Урожай був шумкий, високий.
Лежала густо медова жень.
Я знайшов на стерні сліпоокій
Один колосок за день.
Я пізно прибув, невчасно.
Одгримів огневий коповіз.
На межі, серед квітів пригаслих,
Бачу втиснений слід коліс.
Було зерна дорідного здобіль,
Та не я щасливий возій.
На спустілому полі чорнобиль —
Як на зрубі, в гаю, сухостій.
1. VII 1928
Мерефа
Володимир Свідзінський
Лежала густо медова жень.
Я знайшов на стерні сліпоокій
Один колосок за день.
Я пізно прибув, невчасно.
Одгримів огневий коповіз.
На межі, серед квітів пригаслих,
Бачу втиснений слід коліс.
Було зерна дорідного здобіль,
Та не я щасливий возій.
На спустілому полі чорнобиль —
Як на зрубі, в гаю, сухостій.
1. VII 1928
Мерефа
Володимир Свідзінський
Назбираю цвіту по залісках,
Покладу на твоєму вікні.
Вже й не знаю, коли ми єдналися,
Щоб оддати наш день весні.
Ми перейдем дорогу і висип
І нас прийме сосновий бір.
У лощовині кущ байбарису
Прошумить нам летючий докір.
Крізь дерева, високі й темні,
Промкнеться зоря мідяна,
І підійметься в світла надземні
Лісова глушина.
1. VII 1928
Мерефа
Покладу на твоєму вікні.
Вже й не знаю, коли ми єдналися,
Щоб оддати наш день весні.
Ми перейдем дорогу і висип
І нас прийме сосновий бір.
У лощовині кущ байбарису
Прошумить нам летючий докір.
Крізь дерева, високі й темні,
Промкнеться зоря мідяна,
І підійметься в світла надземні
Лісова глушина.
1. VII 1928
Мерефа