста».

Своїми головними ворогами «Праві ветерани» назвали кандидатів від «Демократичної сокири», об’єднання ЛГБТ-ветеранів, а також рух ветеранів за медичний канабіс, та навіть зняли гомофобний промо-ролик.

У результаті до Ради увійшли всі 11 представників «Правих ветеранів», посівши під час голосування чільні місця (фактично вигравши вибори).

Обраний склад ради діятиме з 2021 по 2023 роки.

Екскерівнику «Муніципальної охорони» (ймовірно, Олександру Кацубу) повідомили про підозру за фактом привласнення бюджетних коштів у розмірі 580 тис. гривень.

Як повідомляє Київська міська прокуратура, Комунальне підприємство «Муніципальна охорона» закупила послуги з професійного навчання та підвищення кваліфікації для 300 охоронників. Попри те що навчання не відбувалось, тодішній директор КП підписав та затвердив акт здачі, а кошти пішли на рахунок приватного підприємства.

Наразі вирішується питання щодо усунення підозрюваного від посади та обрання йому запобіжного заходу.
«Муніципальна охорона» та «Муніципальна варта» були створені на основі ультраправого угруповання С14, члени якого також регулярно отримували бюджетне фінансування від КМДА, Міністерства ветеранів та Міністерства молоді і спорту.

Усього за період з 2017 по 2020 роки на утримання «Муніципальної охорони» та «Муніципальної варти» з міського бюджету Києва витрачено витрачено 43 млн грн, не враховуючи зарплат.