until august
«Залізну вдову» Сіжань Джей Чжао важко віднести до одного жанру. Не роман, а справжній феєрверк: тут є меха, атмосфера традиційного Китаю, хлопчик-алкоголік, Сильна Героїня, прибульці, інвалідність, Ниций Патріархат, помста, політичні ігри, битви роботів…
На днях в розмові повернулась до однієї з практик, які Сіжань Джей Чжао мимохіть описують у «Залізній вдові»: бинтування ніг маленьким дівчатам.
Власне з цим звичаєм я познайомилась після прочитання книги «Snow Flower and the Secret Fan» Лізи Сі. Досі (а вже минуло більше 8 років) з усієї книги найкраще пам'ятаю опис процедури та її наслідків.
«Снігова квітка і таємне віяло» — роман 2005 року, дія якого відбувається в Китаї XIX століття. Оповідь ведеться від імені 80-річної Лілії, життя якої простяглось через правління аж чотирьох імператорів династії Цін.
У віці семи років Лілія та інша дівчинка на ім'я Снігова Квітка поєднують свої долі, стаючи "лаотун" (названими сестрами на все життя).
Протягом років дівчата обмінюються повідомленнями на віялах і хустинках, ділячись своїми надіями, мріями та досягненнями. Разом вони переживають болісний процес бинтування ніг, обговорюють свої договірні шлюби, самотність, радощі й трагедії материнства.
until august | #книги
Власне з цим звичаєм я познайомилась після прочитання книги «Snow Flower and the Secret Fan» Лізи Сі. Досі (а вже минуло більше 8 років) з усієї книги найкраще пам'ятаю опис процедури та її наслідків.
«Снігова квітка і таємне віяло» — роман 2005 року, дія якого відбувається в Китаї XIX століття. Оповідь ведеться від імені 80-річної Лілії, життя якої простяглось через правління аж чотирьох імператорів династії Цін.
У віці семи років Лілія та інша дівчинка на ім'я Снігова Квітка поєднують свої долі, стаючи "лаотун" (названими сестрами на все життя).
Протягом років дівчата обмінюються повідомленнями на віялах і хустинках, ділячись своїми надіями, мріями та досягненнями. Разом вони переживають болісний процес бинтування ніг, обговорюють свої договірні шлюби, самотність, радощі й трагедії материнства.
until august | #книги
❤11🔥1
until august
На днях в розмові повернулась до однієї з практик, які Сіжань Джей Чжао мимохіть описують у «Залізній вдові»: бинтування ніг маленьким дівчатам. Власне з цим звичаєм я познайомилась після прочитання книги «Snow Flower and the Secret Fan» Лізи Сі. Досі (а…
Бинтування ніг — це давня китайська практика, що існувала з X до початку XX століття (!). Процедура полягала в навмисній деформації стоп для досягнення надзвичайно малого розміру.
Процес починався у дитинстві, коли дівчаткам ламали кістки стопи, а потім тугими пов'язками підгинали всі пальці, крім великого, до підошви.
Щоб створити "ідеальну" форму кістки ламали декілька разів, поки нога росла. Часто при цьому виникали некроз і гниття, що пояснює високу смертність дівчат.
Лише через 4-5 років після початку бинтування стопи біль ставав слабшим. Однак страждання, які завдавала деформація ноги, були такими сильними, що в Китаї з'явилося прислів'я: «Пара бинтованих ніг коштує ванну сліз».
Жінки все життя мусили носити спеціальне взуття, яке ще більше деформувало ступні.
Ідеальна нога не мала перевищувати 7 сантиметрів завдовжки. Такі ніжки називали "золотими лотосами".
Стопи довше 10 сантиметрів вважались "невдалими" і жінка з такими лотосами не могла сподіватись на заміжжя.
until august | #цікаве
Процес починався у дитинстві, коли дівчаткам ламали кістки стопи, а потім тугими пов'язками підгинали всі пальці, крім великого, до підошви.
