Ой, і ще одне! Тепер Келлську книгу можна погортати онлайн, і навіть не треба їхати для цього в Ірландію :)

Не так давно її оцифрували у бібліотеці Триніті-коледжу.
Тому якщо хочете погортати сторінки книги, якій більше 1200 років — тисніть на посилання 🫶

until august | #цікаве

Ні дня без романтизації кацапні.
Ви мабуть вже чули, що Букерівську премію в цьому році отримала книга «Orbital» Саманти Гарві, і в цій книзі двоє з шести головних героїв — росіяни, які їдять борщ (!) і ностальгують по совєтам?

Так от, після того, як українці почали активно писати негативні відгуки та ставити книзі низькі оцінки, Goodreads просто закрив оцінювання 🫠

Тобто замість того, щоб визнати проблему і дати людям висловитись з приводу абсолютної недоречності подібних персонажів, великий сервіс просто ховає голову в пісок.

Букера в цьому році не читаємо. Добре, що й перекладу не буде :)

until august | #книги

Трошечки закохалась у «Kitchen» Банани Йосімото, а от пояснити причину закоханості не можу 🙃

Просто є такі комфортні, спокійні книги, у яких наче нічого неймовірного не відбувається, але при цьому вони описують життя таким, як воно є. Ось ця якраз така.

«Кухня» — це невеличке вікно в життя молодої японки та її відкриттів щодо їжі, життя, смерті, втрати й кохання. Вперше книга була опублікована у 1988 році, але залишається актуальною й досі.
А ще — можливо для когось це буде причиною не читати — в творі присутні трансгендерні персонажі.

Так, «Кухня» не є найгеніальнішою історією, яку ви коли-небудь почуєте. Вона досить проста й монотонна, і це може не сподобатися читачам, що люблять красномовство.
Просте саме цей "спрощений" спосіб оповіді допомагає авторці розповісти звичайну історію про звичайних людей, які врешті приходять до усвідомлення великої складності (і великої краси) життя 💛

until august | #книгоогляди

Банана Йосімото — мінімалістична оповідачка, здатна перетворювати сцени з буденного життя на щось магічне; є в її стилі щось глибоко меланхолійне і водночас потужне. Мені здалось, що вона володіє талантом захопити емоцію читача лише однією досконалою фразою, але тільки якщо ви готові цю фразу вловити :)

When was it I realized that, on this truly dark and solitary path we all walk, the only way we can light is our own? Although I was raised with love, I was always lonely.
Someday, without fail, everyone will disappear, scattered into the blackness of time.

«Коли я зрозуміла, що на цьому справді темному і самотньому шляху, яким ми всі йдемо, єдине світло, яке ми можемо запалити, — це наше власне? Хоч я росла в любові, я завжди була самотньою.
Колись, неодмінно, всі зникнуть, розпорошаться в темряві часу».

Fate is a ladder on which you cannot afford to miss a single rung. To skip out on even one step would mean you'll never make it to the top.

«Доля — це драбина, на якій ти не можеш дозволити собі пропустити жодної сходинки. Пропустити хоча б одну сходинку — означає ніколи не дістатися до вершини».

There are many, many difficult times, god knows. If a person wants to stand on her own two feet, I recommend undertaking the care and feeding of something. It could be children, or it could be house plants, you know? By doing that you come to understand your own limitations. That's where it starts.

«Буває багато-багато важких часів, Бог знає. Якщо людина хоче стати на власні ноги, я рекомендую взяти на себе турботу і догляд за чимось. Це можуть бути діти, або це можуть бути домашні рослини, розумієш? Це допомагає зрозуміти власні обмеження. З цього все починається».


Цікаво, що я читала цю книгу досить скоро після «Гамнета» Меггі О'Фаррелл, в якій теж описувалась тема втрати, і ці твори настільки різні в порівнянні, що це навіть кумедно :)
Там, де у Меггі багато тексту і описів, у Банани усе геть просте і скромне, та мені тест останньої здався чомусь більш меланхолійним і щирим.
Мені особисто дуже сподобалось 🫶

until august | #книгоогляди