Подивився Ikiru (Жити) 1952 року режисера Акіри Куросави. Фільм так то вважається однією з найкращих драм в історії кіно. І не дарма (ха-ха), бо фільм дійсно хороший. Тут піднімається питання життя, часу і його марнування, що дійсно мотивує не помилятись як головний герой чи більшість із нас. "У мене немає часу сердитись на людей" - говорить головний герой і робить те що хоче поки живий. Також, тут піддається критиці бюрократична система післявоєнної Японії, що витягує головний ресурс в житті людей - час. Навіть дивно усвідомлювати, але вся ця бюрократія хоч і не в такому комічному вигляді але досі існує