Щоб створити "ідеальну" форму кістки ламали декілька разів, поки нога росла. Часто при цьому виникали некроз і гниття, що пояснює високу смертність дівчат.
Лише через 4-5 років після початку бинтування стопи біль ставав слабшим. Однак страждання, які завдавала деформація ноги, були такими сильними, що в Китаї з'явилося прислів'я: «Пара бинтованих ніг коштує ванну сліз».
Жінки все життя мусили носити спеціальне взуття, яке ще більше деформувало ступні.
Ідеальна нога не мала перевищувати 7 сантиметрів завдовжки. Такі ніжки називали "золотими лотосами".
Стопи довше 10 сантиметрів вважались "невдалими" і жінка з такими лотосами не могла сподіватись на заміжжя.
until august | #цікаве
🤯17💔9
until august
Бинтування ніг — це давня китайська практика, що існувала з X до початку XX століття (!). Процедура полягала в навмисній деформації стоп для досягнення надзвичайно малого розміру. Процес починався у дитинстві, коли дівчаткам ламали кістки стопи, а потім тугими…
Жінки із забинтованими ногами фактично втрачали свободу пересування: через значну деформацію стоп вони не могли самостійно долати навіть невеликі відстані без сторонньої допомоги і були прив'язані до домівки.
Така фізична обмеженість створювала повну залежність жінок. Це було не випадково, а цілеспрямовано — вважалося, що жінка з "золотими лотосами" не зможе брати участь у політичному та громадському житті. Забинтовані ноги стали потужним символом гендерної нерівності, демонструючи жіночу покірність та підкреслюючи чоловічу владу.
Непрацездатність дружини з часом перетворилася на статусний символ: утримування дружини, яка фізично нездатна працювати, свідчила про заможність і високе соціальне становище чоловіка.
З часом маленькі ноги стали обов'язковою умовою для успішного заміжжя. Особливо це стосувалося жінок з небагатих провінцій, для яких "золоті лотоси" відкривали можливість вийти заміж за чоловіка вищого соціального статусу та покращити фінансове становище своєї родини.
until august | #цікаве
Така фізична обмеженість створювала повну залежність жінок. Це було не випадково, а цілеспрямовано — вважалося, що жінка з "золотими лотосами" не зможе брати участь у політичному та громадському житті. Забинтовані ноги стали потужним символом гендерної нерівності, демонструючи жіночу покірність та підкреслюючи чоловічу владу.
Непрацездатність дружини з часом перетворилася на статусний символ: утримування дружини, яка фізично нездатна працювати, свідчила про заможність і високе соціальне становище чоловіка.
З часом маленькі ноги стали обов'язковою умовою для успішного заміжжя. Особливо це стосувалося жінок з небагатих провінцій, для яких "золоті лотоси" відкривали можливість вийти заміж за чоловіка вищого соціального статусу та покращити фінансове становище своєї родини.
until august | #цікаве
🤯16💔8
until august
На днях в розмові повернулась до однієї з практик, які Сіжань Джей Чжао мимохіть описують у «Залізній вдові»: бинтування ніг маленьким дівчатам. Власне з цим звичаєм я познайомилась після прочитання книги «Snow Flower and the Secret Fan» Лізи Сі. Досі (а…
Розповім вам ще один дуже цікавий момент з цієї книги, який я запам'ятала, і все, більше не буду, чесно...
Сподіваюсь ви ще трохи потерпите мої гіперфіксації 🤭
В Китаї того часу патріархат був залізним. І жінки мало на що могли впливати, адже завжди були приставкою до якогось чоловіка: чиїмись дочками, дружинами і матерями. Тільки по досягненню поважного віку жінка могла сподіватись на певну незалежність:
«Слухайся, слухайся, слухайся, а потім роби, що хочеш».
Але навіть в таких страшних рамках у жінок був доступ до деякої свободи. Це була свобода спілкування завдяки нюйшу — таємному жіночому письму.
