Cyril Cox- Late Afternoon Light

Урожай був шумкий, високий.
Лежала густо медова жень.
Я знайшов на стерні сліпоокій
Один колосок за день.

Я пізно прибув, невчасно.
Одгримів огневий коповіз.
На межі, серед квітів пригаслих,
Бачу втиснений слід коліс.

Було зерна дорідного здобіль,
Та не я щасливий возій.
На спустілому полі чорнобиль —
Як на зрубі, в гаю, сухостій.

1. VII 1928
Мерефа

Володимир Свідзінський

Назбираю цвіту по залісках,
Покладу на твоєму вікні.
Вже й не знаю, коли ми єдналися,
Щоб оддати наш день весні.

Ми перейдем дорогу і висип
І нас прийме сосновий бір.
У лощовині кущ байбарису
Прошумить нам летючий докір.

Крізь дерева, високі й темні,
Промкнеться зоря мідяна,
І підійметься в світла надземні
Лісова глушина.

1. VII 1928
Мерефа

ПОЇЗД

Як налине, гукне покрай лісу,
Аж одкинеться сонне гілля.
Затято лапи залізні
Підгортають під себе поля.

Але скрізь на сліди заволоки,
Де стягою пісок прокипів,
Нариваються різнооко
Незліченні вигнанці степів.

Дивина золотить свої свічі,
М’яко сяє петрів батіг,
Повкидались у хвіст лисичий
Черевички з зозулиних ніг.

Павута підіймає несміло
Легких кубків молочний хрусталь, —
Тут усі, кого рало гнітило,
Кого замагав рискаль.

І той, хто в дітей степовілля
Видирав по облозі обліг,
Дає їм останнє прихилля
Край своїх переможних доріг.

16. VII 1928