Унікальність геному пшениці

Кожен з вас щодня споживає вироби з пшениці: хліб, манна каша, різноманітна випічка, хлібці, пшенична каша, макарони, тощо. Та це й не дивно, адже пшениця вважається найбільш широко вживаним продуктом.

Але чи знали ви, що в пшениці більше генів, ніж у людини? Чи те, що геном пшениці в рази більший, за геном людини? Це дійсно так! Геном пшениці містить близько 16 тисяч мегапар основ (1 мегапара = 1 мільйон пар основ). Для порівняння, геном людини складається приблизно з 3 тисяч мегапар. Але це ще не все. Пшениця в залежності від виду може мати 14, 28 або 42 хромосоми.

Зараз давайте поговоримо саме про пшеницю м'яку (*Triticum* *aestivum*), яка є алогексаплоїдним видом (2n=6x=42, геном AABBDD). Це означає, що геном пшениці складається з трьох наборів субгеномів: A, B та D, а кожен з субгеномів має по 7 пар гомологічних хромосом, звідси й виходить, що пшениця м'яка має 42 хромосоми. Відповідно виникає запитання: а звідки ж взялися всі ці субгеноми?

Варто зазначати, що в еволюції пшениці важливу роль відіграла аллоплоїдія – кратне збільшення хромомного набору при міжвидових схрещуваннях. Таким чином, спочатку була утворена тетраплоїдна пшениця при гібридизації з двома диплоїдами. Одним з предків був *Triticum* *urartu,* що має 14 хромосом з геномом АА, а інший вид має геном ВВ. Протягом подальших еволюційних подій така тетраплоїдна пшения *Triticum* *turgidum* з геномом AABB схрестилася з видом *Aegilops* *tauschii* (2n=2x=14, геном DD), який і додав до сучасної пшениці субгеном D, а разом з ним ще й низку корисних властивостей.

Така складність геному додає пшениці важливих сільськогосподарських ознак, але й створює проблеми із сиквенуванням геному і можливою маніпуляцією генами.

Джерело: Feldman, Moshe & Bonjean, Alain & Angus, W.. (2001). The Origin of cultivated wheat. The Origin of Cultivated Wheat. In the Wheat Book. 1-56.
#генетика #ботаніка

Хочете дізнатись більше про морфологію, анатомію, класифікацію комах? Цікавий напрямок ентомології та перспективи розвитку в цій науці?

На всі ці запитання Ви зможете отримати відповіді на нашій зустрічі 13.01 (п‘ятниця) о 18:00-19:00.

Спікерка: Наталія Матушкіна, вчена у галузях зоології, ентомології, функціональної та порівняльної анатомії безхребетних, доцентка кафедри екології та зоології Інституту біології та медицини Київського національного університету.

Реєстрація за посиланням
#лекціі

☢️ «Споживання ГМО з продуктами
харчування спричинює зміни та мутації в ДНК людини». «Вирощування ГМО рослин руйнує природні екосистеми». Напевно, ви чули або читали таке з різних джерел інформації, дивилися передачі про «небезпечне» ГМО для людства та світу. Але, маючи мінімальні знання з уроків біології, можливо хоч раз задумувалися, чи дійсно «страшилки» про ГМО правда? Чи дійсно вживання ГМО спричинює рак? Спойлер: це неправда!

🧑‍🔬 Міфи про ГМО розвіює Оксана Півень у своїй книзі «Без ГМО. Правда та страшилки про генну інженерію». Оксана Півень – професорка, кандидат біологічних наук, авторка численних наукових праць. Біологиня, яка прагне популяризувати науку, спираючись на наукові факти, релевантні дослідження та на здоровий глузд.

В книзі авторка пояснює загальні етапи створення трансгенних організмів, наводить теоретичну інформацію з генетики та молекулярної біології, тому текст гарно сприймається не лише фахівцями з біології. То ж ви зможете дізнатися як ГМО рятує людство та яких проривів досягла фармацевтика та медицина завдяки технології синтезу рекомбінантних білків. А також зрозумієте, які реальні проблеми можна вирішувати завдяки генетично модифікованими бактеріями та як можна в рази збільшити врожаї сільськогосподарських культур.