Нюйшу було унікальною складовою системою письма, створеною жінками народу яо в окрузі Цзянюн провінції Хунань на півдні Китаю. Це письмо виникло як похідне від традиційних китайських ієрогліфів, але значно спрощене — фактично, це найбільш радикальне спрощення китайської писемності за всю відому нам історію.
Жінки використовували нюйшу як потаємний спосіб комунікації, щоб ділитися своїми думками, почуттями та досвідом у суспільстві з жорсткими патріархальними обмеженнями. Письмо з'являлося на різноманітних предметах — від паперових листів і віршів до вишивок на хустинках, шарфах, фартухах і ковдрах. При цьому існували навіть окремі жанри: балади, автобіографії, біографії та молитви.
Точний час виникнення нюйшу невідомий. Визначення його віку ускладнюється традицією спалювати або ховати тексти разом з їхніми авторками, а також швидким псуванням паперу і тканини у вологому кліматі. Проте деякі елементи нюйшу можна простежити у розмовній китайській мові періоду династій Сун і Юань (XIII - XIV століття). Найбільшого розквіту письмо досягло за часів династії Цін (1644 - 1911).
Розвиток нюйшу був тісно пов'язаний з обмеженим соціальним становищем жінок у конфуціанському суспільстві. Зокрема, через практику бинтування ніг, жінки були прив'язані до дому, де займалися хатньою роботою та рукоділлям. Неодружені дівчата часто збиралися на верхніх поверхах будинків для спільного вишивання та співу. Саме ці "жіночі пісні" стали основою для передачі знань про нюйшу між поколіннями.
Чжоу Шої, який вважається єдиним чоловіком, що освоїв таємне письмо, уклав словник із 1800 символів і їхніх варіантів.
Останні носійки цього письма померли у 1990-х, а Ян Хуаньї, остання людина, що досконало володіла письмом, померла 2004 року у віці 98 років.
Традиція нюйшу майже зникла в сучасному Китаї, хоч зараз і працює декілька державних програм для його дослідження і розповсюдження.
until august | #цікаве
Сподіваюсь ви ще трохи потерпите мої гіперфіксації 🤭
В Китаї того часу патріархат був залізним. І жінки мало на що могли впливати, адже завжди були приставкою до якогось чоловіка: чиїмись дочками, дружинами і матерями. Тільки по досягненню поважного віку жінка могла сподіватись на певну незалежність:
Obey, obey, obey, then do what you want.
«Слухайся, слухайся, слухайся, а потім роби, що хочеш».
Але навіть в таких страшних рамках у жінок був доступ до деякої свободи. Це була свобода спілкування завдяки нюйшу — таємному жіночому письму.
Нюйшу було унікальною складовою системою письма, створеною жінками народу яо в окрузі Цзянюн провінції Хунань на півдні Китаю. Це письмо виникло як похідне від традиційних китайських ієрогліфів, але значно спрощене — фактично, це найбільш радикальне спрощення китайської писемності за всю відому нам історію.
Жінки використовували нюйшу як потаємний спосіб комунікації, щоб ділитися своїми думками, почуттями та досвідом у суспільстві з жорсткими патріархальними обмеженнями. Письмо з'являлося на різноманітних предметах — від паперових листів і віршів до вишивок на хустинках, шарфах, фартухах і ковдрах. При цьому існували навіть окремі жанри: балади, автобіографії, біографії та молитви.
Точний час виникнення нюйшу невідомий. Визначення його віку ускладнюється традицією спалювати або ховати тексти разом з їхніми авторками, а також швидким псуванням паперу і тканини у вологому кліматі. Проте деякі елементи нюйшу можна простежити у розмовній китайській мові періоду династій Сун і Юань (XIII - XIV століття). Найбільшого розквіту письмо досягло за часів династії Цін (1644 - 1911).
Розвиток нюйшу був тісно пов'язаний з обмеженим соціальним становищем жінок у конфуціанському суспільстві. Зокрема, через практику бинтування ніг, жінки були прив'язані до дому, де займалися хатньою роботою та рукоділлям. Неодружені дівчата часто збиралися на верхніх поверхах будинків для спільного вишивання та співу. Саме ці "жіночі пісні" стали основою для передачі знань про нюйшу між поколіннями.
