Перша річниця PROФАЗИ!

Рік, насичений перемогами, успіхами, вдалими співпрацями й знайомствами.

Але ж як все починалось?..

Ідея створити спільноту з'явилась влітку 2022-го на одному із засідань правління МГО «UkrTeenScience» І вже 23 жовтня того ж року ми презентували цей проєкт молоді.

Наші 365 дні у цифрах:

30+ онлайн-лекцій;
20+ волонтерів у команді: копірайтерів, дизайнерів, організаторів;
550+ підписників;
6 офлайн-заходів;
100+ дописів;

Які моменти для нас були найцікавішими?

Мабуть, це наші заходи:
Презентація Профази; День біолога; Сильніше разом: імунізація та вакцинація, спільно з УМСА; Два Зелені Четверги у співпраці з Київським міським Будинком природи та найбажаніша подія року — ProfBioFest!

Дякуємо усім волонтерам, підписникам, нашим спікерам та партнерам!
Спасибі, що були з нами протягом року. Це лише початок! Далі — більше!

Привіт-привіт!
Ми знаємо, що ти засумував за нашими онлайн-зустрічами!

Цього разу лектором буде 1… 2… 3 — Ольга Малюта, та сама авторка книги “Плідна праця”, старша ембріологиня клініки Hope Fertility & IVF Malta та сертифікована європейською асоціацією ESHRE.
Так-так, все це про нашу запрошену лекторку!


Кожен з нас мріє відкрити для себе щось таємниче, саме тому радимо доєднатись до зустрічі, де Ольга розповість нам про те, як побачити невидиме, а саме —як поляризаційна мікроскопія дозволяє досліджувати людські яйцеклітини та допомагає зародженню нового життя!


Коли? 28 жовтня о 18:00.
Де? Zoom.

Реєструйся тут!
Нехай все буде біологічно!

#лекції

Доброго ранку, друзі!💚

А ми нагадуємо, що прямо зараз триває реєстрація на лекцію від ембріологині та авторки книги "Плідна праця" Ольги Малюти!
Встигни зареєструватись.

Шанс поспілкуватись з найкращими фахівцями у своїй сфері трапляється дуже рідко! Не впусти його!🥰🧬

А ми продовжуємо нашу регулярну рубрику #генетикастаті. В минулому дописі Ви, наші поважні читачі, мали змогу заглибитися у історію появи і формування хромосом. Сьогодні ж ми поговоримо про визначення статі і критерії для її формування.

Визначення статі — багатогранний процес, на який впливає безліч критеріїв: від генетичних і статевих факторів, до зовнішніх фізичних рис і навіть психологічної ідентичності. Ця складна взаємодія формує основу того, як людям призначають гендерну ідентичність. Ця тема в останні роки набула все більшого значення.

Генетика відіграє ключову роль у визначенні статі. У багатьох видів, включаючи людину, стать переважно визначається наявністю певних статевих хромосом. Як ви вже знаєте (посилання на попередній допис), чоловіки зазвичай мають одну Х- та одну Y-хромосому (XY), тоді як жінки мають дві Х-хромосоми (XX). Саме вони створюють основу для розвитку первинних і вторинних статевих ознак. Однак важливо визнати: не всі люди чітко вписуються в цю бінарну хромосомну систему.

Статеві залози, або репродуктивні органи, є ще одним вирішальним фактором у визначенні статі. Наявність специфічних статевих хромосом зазвичай керує розвитком яєчок або яєчників. Яєчка виробляють такі чоловічі статеві гормони, як тестостерон. Тоді як яєчники виробляють жіночі статеві гормони — естроген і прогестерон. Вони керують розвитком вторинних статевих ознак і допомагають сформувати сексуальну ідентичність людини. Що цікаво, немає можливості спостерігати відмінності у статевих залозах до 6-го тижня розвитку ембріона: в цей період недиференційовані статеві залози ідентичні. Тому його називають індиферентною або біпотенційною стадією розвитку гонад.

Не дивно, що часто найбільш помітними показниками статі людини є зовнішні фізичні риси. Вони охоплюють статеві органи, вторинні статеві ознаки (такі як волосся на обличчі або розвиток грудей), а також розмір і форму тіла. Ці характеристики зазвичай використовуються для визначення статі при народженні, але дуже важливо знати: вони не завжди можуть узгоджуватися з генетичною структурою або статевими залозами людини.

Крім генетичних, статевих і зовнішніх факторів, існує життєво важливий психологічний вимір гендерної ідентичності. Гендерна ідентичність — це глибоко особисте та внутрішнє відчуття буття чоловіком, жінкою, сумішшю обох (інтерсекс) або жодним. Воно може відповідати або не відповідати генетичним, статевим або зовнішнім характеристикам індивіда, що призводить до різноманітного діапазону гендерних ідентичностей за межами традиційної бінарної концепції.

На завершення, визначення статі є складним і багатогранним процесом, який виходить за межі хромосом і анатомії. Визнання та повага цього має важливе значення для сприяння інклюзивності та розуміння різноманіття гендерних ідентичностей, які існують у нашому сучасному світі. Оскільки суспільство продовжує розвиватися, розуміння багатства критеріїв для визначення статі є кроком до більш інклюзивного та зрозумілого майбутнього.