🌿 Як бонус, біотехнологи зможуть знайти цікаві та перспективні бізнес-ідеї для реалізації або ж мотивацію для нових досліджень. Можливо, хтось захоче стати на шлях генетика і власноруч змінювати або "вимикати" гени в організмах.
Якщо коротко підсумувати, то Оксана Півень філігранно руйнує будь-які стереотипи, які нав’язувалися роками соціальними протестами проти ГМО.

‼️ Ми хочемо, аби освічених людей ставало більше, тому розігруємо книгу Оксани Півень "Без ГМО: правда та страшилки про генну інженерію" серед наших підписників.
Розіграш проходить на Instagram-акаунті UkrTeenScience , переходьте туди, підписуйтесь, аби не загубити нас, шукайте цей допис й виконуйте такі пункти:

1. Вподобати цю публікацію;
2. Зробити її репост у сторіс з відміткою @ukrteenscience i @vikhola.ua ;
3. Поставити плюсик або написати щось приємне в коментарях.

🏅Результати розіграшу оголосимо зовсім скоро під час нашого наступного прямого ефіру. Але з ким він буде? Дізнаєтеся зовсім скоро!

Тип темпераменту – це вирок на все життя?

Справді, думка про особисте безсилля може демотивувати. А факт того, що типи темпераменту закладені генетично, дає підстави вважати їх неспроможними до змін.

Вища нервова діяльність характеризується співвідношенням двох головних процесів: збудження та гальмування. Процеси збудження та гальмування характеризуються троьма показниками:

- Сила нервових процесів характеризує нервову систему людини з боку здатності витримувати вплив подразників зовнішнього середовища.
- Врівноваженість – це певний баланс процесів збудження і гальмування.
- Рухливість – це швидкість зміни процесів збудження та гальмування.

Різні поєднання цих показників притаманні різним типам вищої нервової діяльності (ВНД):

1. Сильна, врівноважена, рухлива - сангвінник
2. Сильна, врівноважена, інертна - флегматик
3. Сильна, неврівноважена, рухлива - холерик
4. Слабка, неврівноважена, інертна - меланхолік

Найголовніше, що варто засвоїти, це те, що немає поганих або хороших типів темпераменту. Це певний “інвентар” у людському мозку, що був наданий як наріжний камінь на початку онтогенезу. Лише вам обирати те, як найкраще використовувати отримані позитивні якості, а також як винести користь з так званих «більш недосконалих» або незбалансованих і мінімізувати їхній негативний вплив на якість життя.

Немає конкретного та чіткого розподілення між типами НС. Всі вони переплітаються між собою, та один і той самий тип у різних людей може проявлятися в неоднакових ступенях інтенсивності окремих показників. Тому іноді складно визначити, до якого саме типу відноситься особа.

Вважаємо за необхідне зупинитися на останньому типі: меланхолік. Його часто недоцільно сприймають за непригодний тип нервової систем, що є дуже відносною оцінкою. Люди зі слабкою ВНД дуже чутливі до неінтенсивних факторів середовища, завдяки чому такі індивіди часто стають феноменальними художниками, креативами, рідкісними акторами, поетами. Вони є романтиками й основними творцями мистецтва в культурі.

І все таки, чи підвладна нам зміна темпераменту?

Частково так. Головний мозок людини нейропластичний. Але тільки усвідомлене розуміння, для чого потрібно змінити темперамент сприятиме реалізації адаптації до нього. Необхідно свідомо відстежувати та відозмінювати реакцію психіки, помістивши себе в певне середовище, використовуючи методики метапсихології на регулярній основі.

Підсумувавши все вищезазначене, можна зробити висновок: ми можемо корегувати свої зовснішні прояви тих реакцій, які диктують нам гени, та ставати кращою версією самого себе.
#нейробіологія

🪳Вже за годину, о 18:00, на вас чекає лекція від провідної вченої в галузі ентомології Наталії Матушкіної.

🐝Якщо ви не встигли зареєструватися — не біда.

Ось посилання на зустріч🐞

https://knu-ua.zoom.us/j/2022000992?pwd=Y2RqOXhLOEdLTGJJbktzMDNReGxwZz09

Запис лекції "Все про комашок і мурашок: недитяча ентомологія" 13.01.2022 р.

Лектор — к.б. наук, ентомологиня, доцентка кафедри зоології та екології КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Олександрівна Матушкіна.🔬🐞

Друзі, діляться своїми враженнями!
Кого запросити наступним у якості лектора?
Чекаємо на ваш фідбек

Усі хромосоми важливі

Як відомо, геном кожної людини складається з 46 хромосом: одну пару (23 хромосоми) ми отримуємо від батька, іншу – від матері. Але чи може утворитись організм, який би розвивався не з чоловічої та жіночої статевих клітин, а з двох материнських або батькових пронуклеусів (гаплоїдних ядер гамет)?