Чжоу Шої, який вважається єдиним чоловіком, що освоїв таємне письмо, уклав словник із 1800 символів і їхніх варіантів.
Останні носійки цього письма померли у 1990-х, а Ян Хуаньї, остання людина, що досконало володіла письмом, померла 2004 року у віці 98 років.
Традиція нюйшу майже зникла в сучасному Китаї, хоч зараз і працює декілька державних програм для його дослідження і розповсюдження.
until august | #цікаве
🔥12❤3
Читаю Плохія вже який день, і кожні дві-три сторінки відкладаю книгу і тамую в собі вир емоцій. Ніяк не можу налаштуватись неупереджено сприймати текст.
Чудово, що є такі книги, але ж як боляче і важко їх читати.
Чудово, що є такі книги, але ж як боляче і важко їх читати.
🤝6❤🔥2🔥1
Ви не просили, але і я теж не бажала цього. Тому ловіть лайфхак, як за декілька хвилин перемогти апатію і викликати в себе бурхливі почуття (здебільшого гніву):
Крок перший: відкриваєш «Російсько-українську війну» Плохія на будь-якій сторінці і починаєш читати.
Крок другий: порівнюєш погляд історика зі своїми враженнями від історичних подій, які викладені в книзі.
Крок третій: відчуваєш, як на тебе накочується хвиля гніву і суму за тяжку долю українського народу
Крок четвертий: закриваєш книгу, плачеш (або кричиш).
until august | #книги
Крок перший: відкриваєш «Російсько-українську війну» Плохія на будь-якій сторінці і починаєш читати.
Крок другий: порівнюєш погляд історика зі своїми враженнями від історичних подій, які викладені в книзі.
Крок третій: відчуваєш, як на тебе накочується хвиля гніву і суму за тяжку долю українського народу
(тм).Крок четвертий: закриваєш книгу, плачеш (або кричиш).
until august | #книги
🔥12💔4❤🔥3
Чи дочитуєте ви книги, які вам не подобаються? 👀
Anonymous Poll
25%
Плачу, але дочитую!
43%
Намагаюсь дочитувати, але іноді закидую книгу.
22%
Іноді даю другий шанс...
10%
Якщо книга не подобається — одразу закриваю і не повертаюсь до неї.
👀2❤1🔥1
То як же воно насправді — читати чи не читати?
Зібрала плюси і мінуси дочитування книг, додавайте свої варіанти в коментарях!
І не забувайте, що читання має бути не важким обов'язком, а приємністю 🫶
P.S. Перше зображення — це «Сніданок» Лауріца Андерсена Рінга, датського художника.
until august | #книги
Зібрала плюси і мінуси дочитування книг, додавайте свої варіанти в коментарях!
І не забувайте, що читання має бути не важким обов'язком, а приємністю 🫶
P.S. Перше зображення — це «Сніданок» Лауріца Андерсена Рінга, датського художника.
until august | #книги
❤8😍8🔥4
Вайб теплого березневого дня такий: сидіти в дуже рожевій кав'ярні і перечитувати дуже обурливу книгу про жінку, яка постійно має вибачатись за те, що вона жінка.
«Якщо ти дурна — тебе не візьмуть, бо ти дурна. Якщо ти розумна — тебе не візьмуть, бо ти розумна. Хто посередній — не підійде, бо він посередній... Безвихідь!»
until august | #книгоогляди
What do you want from us? The dumb girls are too dumb, the smart girls are too smart, and the average girls are too unexceptional?
«Якщо ти дурна — тебе не візьмуть, бо ти дурна. Якщо ти розумна — тебе не візьмуть, бо ти розумна. Хто посередній — не підійде, бо він посередній... Безвихідь!»
until august | #книгоогляди
❤16🔥2👏1