Джерела 1 2 3

Авторка: @panyank0
Дизайнерка @helga.kolinko

#генетикастаті

Вітаємо всіх читачів! Сьогодні ми з вами пірнемо у світ клітини. Приготуйтеся до цікавинок😉

Просте запитання, скажете ви, але що ж таке клітина? Клітина — це структурно-функціональна одиниця будь-якого живого організму.

Багато чого в світі має купу міфів, легенд та секретів. Але що ж приховує клітина? У чому полягає секрет її життя?
Спокійно, ні-ні, зовсім ні. Клітини не трансформуються й не будують нові світи у вашому організмі, поки ви спите. Тому про повстання машин, ой, тобто клітин, на щастя, не буде. Але вони здатні вчинити суїцид і вже опанували безсмертя.

Ви, найімовірніше знаєте, що всі організми поділяються на одноклітинні, багатоклітинні, і колоніальні (напишіть у коментарях, якщо хочете дізнатись більше про них). Саме одноклітинні організми — «безсмертні», оскільки вони не помирають, а просто проходять поділ. А потім оп! І ми вже маємо два таких. Такий собі механізм клонування. Набагато простіше, ніж у людей.

Але майже всі клітини багатоклітинних організмів гинуть. Що найцікавіше — цей процес відбувається постійно. Наприклад, у кістковому мозку та кишківнику людини щогодини помирають мільйони клітин: відбувається «запрограмована клітинна смерть», апоптоз, або простіше — самогубство.

Тепер перемістимося до рослин. Усі пам’ятають про фотосинтез, чи не так? Хлоропласт — це органела, що приймає участь в цьому процесі отримання енергії від сонця. Органела — це частина еукаріотичної клітини, тобто такої, що має ядро. У своєму хімічному складі хлоропласт має каротиноїди зі своїм маленьким секретом 👀

Каротиноїди — то такі органічні пігменти. Рожевий колір лосося чи червоне забарвлення варених омарів пов’язані саме з ними! Існує припущення, що каротиноїди є своєрідними прикрасами в світі біології, адже виконують декоративну функцію. Наприклад, пташка іпатка має яскравий дзьоб, що під час шлюбного періоду допомагає у виборі партнера.

Друзі, діліться своїми думками в коментарях, поки ми пішли працювати над новими текстами для вас!

Авторка: @marharytakoroviakova
Дизайнерка: @Olenka_Tovstyk

#цитологія

Як проходить твоя субота? Сподіваємось, що добре🥰

А ми нагадуємо, що сьогодні, вже о 18, (за годинку) на тебе чекає лекція від Ольги Малюти

Ось і посилання
https://us05web.zoom.us/j/86396757430?pwd=K8kayAWK2KjVwbjqkA0OmV1MhVlWi5.1

Meeting ID: 863 9675 7430
Passcode: 8BJ8da

Розкрий усі таємниці поляризаційної мікроскопії разом з ембріологинею Ольгою Малютою🔬♥️

Абревіатура GFP точно відома кожному молекулярному біологу, тому сьогодні ми дізнаємося, що це за білок та чому він настільки популярний.

Спершу варто зазначити, що GFP — це зелений флуоресцентний білок (Green Fluorescent Protein). Історія його вивчення, як би це не було дивно, почалася з медузи ще в далеких 60-х роках минулого століття. Медуза Aequorea victoria має унікальну властивість — світитися зеленим кольором у відповідь на подразник. Японський вчений Осаму Сімомура виділив 2 білки з даного виду медузи: один має блакитне свічення (екворин), а інший — зелене (GFP). Саме зелена флуоресценція утворюється в результаті передачі енергії від блакитного білка екворину до GFP.

Продовження історії GFP набрало обертів вже в 90-х роках. У цей час вже інший вчений, Мартін Чалфі, зі своїми співробітниками на прикладі модельних об'єктів показали можливість експресії GFP в інших видах живих організмів. Першими організмами зі «штучним» GFP стали кишкова паличка (Escherichia coli) та нематода (Caenorhabditis elegans). Це було проривом у можливостях практичного застосування даного білка, адже для флуоресценції GFP не потрібно інших білків, як вважалося раніше.

Також GFP може експресуватися в різних видах організмів, клітинах чи тканинах, що й робить його універсальною молекулярною міткою. При цьому для організму немає токсичного впливу від GFP, тому й досі цей протеїн є одним з найпоширеніших для застосування у молекулярній біології та генній інженерії.

Відповісти на питання, що ж саме в структурі GFP викликає світіння, зміг Роджер Цянь з колегами. Виявилося, що флуоресценція залежить від трьох амінокислот: Серин 65, Тирозин 66, Гліцин 67, які знаходяться всередині білкової молекули. Крім того, вченими було показано, що генетичні мутації в цьому білку можуть не просто покращити його функції, а й змінювати кольори. Так були створені аналогічні блакитний, жовтий, червоний флуоресцентні білки та ряд інших кольорів.

За відкриття та можливість практичного застосування GFP всі вищезгадані вчені отримали Нобелівську премію з хімії у 2008 році. За допомогою GFP проводиться ряд найрізноманітніших експериментів, тому його внесок у розвиток науки важко переоцінити.

Джерело: Cantrill, S. Green fluorescent protein.
Nature Chem (2008). https://doi.org/10.1038/nchem.75

Авторка: @r_yulia
Дизайнерка: @ulya_karalus

#молекулярнабіологія