Експериментуючи на мишах, вчені спростували цю гіпотезу, адже ембріони гинули ще до початку етапу імплантації. Тобто успадковані геноми від обох батьків залишають певний «відбиток» у формуванні ембріона, в залежності від кого вони прийшли. Це явище називається геномним імпринтингом.

Насправді, цей процес не пов’язаний безпосередньо з послідовностями нуклеотидів, і з точки зору формальної генетики його пояснити неможливо. Але це чудово пояснюється такою наукою як епігенетика. Тому це епігенетичний процес, що призводить до блокування експресії одного з алелів гена в залежності від їх батьківського походження. І попри те, що батьківські й материнські хромосоми мають однакові набори генів, вони працюють неоднаково. Таких генів є більш ніж 100, і відповідають вони за ріст, розвиток ембріона, утворення та функціонування плаценти, метаболізм. Вони є на кожній хромосомі, і втрата якогось гена призводить до патологічних наслідків.

Що цікаво – в соматичних клітинах патерни цього геномного імпринтингу зберігаються протягом всього життя. Але якщо ми подивимось на лінії клітин зародкового шляху, то при їх дозріванні такі патерни стираються й встановлюються заново в залежності від статі.

Джерела:

1. Luedi PP, Dietrich FS, Weidman JR, Bosko JM, Jirtle RL, Hartemink AJ. Computational and experimental identification of novel human imprinted genes. Genome Res. 2007 Dec;17(12):1723-30. doi: 10.1101/gr.6584707. Epub 2007 Nov 30. PMID: 18055845; PMCID: PMC2099581.
2. Miho Ishida, Gudrun E. Moore, The role of imprinted genes in humans. Molecular Aspects of Medicine, 34 (4) 2013, p. 826-840, doi:10.1016/j.mam.2012.06.009.
3. Images are provided by Freepik
#генетика

Кажани, що люблять плавати

Чи чули ви колись, що крила можна використовувати не лише для польоту? Ні? То зараз саме час дізнатися про це!

Ім’я цих пухастиків – “летючі лисиці” або ж “крилани”. Це найбільші у світі кажани, котрі живуть переважно в дощових лісах тропіків і субтропіків. Вони формують величезні угрупування, прямо таки окупуючи своїми зграями дерева для сну і відпочинку від довгих перельотів. Крилани, як зазначалося раніше, мають величезні розміри: 23 см тіла й понад 1,2 метри розмах крил з вагою до 1,6 кг. Але попри це, вони не становлять явної небезпеки для людини, адже їх раціон складається зовсім не з м’ясних продуктів. Навпаки, вони харчуються фруктами, їхнім соком, а також квітами з нектаром всередині.

Маючі такі великі крила, летючі лисиці не завжди використосвують їх за призначенням. Під час сну, наприклад, крила їм служать теплою ковдрою та захистом для тіла й голови. Це допомагає підтримувати сталу температуру під час денного відпочинку. Але застосування, що вражає навіть більше – це використання теперинчастих пальців і натягнутої між ними шкіри як весел! Так, крилани зовсім не проти поплавати в теплій водичці. Передніми лапками вони ніби “загрібають” воду, роблячи кругові оберти, а задні виконують роль “заднього мотору” чи керма. Виглядає ця картина доволі кумедно.

Володарі нічного неба стають володарями води, розсікаючи її своїми крилами, наче в повільному польоті.

Джерела:

https://en.wikipedia.org/wiki/Indian_flying_fox
https://animalia.bio/indian-flying-fox
images are provided by Freepik
#зоологія

Привіт! Чи чули Ви, що емоційний інтелект (EQ) може бути важливішим за IQ? Дізнайтесь, чи дійсно це так на нашій зустрічі, до якої зможете долучитись 27.01 (п'ятниця) о 18:00.

Оксана Писаренко, наша спікерка, розповість, що таке EQ, навіщо та як його розвивати, а також поділиться корисними ресурсами!

Спікерка: Оксана Писаренко, експертка оцінки та розвитку емоційного інтелекту, засновниця школи EQ для дітей "Emolekt"

Реєструйтесь тут
#лекціі